Постанова

від 15.01.2018 по справі 826/7846/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7846/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Голова Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Мартинчук Сергій Олександрович, Перший заступник Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Загуменний Дмитро Миколайович про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: Голова Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Мартинчук Сергій Олександрович, Перший заступник Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Загуменний Дмитро Миколайович про поновлення на роботі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк для звернення з адміністративним позовом до суду та не наведено обставин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду, а наведені обставини не є поважними причинами пропуску такого строку.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство обмежувало право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р. № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997р.) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006р. (справа Каменівська проти України ), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані .

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

В свою чергу, у відповідності до ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Публічна служба, відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.) - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.08.2015 року № 475-к ОСОБА_6 звільнено з посади Першого заступника голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором п. 3 ст. 40 КЗпП України.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що був позбавлений можливості ознайомитися з вказаним розпорядженням про звільнення через дії та бездіяльність посадових осіб відповідача, які чинили перешкоди в ознайомленні та отриманні розпорядження позивачем.

Так, ОСОБА_6 зазначено про те, що з розпорядженням про своє звільнення він ознайомився лише 09.06.2017 року.

Однак, згідно Акту Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.08.2015 року, в день звільнення ОСОБА_6 його не було на робочому місці з 09.00 год. до 18.00 год. (Т.1 а.с.61).

Відповідно до пунктів 4.2. та 6.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на домашню адресу працівника допускається лише за письмовою згодою самого працівника.

Положеннями ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Так, як вбачається з матеріалів справи, листом від 13.08.2015 року № 105/01-2546/В-20 Печерська райдержадміністрація повідомляла ОСОБА_6 за адресою реєстрації місця проживання про необхідність отримання трудової книжки (Т.1 а.с.55).

18.09.2015р. лист повернувся до Печерської райдержадміністрації по пошті за закінченням встановленого строку зберігання, докази чого містяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.55-зв.).

Разом з тим, з даним адміністративним позовом до суду позивач звернувся лише 19.06.2017 року, тобто поза межами, передбаченого частиною 3 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), місячного строку звернення до суду, а з моменту звільнення до моменту подання позову минуло більше 1 року 10 місяців.

Доводи апелянта щодо поважності причини пропуску строку як такої, що не залежала від волевиявлення заявника, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, з дати оскаржуваного розпорядження про звільнення ОСОБА_6 на роботу він не з'являвся, заробітну плату не отримував, а відтак, колегія суддів дійшла висновку про обізнаність позивача про факт свого звільнення.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом пропущено місячний строк звернення до суду, передбачений частиною 3 статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.).

В свою чергу, ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.) передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, варто зауважити, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій (в даному випадку - на подання позову до суду).

Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Європейський Суд з прав людини у Справі Пономарьов проти України зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Разом з тим, підставами для визнання причин пропуску строку звернення із даним позовом поважними, визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Інших доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих причин, що перешкоджали звернутися у строки, встановлені ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), ОСОБА_6 не надано, а колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 100 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення позовної заяви ОСОБА_6 без розгляду, на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В.

Повний текст постанови виготовлено 22.01.2018 року