Рішення

від 04.06.2007 по справі 10/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/121

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.06.07 р.                                                                               Справа № 10/121                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Черняк Л. А.;

за участю представники сторін:

                  від позивача  - Юренко Г.В. -  довіреність;

                  від відповідача –  не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс” м. Донецьк         

до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „МТС” м. Донецьк,     

про стягнення 29 326,71грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Донкокс” м. Донецьк, з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „МТС” м. Донецьк, про стягнення 22183,60грн., інфляційних в сумі 6477,61грн. та 3% річних в сумі 665,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №0109 від 01.09.2004р., Специфікацію №1 від 01.09.2004р., лист №201 від 27.09.2004р., звіт інспекції №UA03561/2 за 16-24.09.2004р., претензію №2 від 18.01.2007р. з доказами направлення відповідачу, факсиміле відповідача від 07.10.2007р., розрахунок заборгованості, порушення відповідачем зобов'язань.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем надано уточнення до позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача суму передплати за вугілля в сумі 16000грн., індекс інфляції по передплаті за вугілля в сумі 4672грн. та 3% річних в сумі 480грн.; витрати по сплаті транспортування вугілля в сумі 6183,60грн., індекс інфляції на витрати по транспортуванню вугілля в сумі 1805,60грн. та 3% річних в сумі 185,51грн.

Уточнення прийнято судом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив не надав, поважних причин нез'явлення не сповістив. Поштові конверти були повернуті суду з позначкою „за зазначеною адресою не зареєстрований”.

Як убачається з довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-23/67 від 02.02.2007р., юридична адреса відповідача співпадає з адресою, що вказана у позовній заяві.    

Суд вважає надані позивачем   документи  достатніми для розгляду спору по суті та, відповідно до ст. 75  Господарського процесуального кодексу України,  позов розглянуто за наявними у справі матеріалами  за  відсутності  відповідача.

           Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  позивачем документи,  заслухав його пояснення,  оцінив  докази за своїм внутрішнім переконанням, суд  приходить  до  висновку,  що  позов підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

          Відповідно до ст.11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір №0109 від 01.09.2004р., згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався продати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільний концентрат, марочний склад, кількість та умови поставки якого оговорити  в Специфікаціях до даної угоди, які є його невід'ємними частинами. (п.1.1 договору).

Відповідно  до  пунктів 10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2004р. або до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.  

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Дослідивши правочин, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою та змістом це договір поставки, правовідносини за яким регулюються положеннями статей 655-697, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно п.3.3 договору об'єм, ціна, строки та дата поставки визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації №1 до договору, сторони домовились про поставку у вересні 2004р. вугільної продукції марки „Г” у кількості 3000тн зі станції Семейкіно Нове Донецької залізниці на загальну суму 660 000грн. з ПДВ. Специфікація підписана сторонами та скріплена печатками.  Оплата партії вугілля здійснюється протягом 2-х банківських днів після отримання від постачальника даних, що підтверджують факт відвантаження.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору відповідачем було здійснено поставку пробної партії вугільного концентрату марки „Ж” вагою 341тн.

Позивачем було здійснено передплату за вказану партію вугільного концентрату в сумі 50000грн., про що свідчить надана копія платіжного доручення №350 від 09.09.2004р.

Приймаючи  рішення,  суд  враховує  наступне.

Згідно з п. 2.2. договору, якісні показники вугілля повинні відповідати технічним характеристикам, що обумовлені у Специфікаціях до даної угоди і підтверджуються посвідченням якості підприємства вантажоотримувача.  

Як убачається зі Специфікації №1 до договору, сторони домовились про такі якісні  показники продукції - вугілля марки „Г”, що поставляється: зола – 14%, вологість – 15,5%, сіра – 1,0% максимально.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Як  визначено  положеннями  ст.193  Господарського  кодексу  України,  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Аналогічні положення містить ст.526  Цивільного  кодексу  України.

Для детальної перевірки вугілля, що надійшов, та визначення його марочного складу, інспекцією „Бі Ес Інспекторейт Україна” було проведено перевірку та складено звіт №UA03561/2 за 16-24.09.2004р. З наданої позивачем копії вказаного звіту вбачається, що  поставлене вугілля має наступні показники: зола – 36,9%, вологість – 11,8%, сіра – 0,65%, що відповідає вугіллю марки „Т”.

Отже, суд приходить до висновку, що всупереч умовами договору та приписам вищевказаних норм, відповідачем було поставлено вугілля неналежної якості: виявлені недоліки не можна усунути з технічних умов; невідповідність марки вугілля тій, що встановлена у договорі, унеможливлює його використання за призначенням.   

Відповідно до положень ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до відповідача листом №201 від 27.09.2004р., в якому відмовився від договору шляхом відмови у прийнятті неякісної продукції та вимогою про повернення суми передплати за вугілля.  Відповідач у факсиміле від 07.10.2007р. повідомив про згоду на повернення продукції.

На час розгляду справи відповідачем було частково повернуто суму передплати в розмірі 34 000грн., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення суми передплати в розмірі  16 000грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки   суд  пришов до висновку  щодо  існування боргу,  з огляду на правильне нарахування, підлягають  задоволенню  й позовні  вимоги  щодо  стягнення   інфляційних в сумі по передплаті за вугілля в сумі 4672грн. та 3% річних в сумі 480грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат по сплаті транспортування вугілля в сумі 6183,60грн.

П. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1. ст. 626  Цивільного  кодексу  України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 205 Цивільного  кодексу  України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом з наданих позивачем документів (рахунок-фактура №165 від 27.09.2004р., лист №201 від 27.09.2004р., факсиміле від 07.10.2007р.), сторони домовились про здійснення позивачем послуг по забезпеченню транспортування 5-ти вагонів з вугіллям марки „Т” у кількості 341тн де відповідач, у свою чергу, зобов'язався відшкодувати витрати на транспортування вугілля – залізничний тариф.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами було вчинено усний правочин, оскільки матеріали справи свідчать про здійснення сторонами дій, які направлені  до настання  відповідних правових наслідків: обов'язок позивача забезпечити транспортування вугілля, а відповідача – відшкодувати витрати на транспортування.

Наразі суд прийшов до висновку про факт здійснення позивачем транспортування 5-ти вагонів з вугіллям марки „Т” у кількості 341тн, про що відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №165 від 27.09.2004р. на суму 6183,60грн. з ПДВ.

Сторонами строки та умови відшкодування витрат на транспортування товару визначені не були.

Позивачем до суду було надано вимогу до відповідача про сплату транспортних витрат - претензію №2 від 18.01.2007р., направлену відповідачу листом 19.01.2007р. з описом вкладення „вимоги „Претензія”.  

У  підтвердження  факту  надіслання  листа, позивачем до суду надано копію опису вкладення з поштовим штампом від 19.01.2007р.  

Відповідно до положень п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було сплачено витрати на транспортування вугілля в сумі 6183,60грн. з ПДВ.

Як  визначено  положеннями  ст.193  Господарського  кодексу  України,  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

Аналогічні положення містить ст.526  Цивільного  кодексу  України.

   Враховуючи викладене,  суд  приходить  до висновку,  що  позовні  вимоги  заявлені  позивачем в  частині  стягнення  витрат на транспортування вугілля в сумі 6183,60грн. з ПДВ обґрунтовані  і  підлягають  задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки   суд  пришов до висновку  щодо  існування боргу,  з огляду на правильне нарахування, підлягають  задоволенню  й позовні  вимоги  щодо  стягнення   інфляційних в сумі по транспортуванню вугілля в сумі 1805,60грн. та 3% річних в сумі 185,51грн.

          Судові  витрати  підлягають  віднесенню  в порядку,  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.

На підставі статей 11, 202, 205, 526, 530, 625, 626, 673, 678  Цивільного  кодексу  України, ст. 193 Господарського  кодексу  України, керуючись статтями 22, 30, 33, 43, 44, 49, 75, 78, 82, 84, 85 Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

           Задовольнити позовні  вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс” м. Донецьк до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „МТС” м. Донецьк, про стягнення передплати за вугілля в сумі 16000грн., індекс інфляції по передплаті за вугілля в сумі 4672грн. та 3% річних в сумі 480грн.; витрати по сплаті транспортування вугілля в сумі 6183,60грн., індекс інфляції на витрати по транспортуванню вугілля в сумі 1805,60грн. та 3% річних в сумі 185,51грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МТС” (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 112, ЄДРПОУ 20337322) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс” (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, ЄДРПОУ 30962277) суму передплати за вугілля в сумі 16000грн., індекс інфляції по передплаті за вугілля в сумі 4672грн. та 3% річних в сумі 480грн.; витрати по сплаті транспортування вугілля в сумі 6183,60грн., індекс інфляції на витрати по транспортуванню вугілля в сумі 1805,60грн. та 3% річних в сумі 185,51грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МТС” (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 112, ЄДРПОУ 20337322) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс” (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, ЄДРПОУ 30962277) витрати по сплаті державного мита в сумі 293,27грн. та витрати по сплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118грн.

Суддя                                                                                                        

Пом. с.: Давидовська Т.В.

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу; 1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.