Рішення

від 07.06.2007 по справі 15/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/126

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.06.07 р.                                                                               Справа № 15/126                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Скорлупа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 13482354)

до відповідача  закритого акціонерного товариства „Техноцентр” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 00951505)

про стягнення заборгованості  у сумі 7364,13 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:  Каторец Є.Н.– директор згідно протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Скорлупа”  від 10.04.2001 р.

від відповідача: Іщенко Є.О.  – за довіреністю  від 30.10.2006 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Скорлупа” до закритого акціонерного товариства „Техноцентр” про стягнення заборгованості  у сумі 7364,13 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 15/126.

07.06.2007 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнав і просив стягнути з позивача суму 109000,00 грн.

У судовому засіданні представниками сторін було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалася фіксація судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем  був укладений договір підряду від 17.07.2006 р.

Згідно п. 1.1. договору  замовник (за справою відповідач) доручає, а підрядник (за справою позивач) приймає на себе зобов'язання виконати власними та залученими силами в строк, обумовлений договором, з використанням своїх матеріалів або матеріалів замовника роботу по ремонту ливарного цеху.

Згідно  п. 2.1. договору вартість усіх робіт, що доручаються підряднику по даному договору, визначається розрахунком договірної ціни у сумі 600000 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 3.1. договору, встановлено, що  розрахунки між сторонами за виконані роботи здійснюються щомісячно, на підставі актів виконаних робіт (Ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (Ф.КБ-3).

Згідно п. 3.3. договору платежі здійснюються в продовж п'яти банківських днів після підписання актів виконаних робіт, шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, в національній валюті України.

Згідно ст. 4.1. підрядник виконує роботи, передбачені розділом першим договору бригадою у кількості 10 чоловік в наступні строки: початок – 24.07.2006 року, закінчення – 01.12.2006 року.

Розділом п'ятим договору передбачені обов'язки сторін. Відповідно до п. 5.2.3. договору замовник зобов'язується забезпечити оплату виконаних робіт.

Згідно п. 7.3. договору сторона, яка не виконала або не належним чином виконали свої зобов'язання по даному договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні пов'язані у зв'язку з цим збитки.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що сторони мають право розірвати даний договір, керуючись діючим законодавством України.

Згідно п. 10.2. кожна із сторін вправі в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору у випадку систематичного невиконання другою стороною своїх зобов'язань.

          Згідно п. 10.3 договору потерпіла сторона зобов'язана направити іншій стороні, що допустила порушення зобов'язання, письмове повідомлення про відмову від виконання даного договору не менше ніж за 15 днів до пропонованої дати розірвання договору з викладенням причин розірвання договору.

Сторони у п. 12.1. договору обумовили, що даний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

За ствердженням позивача відповідач відмовився від отримання виконання робіт 03.10.2006 року без попередження.

З акту приймання виконаних робіт за жовтень 2006 року, долученого до матеріалів справи, вбачається, що підрядник виконав відповідну кількість робіт та передав їх замовнику.

У відповідності з п. 3.1. договору підрядник виставив замовнику рахунок форми КБ-3 до вищевказаного акту на загальну суму 10864,13 грн.

Однак в порушення умов 3.3. договору відповідач оплатив виконані роботи надані позивачем лише частково, а саме на суму 3500 грн., що підтверджується копіями виписок з поточного рахунку позивача, а саме: від 21.12.2006 р.  на суму 500 грн., від 25.12.2006 р.  на суму 500 грн., від 28.12.2006 р.  на суму 500 грн., від 30.12.2006 р.  на суму 500 грн., від 30.01.2007 р.  на суму 500 грн.,  від 27.02.2007 р.  на суму 500 грн. та від 29.03.2007 р. на суму 500 грн.

У зв'язку з цим утворилася заборгованість у сумі 7364,13 грн. (10864,13-3500= 7364,13 грн.),  яку просить стягнути позивач.

Відзивом відповідача, який надійшов до суду 07.06.2007 року останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що з боку позивача під час виконання робіт, обумовлених договором, були допущені порушення його умов, про те жодного доказу своїх стверджень не додає.

Крім того, відповідач стверджує, що на виконання пункту 10.3. договору він надсилав попередження позивачу про розірвання договору, проте не додає жодного доказу відправки такого попередження та отримання його позивачем. За таких обставин суд не бере до уваги такі аргументи відповідача за недоведеністю.

У відповідності з ч. 1 ст. 33  Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У запереченнях на позовні вимоги відповідач також посилається на те, що наданий позивачем акт приймання виконаних робіт за жовтень 2006 та довідка форми КБ-3 не відноситься до даної справи, оскільки в ньому зазначено, що він відноситься до договору № 17/09-06 від 17.07.2006 року. Однак такі аргументи, спростовуються по-перше тим, що позивач надав до суду пояснення  № 13 від 10.05.2007 року, що надійшли до суду 11.05.2007 року, в яких зазначає про те, що з відповідачем був укладений єдиний договір від 17.07.2006 року, а розбіжності у його номері виникли у зв'язку з  нерозбірливим зазначенням номеру на договорі рукою керівника ЗАТ „Техноцентр”. По-друге, вищевказані акт та довідка форми КБ-3 підписані відповідачем без жодних зауважень і свідчать про те, що останній прийняв виконані роботи і погодився їх оплатити у розмірі 10864,13 грн., про те оплатив лише частково.

Аргументи відповідача про перерахування позивачу коштів у розмірі 109000,00 грн., які на його думку, підлягають стягненню  у зв'язку з невиконанням робіт судом до уваги не беруться за їх необґрунтованістю. Відповідач при цьому безпідставно не приймає до уваги акт № 1 виконаних робіт за жовтень 2006 року.

Вимоги відповідача про стягнення коштів з позивача в установленому законом порядку у вигляді зустрічної позовної заяви до суду не надані.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 853 того ж кодексу змовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 1 ст. 854 того ж кодексу якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спір виник з вини відповідача у зв'язку із порушенням умов договору  підряду від  17.07.2006 р., норм Цивільного та Господарських кодексів України.

04.06.2007 року від позивача надійшло клопотання про стягнення додатково з відповідача суми пені у розмірі 1432,73 грн. та індексу інфляції у розмірі 169,37 грн. Однак суд не прийняв таке клопотання до розгляду, оскільки вона не є збільшенням первісно заявлених позовних вимог, як того вимагає стаття 22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що позов позивачем щодо стягнення суми боргу за договором підряду у розмірі 7364,13 грн. обґрунтований і підлягає  задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 49; 82-85; 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Техноцентр” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 113; ЄДРПОУ 00951505; поточний рахунок 260073650 обл. Дирекції Райффайзен банк „Аваль” м. Донецька; МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Скорлупа” (юридична адреса:  83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 31; ЄДРПОУ 13482354; поточний рахунок 26000301527743 ЦГО ПІБ м. Макіївка БО „Гірняцьке”; МФО 334516) суму 7364,13 грн. крім того, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та витрати на сплату державного мита у розмірі 102,00 грн.

У судовому засіданні 07.06.2007 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний судом  12.06.2007 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя