Постанова

від 16.01.2018 по справі 910/20382/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа№ 910/20382/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства Державне видавництво Преса України Державного управління справами

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. (повне рішення складено: 01.11.2017р.)

у справі № 910/20382/16 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Державного підприємства Державне видавництво Преса України Державного управління справами

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Маркетинг стайл

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1 Адвокатське бюро Прагнум Віталія Боброньова

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Державне видавництво Преса України Державного управління справами звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ , Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Маркетинг стайл про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.02.2014р. №16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ та Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ .

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ , не маючи підтверджуючих документів на право грошової вимоги до ДВ Преса України , в порушення ст. 512 Цивільного кодексу України, передає право такої вимоги, яке фактично не настало, іншій особі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2017р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не наведено існування обставин, які в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання спірного договору недійсним.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство Державне видавництво Преса України Державного управління справами звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. по справі №910/20382/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Державне підприємство Державне видавництво Преса України Державного управління справами посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач наполягає на тому, що відсутні докази на підтвердження факту наявності або відсутності права вимоги, а саме відсутні первинна документація.

Щодо експертних звітів №00-1969-13/ЦБ та №00-1969/1-13/ЦБ/КБ, то вони складені за результатами розгляду фактично іншої проектної документації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. апеляційну скаргу Державного підприємства Державне видавництво Преса України Державного управління справами прийнято до провадження.

Адвокатське бюро Прагнум Віталія Бобриньова заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. у справі №910/20382/16, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа зазначає, що в процесі розгляду справи №910/14228/15 судами було встановлено наявність у ДВ Преса України обов'язку щодо оплати робіт за договором підряду і, відповідно, наявність у ТОВ УНР ПІБ права вимоги щодо сплати відповідної заборгованості станом на момент укладення спірного договору, а відтак підстави визнання договору відступлення права вимоги №16 від 27.02.2014р., як такого, що суперечить ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України - відсутні.

Згідно інформації, яка отримана на офіційному вебсайті Держархбудінспекції України щодо реєстрації так званої нової декларації про готовність об'єкта до експлуатації: Реконструкція будівлі їдальні в адміністративну будівлю за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50 від 31.03.2014р. №КВ143140900228, проектувальником значиться все той же ТОВ УНР ПІБ .

Державне підприємство Державне видавництво Преса України Державного управління справами, Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ , Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Маркетинг стайл своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (ред. з 15.12.2017р.) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.07.2013р. між Державним підприємством Державне видавництво Преса України Державного управління справами (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Маркетинг стайл (генпроектувальник)) було укладено Договір підряду №15/107 на виконання проектних робіт стадія Робоча документація з реконструкції будівлі їдальні, за умовами якого генпроектувальник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати проектні роботи стадії Робоча документація (роботи) по об'єкту: Реконструкція будівлі їдальні в адміністративну будівлю за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50. /а.с. 14, т. 1/.

Згідно п. 2.1. Договору підряду загальна вартість робіт регламентується Протоколом погодження договірної ціни та кошторису, які є невід'ємною частиною договору (Додатки № 1, 2).

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни на розробку проектної документації по об'єкту: Реконструкція будівлі їдальні в адміністративну будівлю за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50 (стадія робоча документація ), договірна ціна за виконані роботи встановлена в розмірі 368 000 грн., в т.ч. ПДВ 61 333,33 грн.

Згідно з п. 2.2. договору підряду оплата виконання робіт проводиться замовником поетапно у строки, відповідно до Календарного плану робіт, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 3).

Терміни виконання робіт в повному обсязі становлять 6 календарних місяців (п. 3.1. Договору підряду).

Відповідно до п. 3.2. Договору підряду датою завершення робіт генпроектувальником вважається дата передачі замовнику проектної документації згідно з накладною та оформлення відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.3. Договору підряду передбачено, що у разі поетапної здачі робіт або дострокового виконання робіт замовник їх приймає та оплачує поетапно, орієнтуючись на об'єм виконаних робіт, або достроково.

Пунктом 5.2. Договору підряду сторони погодили, що після закінчення виконання робіт (етапу) генпроектувальник передає замовнику проектно-вишукувальну документацією за накладною та акт здачі приймання виконаних робіт. В разі виявлення недоліків у роботах генпроектувальник на вимогу замовника усуває відповідні недоліки, але в межах предмету договору та завдання на проектування по договору.

27.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №16, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги за Договором підряду №15/107 від 15.07.2013, який було укладено між первісним кредитором та відповідачем (боржник), в обсягах і на умовах, встановлених договором між первісним кредитором та боржником. /а.с. 17, т. 1/.

Згідно п. 2.1. Договору відступлення права вимоги право вимоги, яке відступається за цим договором, оцінено сторонами в 364 320,00 грн. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012р. №3-42гс12. В процесі розгляду справи №910/14228/15 було встановлено факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ робіт за Договором підряду №15/107 від 15.07.2013р., про що зазначено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. у справі №910/14228/15.

Зокрема, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ було виконано роботи за Договором підряду №15/107 на виконання проектних робіт стадія Робоча документація з реконструкції будівлі їдальні від 15 липня 2013 року, що підтверджується експертним звітом №00-1969-13/ЦБ щодо розгляду проектної документації за проектом Реконструкція будівлі їдальні від адміністративну будівлю по проспекту Перемоги, 50 у Шевченківському районі м. Києва , експертним звітом №00-1969-13/ЦБ/КД щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за проектом Реконструкція будівлі їдальні від адміністративну будівлю по проспекту Перемоги, 50 у Шевченківському районі м. Києва та декларацією про готовність об'єкта експлуатації

Відповідно до п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, 19.11.2014р. між позивачем та відповідачем 1 складено, підписано та скріплено відтисками печаток сторін акт звірки по спірному договору. /а.с. 133, т.1/.

Також матеріали справи містять докази сплати позивачем 118 000,00 грн. на виконання спірного договору, що підтверджується випискою по банківському рахунку. /а.с. 134, т.1/.

Таким чином, позивач своїми діями погодив виконання спірного договору.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами не наведено існування обставин, які в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання спірного договору недійсним.

Щодо доводів апелянта, то судами під час розгляду справи №910/14228/15 було встановлено факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ робіт за Договором підряду №15/107 від 15.07.2013р., що свідчить про настання права вимоги.

Так само спростовуються доводи апелянта щодо відсутності первинної документації.

Крім того, згідно інформації з офіційного вебсайту Держархбудінспекції України зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації: Реконструкція будівлі їдальні в адміністративну будівлю за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50 від 31.03.2014р. №КВ143140900228, де проектувальником значиться Товариства з обмеженою відповідальністю УНР ПІБ .

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. у справі №910/20382/16.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р. у справі №910/20382/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Матеріали справи №910/20382/16 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Т.І. Разіна