Постанова

від 15.01.2018 по справі 490/13669/14-ц

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/13669/14-ц 15.01.2018

Провадження №22-ц/784/48/18

Справа 490/13669/14-ц

Провадження 22ц-784/48/18 Головуюча першої інстанції Гуденко О.А.

Категорія 05 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2018р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.

суддів: Самчишиної Н.В.

ОСОБА_2

із секретарем

судового засідання - ОСОБА_3

за участі:

прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника:

відповідачки - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015р. за

позовом

Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про її державну реєстрацію, покладення зобов'язання щодо повернення земельної ділянки у власність міської ради,

встановила:

03 листопада 2014 р. Прокурор м. Миколаєва звернувся з позовом в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису про її державну реєстрацію, покладення зобов'язання щодо повернення земельної ділянки у власність міської ради.

Прокурор зазначав, що пунктами 7, 7.1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №27/46 від 04.04.2013 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі ( на місцевості) земельної ділянки (з кадастровим номером 48…:0084) та передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 910 кв. м. з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по вул. Променевій, 63- г м. Миколаєва.

Прокурорською перевіркою встановлено, що названа земельна ділянка перебуває у складі земель прибережної захисної смуги річки Інгул, зеленої зони загального користування, перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення і не може передаватись у власність громадян.

За таких обставин рішення, яким спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 має бути визнано незаконним та скасоване.

Також на думку прокурора підлягає визнанню недійсним та скасуванню, видане їй свідоцтво про право власності на землю, а також договір за яким ця земельна ділянка відчужена ОСОБА_6 із скасуванням запису про державну реєстрацію речового права на землю.

Крім того, прокурор просив про реституцію з покладенням на останнього набувача обов'язку щодо повернення землі у власність Миколаївської міської ради.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015р. позов задоволено.

Ухвалено про визнання незаконними та скасування пунктів 7, 7.1. рішення Миколаївської міської ради №27/46 від 04.04.2013 р., якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі ( на місцевості) земельної ділянки (з кадастровим номером 48…:0084) та передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 910 кв. м. з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по вул. Променевій, 63- г м. Миколаєва. ; визнано недійсним свідоцтво на право власності на землю №2635271 від 19.04.2013р., видане реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 08.07.2013 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 3741676 від 08.07.2013 р. та запис про інше речове право 1556199 від 08.07.2013 р., 718965 від 17.04.2013 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; ОСОБА_6 зобов'язано повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність.

З ОСОБА_5 та з ОСОБА_6 стягнуто по 243 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03.09.2015 р. ухваленого у цій же справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015р. в частині вирішення вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки, укладеного 08.07.2013 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; скасування рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку та їх обтяжень запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; зобов'язання ОСОБА_6 щодо повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність, скасоване і у цій частині вимог відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без зміни.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, посилаючись на незаконність рішення суду в не скасованій частині, просила про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор посилався на те, що земельна ділянка відповідачці була виділена з порушенням закону, а тому висновки суду про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі її у приватну власність, визнання недійсними правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку є вірними.

Переглядаючи справу на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, з врахуванням Перехідних Положень розділу XIII ЦПК України, в межах оскарження, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що пунктами 7, 7.1 розділу 3 рішення Миколаївської міської ради №27/46 від 04.04.2013 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі ( на місцевості) земельної ділянки (з кадастровим номером 48…:0084) та передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 910 кв. м. з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по вул. Променевій, 63- г м. Миколаєва.

На підставі вказаного рішення реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_5 видане свідоцтво на право власності на землю №2635271 від 19.04.2013р.

Задовольняючи на підставі ст. ст. 21, 59, 83, 84, 152 ЗК позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п.7, 7.1. рішення Миколаївської міськради №27/46 від 04.04.2013 р. про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі ( на місцевості) земельної ділянки (з кадастровим номером 48…:0084) та передачу її у приватну власність ОСОБА_5 , а також про визнання недійсним свідоцтво на право власності на землю, суд обґрунтовано виходив з того, що названа ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування, перебуває у перспективній зоні ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення та входить до земельної ділянки, яка розташована у 100 метровій прибережній захисній смузі річки Інгул, що суперечить ст.ст.58, 60, 61 ЗК та ст.ст. 87, 88, 91 ВК.

Дані обставини підтверджуються Правилами використання та забудови території м. Миколаєва затвердженими рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17.10.2003 р. листами заступника міського голови від 23.10.2014 р. з копією генплану ( т. 1 а. с. 20-23); актом Управління земельних ресурсів міськради щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.10.2014 р.(т. 1 а. с 34-35); інформацією Головного управління Держземагенства у Миколаївській області від 17.10.2014 р.( т. 1 а.с-36); даними топографічної зйомки - лист від 21.10.2014 р. ( т. 1 а.с. 37-39);технічною документацією із землеустрою (т.1 а.с.77-102) рішенням Миколаївської міської ради від 31.05.2012 р. № 17/4 Про затвердження робочого проекту встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування м. Миколаєва та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 р., якою зазначене рішення міської ради визнане протиправним та скасоване (т.1 а.с.75, 127-128).

Встановлене свідчить про те, що за відсутності законно затвердженого проекту землеустрою щодо меж прибережної захисної смуги, слід виходити з законодавчо встановленої межі захисної смуги, яка для середніх річок складає 50 метрів, а у разі крутизни схилу більше 3 градусів має подвоюватися, тобто збільшуватися до 100 м.

Саме такі показники має річка Інгул у місці виділення спірної земельної ділянки.

З огляду на ці докази, яким суд дав належну юридичну оцінку та правові висновки Верховного Суду України у справі від 21.05.2014 р. № 6-16 цс14 та від 19.11.2014 р. №6-175 цс 14 доводи щодо безпідставності цих вимог прокурора не мають юридичного підґрунтя.

Ухвалюючи рішення від 03.09.2015 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на це ж рішення місцевого суду апеляційний суд Миколаївської області також визнав обґрунтованими висновки суду як щодо незаконності рішення міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою стосовно спірної земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_5, так і щодо недійсності виданого їй правовстановлюючого документа.

Наведені у апеляційній скарзі доводи цих висновків не спростовують.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відносно права прокурора на звернення з позовом та неналежне обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, то їх також не можливо прийняти до уваги, виходячи з того, що прокурор навів переконливі мотиви з якими погоджується і колегія суддів, а саме, згідно зі ст.45 ЦПК в попередній редакції прокурор мав право звертатися до суду з позовом як позивач, оскільки Миколаївська міська рада порушила законодавство щодо обмеження передачі у власність земель прибережної захисної смуги, а тому не могла бути зазначена позивачем по справі.

Прокурор обґрунтував таке звернення порушенням прав народу України на землю, який був обмежений у користуванні благами, які надані йому Конституцією України.

Адже слід приймати до уваги, що орган місцевого самоврядування, який здійснює від імені територіальної громади міста права власника землі, порушив делеговані йому права, а тому звернення з таким позовом прокурора є виправданим, оскільки іншим шляхом поновлення прав на землю є неможливим. З огляду на наведені обставини, безпідставними є доводи щодо порушення принципу невтручання держави у здійснення фізичними та юридичними особами права вільного володіння, користування і розпорядження землею (ст.. 5 ЗК України).

Адже цей принцип буде порушено лише тоді, коли названі права були набуті на законних підставах.

Таких же висновків щодо права прокурора на позов дійшов і апеляційний суд, переглядаючи рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_6

Посилання на рішення Европейського суду Стретч проти Сполученого Королівства , яким визнана недопустимість позбавлення права власності лише на тій підставі, що таке право було набуто внаслідок неправомірних дій публічного органу, а не громадянина також не можуть бути враховані при апеляційному перегляді, оскільки апелянт набула право власності на земельну ділянку, що розташована у законодавчо визначеній прибережній захисній смузі та на території зелених насаджень загального користування, для житлового будівництва, якого у передбачений законом спосіб не могла набути жодна фізична та юридична особа, внаслідок протизаконних рішень Миколаївської міськради, тобто у спосіб, який лише за формальними ознаками мав вигляд законного. Більше того, як в натурі, так і з графічних матеріалів технічної документації, яка була виготовлена на замовлення ОСОБА_5 добре видно, що земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі та на території зелених насаджень загального користування, а тому навіть за наявності мінімального обсягу знань у сфері реалізації права громадянина на землекористування, або володіння, остання мала усвідомлювати незаконність вибору місця для передачі землі у власність. І за таких обставин не можна стверджувати лише про вину посадових осіб, внаслідок дій яких відбулося незаконне виділення землі у власність.

Інші доводи, які зводяться фактично до легалізації неправомірного рішення міської ради про зміну цільового використання землі, виділеної у приватну власність та передачу у власність землі, яка перебуває у межах прибережної захисної смуги, також не можуть бути враховані, оскільки висновків суду по суті вирішення спору не спростовують і не дають підстав вважати, що рішення місцевого суду ухвалено з порушенням закону та є необґрунтованим.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.375 ЦПК підлягає залишенню без задоволення, а рішення в частині не скасованій рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03.09.2015 р. та саме рішення апеляційного суду без зміни.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015 р. в частині не скасованій рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03.09.2015 р. та саме рішення апеляційного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Н.В. Самчишина

ОСОБА_2

Повне рішення складено 19 січня 2018 року.