Постанова

від 15.01.2018 по справі 904/7926/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 року Справа №904/7926/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біггар"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/7926/17, ухваленого у м. Дніпро 30.10.2017р. о 17.10. (дата складання повного тексту рішення - 02.11.2017р.)

за позовом Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біггар", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про зобов'язання демонтажу тимчасової споруди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017р. Нікопольська міська Рада Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біггар" та з урахуванням заяви № 273 від 06.10.2017 про уточнення позовних вимог просило суд: Товариству з обмеженою відповідальністю "Біггар" демонтувати тимчасову споруду (кіоск торгівлі) за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 42-Б.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017р. у справі №904/7926/17 позов задоволено у повному обсязі; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Біггар" звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової споруди (кіоск торгівлі) за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 42-Б; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біггар" на користь Нікопольської міської Ради Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біггар" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017р. у справі №904/7926/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки задовольнив позовні вимоги, які не заявлялися позивачем. Не встановлено судом і обставин права власності позивача на земельну ділянку, яку він зобов'язав відповідача звільнити, тобто порушення прав і інтересів позивача у справі, а тому підстави для задоволення позову у суду були відсутні.

Також, відповідач вказує на відсутність у чинному законодавстві норм, які-б регулювали порядок демонтажу тимчасових споруд, що на думку відповідача, унеможливлює задоволення позовних вимог з такими вимогами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2017р. у справі № 904/7926/17 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд скарги в судове засідання на 19.12.2017р.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 19.12.2017 по 15.01.2018.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною, посилаючись при цьому на відсутність у відповідача підстав для використання спірної земельної ділянки, яка в силу норм чинного законодавства України є комунальною власністю. Вказує позивач і про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення внаслідок іншого формулювання судом позовної вимоги, оскільки воно здійснено з метою захисту порушеного права позивача, а також про відповідність такого способу захисту порушеного права, як демонтаж тимчасової споруди, чинному законодавству України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Нікопольською міською радою (далі - позивач, орендодавець) та Товариством обмеженою відповідальністю «Біггар» (далі - відповідач, орендар) 30.03.2004р. укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець на підставі рішення сесії Нікопольської міської ради від 25.04.2003 року за № 51-7/ХХІV та від 14.11.2003 року № 37-9/ ХХІV надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,1047 га, яка розташована по Електрометалургів, 42-б в м. Нікополі терміном на десять років по фактичному розміщенню магазину для комерційного використання під розміщення магазину, код цільового використання цієї земельної ділянки 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги) та земельну ділянку площею 0,3328 га за цією з адресою для обслуговування приміщень магазину в спільну довгострокову оренду терміном на десять років із співвласниками будівель. Код цільового використання цієї земельної ділянки 1.13.2- (житлова забудова і комерційне використання).

Встановлено частину користування земельною ділянкою по вул. Електрометалургів, 42-б у спільному користуванні із співвласниками будівель, яка не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі - 6,75% або 0,0050 га.

Згідно з п. 1.2. Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом прийому-передачі, яки підписується сторонами у день нотаріального посвідчення цього договору, але приступити до використання цих земельних ділянок орендар має право тільки після державної реєстрації цього договору.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у разі припинення, або розірвання договору оренди орендар протягом 10 днів передає орендодавцю земельну ділянку і при цьому складається акт приймання-передачі.

Договір оренди земельної ділянки припиняється у разі:

- закінчення терміну, на який було укладено договір;

- одержання орендарем земельної ділянки у власність у порідку, передбаченому Земельним кодексом України;

- примусового викупу /вилучення/ земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законами України.

18.04.2006 на підставі вказаного договору оренди земельної ділянки ТОВ «Біггар» було видано дозвіл № 173 на розміщення малої архітектурної форми.

12.05.2009 за № 146/01-08 ТОВ «Біггар» видано паспорт прив'язки малих архітектурних форм з характеристикою (павільйон, кіоск, тимчасовий пристрій для сезонної торгівлі) - кіоск 5,9 х 4,6 з літнім майданчиком з шатром розміром 12,6 х 13,8 м.

Як вбачається з матеріалів справи, до Нікопольської міської ради надійшло депутатське звернення № 66 від 11.04.2017, а саме від депутата ОСОБА_1 щодо демонтажу кіоску в у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 26).

На підставі вказаного звернення сектором з питань розвитку малого та середнього бізнесу Нікопольської міської ради спільно з інспекторами Комунального підприємства «Муніципальна поліція» НМР було проведено перевірку спірного об'єкту та встановлено, що:

- договір оренди на земельну ділянку (на якій розміщено кіоск торгівлі з літнім майданчиком), що був укладений 30.03.2004 між Нікопольською міською радою та ТОВ «Біггар» , договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 13.04.2004, та який закінчився 13.04.2014 ;

- станом на 20.04.2017 право користування земельною ділянкою не продовжено;

- не продовжена дія дозволу від 18.04.2006 № 173 на розміщення тимчасової споруди (кіоску з літнім майданчиком).

На підставі рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 18.04.2017 №189 «Про створення робочої групи для обстеження земельних ділянок комунальної власності в місті Нікополь» (а.с. 28) робочою групою у відповідному складі було здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 42-б.

За результатами обстеження встановлено, що на прилеглій території біля багатоповерхового будинку та прибудови до нього - магазину «Владі» розміщено тимчасову споруду (мала архітектурна форма) за відсутності правовстановлюючих документів на її розміщення (акт обстеження від 05.07.2017) (а.с. 30).

У зв'язку з наведеними обставинами відповідачу направлено лист від 06.07.2017 №3540 з пропозицією самостійно демонтувати кіоск протягом п'яти робочих днів (починаючи з дати отримання листа) та проінформовано, що у разі не здійснення підприємством самовільного демонтажу у зазначений термін, Нікопольська міська рада буде змушена звернутися з цього приводу до суду (а.с. 32).

Через відсутність дій з боку відповідача, направлених на демонтаж кіоску, Нікопольською міською радою на його адресу було повторно направлено лист від 20.07.2017 № 3982 (а.с. 33).

На вищевказані листи Відповідачем не відредаговано (не виконано вимоги), кіоск не демонтовано, що і стало причиною спору та підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-УІ від 06.09.2012, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Ураїні» , до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Таким чином, саме Нікопольська міська рада реалізує право комунальної власності територіальної громади на землю, яка знаходиться у межах м.Нікополя, в т.ч. має право на захист прав на землю, а відповідні заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права власності на спірну земельну ділянку та відсутність права на позов з його захисту є безпідставними.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", дія договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено умови поновлення договору оренди землі, зокрема, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі); орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення; у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що до виконавчого комітету Нікопольської міської ради (Відділ з питань сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, Дозвільний центр «Партнери» ) надійшов лист ТОВ «Біггар» за вих. № 24/3 від 24.03.2014 стосовно продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки по вул. Електрометалугрів, 42-Б від 13.04.2004. На підставі вказаної заяви було підготовлено проект рішення Нікопольської міської ради щодо поновлення дії договору оренди земельної ділянки по вул.Електрометалугрів, 42-Б. Дане питання було розглянуто на пленарному засіданні 45 сесії Нікопольської міської ради VI скликання, яке відбулося 25.04.2014, але за результатами голосування вказаний проект рішення більшістю голосів не прийнято (а.с. 74-75). Листом від 05.06.2015 № 377 було повідомлено ТОВ «Біггар» про вищевказані обставини (а.с. 76).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними доказами не спростовано, що Договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, припинив свою дію, у порядку встановленому ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не поновлений, отже відповідач користується спірною земельною ділянкою без законних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка, як зазначено в частині другій цієї статті, може передаватись безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Отже, як вірно вказав місцевий господарський суд, лише об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, як юридичній особі, за їх клопотанням відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування передає безоплатно у власність або надає в оренду земельну ділянку під багатоквартирним житловим будинком та прибудинковою територією.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що на об'єктах благоустрою забороняється: самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торгівельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р.

Відповідно до п. 1.3. Порядку, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з п. 1.3. Порядку, комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця озташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, дію дозволу, виданого відповідачу, на розміщення тимчасової споруди (кіоск з літнім майданчиком) від 18.04.2006 № 173 не продовжено, заява на продовження терміну дії паспорту прив'язки тимчасової споруди від відповідача не надходила.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у справі.

При цьому, апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції здійснено переформулювання позовних вимог, а не вихід за їх межі, оскільки предметом позову є вимога про примусовий демонтаж відповідачем тимчасової споруди (кіоск торгівлі) за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 42-Б, що розташована на відповідній земельній ділянці, яка і задоволена господарським судом, з певними уточненнями, що стосуються лише конкретизації способу захисту порушеного права позивача у справі задля його ефективного захисту.

Окрім цього, вищенаведене уточнення не призвело до прийняття неправильного рішення у справі та не є підставою для його скасування, а тому відповідні доводи відповідача апеляційним судом відхиляються.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Біггар" та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 30.10.2017р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 760,00грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біггар" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 року у справі № 904/7926/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2017 року у справі №904/7926/17 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Біггар".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 19.01.2018 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко