Рішення

від 16.01.2018 по справі 826/16271/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 16 січня 2018 року                                          справа №826/16271/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Атма” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Атма”) доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року №0003692201 В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом ТОВ “Ремторгснаб” підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ “Атма” дотримано передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року №К/800/11568/15 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року адміністративну справу №826/16271/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав. В судовому засіданні 30 січня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне. Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є відповідач, від 22 липня 2014 року №0003692201 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123  Податкового кодексу України ТОВ “Атма” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 81  250,00 грн., у тому числі за основним платежем на 65  000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 16  250,00  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 11 липня 2014 року №5451/26-51-22-01/31287090 “Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ  “Атма” (код ЄДРПОУ 31287090) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Ремторгснаб” (код ЄДРПОУ 38360763) за період січень 2014 року” (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2014 року на суму 65  000,00 грн. Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ “Ремторгснаб” за січень 2014 року у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: згідно з базою “Податковий блок” по ТОВ “Атма” обліковується завищення податкового кредиту та враховуючи інформацію про не підтвердження реальності господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за даними акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати проведення зустрічної звірки ТОВ “Ремторгснаб”. Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15 червня 2016 року №К/800/11568/15 зазначив: “…суди першої та апеляційної інстанції, роблячи висновок про відсутність господарських операцій, безпідставно виходили із перевірки правильності складення документів суб'єктами господарювання. Варто відмітити, що саме по собі непроставлення підписів та печаток на специфікації, яка між іншим не є обов'язковим документом для підтвердження даних податкового обліку, не може свідчити про недосягнення істотних умов договору. Варто відмітити, що договір між позивачем та його контрагентом містить істотні умови договору, підписаний сторонами та скріплений печатками. Чинне податкове законодавство не містить вимог щодо зазначення в акті виконаних робіт договору, на підтвердження виконання якого складається вказаний акт, а відтак висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказана обставина свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем у податковому обліку відрахувань, є помилковими. Оцінка господарських операцій має здійснюватися із дослідження всіх доказів в сукупності та взаємозв'язку, однак судами попередніх інстанцій також залишені оцінки надані платником податків інші докази, які, на його думку, підтверджують фактичне надання послуг позивачу, зокрема докази на підтвердження реалізації запакованих товарів іншим суб'єктами господарювання. Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентом судам слід було: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції”. На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ  “Атма” (замовник) та ТОВ “Ремторгснаб” (виконавець) 01 квітня 2013 року укладено договір про надання послуг за умовами якого виконавець зобов'язався за наданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цими договором, а саме: послуги з пакування наданих замовником товарів. Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №РТ-0131/11 від 31 січня 2014  року ТОВ “Ремторгснаб” надало позивачу послуги з пакування товарів на загальну суму 390  000,00 грн. У специфікації вартості послуг з пакування та фасування товарів замовника, складеній виконавцем, зазначено перелік товарів, які належить пакувати в кількості 411 позицій, у тому числі: рукоятки, відра, тримачі, корзини, мітли, візки, щітки, серветки. ТОВ “Ремторгснаб” виписало позивачу податкову накладну від 31 січня 2014 року №3025 на загальну суму 390  000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 65  000,00  грн. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджують копії відповідних виписок банку. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної, виписаної ТОВ “Ремторгснаб”, у зв'язку із придбанням послуг. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної контрагенти позивача – ТОВ “Ремторгснаб”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходяться у справі, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201  Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання послуг і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що ТОВ  “Атма” здійснює діяльність у сфері поставок санітарно-гігієнічного та професійного устаткування для прибирання; в асортименті компанії представлені різноманітні товари, наприклад, сушки для рук, дозатори рідкого мила, тримачі для рушників та туалетного паперу, аксесуари для ванної кімнати, серветки, про що можна довідатись також за посиланням http://atma.ua/about_us. Матеріали справи свідчать, що придбані у ТОВ “Ремторгснаб” послуги з пакування товарів замовлялись з метою пакування товарів для подальшого продажу третім особам. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії документів по відносинам із подальшої поставки товарів, а саме: господарських договорів із покупцями, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних, виписок банку, фотознімків запакованого товару. Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ “Ремторгснаб” із документами, які підтверджують подальший рух запакованого товару, свідчить, що позивач придбавав послуги з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Ремторгснаб” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати проведення зустрічної звірки ТОВ “Ремторгснаб”, оскільки акт за результатами звірки по свій суті не є результатом податкового контролю та не може фіксувати порушень податкового законодавства, а ймовірні порушення правил оподаткування постачальником не є підставою для позбавлення добросовісного покупця права на податковий кредит. Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним. Таким чином, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22 липня 2014 року №0003692201 є протиправним та підлягає скасуванню Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Атма” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Атма” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1; код 31287090) задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22 липня 2014 року №0003692201. 3.  Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атма” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, 3; код 39479227). Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                               В.А. Кузьменко