Рішення

від 23.01.2018 по справі 826/13159/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2018 року № 826/13159/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САРГАСС ГРУП

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дії, рішень та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю САРГАСС ГРУП (далі також - Позивач, ТОВ САРГАСС ГРУП ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі також - Відповідач, КММ ДВС України), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просять:

1. визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016 року.

2. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016 року.

3. зобов'язати визнати заявлену TOB САРГАСС ГРУП митну вартість товарів в розмірі 22 180,30 євро, зазначену в Митній декларації № 100250004/2016/168278.

4. визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 року.

5. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 року.

6. зобов'язати визнати заявлену TOB САРГАСС ГРУП митну вартість товарів в розмірі 23 566,90 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168454.

7. визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року.

8. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року.

9. зобов'язати визнати заявлену TOB САРГАСС ГРУП митну вартість товарів в розмірі 28 569,39 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168646.

10. визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016 року.

11. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016 року.

12. зобов'язати визнати заявлену TOB САРГАСС ГРУП митну вартість товарів в розмірі 20 117,60 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168753.

13. визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016 року.

14. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016 року.

15. зобов'язати визнати заявлену TOB САРГАСС ГРУП митну вартість товарів в розмірі 18 888,00 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168919.

16. визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016 року.

17. визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016 року.

18. зобов'язати визнати заявлену TOB САРГАСС ГРУП митну вартість товарів в розмірі 13 515,36 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/169042.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13159/1 та призначено судове засідання на 20.12.2017 року.

15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно пунктом 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18.12.2017 через загальний відділ документального обігу до суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог (від 18.12.2017 року № 93803/17), та 19.12.2017 року клопотання про долучення витребуваних судом документів.

19.12.2017 року через загальний відділ документального обігу суду відповідачем подано клопотання від 18.12.2017 року №1818/26-70-10-22 про залишення позовної заяви без розгляду (№93911).

В судовому засіданні 20.12.2017 року, в яке представники сторін прибули, заявлено клопотання представником позивача про долучення додаткових пояснень та документів до матеріалів справи.

З огляду на прийняття судом заяви позивача про зміну позовних вимог та заявленого клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, судом оголошено про відкладення розгляду справи на 28.12.2017 року з метою надання позивачем своєї позиції щодо заявленого клопотання відповідачем та надання відзиву на позов відповідачем.

27.12.2017 року через загальний відділ документального обігу суду відповідачем подано клопотання від 18.12.2017 року №1818/26-70-10-22 про залишення позовної заяви без розгляду з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (№96065).

27.12.2017 року через загальний відділ документального обігу суду подано клопотання представником позивача про долучення додаткових пояснень та документів до матеріалів справи (№96385).

В судовому засіданні 28.12.2017 року, в яке представники сторін прибули, судом долучено до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву з доказами.

Представником відповідача підтримано клопотання щодо пропуску звернення до суду позивачем, яке обґрунтовано тим, що товариство помилково порівнює рішення про коригування митної вартості з податковим - повідомленням рішенням, звертаючи увагу на ч. 5 ст. 24 Митного кодексу України, а тому, використовуючи норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин, застосовує строки давності тривалістю у 1095 днів.

Аналізуючи статті 14, 56, 58 Податкового кодексу України представник відповідача приходить до висновку, що податкове - повідомлення рішення, має законодавчо визначену форму та закріплює обов'язок за платником податків сплатити суму грошового зобов'язання. Аналіз вимог митного законодавства, а саме статей 54, 55, 58, дає підстави представнику відповідача до висновку, що рішення про коригування митної вартості має законодавчо визначену форму, не містить в собі обов'язку сплатити суму грошового зобов'язання або здійснення митного оформлення. Враховуючи зазначені норми представник відповідача звертає увагу, що мова йде про принципово два різних рішення контролюючих органів, які відрізняються за формою, метою створення та порядком оскарження. Не обґрунтованим є також посилання в позовній заяві на ч. 5 ст. 24 Митного кодексу України, вважає відповідач, оскільки дана норма носить відсильний характер і стосується оскарження податкових повідомлень - рішень в порядку Податкового кодексу України. Також не належить зважати на позицію позивача, що до спірних правовідносин застосовуються норми ст. 56 Податкового кодексу України, оскільки такий висновок є помилковим та не обґрунтованим. Контроль правильності визначення митної вартості врегульовано положеннями Митного кодексу України та не регламентується податковим законодавством. Спірні правовідносини, що є предметом даного позову, стосуються прав та обов'язків юридичної особи, що декларує митну вартість товару. При здійсненні митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів результатом може бути прийняття рішення про коригування митної вартості, а не про визначення податкових зобов'язань, а тому відносини із адміністрування податків і зборів не виникають. Внаслідок цього, до правовідносин, пов'язаних з винесенням та оскарженням рішень митного органу, положення статті 56 Податкового кодексу України застосуванню не підлягають, оскільки рішення митного органу, винесені за результатами перевірки визначення правильності зазначеної декларантом митної вартості товару не є рішеннями контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України.

Датами прийняття рішень, електронним повідомленням з використанням програми АСМО Інспектор (програма що використовується митним органом для здійснення митного оформлення та обміном інформації з декларантом, оскільки на сьогоднішній день здійснюється електронне декларування з використанням електронної митної декларації та документів до неї, що засвідчується електронним цифровим підписом) позивачу було направлено рішення про коригування митної вартості товарів.

На підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, в день прийняття рішень про коригування митної вартості, товари випущено позивачем у вільний обіг під гарантії:

21.09.2016 за митною декларацією № 100250004/2016/168278 (рішення про коригування митної вартості № 100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016);

21.09.2016 за митною декларацією № 100250004/2016/168454 (рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2016/000053/2 від 21.09.2016);

07.10.2016 за митною декларацією № 100250004/2016/168646 (рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016);

13.10.2016 за митною декларацією № 100250004/2016/168753 (рішення про коригування митної вартості товарів № 1002500004/2016/000056/2 від 13.10.2016);

20.10.2016 за митною декларацією № 100250004/2016/168919 (рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016);

25.10.2016 за митною декларацією № 100250004/2016/169042 (рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016).

Посилання на рішення про коригування митної вартості товарів міститься в графі 44 митних декларацій.

Таким чином, враховуючи дати прийняття рішень, які в свою чергу співпадають з датами ознайомлення, TOB Саргасс Груп звернулося до суду з пропуском строку звернення передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Питання пропуску строку звернення до адміністративного суду також врегульовано ч. З ст. 123 Кодексу в новій редакції, де зазначено: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов TOB Саргасс Груп підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Представники позивача заперечували проти задоволення клопотання відповідача щодо залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки вважають, що строк не пропущено.

Позивач в клопотанні про залучення додаткових пояснень та документів до матеріалів справи зазначає, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Крім того ч.2 ст.122 КАС України (в новій чинній редакції на момент розгляду спору) також передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають переваги в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 КАС України (ст.99 КАС України в редакції, що діяла на момент пред'явлення позову).

У відповідності до ст. 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є, зокрема, рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

3гідно з ст. 24 МК України правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності. При цьому відповідно до частини другої ст. 269 МК України, внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Також, згідно ст. 301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. При цьому відповідно до п.43.3. ст.43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до ст. 17 п. 17.1.10. ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому Вищий адміністративний суд в своєму Листі від 13.03.2017 р., Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року , зазначає, що право вимоги щодо повернення надмірно сплачених митних платежів виникає після скасування рішення про коригування митної вартості товарів, через яке така переплата сталася. Постанова суду про скасування рішення про коригування митної вартості товарів є констатацією правильності митної вартості, визначеної декларантом, а отже - передумовою для висновку про надмірність сплати митних платежів.

Також, відповідно до Узагальнення судової практики стосовно застосування адміністративними судами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України Вінницького апеляційного адміністративного суду на виконання листа Вищого адміністративного суду України від 16.07.2015 р. № 1410/2-14/15 зазначено, що чинне законодавство встановленими строками обмежує час, протягом якого особа може звернутися до суду з адміністративним позовом за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. При цьому запровадження таких строків зумовлене метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Тобто строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому судом також акцентовано увагу на те, що приписами п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України урегульовано питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними рішень контролюючого органу.

Згідно з зазначеною нормою строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Таким чином, для реалізації свого права на повернення надмірно сплачених сум податку, Позивачу законодавчо встановлений строк 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а Позивач спочатку зобов'язаний скасувати відповідні рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому подання позовної заяви щодо оскарження дій та рішень про коригування митної вартості товарів до Відповідача з метою скасування вказаних рішень, є складовою частиною реалізації Позивачем свого права на повернення надмірно сплачених до бюджету платежів та податків, оскільки тільки після скасування зазначених рішень Відповідача, Позивачу можуть бути повернені надмірно сплачені ним платежі до бюджету.

Відповідно до п. 56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Таким чином, чинне законодавство передбачає можливість оскарження з урахуванням строків давності, передбачених ст.102 ПК України, не тільки податкове повідомлення-рішення, але й інше рішення контролюючого органу.

За таких обставин, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень про визначення митної вартості становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішень, що оскаржуються.

Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем, яке заявлено в клопотанні представника відповідача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, урегульовано ПК України.

За визначенням ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Адміністрування податків, зборів, митних платежів - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (а. 14.1.1-1 п.14.1 ст.14 ПК України).

Як встановлено пунктом 190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Отже, спірними рішеннями Відповідачем здійснено адміністрування митних платежів, а саме - збільшено базу оподаткування імпортованих товарів (митну вартість товарів, що призвело до збільшення сплачених Позивачем податків).

Таким чином, Відповідач в процесі виконання покладених на нього законом обов'язків щодо адміністрування митних платежів, у розумінні ПК України, є контролюючим органом.

Вищевказане підтверджується й Листом ДФС України від 04.08.2016 р. № 26593/7/99-99-19-01-01-17 Про надання інформації , в якому зазначено, що контролюючими органами відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено органи доходів і зборів, зокрема центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та його територіальні органи. Крім того, згідно зі ф. статтею 546 Митного кодексу України, митниця також є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 41.3 статті 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються Податковим кодексом, Митним кодексом та законами України, а розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів - законодавством України.

Відтак, митниця є органом доходів і зборів та контролюючим органом, й відповідно до вищевказаних норм і положень законодавства має всі законодавчі підстави здійснювати перевірки правильності митного оформлення.

Таким чином, оскільки рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів безпосередньо вплинуло на базу оподаткування ввезених товарів, що призвело до сплати Позивачем мита та ПДВ в більшому розмірі, відносини Позивача як платника податків та зборів з Відповідачем, що виникають у сфері адміністрування митних платежів, а також права Позивача, зокрема, на оскарження до суду рішень Відповідача, у т.ч. про визначення митної вартості, урегульовано ПК України.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове-повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 102.1. статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем оскаржуються рішення, прийняті Відповідачем в вересні-жовтні 2016 року, а з адміністративним позовом Позивач звернувся 13.10.2017 року, тобто в межах строку, визначеного нормами Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, відтак клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення позивачем до суду задоволенню не підлягає.

Судом в судовому засіданні 28.12.2017 року вирішено питання щодо строку звернення до суду та задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, проти якого представники відповідача не заперечували, з метою надання відповіді на відзив, на 15.01.2018 року.

05.01.2018 року через загальний відділ документального обігу суду представником позивача надано відповідь на відзив (№1097/18).

В судове засідання 15.01.2018 року учасники справи прибули.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем у порушення норм діючого митного законодавства України, вчинені протиправні дії та прийняті протиправні рішення, якими скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованих ним товарів, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки подані ним митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товарів, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Відповідачем у відзиві зазначено, що оскаржувані дії та рішення є такими, що вчинені в межах діючого законодавства, законними і обґрунтованими, вчиненими і прийнятими на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення товарів, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в зв'язку з чим судом ухвалено судовий розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю САРГАСС ГРУП та ВІОНОLD АВ (Королівствj Швеція) 15.02.2016 року було укладено Контракт купівлі-продажу №1502/16 (урахуванням додаткових угод від 29.03.2016 № 1, від 25.04.2016 № 2) на підставі яких протягом строку дії вказаного Контракту ВІОНОLD АВ (Продавець) здійснює поставку, товарів на умовах СІР Київ Позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010).

У вересні 2016 року ВІОНОLD АВ здійснив поставку товарів Позивачу на умовах СІР Київ згідно міжнародної товарно-транспортної накладної: CMR №323890 від 16.09.2016 р.

Вищевказані поставлені Позивачу товари підлягали митному оформленню в Київській міській митниці ДФС України, Митний пост Західний .

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (одягу, взуття, шкіряних виробів, аксесуарів та інших промислових товарів), позивачем подано митному органу електронні митні декларації №100250004/2016/168278 на загальну суму 22 180,30 євро від 21.09.2016 року; №100250004/2016/168454 на загальну суму 23 566,90 євро від 28.09.2016 р., №100250004/2016/168646 на загальну суму 28 569,39 євро від 05.10.2016 р., №100250004/2016/168753 на загальну суму 20 117,60 євро від 12.10.2016 р., №100250004/2016/168919 на загальну суму 18 888,00 євро від 19.10.2016 р.; №100250004/2016/169042 на загальну суму 13 515,36 євро від 25.10.2016, якими до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.

Одночасно з подачею зазначених електронних митних декларацій, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої ним їх митної вартості, позивачем направлені митному органу, наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4100) та додаткові угоди до нього (код документа 4103), інвойси (код документа 3105), міжнародні товарно-транспортні накладні CMR(код товару 2730), сертифікати походження товарів (код товару 7011), сертифікати перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжні доручення на оплату товарів.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, вважаючи подані позивачем документи недостатніми для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості таких товарів, митний орган пропонував позивачу (у тому числі, шляхом надіслання електронних повідомлень) надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, договори та рахунки з третіми особами, пов'язані з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації: копію митної декларації країни відправлення (експорту): висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, декларанта повідомлено, що відповідно до частини 6 статті 53 Кодексу, він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи, які не зазначені у даному переліку.

За результатами перевірки, враховуючи подання позивачем тільки митної декларації країни відправлення, відповідачем встановлено, що заявлений позивачем рівень митної вартості імпортованих товарів значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Зважаючи на вищевикладене, у відповідача виникли сумніви у достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів, отже метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (основний метод) не може бути застосований.

Внаслідок порівняння митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення з товарами, митне оформлення яких завершено, встановлено, що заявлені рівні митної вартості окремих товарів значно менші за рівні митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб'єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Також, у митного органу наявна інформація щодо вартості ідентичних та подібних товарів, надіслана з країни експорту цих товарів (лист ДФС від 13.04.2016 № 13119/7/99-99-26-03-03-17 та службова записка УБ та МП від 06.06.2016 № 919/26-70- 20-31), ціни по яких значно перевищують ціни, які зазначені в інвойсі.

Таким чином, враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу, на підставі інформації про ціни та рівні митної вартості ідентичних та подібних товарів, а саме митні декларації: 28.07.2016 №807100000/2016/28763, від 30.06.2016 № 125110013/2016/202532, від 26.07.2016 №209140000/2016/030140, від 13.06.2016 №125110013/2016/202319, від 02.07.2016 №100250004/2016/166550, від 01.07.2016 № 100250004/2016/166531, від 15.07.2016 №100250004/2016/166832, від 22.07.2015 № 100250001/2015/008207, від 01.10.2015 №100250004/2015/092988, від 18.04.2016 №100250001/2016/105326, 06.04.2016 №100250004/2016/164669, від 08.06.2016 №100250004/2016/166037, від 26.04.2016 №100250004/2016/165160, від 18.04.2016 №100250001/2016/105326, від 12.05.2016 №100250004/2016/165423, від 25.05.2016 №100250004/2016/165715, від 26.04.2016 №100250004/2016/165160, від 16.05.2016 № 125120105/2016/310937, від 19.04.2016 №100250004/2016/164986, від 11.02.2016 № 403000009/2016/00004116, 100250004/2016/166037 від 08.06.2016, від 25.03.2016 № 100250004/2016/164446, №100250004/2016/166037, №100250001/2016/105326, №100250004/2016/167347 від 08.08.2016, №100270001/2016/291944 від 17.07.2016, від 02.07.2016 №100250004/2016/166549, №100250001/2016/112070 від 15.08.2016. №100250004/2016/167594 від 19.08.2016, рішення про коригування митної вартості №100250004/2016/000027/2, №100250004/2016/000032/2, №100250004/2016/000037/2, №1000000011/2016/000083/2, №1000000011/2016/000075/2, №1000000011/2016/000082/2, №№100250004/2016/000043/2, від 13.09.2016 №100250004/2016/000046/2 , інвойси від 13.05.2015 №VV 1/2310/2015, від 28.05.2015 № VV1/2544/2015, від 18.06.2015 № 2015/8/13155, від 12.05.2015 № F/W 2015, лист ДФС від 13.04.2016 № 13119/7/99-99-26- 03-03-17 та службова записка УБ та МП від 06.06.2016 № 919/26-70-20-31, лист Держмитслужби України від 19.09.2012 № 6137/16-250-2193.

На підставі викладеного, відповідачем прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016 року; № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 року; №100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року; № 100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016 року; №100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016 року; №100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016 року.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по прийняттю спірних рішень про коригування митної вартості товарів, аналогічно, протиправними вважає й самі спірні рішення, які підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 29 Митного кодексу України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені встановлює Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ (із змінами і доповненнями) (далі-Кодекс).

Відповідно до частини 1 статті 49, частини 2 статті 51 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Кодексу).

За приписами частини 2 статті 53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частиною 3 статті 53 Кодексу закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Наведені норми вказують на те, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку суду, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного суду України в аналогічних справах (зокрема, викладена у постановах від 30.06.2015 по справі № 21-591а15, від 02.06.2015 по справі № 21-498а15). В той же час, судом встановлено, що позивачем подані митному органу документи, передбачені частиною 2 статті 53 Кодексу, необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, проте, без фактичного визначення (конкретизації) недостатності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митним органом у порушення вимог частини 3 статті 53 Кодексу, не надаючи позивачу можливість протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, винесені оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, що суперечить вимогам митного законодавства, порушує права позивача на належний захист своїх прав та доведення правомірності і обґрунтованості заявленої ним митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача по прийняттю спірних рішень про коригування митної вартості товарів.

При цьому, за результатом дослідження та оцінки наданих позивачем у справі доказів, у суду не виникло сумнівів щодо об'єктивності та реальності заявленої ним митної вартості товарів за ціною контракту, натомість встановлено, що вона документально підтверджена.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина 1 статті 55 Кодексу). Відповідно до частини другої статті 55 Кодексу, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз оскаржуваних рішень митного органу свідчить про те, що вони, зокрема, не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Кодексу).

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Кодексу, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до статті 64 Кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписаної у 1950 році у Брюсселі, митна вартість сприймалася як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку), визначена на умовах СІFу місці перетинання митного кордону країни - імпортера товару.

У 1979 році в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою ГАТТ було підписано Угоду про застосування статті VII ГАТТ Оцінка товарів для митних цілей , яка визначила митну вартість товару як ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скориговану з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. При чому, в цій Угоді митна вартість імпортних товарів означає вартість товарів для цілей стягнення адвалорних мит на імпортні товари.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.09.2012 по справі № 21-262а12, в якій зазначено, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (додаткових), за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача про коригування митної вартості товарів і, відповідно, про необхідність їх скасування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у т.ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 54 Кодексу, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою призумується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

За результатом системного аналізу норм діючого митного законодавства та оцінки наявних у матеріалах справи доказів, судом не встановлено жодних підстав вважати заявлену позивачем митну вартість товарів недостовірною.

Таким чином, виходячи зі встановлених фактичних обставин та наведених вимог законодавства, враховуючи встановлену протиправність спірних дій та прийнятих рішень відповідача про коригування митної вартості товарів і недоведеність ним зазначення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, суд дійшов висновку про те, що повне відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача визнати заявлену позивачем у митних деклараціях митну вартість товарів.

Така правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 29.07.2014 по справі № К/800/21721/14). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належним чином не виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про задоволення позову в повному обсязі.

Пунктом 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).

До матеріалів позову позивачем долучено докази сплати судового збору, а саме, квитанція від 13.10.2017 року №0.0.869368566.1, Приватбанк, на суму 1600,00 (одна тисяча шістсот) грн., квитанція від 07.11.2017 року № 0.0.887408743.1, Приватбанк, на суму 3200,00 (три тисячі двісті) грн., платіжне доручення від 18.12.2017 року №222, Райффайзен банк Аваль, на суму 24000,00 (двадцять чотири тисячі) грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ САРГАСС ГРУП та з урахуванням відсутності підтверджень інших витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 28800,00 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 194, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю САРГАСС ГРУП задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Київської міської митниці ДФС України - по прийняттю рішень про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016 року; № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 року; № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року; №100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016 року; №100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016 року; №100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016 року.

3. Визнати протиправним та скасувати повністю Рішення про коригування митної вартості товарів №100250004/2016/000049/2 від 21.09.2016 року; № 100250004/2016/000053/2 від 29.09.2016 року; № 100250004/2016/000054/2 від 07.10.2016 року; №100250004/2016/000056/2 від 13.10.2016 року; №100250004/2016/000057/2 від 20.10.2016 року; №100250004/2016/000059/2 від 25.10.2016 року.

4. Зобов'язати Київську міську митницю ДФС України визнати заявлену TOB САРГАСС ГРУП митну вартість товарів: в розмірі 22 180,30 євро, зазначену в Митній декларації №100250004/2016/168278; в розмірі 23 566,90 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168454; в розмірі 28 569,39 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168646; в розмірі 20 117,60 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168753; в розмірі 18 888,00 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/168919; в розмірі 13 515,36 євро, зазначену в Митній декларації 100250004/2016/169042.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САРГАСС ГРУП (01001. м. Київ. вул. Архітектора Городецького, будинок 11-Б, код ЄДРПОУ 40023264) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 39422888) судові витрати, а саме, судовий збір, у розмірі 28800,00 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (редакція діє з 15.12.2017 р.), установити, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю САРГАСС ГРУП , 01001. м. Київ. вул. Архітектора Городецького, будинок 11-Б, код ЄДРПОУ 40023264;

Відповідач: Київська міська митниця Державної фіскальної служби України, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 39422888.

Суддя Л.О. Маруліна