Рішення

від 16.01.2018 по справі 809/1653/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р.

справа № 809/1653/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

при секретарі судового засідання Ткачук О.П.,

за участю:

представників позивача - Янкевич Н.В., Бакун Р.А.,

представників відповідача - Мельника Ю.В., Михайлика Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом фермерського господарства "Янкевич"

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0028791205 від 05.09.2017,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Янкевич" (надалі - позивач) 04.12.2017 звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0028791205 від 05.09.2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до 18.12.2017 року для усунення недоліків. Позивач 13.12.2017 року недоліки усунув та 14.12.2017 ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення, яким накладено штрафну санкцію у розмірі 32473,12 - 20% від розміру грошового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року з підстав 31-денного протермінування сплати податкового зобов'язання. Оскаржуване рішення позивач вважає таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки необхідні кошти для зарахування вказаного податку містилися на спеціальному рахунку позивача, а тому штрафні санкції, в силу вимог пункту 40 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість Податкового кодексу України до позивача не застосовуються. Також, в порушення приписів Податкового кодексу України, відповідачем пропущено тридцятиденний строк проведення камеральної перевірки, що є додатковою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи допущені порушення контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення №0028791205 від 05.09.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Представники позивача вимоги, викладені в позовній заяві (а.с.5-11) та поясненнях по суті спору (а.с.68) підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.38-39). Також, в судовому засіданні представники відповідача наголосили, що з метою зарахування податку на додану вартість, позивач повинен був перерахувати кошти на додатковий електронний рахунок, що ним було і зроблено, проте з 31-денним запізненням. Вказали, що тридцятиденний строк проведення камеральної перевірки не застосовується, так як предметом перевірки було не правильність заповнення та подання податкової декларації, а порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань, строк перевірки яких становить 1095 днів. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши позовну заяву та інші письмові докази та матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фермерське господарство "Янкевич" зареєстроване 20.08.2009 та перебуває на податковому обліку в Калуській оДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Калуською оДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом №7818/09-19-12-05/36552047 від 05.09.2017. Висновками акту перевірки встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: встановлено 31 день затримки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання в розмірі 162365,60 грн, граничний термін сплати - 30.08.2015, дата сплати - 30.09.2015, застосовано 20 % розмір штрафної санкції в сумі 32473,12 грн (а.с.17-18).

На підставі акту перевірки, відповідачем 05.09.2017 винесено податкове повідомлення-рішення №0028791205 (а.с.16), яким за затримку на 31 календарний день сплати грошового зобов'язання в розмірі 162365,60 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 32473,12 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач скористався правом адміністративного оскарження, звернувшись із скаргою до Державної фіскальної служби України (а.с.46-48).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №26432/6/99-99-11-03-01-25 від 16.11.2017, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.49-50).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0028791205 від 05.09.2017, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Судом встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, позивач обрав спеціальний режим оподаткування, що передбачався статтею 209 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пунктом 209.1 якого вказано, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для такого акумулювання сільськогосподарські підприємства зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку, відкриті для перерахування коштів на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, зараховані на такі рахунки в системі електронного адміністрування податку, автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що спору з підстав віднесення позивача до сільськогосподарського підприємства, яке обрало спеціальний режим оподаткування, не виникало.

Відповідно до пункту 209.13 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку відповідача, позивачем було порушено термін сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2015 року, що були сформовані позивачем у податковій декларації J0209008, поданій 10.08.2015 (а.с.20-21). Вказаною податковою декларацією позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість в розмірі 162470 грн., граничний термін сплати податкового зобов'язання становив 30.08.2015.

На підставі Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VІIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи було запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ (пункт 35 підрозділ 2 розділу XX Кодексу): з 1 лютого до 1 липня 2015 року - перехідний період у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Ця система створена з метою своєчасного та повного контролю за повнотою сплати податку на додану вартість до бюджету. За допомогою правил системи електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечується відповідність сум нарахованого та сплаченого податку на додану вартість, оскільки суми податку на додану вартість від доданої вартості гарантуються грошовими коштами.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 ПК України, а порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.

Визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та проведення розрахунків здійснюється згідно із статтею 200 Податкового кодексу України.

Порядок розрахунків із бюджетом із ПДВ визначений в пункті 200.2 статті 202 Податкового кодексу України, зокрема регламентовано, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Судом встановлено, що на електронний рахунок кошти поступають тільки шляхом зарахування їх із поточного рахунку. Інших шляхів поповнення електронного рахунка, відкритого в Казначействі, немає.

Зняття з електронного рахунка коштів відбувається включно: для погашення поточних податкових зобов'язань (п. 200.2 Податкового кодексу України); для повернення на поточний рахунок коштів, що перевищують податкові зобов'язання платника, або переказу їх у бюджет (тільки за заявою платника) (п. 200-1.6 Податкового кодексу України); для погашення боргу зі сплати ПДВ (п. 87.1 Податкового кодексу України).

На виконання вимог податкового законодавства, з метою реєстрації податкових накладних за липень 2015 року (а.с.24-26), рахунок у системі електронного адміністрування податку №37511000134928, відкритий ДФС 24.12.2014 р. у Казначействі України, позивачем поповнено на загальну суму 169100 гривень, зокрема платіжним дорученням №444 від 24.07.2015 на суму 92 000 грн. (а.с.22) та платіжним дорученням №446 від 27.07.2015 на суму 77 100 грн. (а.с.23) із зазначенням у призначенні платежу: перерахування ПДВ (спецрежим) .

Таким чином, грошовими коштами, сплаченими на електронний рахунок 24 та 27 липня 2015 р., позивачем було забезпечено сплату (погашення) поточних податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2015 року.

Проте, 29 липня 2015 року, після реєстрації податкових накладних позивача за липень 2015, набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (далі - Закон № 643), який вносить особливості застосування системи електронного адміністрування податку на додану вартість для сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом № 643, платникам податку - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (далі сільськогосподарське підприємство), до яких відноситься і позивач, в системі електронного адміністрування ПДВ до вже відкритих основних рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - основні електронні рахунки) відкриваються додаткові рахунки, призначені для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - додаткові електронні рахунки).

Таким чином, позивач з 29 липня 2015 використовував у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий.

Основний електронний рахунок призначається для проведення розрахунків з бюджетом. На основний електронний рахунок сільськогосподарські підприємства перераховують зі свого поточного рахунку кошти в сумах, необхідних для реєстрації податкових накладних по діяльності іншій, ніж сільськогосподарська. З основного електронного рахунку кошти перераховуються до бюджету у порядку, передбаченому пунктом 200.2 статтею 200 розділу V Кодексу.

Додатковий електронний рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств. На цей рахунок сільськогосподарським підприємством зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, які складаються сільськогосподарським підприємством при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування. З додаткового електронного рахунку кошти автоматично перераховуються Казначейством України на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі електронні рахунки.

На виконання змін, внесених Законом № 643, 29 липня 2015 року ДФС України відкрито для позивача, як сільськогосподарському підприємству, додатковий електронний рахунок №37529100134928, який, як встановлено в судовому засіданні, активований 03 серпня 2015 року.

За результатами звітного місяця ФГ "Янкевич" сформовано податкову декларації з ПДВ (скорочена) за липень 2015 р., яка подана господарством 10.08.2015.

В рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 18 - рядок 20)" задекларовано суму податкового зобов'язання - 162470 гривень. Ця ж сума відображена у р.25.1 декларації як така, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок.

Отже, податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року склало 162470 грн., що сформовано по операціям з продажу пшениці ТОВ Калуський КХП на загальну суму 1005000,00 грн., згідно видаткових накладних (а.с.52-54), в тому числі ПДВ-167500,00 грн. та податковим кредитом на загальну суму 5030 грн.

Вищенаведене засвідчує, що позивачем своєчасно вжиті усі дії, необхідні для сплати податку, які залежали від позивача. На момент настання терміну сплати податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2017 року, тобто 30.08.2015 р., на рахунках фермерського господарства Янкевич у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ до бюджету.

Проте, в погашення зобов'язання за липень 2015 року контролюючим органом кошти не зараховано, у зв'язку з чим, позивачем 30 вересня 2015 року платіжним дорученням №459 перераховано уже на додатковий електронний рахунок №37529100134928 кошти в розмірі 162470 гривень (а.с.27). Цього ж дня вказані кошти зараховуються (з простроченням 31 день) у погашення податкового боргу та Казначейством України перераховуються на рахунок господарства № 26040052500520. Вказані обставини додатково підтверджуються виписками про рух коштів по рахунках (а.с.57,89).

Таким чином, станом на 30 вересня 2015 року у системі електронного адміністрування (на основному та додатковому рахунках) був подвійний розмір для погашення податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 р.

У зв'язку із наявною переплатою, 30 жовтня 2015 року на поточний рахунок господарства повертається - 168909 грн. із електронного рахунку №37511000134928, відкритого у Казначействі України (ел.адм.подат.), як кошти, що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (а.с.69).

У відповідності до пункту 40 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Податкового кодексу України, штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу. У разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів.

Таким чином, позивачем виконано свої зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за липень 2015 року шляхом перерахування на основний рахунок в системі електронного адміністрування відповідної суми 24 та 27 липня 2015 року, тобто ще до введення в дію додаткового рахунку в системі електронного адміністрування.

Твердження відповідача про обов'язок позивача для виконання зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за липень 2015 року перерахувати кошти на додатковий рахунок не відповідає приписам пункту 40 Підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість Податкового кодексу України, так як безпосередньої вказівки на це приписами Податкового кодексу України не передбачено.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейським судом з прав людини, пунктом 115 рішення від 14 червня 2007 року в справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Заява №77703/01) вкотре надано трактування поняття якість закону , зокрема зазначено, що закон має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

Суд зазначає, що позивачем вчинено всі вичерпні дії з метою уникнення порушення податкового законодавства, а позиція відповідача породжує додаткове, невиправдане податкове навантаження на позивача, тому на переконання суду винесене податкове повідомлення-рішення від 5 вересня 2017 за №0028791205 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не погоджується із твердженням позивача щодо застосування до спірних правовідносин приписів пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, а саме, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Суд зазначає, що камеральна перевірка, результати якої закріплені в акті №7818/09-19-12-05/36552047 від 05.09.2017 здійснена з підстав перевірки термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, позиція позивача в частині порушення відповідачем терміну проведення камеральної перевірки є помилковою, та не може прийматися судом.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області слід стягнути судовий збір на корить фермерського господарства Янкевич , сплата якого підтверджується платіжним доручення №668 від 30.11.2017 (а.с.2).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 5 вересня 2017 за №0028791205.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 39394463) на користь фермерського господарства "Янкевич" (ідентифікаційний код 36552047) сплачений судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Фермерське господарство "Янкевич" (вул. Івасюка, 14, смт. Букачівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77065, ідентифікаційний код - 36552047);

Відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код - 39394463).

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Рішення складене в повному обсязі 22 січня 2018 р.