Рішення

від 24.01.2018 по справі 364/749/17

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/749/17

Провадження № 2/364/16/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі Кулинич Г.І.,

за участю:

представника Позивача Процана Ю.Г. (договір про надання правової допомоги від 03.03.2017 р. № 16/64),

представника Відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (довіреність від 15.08.2017 р.),

Позивач та представники інших відповідачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області справу

за позовом Фермерського господарства Надросся (далі - ФГ Надросся ) в особі голови ОСОБА_4

до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області, відділу Держгеокадастру у Володарському районі та ОСОБА_2,

про визнання протиправним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 03.07.2017 р. надійшла позовна заява ФГ Надросся в особі голови цього господарства ОСОБА_4 (викладена в новій редакції 26.07.2017 р.) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області, відділу Держгеокадастру у Володарському районі та громадянина ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, визнання протиправними дій, в якій Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо надання дозволу на розроблення документації ОСОБА_2 по земельним ділянкам з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відповідно площею 4,1501 га, 5,7142 га, 5,6888 га; визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області та ОСОБА_2 по земельним ділянкам з названими вище кадастровими номерами; визнати протиправними дії Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області в частині вчинення записів про право; визнати протиправними дії Відділу Держгеокадастру у Володарському районі у частині реєстрації спірних земельних ділянок.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 05.12.1995 р. № 80 йому надано у постійне користування земельну ділянку площею 26,0 га в межах території Логвинської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, а рішенням Володарської районної ради Київської області від 17.03.1998 р. йому надано також у постійне користування земельну ділянку площею 24,0 га в межах території Тадіївської сільської ради для ведення селянського (фермерського господарства). Згідно з розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 01.10.2004 р. № 329 частину зазначених земель приватизовано, а залишок площею

5,6888 га, кадастровий номер НОМЕР_3, і площею 5,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (територія Логвинської сільської ради), площею 4,1501 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (територія Тадіївської сільської ради), загальною площею 15,5531 га, залишилось у постійному користуванні Позивача (фермерського господарства). За даними Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.02.2017 р. щодо зазначених земельних ділянок вони зареєстровані як такі, що передані в оренду ОСОБА_2, що, на думку Позивача, порушує його право користування цими земельними ділянками.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 27.07.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 17.08.2017 р., в якому оголошено перерву до 04.09.2017 р. для ознайомлення учасників справи з наданими сторонами матеріалами, долученими до справи. Ухвалою суду від 04.09.2017 р. справу призначено до судового розгляду на 05.10.2017 р. з урахуванням уточнених вимог і результатів розгляду заявлених клопотань. Судове засідання 05.10.2017 р. відкладено на 16.11.2017 р. за клопотанням представника Позивача, та на 04.12.2017 р. через неявку Відповідачів (представників органів державної влади), у судовому засіданні 04.12.2017 р. оголошено перерву до 26.12.2017 р. для витребування доказів, для підготовки до судових дебатів оголошено перерву до 15.01.2017 р.

Позивач та його представник у судових засіданнях позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, наводячи обґрунтування та докази того, що спірні земельні ділянки не вилучалися у Позивача з користування, Позивачем сплачувалися податки за користування цими земельними ділянками, тому вони не могли бути передані ОСОБА_2 в оренду. У свою чергу Позивачем вживалися заходи з дооформлення цих земельних ділянок, проте відповідними державними органами звернення Позивача належним чином не розглядалися, у зв'язку з цим Позивачем подавалися скарги.

Представник Відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення, подані до суду 17.08.2017 р. (т. 1, а.с. 236-242) з додатками, що містяться у матеріалах справи. При цьому нею не заперечувалося те, що Позивач у 1995 році та в 1998 році отримав у користування земельні ділянки площею 26,0 га на території Логвинської сільської ради та площею 24,0 га на території Тадіївської сільської ради для ведення селянського фермерського господарства. Проте в 2004 році ці земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні ФГ Надросся , були передані у приватну власність членам цього господарства, тож право постійного користування Позивача припинено, змінилась форма власності з державної на приватну. Надалі рішенням Володарського районного суду від 15.07.2010 р. визнано недійсним та скасовано розпорядження Володарської районної державної адміністрації від 01.10.2004 р. № 329 в частині передачі у приватну власність земельних ділянок трьом членам ФГ Надросся , визнано недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки на території Логвинської та Тадіївської сільських рад Володарського району Київської області, видані 09.02.2005 р. на ім'я: ОСОБА_8, державний акт серії НОМЕР_9 на земельну ділянку площею 5,7142 га з кадастровим номером № НОМЕР_4; ОСОБА_9, державний акт серії НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 5,6888 га з кадастровим номером НОМЕР_5; ОСОБА_10, державний акт серії НОМЕР_8 на земельну ділянку площею 4,1501 га з кадастровим номером НОМЕР_6. На думку представника Відповідача ОСОБА_2, після набрання законної сили цим судовим рішенням спірні земельні ділянки повернулися до державної власності, а не в користування Позивача, яким не вчинялися дії щодо оформлення права оренди або права власності на ці землі. У подальшому 20.02.2012 р. між Володарською районною державною адміністрацією та фермерським господарством Гайок (далі - ФГ Гайок ) в особі голови ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,403 га в межах земель Логвинської сільської ради строком на 5 років та договір оренди земельної ділянки загальною площею 20,9212 га в межах земель Тадіївської сільської ради строком на 5 років. Спірні земельні ділянки (з чинними зараз кадастровими номерами) були сформовані лише 07.07.2015 р. та 05.11.2015 р., тому Позивач, на думку представника Відповідача, не має відношення до цих земельних ділянок, що 04.03.2016 р. були передані в оренду ОСОБА_2, договори оренди зареєстровані в установленому порядку, при цьому за період 2012-2017 років ФГ Гайок також сплачує орендну плату за укладеними договорами.

Представник Відповідача Головного управління Держгеокадастру в Київській області у судові засідання не з'являвся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений; у попередньому судовому засіданні 17.08.2017 р. надав письмові заперечення проти позову, які містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 231-234), у задоволенні позову просить відмовити повністю з огляду на таке. Дійсно, земельні ділянки площами 26,0 га та 24,0 га належать Позивачеві на підставі державних актів на право постійного користування землею 1995 р. та 1998 р. для ведення селянського (фермерського) господарства. Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 01.10.2004 р. № 329 частину земель, наданих Позивачу в постійне користування, було приватизовано. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 15.07.2010 р. у справі за позовом прокурора Володарського району Київської області до громадян згадане розпорядження скасовано в частині передачі у приватну власність спірних земельних ділянок, з набранням законної сили цим рішенням суду ці земельні ділянки віднесено до земель запасу державної власності.

Представник Відповідача Держгеокадастру у Володарському районі у судові засідання не з'являвся, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений.

Представник Відповідача Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області у судові засідання не з'являвся, до суду 09.11.2017 р. надійшла заява про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами (т. 2, а.с. 45).

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши позовну заяву і додані до неї документи, письмові заперечення до позову з доданими до них документами, інші матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд, вирішуючи дану цивільну справу, виходить з такого.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017 р. (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи; закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (частини третя, четверта статті 3 ЦПК України).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що ФГ Надросся ОСОБА_4 (Позивач) зареєстровано 11.01.1996 р. Володарською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № НОМЕР_10, код ЄДРПОУ НОМЕР_10 (т. 1, а.с. 29, 132; т. 2, а.с. 64), а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань, сформованого 15.03.2017 р. (т. 1, а.с. 91-95, 171-175). Члени ФГ Надросся перелічені в Статуті, копія якого додано до позову в редакції зі змінами (нова редакція) за станом на 16.04.2015 р. (т. 1, а.с. 75-90, 176-185; т. 2, а.с. 65-80).

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 05.12.1995 р. № 80 Позивачеві (ОСОБА_4.) було виділено земельну ділянку площею 26,0 га на території Логвинської сільської ради Володарського району Київської області у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено копією державного акту на право постійного користування землею серії КВ (т. 1, а.с. 27-28, 130-131).

Рішенням Володарської районної ради Київської області від 17.03.1998 р. Позивачеві (ОСОБА_4.) було виділено земельну ділянку площею 24,0 га на території Тадіївської сільської ради Володарського району Київської області у постійне користування для ведення

селянського (фермерського) господарства, що підтверджено копією державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_11, копією рішення Володарської районної ради Київської області, копією архівного витягу з рішення Володарської районної ради від 20.01.1998 р. № 62-10-22 Про надання земельних ділянок у користування під розміщення об'єктів господарювання та для ведення селянських (фермерських) господарств (т. 1, а.с. 25-26, 72, 128-129, 168; т. 2, а.с. 94).

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 01.10.2004 р. № 329, копія якого додана до позову (т. 1, а.с. 73, 170), було передано в приватну власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної ділянки (паю) 10 членам ФГ Надросся в межах Логвинської та Тадіївської сільських рад Володарського району Київської області.

За наданими суду поясненнями присутніх учасників справи, що ними стверджувалося у судових засіданнях та ніким з них не заперечувалося, зазначені земельні ділянки передано 10 членам ФГ Надросся шляхом розпаювання загаданих вище земельних ділянок площею 26,0 га і 24,0 га на території відповідно Логвинської і Тадіївської сільських рад, які в 1995 році і в 1998 році були передані ФГ Надросся у постійне користування.

У подальшому рішенням Володарського районного суду Київської області від 15.07.2010 р. (справа № 2-215) було задоволено позов прокурора Володарського району Київської області в інтересах держави в особі Управління державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області, Володарської районної державної адміністрації Київської області, визнано недійсним і скасовано зазначене вище розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 01.10.2004 р. № 329 в частині передачі в приватну власність земельних ділянок 3 членам ФГ Надросся та, відповідно, визнано недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки на території Логвинської і Тадіївської сільських рад Володарського району Київської області, видані 09.02.2005 р. на ім'я:

- ОСОБА_8 (держаний акт серії НОМЕР_9 на земельну ділянку площею 5,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_4;

- ОСОБА_9 (державний акт серії НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 5,6888 га, кадастровий номер НОМЕР_5;

- ОСОБА_11 (державний акт серії НОМЕР_8 на земельну ділянку площею 4,1501 га, кадастровий номер НОМЕР_6.

Копія цього рішення суду додана до матеріалів справи, рішення не оскаржувалося та набрало законної сили (т. 1, а.с. 243-247; т. 2, а.с. 12-16, 130-134).

У подальшому зазначеним земельним ділянками присвоєно інші кадастрові номери, а саме: на земельну ділянку площею 5,7142 га - кадастровий номер НОМЕР_2; на земельну ділянку площею 5,6888 га - кадастровий номер НОМЕР_3; на земельну ділянку площею 4,1501 га - кадастровий номер НОМЕР_1.

Наведені обставини визнані учасниками справи та не заперечувалися ними в суді, сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання відсутні, а відтак ці обставини є такими, що не підлягають доказуванню (частина перша статті 82 ЦПК України).

На думку Позивача та його представника, повернення зазначених спірних земельних ділянок до державної власності на підставі згаданого рішення Володарського районного суду Київської області від 15.07.2010 р., яким було визнано недійсними державні акти на право приватної власності на ці земельні ділянки, означає автоматичне повернення цих земель Позивачеві у постійне користування, тому Позивач за користування ними сплачував податки, надавши суду на підтвердження копії податкових декларацій та квитанцій з плати за землю (т. 1, а.с. 48-71, 145-167; т. 2, а.с. 81-87).

Натомість, на думку представника Відповідача ОСОБА_2, визнання судом у 2010 році недійсними державних актів на право приватної власності на спірні земельні ділянки мало наслідком повернення цих земель до державної власності, а не у користування Позивача, та створення надалі нових земельних ділянок як об'єктів власності шляхом присвоєння цим земельним ділянкам нових кадастрових номерів, відтак земельні ділянки, на які претендує Позивач, вже не існують.

За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельні ділянки площею 5,7142 га, 5,6888 га, 4,1501 га з кадастровими номерами відповідно НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1 були зареєстровані 07.07.2015 р. та передані в оренду ОСОБА_12 строком на 7 років, право оренди зареєстровано 14.03.2016 р. Наведене підтверджено також витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 1, а.с. 14-24, 30-47; 117-127, 133-144; 191-196). Представник Відповідача ОСОБА_2 надала також суду пояснення про те, спірні земельні ділянки перебувають в оренді Відповідача з 2012 року на підставі договорів від 20.02.2012 р. (т. 1 а.с. 248-255) та договорів від 04.03.2016 р. (т. 1 а.с. 256-270), за користування цими земельними ділянками ФГ Гайок сплачує орендну плату та податки (т. 1, а.с. 271-329).

Крім того, за інформацією, викладеною в листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (т. 1 а.с. 187), наданою у квітні 2017 року на звернення представника Позивача, після визнання недійсними державних актів на право приватної власності на спірні земельні ділянки рішенням Володарського районного суду Київської області від 15.07.2010 р. ці земельні ділянки у 2013 році були проінвентаризовані з метою формування статутного фонду ПАТ Держзембанк , який на даний час ліквідовано, а земельні ділянки віднесено до земель запасу державної власності, надалі за наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.12.2015 р. - передано в оренду ОСОБА_2

Вирішуючи питання щодо правового статусу спірних земельних ділянок за станом на час їх приватизації у 2004 році (згадане вище розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 01.10.2004 р. № 329,) та повернення їх у державну власність за рішенням Володарського районного суду Київської області від 15.07.2010 р., суд виходить з такого.

За визначенням частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. За загальним порядком, визначеним статтею 79-1 цього Кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер; кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки; зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера (частини перша, друга, шоста статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

За загальним правилом частини першої статті 407 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; загальні підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб визначені статтею 412 ЦК України.

Як встановлено судом та зазначено вище, Позивач отримав у 1995 році земельну ділянку площею 26,0 га на території Логвинської сільської ради, а в 1998 році - земельну ділянку площею 24,0 га на території Тадіївської сільської ради Володарського району Київської області у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Надалі у 2004 році ці землі були розпайовані та передані в приватну власність 10 членам ФГ Надросся (розпорядження Володарської РДА від 01.10.2004 р. № 329).

Таким чином, земельні ділянки площею 26,0 га і 24,0 га, передані Позивачеві у постійне користування у 1995 р. і 1998 р. відповідно, були поділені на 10 земельних ділянок з присвоєнням кадастрових номерів (у тому числі номерів НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6) з метою їх передачі 10 членам ФГ Надросся у приватну власність, що не заперечувалося та не оскаржувалося Позивачем. Відтак, на підставі згаданого вище розпорядження Володарської РДА від 01.10.2004 р. № 329 відбулося формування нових земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебували користуванні Позивача (ФГ Надросся ), який тим самим добровільно відмовився від права користування двома земельними ділянками на користь набуття членами ФГ Надросся права приватної власності на нові сформовані земельні ділянки.

У разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. На кожний новостворений об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об'єктів (частина друга статті 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до положень частин першої, другої, п'ятої статті 116 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття згаданого розпорядження) громадяни та юридичні особи набували права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснювалося шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому надання земельної ділянки, що перебувала у власності або у користуванні, могло провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Пункт а частини першої статті 141 Земельного кодексу України (у вказаній редакції) передбачав як одну із підстав припинення права користування земельною ділянкою добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

Аналогічний законодавчий підхід збережено і в чинній редакції Земельного кодексу України, частина п'ята статті 116 якого визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом; а однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою пункт а частини першої статті 141 цього Кодексу визначає добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

Зважаючи на наведені законодавчі норми, суд вважає, що з прийняттям розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 01.10.2004 р. № 329 та передачею спірних земельних ділянок у приватну власність членам ФГ Надросся відбулося припинення права Позивача на користування земельними ділянками площею 26,0 га і 24,0 га через його добровільну відмову від цього права та згодою на приватизацію (отримання у приватну власність) членами ФГ Надросся нових десятьох земельних ділянок, сформованих шляхом поділу двох згаданих земельних ділянок.

Такий висновок відповідає роз'ясненням, викладеним в абзаці п'ятому пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (з подальшими змінами), за якими при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 р. № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 р. за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

У подальшому після набрання законної сили рішенням Володарського районного суду Київської області від 15.07.2010 р., яким було визнано недійсними державні акти на право приватної власності на спірні земельні ділянки, та за станом до тепер з Позивачем не укладено договорів оренди цих земельних ділянок, що перебувають у державній власності. Як пояснив представник Позивача у суді, вони зверталися до уповноважених державних органів з метою переоформлення відповідних документів, упродовж 2014-2017 років подавали скарги щодо неналежного розгляду їх звернень, проте до суду з питання неправомірності дій (бездіяльності) цих органів не зверталися.

З огляду на це суд також враховує вимоги пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (зі змінами), за якими громадяни та юридичні особи, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були в установлений законом строк (зокрема, до 01.01.2008 р.) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них; при переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. До того ж Земельним кодексом України передбачено набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності лише за тими підприємствами, установами та організаціями, перелік яких визначено частиною другою статті 92 цього Кодексу та до числа яких не належать селянські (фермерські) господарства.

Відповідно до статті 12 Закону України від 19.06.2003 р. № 973-IV Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша, дев'ята статті 93 Земельного кодексу України, стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

За визначенням статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За положеннями статей 13, 14, 16 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 р. № 161-XIV (в редакції Закону України від 02.10.2003 р. № 1211-IV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; договір оренди землі укладається у письмовій формі. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

За позицією Верховного Суду України саме на землекористувача покладається обов'язок вчинити дії щодо виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою та подальшого звернення до відповідного державного органу із заявою про реєстрацію земельної ділянки, після чого цій ділянці присвоюється кадастровий номер, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 р. у справі № 3-1160г15).

Таким чином, право Позивача на користування (оренду) трьома спірними земельними ділянками може бути підтверджено лише укладеними в установленому законом порядку договорами оренди цих земельних ділянок, що не було зроблено Позивачем протягом 2010-2017 років, тобто більш ніж через три роки після повернення спірних земельних ділянок з приватної до державної власності на підставі згаданого вище рішення Володарського районного суду Київської області від 15.07.2010 р. та до звернення у 2017 році до суду з даним позовом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Враховуючи усе викладене та припинення у 2004 році права Позивача (ФГ Надросся ) на користування спірними земельними ділянками через його добровільну відмову, пов'язану з передачею цих земель у приватну власність членам ФГ Надросся , а також зважаючи на те, що дій щодо укладення договорів оренди на спірні земельні ділянки Позивачем протягом більш ніж трьох років після повернення цих земель у 2010 році з приватної до державної власності на підставі рішення суду не було вчинено, у зв'язку з чим цим земельним ділянкам у 2015 році було присвоєно нові кадастрові номери, тобто сформовано нові земельні ділянки, які передано в оренду іншому користувачеві - Відповідачеві ОСОБА_2 шляхом укладення договорів оренди і їх державної реєстрації, відтак суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог Позивача відсутні.

На підставі наведеного та відповідно до статей 407, 412, 792 Цивільного кодексу України, статей 79, 79 1 , 92, 93, 116, 122-126, 141, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, статей 13, 15-17 Закону України Про оренду землі , статей 14, 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр , керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 19, 23, 76, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктами 8, 9, 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства Надросся в особі голови ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області, відділу Держгеокадастру у Володарському районі та ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, визнання протиправними дій - відмовити.

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 25.01.2018 р.

Повне рішення суду складено 24.01.2018 р.

Суддя Л.А. Макаренко