Постанова від 21.02.2019 по справі 809/1653/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №809/1653/17

адміністративне провадження №К/9901/49297/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішенняІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (суддя О.Л. Тимощук) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (колегія у складі суддів: В.П. Сапіга, О.І. Довга, І.І. Запотічний) у справі №809/1653/17 (876/1334/18) за позовомФермерського господарства Янкевич доГоловного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Янкевич (далі - ФГ Янкевич ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №0028791205 від 05 вересня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки необхідні кошти для зарахування вказаного податку містилися на спеціальному рахунку позивача, а тому штрафні санкції, в силу вимог пункту 40 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість Податкового кодексу України до позивача не застосовуються. Позивач додатково відзначає, що в порушення приписів Податкового кодексу України, відповідачем порушено тридцятиденний строк проведення камеральної перевірки, що є додатковою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи допущені порушення контролюючим органом, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, яке підлягає скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 5 вересня 2017 за №0028791205.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент настання терміну сплати податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року - 30 серпня 2015 року на рахунках ФГ Янкевич у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ до бюджету, тобто позивачем своєчасно вжиті усі дії, необхідні для сплати податку, які залежали від позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач обрав спеціальний режим оподаткування, що передбачався статтею 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Податковою інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №7818/09-19-12-05/36552047 від 05 вересня 2017 року, яким встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: встановлено 31 день затримки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання в розмірі 162365,60 грн, граничний термін сплати - 30 серпня 2015 року, дата сплати - 30 вересня 2015 року, застосовано 20 % розмір штрафної санкції в сумі 32473,12 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 05 вересня 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення №0028791205, яким за затримку на 31 календарний день сплати грошового зобов'язання в розмірі 162365,60 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 32473,12 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку відповідача, ФГ Янкевич було порушено термін сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2015 року, що були сформовані позивачем у податковій декларації J0209008, поданій 10 серпня 2015 року. Вказаною податковою декларацією позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість в розмірі 162470 грн, граничний термін сплати податкового зобов'язання становив 30 серпня 2015 року.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Судами встановлено, що позивачем протягом липня 2015 року поповнено єдинодіючий електронний рахунок №37511000134928 на загальну суму 169100 грн., що підтверджується платіжним дорученням №444 від 24 липня 2015 року на суму 92000 грн. та платіжним дорученням №446 від 27 липня 2015 року на суму 77100 грн. із зазначенням у призначенні платежу перерахування ПДВ (спецрежим) .

Податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року склало 162470 грн, що сформовано по операціям з продажу пшениці ТОВ Калуський КХП на загальну суму 1005000 грн згідно видаткових накладних, в тому числі ПДВ-167500,00 грн та податковим кредитом на загальну суму 5030 грн.

Позивачем у поданій (10 серпня 2015 року) до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ за липень 2015 року визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок в розмірі 162470 грн.

При цьому, 29 липня 2015 року, тобто вже після поповнення діючого рахунку та реєстрації липневих податкових накладних, на виконання змін, внесених Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість , ДФС України для позивача відкрито, як сільськогосподарському підприємству, додатковий електронний рахунок №37529100134928, який активований лише 03 серпня 2015 року.

Тобто, з 03 серпня 2015 року ФГ Янкевич мало у системі електронного адміністрування два електронних рахунки, відкриті ДФС у Казначействі: основний №37511000134928, відкритий 24 грудня 2014 року, і додатковий №37529100134928, який відкритий 29 липня 2015 року та активований з 03 серпня 2015 року.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню.

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, з 29 липня 2015 року пункт 209.2 статті 209 ПК України викладено в іншій редакції відповідно до Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість .

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для такого акумулювання сільськогосподарські підприємства зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку, відкриті для перерахування коштів на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, зараховані на такі рахунки в системі електронного адміністрування податку, автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Проведення сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування розрахунків з бюджетом за іншими операціями, здійсненими протягом звітного (податкового) періоду не в межах спеціального режиму оподаткування, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 200 цього Кодексу.

При цьому, Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість (діє з 29 липня 2015 року) внесено зміни, в тому числі до статті 200-1 ПК України, в частині щодо додаткового відкриття платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, рахунків в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Так, судами попередніх інстанцій цілком правильно встановлено, що перерахування позивачем узгоджених сум податку на додану вартість на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ відбулось у зв'язку зі здійснення позивачем сільськогосподарських операцій в липні 2015 року, тобто в період коли був відкритий та чинний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ № 37511000134928, в той час як відкритий 29 липня 2015 року позивачу додатковий рахунок №37529100134928 почав діяти з 03 серпня 2015 року, тобто вже після здійснення позивачем сільськогосподарських операцій та фактичної сплати позивачем у зв'язку з таким здійсненням спірних сум ПДВ на чинний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ.

Слід відзначити, що відповідно до положень пункту ХХ Підрозділу ІІ Особливості справляння податку на додану вартість Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, а у разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів.

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що джерелом сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є кошти наявні на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Наведене свідчить, що на момент настання терміну сплати податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року, тобто 30 серпня 2015 року, на рахунках ФГ Янкевич у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ до бюджету.

При цьому, після відкриття позивачеві додаткового електронного рахунку в системі електронного адміністрування №37529100134928 позивачем повторно перерахувало суму податку на додану вартість розміром 162470 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 459.

Таким чином, станом на 30 вересня 2015 року у системі електронного адміністрування (на основному та додатковому рахунках) був подвійний розмір для погашення податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року.

У зв'язку із наявною переплатою, 30 жовтня 2015 року на поточний рахунок господарства повертається - 168909 грн. із електронного рахунку №37511000134928, відкритого у Казначействі України (ел.адм.подат.), як кошти, що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету

У зв'язку з наведеним та оскільки позивач своєчасно перерахував кошти по ПДВ на електронний рахунок, що діяв на момент сплати, а подальші дії по перерахуванню податків вчиняють контролюючий орган та орган держказначейства, тому, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що внесення змін в законодавство (відкриття додаткового електронного рахунку), через що відбулось несвоєчасне перерахування податку на спецрахунок позивача як сільгосппідприємства, не повинно мати негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податку. На платника податку полягає відповідальність сплатити податки та збори, а не відповідальність за зарахування їх на відповідні рахунки. В даному випадку позивач сплатив ПДВ у межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду