Постанова

від 17.01.2018 по справі 907/440/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа № 907/440/16

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Процевич Р.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 23.07.2017);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Кондитерська фабрика А.В.К. б/н від 06.11.2017

на рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2017, головуючий-суддя:ОСОБА_3, судді:ОСОБА_4, ОСОБА_5, м. Ужгород, повний текст рішення виготовлений - 31.10.2017,

за позовом публічного акціонерного товариства Сбербанк , м. Київ,

до відповідача публічного акціонерного товариства Кондитерська фабрика А.В.К. , м.Мукачево,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство АВК , м. Маріуполь,

про звернення стягнення на предмет іпотеки встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу через прилюдні торги в межах процедури виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Сбербанк звернулось до господарського суду Закарпатської області з даним позовом посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем (ПАТ Кондитерська фабрика А.В.К. ) основного зобов'язання (договір про відкриття кредитної лінії) в останнього перед позивачем виникла прострочена заборгованість за основним платежем, процентами за користуванням кредитним лімітом, а тому в силу положень ст. 12, 33, 38 Закону України Про іпотеку та п.п.6.2.1, 6.2 та 6.5 договору іпотеки, який укладений на забезпечення основного зобов'язання, в рахунок часткового погашення заборгованості, на предмет договору іпотеки - комплекс будівель та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Духновича, буд. 14, просить звернути стягнення, шляхом продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.10.2017 задоволено позов публічного акціонерного товариства Сбербанк до публічного акціонерного товариства Кондитерська фабрика А.В.К. та звернено стягнення на предмет іпотеки - комплекс будівель та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Духновича, буд. 14 та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу через прилюдні торги в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 21 226 000,00 грн. без ПДВ.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ПАТ Кондитерська фабрика А.В.К. порушив свої зобов'язання за кредитним договором, в установлений договором строк суму кредиту не повернув, у зв'язку з чим підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки. Способом реалізації предмета іпотеки суд, відповідно до позовних вимог визначив проведення прилюдних торгів, зазначивши в резолютивній частині судового рішення про те, що початкова ціна предмета іпотеки становить 21 226 000,00 грн. без ПДВ.

До вказаних висновків суд першої інстанції дійшов на підставі ст.ст. 525, 526, 546, 589, 590, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 12, 19, 38, 39, 43 Закону України Про іпотеку .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом всупереч ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку не зазначено загальний розмір позовних вимог та всі його складові, які підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Судом першої інстанції порушено статтю 7 Закону України Про іпотеку , оскільки іпотечним договором не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості.

Початкова ціна іпотечного нерухомого майна для цілей його подальшої реалізації має визначатись суб'єктом оціночної діяльності, в тому числі й судовим експертом-оцінювачем який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку на рівні звичайних цін на предмет іпотеки, а не на рівні його ринкової вартості, а тому звіт про оцінку майна ТОВ Ессет Експертайз не є належним доказом та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 38, ч. 1 ст. 39, ч. 2 ст. 43 Закону України Про іпотеку .

Початкова вартість продажу предмета іпотеки має визначатись не інакше як на підставі судової оціночно-будівельної експертизи нерухомого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу посилаючись на ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку , якою визначено, що у разі відсутності згоди між іпотекодержателем та іпотекодавцем ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, внаслідок чого вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції вимог законодавства при визначенні початкової вартості продажу предмета іпотеки.

Визначена вартість іпотечного майна в розмірі 21 226 000,00 грн. без врахування ПДВ, на підставі звіту про оцінку ТОВ Ессет Експертайз відповідачем та третьою особою не оспорюється, а доводи про неправильність початкової вартості продажу предмета іпотеки не доведена належними доказами.

На думку позивача звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення частини зобов'язань за основним договором повністю узгоджується з положеннями ст. 7 Закону України Про іпотеку .

В судове засідання 17.01.2018 з'явився представник позивача, інші учасники судового процесу не з'явились, явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, а тому апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2017 - без змін, апеляційної скарги відповідача - без задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 15 жовтня 2009 року між позивачем (банк-за договором) та відповідачем (позичальник за договором) укладено договір про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО із змінами та доповненнями (далі - кредитний договір), згідно п.п.1.1 банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - в доларах США, що надалі іменується кредитна лінія , та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (кредит) у порядку та на умовах визначених договором, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п.1.5 кредитного договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та/або додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 1.2 кредитного договору (в редакції відповідно до додаткового договору №208 від 30.04.15) загальний ліміт кредитної лінії складає 60000000,00 доларів США та складається з ліміту- 1 у розмірі 40000000,00 доларів США та ліміту -2 у розмірі 20000000,00 доларів США.

З 27.04.14 загальний ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, згідно графіку в період з 27.10.11 по 30.05.14-56800000,00 доларів США, з 31.05.15-50000000,00 доларів США, з 27.06.17 по 27.08.16 щомісячно зменшується на 2000000,00 доларів США., відповідно з 48000000,00 доларів США до 20000000,00 доларів США. Кінцевий період погашення - 14.09.2016.

Згідно п.1.5 кредитного договору кредит надається на поповнення обігових коштів; позичальник зобов'язаний використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті договору, а також в будь-якому випадку не може використовувати надані йому кошти за цим договором на інші цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та грошові кошти відповідно до умов договору відповідачу надав, у підтвердження чого надано виписки з особового рахунку з 14.09.2012 по 12.02.2016 (а.с.212-240,т.1).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, між позивачем та відповідачем внаслідок укладення вищезазначеного кредитного договору виникли взаємні права та обов'язки.

Пунктом 4.2 кредитного договору визначено, що банк надає позичальнику кредит лише в межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між Позичальником і Банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення. Термін дії кожного траншу, виданого в межах ліміту- 2, не повинен перевищувати 180 (сто вісімдесят) днів. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити: розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії; строк надання і повернення траншу кредиту.

Згідно п.4.3 кредитного договору (в редакції згідно додаткового договору №10 від 14.09.2012) протягом строку дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з пунктом 4.2. цього договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

За змістом умов кредитного договору (п.1.3.) позичальник зобов'язався виплачувати банку проценти за користування кредитом у відповідності до змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається як сума погодженого сторонами індексу (базова процента ставка - LIBOR USD ЗМ) і маржі банку (частина процентної ставки розмір якої встановлюється в порядку та згідно умов кредитного договору та/або додаткових угод до нього), яка розраховується за формулою: R = LIBOR ЗМ + М.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору (в редакції згідно Додаткового договору №10 від 14.09.2012), позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Згідно п. 6.3 кредитного договору, проценти позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

Згідно п. 5.8. кредитного договору (в редакції відповідно до Додаткового договору №208 від 30.042015) за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір, позичальник зобов'язаний сплатити Банку комісію в розмірі 386870,00 (триста вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят) доларів США 00 центів на рахунок №3739604 в АТ СБЕРБАНК РОСІЇ , код банку 320627. Вищезазначена комісія сплачується не пізніше останнього робочого дня відповідного місяця, у національній валюті України - гривні, по курсу НБУ на день здійснення платежу наступним чином:

- щомісячно з червня 2014 по грудень 2014, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця - по 11 365,00 (одинадцять тисяч триста шістдесят п'ять) доларів США 00 центів;

- травень 2015 - не пізніше останнього робочого дня поточного місяця - 47 865,00 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) доларів США 00 центів;

- щомісячно з червня 2015 по березень 2016, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця - по 18 250,00 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів;

- щомісячно з квітня 2016 по серпень 2016, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця - по 12 825,00 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) доларів США 00 центів;

- останній платіж в розмірі 12 825,00 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) доларів США 00 центів, позичальник повинен сплатити не пізніше 14.09.2016.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору (в редакції згідно Додаткового договору №10 від 14.09.2012р.) позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору.

Умовами пункту 8.3. Кредитного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Згідно умов п. 8.5. Кредитного договору позичальник, у разі направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, зобов'язаний здійснити усі платежі за кредитним договором на користь Банку, в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення такого повідомлення.

Судами встановлено, що в порушення умов цього кредитного договору, позичальник не сплатив заборгованість по кредиту та нарахованих процентах, чим порушив виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що належне виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується, зокрема іпотекою комплексу (пп. г п.2.1), який належить на праві власності відкритого акціонерного товариства Кондитерська фабрика А.В.К. (правонаступником якого є відповідач) та знаходиться за адресою: буд. 14. вул. Духновича, м. Мукачево, Закарпатська обл.,

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 та ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за інтим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно абз. 3 ч.1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За змістом статті 11 Закону України Про іпотеку іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, визначеного в межах вартості предмета іпотеки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Банком та Публічним акціонерним товариством Кондитерська фабрика А.В.К. (39600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Духновича, буд. 14, ідентифікаційний код: 00332088) далі за текстом також - Іпотекодавець або Відповідач) було укладено Договір іпотеки, посвідчений 15.10.2009 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 4815, з усіма договорами про внесення змін.

Згідно п.3.1 Іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є:

А) комплекс (в складі: адмінбудівля літ.А, площею 396,90 кв.м., конфетний цех № 1 літ. Б, площею 1936,40 кв.м., сушка літ. В, площею 51,10 кв.м., дільниця Золота нива літ. Г, площею 573,60 кв.м., обжарка літ. Д, площею 57,10 кв.м., склад літ. Е, площею 765,00 кв.м., майстерня літ. Ж, площею 265,3 кв.м., їдальня літ. З, площею 118,80 кв.м., дражейний цех літ. И, площею 659,80 кв. м., паточна виставка конфетного цеху № 2 літ. К, площею 186,70 кв.м., холодильна камера літ. Л, площею 139,30 кв.м., аміачна компресорна літ. М, площею 511,40 кв.м., тарний цех літ. Н, площею 355,50 кв.м., сауна літ. О, площею 50,90 кв.м., котельня літ.П, площею 423,40 кв.м., гараж, склад матеріалів літ. Р, площею 264,80 кв.м., склад готової продукції літ. С, площею 876,10 кв.м., вагова літ. Т, площею 86,00 кв.м., прохідна літ. У, площею 12,10 кв.м., конфетний цех № 2 літ. Ш, площею 863,20 кв.м., повітряна компресорна літ. Ч, площею 57,10 кв.м., трансформаторна літ. Ф, склад цемента літ. Ф-1, навіс літ. Щ, градірна літ. Ц, насосна літ. Ц-1, навіс літ. Н-1, навіс літ. Н-2, навіс літ. М-1, сарай літ. Ю, адмінбудівля літ. Є, площею 320,00 кв.м., навіс літ. Ю-1, споруди 1-3, замощення І) загальною площою 8 970,50 кв.м., що знаходиться за адресою: буд. 14, вул. Духновича, м. Мукачево, Закарпатська обл., який належить Іпотекодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 13 вересня 2012 року Управлінням міського господарства Закарпатської області, м. Мукачево, згідно рішення МВК № 23 від 03 лютого 2005 року,

Б) земельна ділянка (кадастровий номер 2110400000:01:001:0796), площею 1,2695 та, що розташована за адресою: місто Мукачево, вулиця Духновича, будинок 14, Закарпатської області, яка є власністю Іпотекодавця згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ№746081, виданого Мукачівською міською радою 04 травня 2012р. на підставі Договору купівлі-продажу №1315 від 06.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 та який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 211040002000049, кадастровий номер - 2110400000-01-001-0796.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частинами першою, другою статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 5 ст. 590 ЦК України якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 2 Іпотечного Договору, іпотекою забезпечуються всі вимоги Банку, які витікають з Кредитного договору, в тому числі вимоги щодо сплати кредиту, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, відшкодування збитків та витрат Банку, завданих невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань Боржником за Кредитним договором, відшкодування витрат Банку по задоволенню його вимог, забезпечених іпотекою.

Відповідно до п. 6.1. Іпотечного Договору, за рахунок предмета іпотеки Банк має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно з ст. 2 Іпотечного Договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення).

У відповідності до п. 6.2. Іпотечного Договору, Банк набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання Боржником будь-якого із зобов'язань, зазначених в ст.2 Іпотечного Договору, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином.

Згідно з п.6.3 іпотечного договору, банк набуває права вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в ст. 2 Іпотечного Договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-ти денний строк, - звернути стягнення на предмет іпотеки в т.ч. у разі- невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за Іпотечним договором.

З цих підстав висновок суду першої інстанції, про задоволення вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання відповідає вищевстановленим обставинам по справі та вимогам норм діючого законодавства і відповідно спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності дій суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з п. 6.4. Іпотечного Договору, у разі настання випадків, передбачених в п.п.6.2- 6,3. іпотечного Договору, Банк реалізує Предмет іпотеки, на який звернене стягнення на підставі рішення суду.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Положенням ст. 35 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В ньому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Так, на підставі підпункту 6.2.1, пунктів 6.2, 6.5 Іпотечного договору, в разі невиконання та/або неналежного виконання Відповідачем положень Кредитного договору 1 та/або Кредитного договору 2, Позивач має право звернути стягнення на Предмет іпотеки (в цілому або на будь-яку його частину) та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмета іпотеки.

На виконання вимог п.6.4 іпотечного договору та норм ст. 35 Закону України Про іпотеку позивачем 02.02.2016 надіслано на адресу відповідача повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості вих. № 820/5/28-2 від 01.02.2016.

16.02.2016 року Позичальнику та Іпотекодавцю надіслано повідомлення-вимогу № 1507/5/28-2 від 16.02.2016 про повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором.

Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, доказів повернення коштів Банку не надано відповідачем.

Згідно з положеннями п. 4.2.7. та п. 4.2.8. Договору іпотеки Банк має право вимагати від Іпотекодавця дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, а також за рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмету іпотеки, погасити повну суму заборгованості за Кредитним договором.

Судами встановлено, що строк для виконання зобов'язань за Кредитним договором сплив, відповідач не виконанав своїх зобов'язань за кредитним договором.

Як встановлено судами, змістом позовних вимог є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №04- В/09/22/ЮО від 15.10.2009 року, а саме суми боргу основного боргу (на тіло кредиту) в розмірі 56 799 999,99 доларів США, що підтверджується випискою з особового рахунку з 14.09.2012 по 12.02.2016 (а.с.212-240,т.1) та розрахунками заборгованості (а.с.199-211,т.1).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на 12.02.2016 загальна сума простроченої заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, становить 65 243 457,07 доларів США (шістдесят п'ять мільйонів двісті сорок три тисячі чотириста п'ятдесят сім доларів США 07 центів), з яких:

- заборгованості за Кредитною лінією (Ліміт 1) - 37 874 078,88 дол. США;

- заборгованості за Кредитною лінією (Ліміт 2) -18 925 921,11 дол. США;

- процентів за користування Кредитною лінією (Ліміт 1) - 5 292 878,27 дол. США;

- процентів за користування Кредитною лінією (Ліміт 2) - 2 843 263,81 дол. США;

- комісія за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в договір про відкриття кредитної лінії - 307 315,00 дол. США.

З вищенаведеного, безпідставними є доводи апеляційної скарги, що в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом всупереч ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку не зазначено загальний розмір позовних вимог та всі його складові, які підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Судами встановлено, що сторони під час розгляду спору не досягли згоди щодо оцінки вартості предмету іпотеки, а тому судом першої інстанції вживалися процесуальні заходи, передбачені законом для визначення її вартості.

У зв'язку з чим ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 клопотання відповідача про призначення судової будівельно-оціночної експертизи задоволено та призначено судову будівельно-оціночну експертизу. Однак, експертною установою не проведено експертизи з поважних причин, так як відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 30.01.17 в частині попередньої оплати експертизи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 44 та ч. 1 ст. 48 ГПК України в редакції Закону № 2136-VIII від 13.07.2017окрм, оплата за проведення експертизи покладається на сторону, що заявила клопотання. А тому судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні повторного клопотання від 07.09.2017 відповідача про призначення судової будівельно-оціночної експертизи та покладення витрат за її проведення на позивача, який не погодився провести оплати та надав письмові докази визначення вартості іпотечного майна: звіту від 22.08.17 №АЕ/2017/172 про оцінку комплексу нерухомого майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю Ессет Експертайз (а.с.45-211,т.5) та рецензію на вказаний звіт від 07.09.17 №07-09/041/2017 (а.с.40-44,т.5) надану Асоціацією спеціалістів банківської оцінки України, за початковою ціною 21 226 000,00 грн. без ПДВ для реалізації предмету іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону Про іпотеку , Верховний Суд України в постанові від 27.05.17 у справі 6-61цс15 дійшов правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону Про іпотеку встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку , ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Тому, доводи апеляційної скарги, що початкова вартість продажу предмета іпотеки має визначатись не інакше як на підставі судової оціночно-будівельної експертизи нерухомого майна та необхідність попередження суб'єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку спростовується положеннями ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку .

Окрім того, за змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) так і в ч. 1 ст. 43 ГПК України (в редакції Закону № 2136-VIII від 13.07.2017) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, судом першої інстанції у відповідності до вимог норм процесуального законодавства правильно долучено за клопотанням позивача як письмовий доказ та оцінено цей звіт як належний та допустимий поряд з іншими доказами по справі - звіт про оцінку вартості об'єкту іпотеки, що виконаний суб'єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю Ессет Експертайз від 22.08.17, згідно якого отримано результат ринкової вартості іпотечного майна:21226000,00 грн. без ПДВ, в тому числі : земельна ділянка (кадастровий номер 2110400000:01:001:0796) площею 1,2695 га - 4037000,00 грн. та комплекс нерухомості (будівлі та споруди) загальною площею 8970,5 кв. м., вартістю 17189000,00 грн.

Згідно рецензії на вказаний звіт №07-09/041/2017 від 07.09.17 надану Асоціацією спеціалістів банківської оцінки України вищенаведений звіт в цілому є таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 15.10.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №4815, в рахунок часткового погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (01601, м.Київ, вул.Володимирська,46, код ЄДРЮОФОПтаГФ 25959784, рахунок №3739604 вПАТ Сбербанк , МФО 320627) заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009р., (із змінами та доповненнями), укладеним між публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (01601, м.Київ, вул.Володимирська,46, код ЄДРЮОФОПтаГФ 25959784, рахунок №3739604 в ПАТ Сбербанк , МФО 320627) та публічним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «А.В.К.» Мукачево , (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Духновича, 14, код ЄДРЮОФОПтаГФ 00382088) у сумі 56799999,99 доларів США (еквівалент відповідно до офіційного курсу НБУ 1410731489,35 грн.) із встановленням способу реалізації предмету іпотеки шляхом його продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 21226000,00 грн. без ПДВ.

Інші доводи апеляційної скарги щодо обрання позивачем неправильного способу захисту при звернення із вказаною позовною заявою належним чином не обґрунтовані та не спростовують вищенаведених висновків суду.

Також, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом правильно відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі до розгляду та затвердження кредиторських вимог позивача у справі №905/2852/16 про банкрутство ПрАТ АВК , оскільки доводи третьої особи щодо неможливості визначення суми заборгованості в ході розгляду даної справи та необхідність зупинення провадження у справі до затвердження кредиторських вимог позивача у справі про банкрутство щодо відповідача належним чином не обґрунтовані, нормативно невмотивовані, а також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2017 у справі №907/440/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» залишенню без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність сплати відповідачем судового збору за розгляд поданої ним апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2017 у справі №907/440/16 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «А.В.К.» б/н від 06.11.2017 - залишити без задоволення.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Кондитерська фабрика А.В.К. (вул. Духновича, 14, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код: 00382088) на користь Державного бюджету України 227 370,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 22.01.2018.