Рішення

від 16.01.2018 по справі 127/269/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/269/17

Провадження № 2/127/1707/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Волошина С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тонкопій Ю.І.,

представника позивача ОСОБА_1, - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Придніпровський районний у місті Черкаси відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) 06.01.2017 року звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 (надалі відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Придніпровський районний у м. Черкаси відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька. Свій позов мотивував тим, що в кінці 2012 року позивач в м. Черкаси познайомився з відповідачем. З того часу сторони по справі почали зустрічатися, мали теплі стосунки, які носили в тому числі і інтимний характер. З січня 2013 року позивач та відповідач почали спільно проживати у м. Черкаси в будинку відповідача, що знаходився по АДРЕСА_2, та перебували у фактичних шлюбних відносинах. 14.02.2013 року позивач разом з відповідачем святкували день Святого Валентина і між ними знову відбулись інтимні стосунки. В квітні 2013 року відповідач повідомила позивача, що вона вагітна від позивача і бажає народжувати дитину. 19.05.2013 року позивач виїхав на заробітки в Польщу, щоб заробити кошти для дружини та майбутньої дитини. 20.09.2013 року позивач приїхав з Польщі у відпустку і до лютого 2014 року він постійно проживав спільно із відповідачем в м. Черкаси. Протягом вагітності відповідача позивач турбувався про неї, надавав кошти, вони разом купували усі необхідні речі для майбутньої дитини. Про близькі стосунки між сторонами по справі знали їх батьки та спільні друзі. В період вагітності відповідача сторони по справі проводили разом свій вільний час. ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Черкаси відповідач народила дочку - ОСОБА_5 Після народження дитини він забирав дитину разом відповідачем з пологового будинку. Відповідач не забажала записати позивача батьком дитини з метою отримання державної допомоги як одинокій матері та не захотіла подати спільну заяву до органу ДРАЦС, а тому зареєструвала дочку в органі ДРАЦС, згідно правил встановлених ст. 135 СК України, при цьому по батькові дитину вказала ОСОБА_5 , так як на той час відповідач не заперечувала, що позивач є батьком дитини. Відповідач обіцяла позивачу, що по досягненню дитиною трирічного віку, вона надасть до ДРАЦСу відповідну заяву про визнання позивача батьком дитини. З часу народження дитина проживала разом зі сторонами по справі. Позивач турбувався про свою дочку, виховував її, надавав матеріальну допомогу на її утримання. Влітку 2015 року сторони по справі продали будинок відповідача в м. Черкаси і переїхали на постійне місце проживання в м. Вінницю, де відповідач придбала квартиру. По завершенню ремонту в новопридбані квартирі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, сторони по справі разом з дитиною переїхали туди, де спільно проживали, вели спільний побут, тощо. 20.12.2016 року у сторін по справі відбулась розмова з приводу подачі до органу реєстрації актів цивільного стану заяви про визнання позивача батьком дитини, однак відповідач в категоричній формі відмовила у цьому позивачу і повідомила, що вона більше не бажає проживати спільно з позивачем. Одразу після розмови позивач виїхав з квартири відповідача, однак бажає спілкуватись та виховувати свою дочку, а оскільки його батьківство жодним чином не підтверджено у передбаченому законом порядку, це зумовило його звернення до суду з цією позовною заявою, в якій просив встановити його батьківство, визнавши його батьком дитини та внести зміни до актового запису про народження дитини, зазначивши його батьком дитини.

Відповідач по справі ОСОБА_6 27.02.2017 року надіслала до суду свої письмові заперечення проти позову, зміст яких зводиться до того, що дійсно в січні 2013 року вона познайомилась з позивачем по справі в соціальній мережі, а 14.01.2013 року вони перший раз побачились, оскільки позивач приїхав до відповідача в м. Черкаси та вони почали зустрічатись. Маючи теплі стосунки сторони по справі домовились народити спільну дитину. В квітні 2013 року відповідач повідомила позивача, що вагітна. В квітні 2013 року у сторін по справі виникла суперечка на ґрунті визначення майбутнього імені дитини і вони посварились. В кінці серпня 2013 року сторони помирились і відповідач познайомилась з мамою позивача. Час від часу до самих пологів позивач приїздив до відповідача в м. Черкаси, кілька разів вони ходили разом на рибалку, але більше двох тижнів позивач у відповідача не затримувався. ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Черкаси відповідач народила доньку - ОСОБА_5 та зареєструвала дочку відповідно до ст. 135 СК України у відділі реєстрації актів цивільного стану, як мати - одиначка, щоб мати змогу отримувати допомогу від держави на утримання дитини, оскільки на позивача в той час покладатися було неможливо. На той час позивач не мав роботи і матеріально допомагати не мав змоги і бажання також. Відповідач бажала, щоб у дитини був батько, та враховуючи те, що позивач фактично весь час перебував у м. Вінниці, лише інколи приїжджаючи провідати дитину, вирішила переїхати в м. Вінниці. 17.07.2015 року відповідач продала свій будинок у м. Черкаси та переїхала проживати у м. Вінницю, де купила квартиру, щоб у батька було більше часу бачитись з дитиною. З часу переїзду у свою квартиру відносини відповідача з позивачем почали псуватись, вона зрозуміла, що сім'ї з позивачем не створити та позивач ніколи не буде піклуватись про свою дитину. Позивач іноді приходив в гості, навіть залишався на ніч, іноді ходили на прогулянки, як батьки з дитиною, але спільного життя з позивачем вже не було. Вона неодноразово говорила позивачу, що не заперечує проти зустрічей з дитиною. Донька завжди його чекає, іноді просить зателефонувати татові, щоб поспілкуватись. Вона дозволяє позивачу брати дитину, коли він того забажає, дозволяє, щоб вона залишалась ночувати у батька, діда та тітки, які проживають в одній квартирі, однак йому це не потрібно. Щодо генетичної експертизи, то це зайва процедура, оскільки відповідач ніколи не заперечувала, що позивач є біологічним батьком дочки відповідача, тому і записала в свідоцтві про народження дочки по батькові - ОСОБА_5. Однак відповідач неодноразово пояснювала ОСОБА_1, що запише його батьком дитини тоді, коли він навчиться бути батьком. Враховуючи викладене, просила відмовити в задоволенні позову.

В подальшому, до початку розгляду справи по суті, відповідач змінила свою позицію по суті виниклого спору, заперечувала факт біологічного батьківства позивача відносно малолітньої дочки відповідача, вказувала на іншу особу - ОСОБА_7 як на біологічного батька дитини ОСОБА_5, з метою допиту якого в якості свідка 11.09.2017 року внесла через канцелярію суду відповідне клопотання (а.с. 152).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2017 року без винесення окремого процесуального документу залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Придніпровський районний у м. Черкаси відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області, виключивши зі складу третіх осіб Черкаський міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області (а.с. 66).

Ухвалою суду від 04.04.2017 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 та витребувано з Придніпровського районного у м. Черкаси відділу ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області витяг з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 (а.с. 88 - 89).

Ухвалами від 05.05.2017 року та від 11.09.2017 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у справі призначались судово - молекулярно - генетичні експертизи на предмет встановлення експертним шляхом кровного споріднення позивача по справі та малолітньої ОСОБА_5, для чого провадження у справі зупинялось відповідно з 05.05.2017 року по 09.06.2017 року та з 11.09.2017 року по 08.11.2017 року. Експертизи у справі не проведені, оскільки відповідач по справі не представила дитину на експертизу, не прибувши до експертної установи, будучи належним чином повідомленою, про день, час та місце проведення експертизи у встановленому законом порядку (а.с. 111 - 113, 149 - 151)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала з тих же підстав, що наведено у позовній заяві. Звернула увагу суду на ту обставину, що відповідач двічі ухилилась від проведення експертизи, а тому обставина батьківства позивача має бути визнана судом. Про факт батьківства свідчать також і інші докази, які досліджено в судовому засіданні, а саме сімейні фотографії, покази свідків, а також фактичне визнання обставини батьківства самим відповідачем у її перших запереченнях, що подані до суду. Поведінка відповідача з неявки до суду після призначення повторної експертизи спрямована на затягування розгляду справи, а тому вона при повторній неявці відповідача заперечувала проти ухвалення заочного рішення, просила проводити розгляд справи в загальному порядку.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилась з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином. Відповідачу однозначно відомо про перебування у провадженні суду вказаної справи, разом з тим, з часу призначення вдруге судової молекулярно - генетичної експертизи, станом судового провадження відповідач не цікавилась. Свою позицію з приводу невизнання позовних вимог висловила у своїх письмових запереченнях проти позову, по суті визнавши фактичну обставину біологічного батьківства позивача відносно малолітньої дитини відповідача ОСОБА_5

Представник третьої особи - Придніпровського районного у м. Черкаси відділу ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області в судове засідання не з'явився, начальник відділу надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність третьої особи, у зв'язку з виробничою необхідністю. По суті внесених на розгляд суду вимог поклався на розсуд суду (а.с. 168).

Суд, заслухавши представника позивача, взявши до уваги позиції інших учасників справи, дослідивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Сторонами по справі не заперечується (визнається) та обставина, що вони познайомились в кінці грудня 2012 року на початку січня 2013 року в соціальній мережі, а з середини січня 2013 року почали тісно спілкуватись, зустрічатись. В послідуючому між сторонами по справі відбувались стосунки інтимного характеру. Також сторонами по справі не заперечується і та обставина, що вони, маючи теплі стосунки, вирішили народити спільну дитину, та в квітні 2013 року відповідач повідомила позивача, що вона від нього вагітна. 14 листопада 2013 року відповідач.ю не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з позивачем, народила дитину - ОСОБА_5, біологічним батьком якої є позивач по справі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Враховуючи викладене, вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються сторонами по справі та у суду не виникає жодного розумного сумніву щодо достовірності вказаних обставин та добровільності їх визнання.

Зі змісту копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5, слідує, що остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Черкаси, про що 21.11.2013 року складено відповідний актовий запис про народження за № 1393, її батьками у свідоцтві зазначено: мати ОСОБА_3, батько ОСОБА_8. (а.с. 30).

Аналогічні відомості наведено і в актовому записі про народження ОСОБА_5, за однією лише відмінністю в порівнянні зі свідоцтвом, щодо номеру актового запису № 1368 (а.с. 97).

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00017920439 від 13.04.2017 року відомості до актового запису про народження дитини щодо батька дитини ОСОБА_8 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) (а.с. 98 - 99).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_9, та ОСОБА_10, повідомили, що позивач по справі є їх рідним братом. Вони достовірно пам'ятають, що у квітні 2013 року позивач повідомив їх, що у нього є кохана жінка, яка від нього вагітна - це відповідач по справі ОСОБА_3 Ця новина була гарною звісткою для усієї родини. Позивач опікувався вагітною дружиною, в період пологів навіть узяв відпустку і був біля відповідача. Позивач забирав відповідача разом з дитиною з пологового будинку. Спочатку позивач з відповідачем проживали в Черкасах і родина позивача їздила туди, аби побачити дитину та познайомитись з ріднею. Їх мати присилала подарунки та кошти на утримання дитини, оскільки працює за кордоном та має таку змогу. По переїзду з міста Черкас відповідач проживала у придбаній нею квартирі разом з позивачем. Конфлікт між сторонами по справі виник на тому ґрунті, що відповідач відмовлялась записати позивача батьком дитини. На даний час відповідач чинить усілякі перешкоди, щоб позивач не бачився зі своєю дитиною. Відповідач раніше ніколи не заперечувала батьківства позивача. Дитина називає позивача своїм батьком.

Згідно ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

За ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Таким чином позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позивач ОСОБА_1 визнає своє біологічне батьківство відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Біологічне батьківство ОСОБА_1 щодо малолітньої ОСОБА_5 у своїх перших письмових запереченнях проти позову визнавала також і ОСОБА_3 - відповідач по справі, яка у запереченні зазначила, що призначення генетичної експертизи щодо батьківства позивача відносно дитини є недоцільним, оскільки вона ніколи не заперечувала, що позивач про справі є біологічним батьком її дочки.

Разом з тим, позиція відповідача по справі згодом змінилась, при вирішенні процесуальних клопотань, спрямованих на об'єктивне, повне та справедливе вирішення справи позивач відмовилась від визнання вказаної обставини, біологічним батьком дитини почала називати ОСОБА_7, якого просила викликати в судове засідання в якості свідка.

Згідно ч. 2 ст. 82 ЦПК України відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведене, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи домовленості її представника з другою стороною.

Враховуючи наведені у процесуальному законі умови, за яких суд може прийняти відмову від визнання фактичних обставин справи суд зазначає, що таких умов та підстав для прийняття відмови відповідача від визнання фактичних обставин по справі перед судом не доведено, а як наслідок підстав для прийняття такої відмови судом не встановлено.

Окрім наведеного суд сприяв відповідачу у доведенні нею перед судом обставини біологічного батьківства щодо її дитини особою, яка була названа відповідачем, шляхом виклику ОСОБА_7 до суду з метою допиту в якості свідка. Разом з тим свідок ОСОБА_7, отримавши 28.12.2017 року повістку про виклик до суду на 16.01.2018 року, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не сприяла його явці до суду також і відповідач (а.с. 180).

Окрім наведено, з метою перевірки позиції відповідача по справі, судом ухвалами від 05.05.2017 року та від 11.09.2017 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у справі двічі призначались судові молекулярно - генетичні експертизи на предмет встановлення експертним шляхом кровного споріднення позивача по справі та малолітньої ОСОБА_5 Експертизи у справі не проведені, оскільки відповідач по справі не з'явилась разом з дитиною на експертизу, будучи належним чином повідомленою, про день, час та місце проведення експертизи. У цьому зв'язку суд констатує, що відповідач умисно ухилилась від проведення експертизи (а.с. 111 - 121, 149 - 158).

Згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, суд вважає, що наявні всі правові підстави для визнання фактичної обставини, для з'ясування якої експертиза призначалась, а саме встановити факт батьківства позивача по справі ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_5

Обставина біологічного батьківства позивача відносно малолітньої ОСОБА_5 також підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків, сімейними фотографіями, перепискою сторін по справі в соціальній мережі, та запереченнями проти позову, в яких відповідач визнала факт батьківства щодо своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 - позивача по справі. (а.с. 42 - 47, 50 - 50)

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання позивача по справі батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягають до задоволення.

Позивач в розумінні закону не заявляла клопотання про застосування до вимог позивача строків позовної давності, разом з тим, долучаючи до матеріалів справи певну практику вищих судів, натякала на таке.

У цьому зв'язку при прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду України, яка висловлена у Постанові від 27 квітня 2017 року (справа № 6 - 617цс17), згідно якої положення ч. 2 ст. 129 СК України не можуть бути поширені на положення про визнання батьківства, передбачені у ст. 128 СК України. Таким чином підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог позивача судом не встановлено.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Таким чином підлягають до задоволення вимоги щодо зобов'язання третьої особи по справи внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 щодо батька дитини, зазначивши батьком позивача по справі ОСОБА_1

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач просив залишити судові витрати за ним, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 125, 126, 128, 134, 135 СК України, ст.ст. 12, 13, 82, 141, 263 - 265, 268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Придніпровський районний у місті Черкаси відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, народженої в м. Черкаси, Черкаської області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Зобов'язати Придніпровський районний у місті Черкаси відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик 255, код ЄДРПОУ 04061375) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, №1368 від 21.11.2013 року (в свідоцтві про народження НОМЕР_2 актовий запис № 1393), вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, зазначивши батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Вінниця.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 22 січня 2018 року.

Суддя: