Постанова

від 17.01.2018 по справі 810/2550/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2550/17 Суддя суду першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провалдення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Планета-Зем на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, що прийнята о 16 год. 05 хв. у місті Києві (повний текст складено 31 жовтня 2017 року), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бурти-Перемога до Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка-реєстр , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю Планета-Зем , відділ Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка-реєстр про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35099991 від 10.05.2017 щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 1,56 га кадастровий номер НОМЕР_1. винесене на підставі договору оренди землі від 26.04.2017 укладеного між ТОВ Планета-Зем та ОСОБА_4;

- визнати протиправними та скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення Комунального підприємства Миронівської районної ради Миронівка-реєстр про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34631507 від 05.04.2017 щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 3,37 га кадастровий номер НОМЕР_2. винесене на підставі договору оренди землі від 29.03.2017 укладеного між ТОВ Планета-Зем та ОСОБА_6, земельна ділянка якої була успадкована від ОСОБА_7

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року позов задоволено.

ТОВ Планета-Зем в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на час укладення ТОВ Планета-Зем спірних договорів оренди землі та проведення оскаржуваної державної реєстрації, право оренди цих земельних ділянок не було зареєстровано за третіми особами та не належало їм, у тому числі і позивачу. Скаржник стверджує, що для проведення державної реєстрації права оренди ним було надано всі необхідні документи, а оскільки право власності на земельні ділянки зареєстровано після 01.01.2013, то підстави для вжиття державним реєстратором дій, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 10, пунктом 8-1 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі Закон №1952-IV) не було.

ТОВ Планета-Зем також звертає увагу на те, що згідно матеріалів кримінального провадження № 12016110220000193 договори оренди спірних земельних ділянок з ТОВ Бурти-Перемога 29.12.2012 не укладалися, а їх державна реєстрація не здійснювалась. За твердженням скаржника, позивач не здійснював сплату орендної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_7, а оренду сплачувало СВК Агрофірма Перемога . Позивач не мав права на укладення та реєстрацію договорів оренди у 2012 році, оскільки на той час право оренди з 18.06.2010 було зареєстровано за СВК Агрофірма Перемога на підставі договорів, укладених 18.11.2008 строком на 5 років з ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які станом на 2012 рік розірвано не було.

Окрім того, просячи апеляційний адміністративний суд вирішити даний спір по суті, відмовивши у задоволенні позову, скаржник в апеляційній скарзі також наголошує на тому, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, оскільки має місце спір про приватне право.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на необґрунтованість вимог апеляційної скарги, стверджує про те, що договори оренди, які були ним укладені у 2012 році, зареєстровані належним чином та були чинними на час прийняття оскаржуваних рішень. Вважає рішення суду першої інстанції правомірним та обґрунтованим, у зв'язку із чим просить залишити його без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданого 30.10.2003, земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 1,56 га ріллі, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка знаходиться на території Кип'ячківської сільської ради Миронівського району Київської області (далі земельна ділянка 1), належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (т. 1 а.с. 14). На підставі вказаного акту у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.06.2015 було вчинено запис про право власності (т. 1 а.с. 19)

Також, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого 30.10.2003, земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 3,37 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_2, яка знаходиться на території Кип'ячківської сільської ради Миронівського району Київської області (далі земельна ділянка 2), належить ОСОБА_7 на праві приватної власності (т. 1 а.с. 23).

Між ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ Бурти-Перемога (орендар) та між ОСОБА_7 (орендодавець) та ТОВ Бурти-Перемога (орендар) укладено договори оренди, відповідно до пунктів 1, 2 яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування зазначені вище земельні ділянки (т. 1 а.с. 11-12, 20-21).

У пункті 3 сторони узгодили, що дані договори укладено строком на 5 років з переважним правом орендаря на продовження дії договорів на новий строк. Сторони обумовили, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється безпосередньо після державної реєстрації цього договору за актом прийому передачі (пункт 6.2 договорів).

Пунктом 12.3 сторони визначили, що дія договору припиняється у разі: закінчення його строку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, в порядку, встановленому законом; ліквідації орендаря без визначення його правонаступників. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (пункт 12.6 договору).

Вказані договори оренди було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Миронівському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 29.12.2012 за №322290004004153 та №322290004004390 (т. 1 а.с. 10, 12, 21).

В подальшому, 01.03.2017 між ОСОБА_4 та ТОВ Бурти-Перемога було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, якою змінено пункт 3.1 договору оренди та встановлено, що цей договір укладено строком до 31.12.2019 (т. 1 а.с. 106).

На підставі свідоцтва про право на спадщину (т. 1 а.с. 28) з 16.12.2016 власником земельної ділянки 2 стала ОСОБА_6 про що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16.12.2016 вчинено відповідний запис (т. 1 а.с. 29)

01.03.2017 між ОСОБА_6 та ТОВ Бурти-Перемога укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, якою змінено одну зі сторін договору у зв'язку з переходом прав та обов'язків за договором оренди до нового орендодавця та погодили, що договір оренди земельної ділянки 2 укладено строком до 31.12.2019 (т. 1 а.с. 107).

Водночас, між ОСОБА_4 та ТОВ Планет-Зем 26.04.2017 укладено договір оренди земельної ділянки 1 строком на 10 років (т. 1 а.с. 111-115).

На підставі цього договору, 10.05.2017 державним реєстратором КП Миронівської районної ради Миронівка-реєстр ОСОБА_8 прийнято рішення №35099991 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки 1 для ведення сільськогосподарського виробництв (т. 1 а.с. 118, 121-122)

Також, між ОСОБА_6 та ТОВ Планет-Зем 29.03.2017 укладено договір оренди земельної ділянки 2 строком на 10 років (т. 1 а.с. 135-139.

На підставі цього договору 05.04.2017 державним реєстратором КП Миронівської районної ради Миронівка-реєстр ОСОБА_8 прийнято рішення № 34631507 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки 2 для ведення сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 134, 146-148).

Вважаючи, що прийняті рішення відповідача зумовили подвійну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за різними правонабувачами, чим порушили законні права та інтереси позивача, останній звернувся до суду позовом, що розглядається у даній справі.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що здійснюючи державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ Планет-Зем державний реєстратор не перевірив наявність вже зареєстрованого права оренди за ТОВ Бурти-Перемога , а внесення відповідачем записів державну реєстрацію прав та їх обтяжень №35099991 та №19821941 було здійснено з порушенням вимог, визначених законодавством, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були прийняті держаним реєстратором вже після внесення до реєстру відповідних записів.

Також суд першої інстанції наголосив на тому, що Комунальним підприємством Миронівської районної ради Миронівка-реєстр не було надано жодних мотивованих заперечень проти позову.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом пункту першого частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини п'ятої статті 6 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державній реєстрації прав підлягають право власності, речові права, похідні від права власності (право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки) (пункт перший та абзац пункту другого частини першої статті 4 Закону №1952-IV).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону №1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки .

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки та інших обов'язкових документів, державний реєстратор, у встановленому законом порядку, здійснює державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

За змістом пункту 5 частини першої та частини другої статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Таким чином, встановлення державним реєстратором у ході перевірки заяви про державну реєстрацію оренди земельної ділянки вже зареєстрованого права оренди цієї земельної ділянки за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником;

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Суд першої інстанції обґрунтовано використав аналогічну позицію Верховного Суду України, висловлену 29 вересня 2015 року у постанові № 21-760а15, оскільки у справі, розглянутій Верховним Судом України теж мала місце реєстрація попередніх договорів оренди до 1 січня 2013 року (у 2007 році) та нових договорів оренди після 1 січня 2013 року (у 2014 році).

Не зважаючи на викладене, відповідачем не було вчинено зазначених дій та не перевірено реєстрацію діючих договорів оренди спірних земельних ділянок, що були укладені з позивачем.

Судом першої інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 18.01.2017 у справі № 6-2777цс16, вірно вказано про те, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто з моменту його державної реєстрації, а не з моменту його укладення. У даному випадку, спірні договори оренди, які були укладені у 2012 році з позивачем, зареєстровані 29.12.2012, що, враховуючи строк, на який їх було укладено (5 років), дає підстави для висновку про те, що станом на час прийняття оскаржуваних рішень про реєстрацію права оренди за ТОВ Планета-Зем , строк дії вказаних договорів не завершився.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з відхиленням судом першої інстанції доводів скаржника про наявність кримінального провадження та висновки проведеної в межах цього кримінального провадження фізико-хімічної експертизи давності документів, оскільки дані обставини не підтверджені вироком суду за наслідками такого кримінального провадження, а також не можуть бути враховані адміністративним судом у даній справі, у якій не розглядається питання правомірності укладення та реєстрації у 2012 році договорів оренди спірних земельних ділянок з позивачем. Також у даній справі не вирішується питання належності виконання позивачем вимог зазначених договорів оренди в частині сплати орендних платежів. Вказані обставини не був повноважний перевіряти та враховувати також і відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень.

Таким чином, зазначені обставини не мають відношення до даної адміністративної справи, у якій підлягають встановленню виключно правомірність рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Беручи до уваги викладене, оскільки на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень діяли зареєстровані договори оренди спірних земельних ділянок, що укладені з позивачем, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, хоч з певними мотивами суду колегія суддів погодитись не може.

Так, відповідно до частини другої статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно частини дев'ятої статті 18 Закону №1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

За змістом частини першої статті 26 Закону №1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Наведене свідчить про те, що не залежно від того, коли державним реєстратором приймається рішення про державну реєстрацію речового права, на підставі якого відповідні записи вносяться до реєстру, датою державної реєстрації є виключно дата і час реєстрації відповідної заяви.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Таким чином, дата державної реєстрації та дата прийняття рішення про державну реєстрацію можуть не збігатися, при цьому, дата прийняття відповідного рішення може бути пізнішою, ніж дата власне державної реєстрації.

Отже, висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим, що, однак не спростовує наведених вище обставин протиправності оскаржуваних рішень внаслідок не перевірки та не встановлення відповідачем реєстрації попередніх договорів оренди спірних земельних ділянок, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, оскаржуваними рішеннями відповідача порушено право позивача як орендаря зазначених земельних ділянок на законне та безперешкодне користування ними. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16 також стверджує про те, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Як вбачається з названої постанови Верховного Суду України, спір у справі, що ним розглянута, стосувався невиконанням умов цивільно-правової угоди. Проте, у справі, що розглядається, суд не надає оцінку виконанню будь-яких договірних зобов'язань сторін договорів оренди спірних земельних ділянок. У даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення відповідача, прийняті з виконання делегованих йому повноважень, функцій держави щодо державної реєстрації прав.

Таким чином, даний спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Планета-Зем залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 18.01.2018.