Ухвала

від 22.01.2018 по справі 808/224/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

22 січня 2018 рокуСправа № 808/224/18 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНА ЮРИДИЧНА ФІРМА ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНА ЮРИДИЧНА ФІРМА ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ (69120, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38732398) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ідентифікаційний код 39396146), Олександрівського управління у місті Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, буд. 34, ідентифікаційний код 41700015) про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНА ЮРИДИЧНА ФІРМА ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ (далі - позивач або ТОВ МЮФ ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1 або ГУ ДФС у Запорізькій області), Олександрівського управління у місті Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 2 або Олександрівське управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області) в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №6 від 29.12.2017 Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ МЮФ ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ з 01.01.2018;

- зобов'язати ГУ ДФС у Запорізькій області та Олександрівське управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області поновити статус платника єдиного податку - юридичної особи ТОВ МЮФ ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ починаючи щ 01.01.2018.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх.№2016 від 19.01.2018) в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення №6 від 29.12.2017 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2018 до набрання законної сили рішенням у справі.

На обґрунтування заяви зазначено, що реалізація оскаржуваного рішення призведе до настання незворотних правових наслідків для позивача. Так, починаючи з січня 2018 року позивач буде змушений сплачувати інші податки та у значно більшому розмірі, а при задоволенні позовних вимог виникне необхідність перерахунку сплачених податків за час розгляду справи, тому відновлення порушених прав позивача буде потребувати значних зусиль без вжиття заходів забезпечення позову. Позивач також вказує, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним оскаржуваного рішення, останнє буде вважатися протиправним з моменту його прийняття, що означає про неможливість створення таким рішенням правових наслідків.

За правилами частини 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши та дослідивши додані до позову та заяви докази та надавши їм оцінку, суддя дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006).

Так, з матеріалів справи суддею з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНА ЮРИДИЧНА ФІРМА ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ (ідентифікаційний код 38732398) зареєстровано як юридична особа 07.06.2013 виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

ТОВ МЮФ ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ має свідоцтво платника єдиного податку серії Б №685774, видане 10.09.2013 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

29.12.2017 заступником начальника управління - начальником відділу податків і зборів з юридичних осіб Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1 прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку - юридичної особи №6, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ МЮФ ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ з 01.01.2018.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого рішення позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, якщо завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, то метою такого вирішення спорів у цій сфері суспільних правовідносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі ОСОБА_2 проти Італії наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає право на суд . Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р від 30.01.2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином наведені норми міжнародного права та прецедент на практика Європейського суду з прав людини свідчить, що у правових системах демократичних країн поняття право на суд включає в себе не тільки гарантовану державою формальну можливість звернення до суду, а й гарантії ефективного виконання судового рішення або поновлення в порушених правах, що й становить мету судового процесу та звернення до суду відповідно.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що відповідає приписам статті 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу ст. 151 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідача, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язкові сторін.

Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками справи, а заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому суд враховує, що заходи щодо забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити із дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову у вищезазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії ).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти ).

Так предметом спору у даній справі є правомірність рішення відповідача 2 про анулювання статусу платника єдиного податку шляхом виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

У зв'язку із цим, з 01.01.2018 позивач має здійснювати підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.

Реалізація оскаржуваного рішення завдасть значних труднощів позивачу в організації ведення бухгалтерського обліку та звітності у зв'язку з переходом на оподаткування на загальних засадах.

Враховуючи вищенаведене, суддя погоджується з доводами позивача та вважає, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку оскаржуваним рішенням може призвести до настання значних несприятливих наслідків для господарської діяльності позивача, а у разі задоволення позовних вимог - до істотного ускладнення поновлення порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду. У разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль.

Отже, заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та не заборонені частиною 3 статті 151 КАС України. Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

При цьому суддя виходить з того, що застосування конкретного виду забезпечення позову, про який просить позивач, призведе до дійсного виключення цим забезпечувальним заходом складнощів щодо поновлення порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Окрім того, суддя враховує, що оскаржуване рішення податкового органу після його винесення фактично виконується, а тому до ухвалення рішення в адміністративній справі необхідно забезпечити позов шляхом зупинення дії цього рішення, оскільки невжиття цих заходів може спричинити шкоду, на відновлення якої необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23 серпня 2012 року по справі № К/9991/34628/12 за позовом Державного підприємства Селидіввугілля про визнання дій протиправними та скасування постанов.

Таким чином, суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-156 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю МІЖНАРОДНА ЮРИДИЧНА ФІРМА ЯРОСЛАВ ГРИШИН ТА ПАРТНЕРИ про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення Олександрівського управління у місті Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку - юридичної особи №6 від 29.12.2017, до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова