Постанова

від 15.01.2018 по справі 158/831/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/831/17 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В.В. Провадження № 22-ц/773/42/18 Категорія: 59 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Русинчука М.М.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсними правових актів Жорнищенської сільської ради виданих на ім'я ОСОБА_5 про приватне право на земельні ділянки та на будинок, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом покликаючись на те, що спірним рішенням відповідача Жорнищенської сільської ради № 10/2 від 25.04.2012 року, про яке йому стало відомо у травні 2014 року надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_5 в цій місцевості і за цією адресою, оформив своє право на будинок в недотриманні встановленого порядку у 2009 році, та не отримав за встановленим порядком земельної ділянки в користування у вказаних розмірах за вказаною спеціалізацією її використання до цього. Разом з тим зазначає, що в процесі розгляду цивільних справ йому стало відомо, що ОСОБА_5 не звертався із заявою до Жорнищенської сільської ради про відведення йому земельної ділянки в користування в АДРЕСА_1 до 2012 року, і також не звертався із заявою про встановлення йому приватного права на будинок за вищевказаною адресою у 2009 році, але незважаючи на це досягнув оформлення цих прав. Також вказує, що формування нової земельної ділянки за її спеціалізацією для передачі ОСОБА_5, як новому власнику мало відбуватися за рішенням Жорнищенської сільської ради з її відведенням обов'язково, на підставі погоджених документів із землеустрою, а в порушенні цього порядку рішення відповідача не приймалось і проект землеустрою перед передачею земельних ділянок не погоджувався, однак спірним рішенням відповідача №45 від 24.09.2009 року вирішено видати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на будинок в АДРЕСА_1. З врахуванням наведенного, просив суд визнати недійсними з моменту видачі рішення Жорнищенської сільської ради №10/2 від 25.04.2012 року, №11/4 від 19.07.2012 року на виготовлення документації про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_5 і її затвердження, рішення виконавчого комітету Жорнищенської сільської ради № 45 від 24.09.2009 року про видачу ОСОБА_5 свідоцтва на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, рішення реєстратора ВОБТІ Стахіва В. від 25.11.2009 року та видане свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на будинок в АДРЕСА_1, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Жорнищенської сільської ради №45 від 24.09.2009 року та виключити запис №67 в книзі №2 ВОБТІ, реєстрації прав власників.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсними правових актів Жорнищенської сільської ради виданих на ім'я ОСОБА_5 про приватне право на земельні ділянки та на будинок відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В суді апеляційної інстанції під час розгляду справи позивач ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі з підстав наведених в ній.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_1 зазначив, що позивач по справі не надав суду правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_2, яка є суміжною з земельною ділянкою ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, які б свідчили про його право власності на його земельну ділянку і не довів належними та допустимими доказами, яким саме чином оспорюваними рішеннями Жорнищенської сільської ради порушено його законні права та інтереси та звертав увагу суду на пропуск позивачем строків позовної давності і просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши поясненняучасників справи, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.08.2014 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.119). Згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.04.2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку розміром 0,025 га., що знаходиться в АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.49).

Разом з тим, судом також встановлено, що рішенням Жорнищенської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №10/2 від 25.04.2012 року громадянину ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо скадання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,85 га в т.ч. 0,25 ОЖБ, 0,60 ОСГ (а.с.10). ОСОБА_5 є власником суміжної земельної ділянки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 21.11.2012 року та серії НОМЕР_2 від 21.11.2012 року, виданих на підставі рішення Жорнищенської сільської ради № 11/4 від 19.07.2012 року (а.с. 8-9, 11).

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Держкомзем України наказом № 376 від 18.05.2010р. затвердив Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція). Так, встановлення (або відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у т.ч. місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Комплекс робіт, із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання та оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

У відповідності до пункту 2.1 цієї Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивач ОСОБА_2 не надав суду жодного документу, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, яким повинен бути державний акт на право власності чи право користування на земельну ділянку, або ж договір оренди, а також не надав суду доказів відведення її меж у натурі, а відтак, враховуючи наведені обставини справи та норми закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено і судом не встановлено порушення відповідачем права позивача у сфері земельних правовідносин та необхідність його захисту судом.

Твердження позивача, що спірними рішеннями ОСОБА_5 передано земельні ділянки таким чином, що зумовило накладення на належні земельні ділянки та нерухоме майно ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 2500 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2325 га гр. ОСОБА_5, за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, АДРЕСА_1 та акту погодження меж даної земельної ділянки із суміжними землекористувачами відсутні спірні питання, непорозуміння і претензії з боку суміжних землекористувачів щодо зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_5.

Колегія суддів не бере до уваги твердження ОСОБА_2, що він не може оформити на своє ім'я земельних ділянок в АДРЕСА_2, право на користування якими перейшло до нього в порядку спадкування, у зв'язку з прийнятими відповідачем оспорюваних рішень, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 про оформлення своїх прав та відмови в оформленні за позивачем земельних ділянок в порядку спадкування.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні обставин справи, що підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом, не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді