Постанова

від 17.01.2018 по справі 906/854/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Справа № 906/854/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави на рішення господарського суду Житомирської області від 02 листопада 2017 року в справі №906/854/17 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави

до: 1) Овруцького міжрайонного управління водного господарства;

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору №2 від 01 червня 2017 року та зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду і водний об'єкт

за участю преставників сторін:

прокурора - Ковальчук І.Л.

відповідача 1- Шваб М.Д.

відповідача 2 - не з'явився.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 ГПК України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави (надалі - Прокурор) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом до Овруцького міжрайонного управління водного господарства (надалі - Відповідач 1) та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсним договору №2 від 01 червня 2017 року про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту с.Словечно, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 та про зобов'язання Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 земельну ділянку водного фонду, розташовану за межами с.Словечно, Овруцького району, Житомирської області, Словечанської сільської ради, площею 62,8813 га, а також водний об'єкт розташований на ній, площею водного дзеркала 52,8137га.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на приховування Відповідачами факту укладання ними договору оренди земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту, розташованого на ній, у підписаному останніми договорі №2 від 01 червня 2017 року про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту с.Словечно. При цьому, Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що у Відповідача 1 відсутні повноваження на передачу в оренду земельної ділянки водного фонду в комплексі з водним об'єктом, що є підставою визнання оспорюваного договору недійсним.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02 листопада 2017 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оспорюваний договір не містить обов'язкових умов, котрі б вказували на те, що це договір оренди, а також з того, що Прокурором не надано доказів на підтвердження передання Відповідачем 1 Відповідачу 2 земельної ділянки водного фонду Словечанської сільської ради, розташованої за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області, площею 62,8813га, а також водного об'єкту, розташованого на ній, площею водного дзеркала 52,8137га, в оренду, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Також в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вказав, що як вбачається з матеріалів справи, а саме - відповідних платіжних доручень, податок на землю, зокрема, і після укладення оспорюваного договору, вносився не Відповідачем 2, а Відповідачем 1.

З огляду на вищевказне, місцевий господарський суд прийшов до всиновку, що Прокурором за заявленими вимогами про визнання спірного договору недійсним не доведено, а матеріалами справи та дійсними обставинами справи спростовано наявність правових підстав для застосування положень статті 235 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Прокурор звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.133-139), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Прокурор звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевим господарським судом при вирішенні оскаржуваного рішення не враховано, що вказаний водний об'єкт перебуває у постійному користуванні Відповідача 1, який і має здійснювати належне його утримання не перешкоджати у використанні громадянами, а також сплачувати земельний податок. Тобто, як зазначає Прокурор, Відповідач 2 не сплачує будь-яких коштів на користь органу місцевого самоврядування, а лише здійснює платежі на користь Відповідача 1 за використання водного об'єкту, відтак надходження коштів на користь Словечанської сільської ради не відбувається.

Крім того, на переконання Прокурора, із системного аналізу додатків до спірного договору вбачається, що Відповідач 2 здійснює сплату всіх необхідних платежів Відповідачу 1 в якості фактичного орендаря земельної ділянки водного фонду, в комплексі із водним об'єктом загальнодержавного значення.

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року (а.с. 132) апеляційна скарга прийнята до провадження, справа призначена до слухання на 17 січня 2018 року на 15:30 год..

Суд констатує, що на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 28 листопада 2017 року від Відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с. 149-152), в якому Відповідач 1, зокрема, зазначив, що за умовами спірного договору, майно у користування не передавалося, оскільки предметом договору не є надання майна у користування, а надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту. Також Відповідач 1 зазначає, що метою договору є виконання заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану водного об'єкту, розроблених інститутом "Укррибпроект".

Також у даному відзиві, Відповідач 1 вказав, що права та обов'язки сторін, передбачені вказаним договором, відповідали дійсним намірам сторін щодо надання послуг та випливали зі змісту даного договору, а не з договору оренди майна, оскільки земельна ділянка водного фонду з розташованим на ній водним об'єктом Відповідачу 2 для задоволення власних потреб не передавалася.

12 січня 2018 року на електронну адресу суду від Відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (156). Водночас, в даній заяві Відповідач 2 зазначив, що рішення суду першої інстанії підтримує у повному обсязі.

З огляду на вказану вище заяву, в судове засідання від 17 січня 2018 року Відповідач 2 не прибув.

В судовому засіданні від 17 січня 2018 року Прокурор пітдримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні від 17 січня 2018 року представник Відповідача 1 заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

Заслухавши пояснення Прокурора та представника Відповідача 1, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 01 червня 2017 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір №2 про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту с.Словечно (надалі - Договір; а.с. 19-22).

Пунктом 1.1 Договору визначено його предмет, а саме: у зв'язку з обмеженим фінансуванням бюджетних коштів на утримання в належному стані та здійснення заходів для екологічного оздоровлення водного об'єкту розташованої за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області Словечанської сільської ради площею 62,8813га, площею водного дзеркала 52,8137га, Відповідач 1 замовляє послугу по оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану та поліпшення якості води, а Відповідач 2 надає послугу шляхом вселення у водний об'єкт рослиноїдних риб меліорантів у комбінації (полікультури) відповідної структури.

Послуги здійснюються на водному об'єкті, розташованому за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області, площею 62,8813га, площею водного дзеркала 52,8137га.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Відповідач 1 зобов'язався: здійснювати заходи для екологічного оздоровлення водного об'єкту с.Словечно; вести постійний нагляд за технічним станом водойми та гідротехнічних споруд, обстежувати їх згідно Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів; проводити спостереження за рівнем води у водоймі та контролювати виконання заходів по технічній експлуатації водного об'єкту.

В свою чергу, в силу дії пункту 2.2 Договору, Відповідач 2 зобов'язався: вселити рослиноїдні риби меліоранти у повній комбінації (полікультури) відповідної структури "Рибоводного-біологічного обґрунтування та проведення оцінки посадки необхідної чисельності риб-меліорантів для забезпечення процесів експлуатації водойми, розташованої за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області, площею 62,8813га, площею водного дзеркала 52,8137га для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси шляхом її утилізації та поліпшити якість води; щорічно розробляти програму робіт по заходах, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану водойми, а саме - щільності посадки рибопосадкового матеріалу та результатів вирощування; здійснювати рибопосадковий матеріал у присутності представників Відповідача 1, склавши при цьому акт зариблення; самостійно регулювати поголів'я вселеного рибопосадкового матеріалу; дотримуватись режиму господарювання на водному об'єкті відповідно до чинного законодавства України, не допускаючи порушень технологічної цільності гідротехнічного комплексу та процесу його функціонування; забезпечити на землях водного фонду: - санітарної та епідеміологічної обстановки; - додержання природоохоронного законодавства; - усунення наслідків господарської діяльності (забруднення водойми, його дна та прилеглих територій); не проводити будівництва будь-яких споруд (окрім гідротехнічних та гідрометричних за згодою Відповідача 1); організувати рибозахист та охорону на водному об'єкті та прилеглих землях водного фонду за власний рахунок; дотримуватись правил спортивно-любительського рибальства; щомісячно до 29 числа поточного місяця з Відповідачем 1 проводити розрахунки.

Як передбачено пунктом 2.3 Договору, Відповідач 1 має право: вільного доступу до проведення нагляду за технічним станом водного об'єкту, його раціональним використанням, обстеженням згідно Положення про проведення планово-попереджувальних ремонтів, взяття аналізу води, гідрологічних замірів; ініціювання припинення договірних відносин у разі: використання водного об'єкту за призначенням; невиконання умов договору по вселенню рибопосадкового матеріалу у певній комбінації (полікультури) відповідної структури; наявність заборгованості перед Відповідачем 2.

В свою чергу, в силу дії пункту 2.4 Договору, Відповідач 2 має право: вирощене поголів'я рибопосадкового матеріалу відловлювати та реалізовувати; при вирощенні риби керуватись "Рибоводно-біологічним обґрунтуванням та проведенням оцінки посадки необхідної чисельності риб-меліорантів для забезпечення процесів експлуатації водойми розташованої за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області площею 62,8813га, площею водного дзеркала 52,8137га", погодженим з Відповідачем 1.

Згідно пункту 3.1 Договору, оплату Відповідач 2 проводить Відповідачу 1 щомісячно в повному обсязі згідно додатку №1 та додатку №2 до Договору.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата за Договором переглядається Відповідачем 1 та змінюється у зв'язку зі зміною нормативів ставок податків і зборів; при цьому сторони укладають додаткову угоду.

Згідно пункту 5.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 3-х років.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На переконання апеляційного господарського суду, відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Водночас, згідно статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Разом з тим, на переконання Рівненського апеляційного господарського суду, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Разом з тим, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними (в тому числіоспорюваного Договору) суди повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на цих підставах вирішувати справи. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом.

З аналізу оспорюваного Договору та додатків до нього, слідує, що даний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг (не договором оренди, про прихованіть котрого зазначає Прокурор).

Суд констату, що в силу дії статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, приписами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 3 статті 6 ЦК України: сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно умов оспорюваного Договору Відповідач 2 зобов'язався, зокрема: вселити рослиноїдні риби меліоранти у повній комбінації (полікультури) відповідної структури "Рибоводного-біологічного обґрунтування та проведення оцінки посадки необхідної чисельності риб-меліорантів для забезпечення процесів експлуатації водойми, розташованої за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області, площею 62,8813га, площею водного дзеркала 52,8137га для здійснення біологічного очищення та видалення з водойми надлишкової біомаси шляхом її утилізації та поліпшити якість води; щорічно розробляти програму робіт по заходах, спрямованих на оптимізацію гідрологічного, гідрохімічного стану водойми, а саме - щільності посадки рибопосадкового матеріалу та результатів вирощування; здійснювати рибопосадковий матеріал у присутності представників Відповідача 1; самостійно регулювати поголів'я вселеного рибопосадкового матеріалу; організувати рибозахист та охорону на водному об'єкті та прилеглих землях водного фонду за власний рахунок.

При цьому, суд констатує, що як вбачається з наявного в матерілалх справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003060704 від 26 вересня 2017 року, одним з видів господарської діяльності Відповідача 2 зазначено "Прісноводне рибництво (аквакультура)" (а.с. 26-27).

Водночас, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про аквакультуру", суб'єкти аквакультури - юридичні чи фізичні особи, які здійснюють рибогосподарську діяльність у сфері аквакультури відповідно до цього Закону.

За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про аквакультуру", рибогосподарська меліорація водних об'єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об'єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів.

Як заначалося вище у даній судовій постанові, пунктом 1.1 Договору Відповідач 1 та Відповідач 2 передбачили, що предметом даного договору є замовлення Відповідачем 1 Відповідачу 2 саме послуги з оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану та поліпшення якості води (шляхом вселення у водний об'єкт рослиноїдних риб меліорантів у комбінації (полікультури) відповідної структури).

При цьому, за змістом частини 1 статті 5 Закону України "Про аквакультуру" суб'єкти аквакультури мають право:

- на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), рибогосподарськими технологічними водоймами, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, землями водного фонду для здійснення аквакультури;

- на власність об'єктів аквакультури та продукції аквакультури, а також отримання доходу від їх реалізації;

- на проведення робіт з рибогосподарської меліорації водних об'єктів (їх частин), які використовуються для цілей аквакультури.

Суд констатує, що як визначено підпунктом 2.4.1 пункту 2.4 Договору, Відповідач 2 має право вирощене поголів'я рибопосадкового матеріалу відловлювати та реалізовувати.

Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, спірний Договір має ознаки договору про надання послуг та не має ознак договору оренди. Відповідно, дані доводи Прокурора, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Крім того, що ж до тверджень Прокурора про фактичне укладення між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 договору оренди земельної ділянки водного фонду, то колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне заначити наступне.

Правова природа відносин оренди земельних ділянок, зокрема, і водного фонду, передбачає фактичну передачу об'єкту оренди орендодавцем орендарю, що юридично оформлюється відповідним актом приймання-передачі такого об'єкту.

Проте, Прокурором не надано доказів на підтвердження передання Відповідачем 1 Відповідачу 2 земельної ділянки водного фонду Словечанської сільської ради, розташованої за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області, площею 62,8813га, а також водного об'єкту, розташованого на ній, площею водного дзеркала 52,8137га, в оренду, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що за змістом статті 17 Закону України "Про оренду землі": об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації будь-якого речового права за Відповідачем 2 на спірну земельну ділянку водного фонду.

Крім того, однією з істотних умов договору оренди землі згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме - відповідних платіжних доручень, податок на землю, зокрема, і після укладення оспорюваного договору, вносилась не Відповідачем 2, а Відповідачем 1 (а.с. 80-87).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що Прокурором за заявленими вимогами про визнання спірного договору недійсним не доведено, а матеріалами справи та дійсними обставинами справи спростовано наявність правових підстав для застосування положень приписів статті 235 ЦК України.

Що ж до доводів Прокурора про здійснення Відповідачем 2 всіх необхідних платежів Відповідачу 1 в якості фактичного орендаря земельної ділянки водного фонду, в комплексі із водним об'єктом загальнодержавного значення, то колегія апеляційного суду вважає вказати наступне.

Пунктом 1.1 Договору визначено його предмет, а саме: у зв'язку з обмеженим фінансуванням бюджетних коштів на утримання в належному стані та здійснення заходів для екологічного оздоровлення водного об'єкту розташованої за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області Словечанської сільської ради площею 62,8813га, площею водного дзеркала 52,8137га, Відповідач 1 замовляє послугу по оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану та поліпшення якості води, а Відповідач 2 надає послугу шляхом вселення у водний об'єкт рослиноїдних риб меліорантів у комбінації (полікультури) відповідної структури.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, згідно пункту 3.1 Договору, оплату Відповідач 2 проводить Відповідачу 1 щомісячно в повному обсязі згідно додатку №1 та додатку №2 до Договору.

Суд констатує, що за умовами спірного Договору, майно у користування не передавалося, оскільки предметом договору не є надання майна у користування, а надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту. Разом з тим, метою договору є виконання заходів, спрямованих на оптимізацію гідрологічного стану водного об'єкту, розроблених інститутом "Укррибпроект". Водночас, права та обов'язки сторін, передбачені вказаним Договором, відповідають дійсним намірам сторін щодо надання послуг та випливають зі змісту даного Договору.

Дане, свою чергу, спростовує вищевказані доводи Прокурора, наведені в апеляційній скарзі.

З урахуванням усього вищевказаного в даній судовій постанові, в задоволенні вимоги Прокурора про застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язавши Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 земельну ділянку водного фонду Словечанської сільської ради, розташовану за межами с.Словечно Овруцького району Житомирської області, площею 62,8813га, а також водний об'єкт, розташований на ній, площею водного дзеркала 52,8137га, суд відмовляє з огляду на те, що вказана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним Договору.

Враховуючи усе вищевикладане у даній судовій постанові, суд приходить до висновку що позовні вимоги Прокурора є безпідставними, необгрунтованими, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд констатує, що місцевим господарським судом винесено оспорюване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що в силу дії статті 276 ГПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оспорюване судове рішення без змін.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, апеляційний господарський суд залишає за Прокуратурою Житомирської області.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави на рішення господарського суду Житомирської області від 02 листопада 2017 року в справі №906/854/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 02 листопада 2017 року в справі №906/854/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №906/854/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.