Рішення

від 23.01.2018 по справі 914/2211/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018р. Справа №914/2211/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

За позовом: Фермерського господарства "Орсан", Львівська обл., Миколаївський р-н.,с. Луб'яна,

до відповідача: Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади, Львівська обл., Миколаївський р-н., с. Тростянець

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №1: ОСОБА_1, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача №2: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про: визнання недійсним рішення Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади № 1372 від 31.08.2017 р.

За участю представників:

Від позивача: . Могінська Т.А., Шумелда Р.Р. - представники;

Від відповідача: Стойко С.І. - представник;

Від третьої особи №1: ОСОБА_1, ОСОБА_5 - представники;

Від третьої особи №2: не з'явився;

Суть спору: Фермерське господарство "Орсан" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №1: ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача №2: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про: визнання недійсним рішення Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади № 1372 від 31.08.2017 р.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що Тростянецька сільська рада Тростянецької об'єднаної територіальної громади приймаючи оскаржуване рішення вийшла за межі своїх повноважень та порушила вимоги земельного і цивільного законодавства.

Зокрема позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням припинено право постійного користування ФГ Орсан земельною ділянкою пл. 20,64 га в с.Лубяне, та вирішено вважати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування виданий ПСГП Агрофірма Орсан . Позивач вважає, що оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і перебуває у державній власності, Тростянецька сільська рада, Тростянецької об'єднаної територіальної громади не вправі розпоряджатись даною земельною ділянкою.

Також позивач звертає увагу на те, що державний акт на право постійного користування виданий ПСГП Агрофірма Орсан серії НОМЕР_1 від 12.04.2001р. та саме право користування спірною земельною ділянкою вже був предметом судового розгляду у справі №447/919/15 за позовом ОСОБА_1 до ФГ Орсан про припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ Орсан пл. 20.64 га на території Тростянецької сільської ради Миколаївського району та визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, таким, що втратив чинність. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016р., яке залишено без змін постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Обставини справи: ухвалою від 30.11.2017 року суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 09.11.2017року.

В судове засідання 09.11.2017р. з'явився представник відповідача, подав відзив на позов в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі, вважає, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

У поданому відзиві відповідач звертає увагу на те, що на частині земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні позивача згідно акту НОМЕР_1 від 12.04.2001р. знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля зернового складу яку у 2011 році придбав ОСОБА_1 Оскільки юридично сформована та існує земельна ділянка площею 20,64га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з метою виділення з цієї ділянки частину призначену для обслуговування будівлі придбаної ОСОБА_1 постала необхідність припинення права постійного користування попереднього користувача ФГ Орсан . Відповідач вважає, що оскаржуваним рішенням не позбавлено позивача не позбавлено права на фактичне користування частиною земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки в подальшому землекористувачі ФГ Орсан та ОСОБА_1 повинні сформувати дві окремі земельні ділянки і позивачу запропоновано укласти договір оренди відповідної земельної ділянки, що відповідає вимогам чинного законодавства. На думку відповідача Державний Акт на право постійного користування земельною ділянкою НОМЕР_1 від 12.04.2001р. не може і надалі посвідчувати право користування земельною ділянкою пл. 20,64 га, оскільки частина земельної ділянки вибула з користування позивача в силу закону.

У зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 30.11.2017р.

Ухвалою від 30.11.2017р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Розгляд справи було відкладено на 13.12.2017р.

В судове засідання 13.12.2017 р. з'явилися представник позивача та представник третьої особи №1

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подачі додаткових доказів в обґрунтування безпідставності позову.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Третя особа №1 ОСОБА_1 подав письмові пояснення по суті спору в яких просив суд в позові відмовити та підтримав правову позицію відповідача. Також звернув увагу на те, що з 2012 року ФГ Орсан не користується жодним гектаром землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі, які перебувають у його користуванні пустують, оскільки в нього немає ні відповідної сільськогосподарської техніки для провадження господарської діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва, ні жодного найманого працівника.

В судовому засіданні 13.12.2017р. розгляд справи було відкладено на 26.12.2017р.

15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII від 03.10.2017. Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд даної справи суд проводить за правилами нової редакції ГПК України .

В судове засідання 26.12.2017р. з'явилися представники позивача, представник відповідача, та представники третьої особи №1.

Представник третьої особи №1 подав додаткові письмові пояснення в яких звернув увагу на те, що з 2001 року позивач, як юридична особа неодноразово реорганізовувався, а відтак право користування спірною земельною ділянкою у позивача було припинено в зв'язку із такою реорганізацією.

Також представник третьої особи №1 подав клопотання про призначення судово-технічної експертизи, яке мотивоване тим, що ФГ Орсан у своєму позові зазначає, що являється правонаступником юридичної особі Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми Орсан , яке на підставі державного акта НОМЕР_1 на право постійного користування на землю від 12.04.2001р. отримало право користування земельною ділянкою. Однак, згідно відповіді Тростянецької сільської ради та Миколаївського відділу Держгеокадастру у Львівській області, документи за період з 2000 року по 2011 рік не збереглися, тому на його думку є всі підстави вважати, що Державний акт НОМЕР_1 від 12.04.2001 р. є підробленим.

Дане клопотання було відхилено судом з підстав викладених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 26.12.2017р. розгляд справи було відкладено на 15.01.2018р.

11.01.2018р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення по суті спору в яких звернув увагу на те, що 19.07.1999р. було засновано Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма ОРСАН , яке зареєстровано Миколаївською РДА на підставі розпорядження № 304 від 23.07.1999р., про що, цього ж дня видано свідоцтво про державну реєстрацію. В подальшому 16.03.2002р. шляхом реорганізації Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма ОРСАН створено Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агрофірма ОРСАН . Перереєстрація проведена Миколаївською РДА на підставі розпорядження № 191 від 30.05.2002р. А 22.11.2011р. створено Фермерське господарство ОРСАН , яке, відповідно до п. 1.6. Статуту є правонаступником в повному обсязі усіх майнових і немайнових прав і обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Агрофірма ОРСАН .

Також позивач зазначив, що згідно рішення Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області №67 від 12.04.2001р. ПСГП Агрофірма ОРСАН відведено та надано у постійне користування 20,64га земель, з яких 18,0га ріллі і 2,64га господарського двору, що знаходиться в селі Луб'яна Миколаївського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також вирішено видати ПСГП Агрофірма ОРСАН державний акт на право постійного користування землею. На підставі зазначеного рішення ПСГП Агрофірма ОРСАН видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1. що зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за № 1.

Позивач звернув увагу на те, що частина земельної ділянки площею 2,64га, а саме, господарського двору, на якій розташована будівля, що належить на праві власності ОСОБА_1, знаходиться за межами населеного пункту, що встановлено рішенням апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі № 447/919/15 та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2016р., а також підтверджується довідкою про кількісні характеристики земельної ділянки № 409 від 20.03.2013р.

Позивач вважає, що оскільки спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, право розпорядження нею відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, належить Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача та третьої особи ОСОБА_1 на те, що позивачем втрачено права постійного землекористування у зв'язку із зміною законодавства оскільки Рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року у справі 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано неконституційним обмеження прав постійних землекористувачів та вимоги щодо зобов'язання їх переоформляти такі права, змінивши на договірні правовідносини.

Окрім того позивач зазначає, що підстави припинення права користування земельною ділянкою визначено ст.. 141 Земельного кодексу України, а спосіб припинення такого права визначено ст.. 142-150 Земельного кодексу України, зокрема в добровільному порядку або за рішенням суду. Оскільки позивач добровільно не відмовлявся від земельної ділянки та відсутнє рішення суду про припинення права користування, на думку позивача відповідач не мав законних прав на прийняття спірного рішення.

12.01.2018р. відповідач також подав через канцелярію суду додаткові пояснення по справі в яких зазначив, що у позивача відсутнє право користування земельною ділянкою пл. 20,64 га, оскільки частина земельної ділянки вибула з його користування в силу приписів ст.120 ЗК України. Також відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади не порушує прав позивача на фактичне користування частиною земельної ділянки, яка не призначена для обслуговування будівлі . Також відповідач вважає, що Державний акт на право постійного користування серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 року був складений з порушенням норм чинного законодавства.

В судове засідання 15.01.2017р. з'явилися представники позивача, представник відповідача, та представники третьої особи №1.

Представник третьої особи № 2 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав.

В судовому засіданні представник третьої особи № 1 подав інформаційну довідку Головного управління Держгеокадастру у Львівської області щодо спірної земельної ділянки.

З метою повного та всестороннього з'ясування обставин справи, суд відклав розгляд справи на 23.01.2018р.

В судове засідання 23.01.2018р. з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи №2.

Представник третьої особи зазначив, що ним направлено на поштову адресу суду додаткові письмові пояснення. Оскільки такі пояснення станом на 23.01.2018р. на адресу суду не надійшли, представником третьої особи було повторно подано їх через канцелярію суду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Представник відповідача та представники третьої особи №2 просили суд в позові відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до рішення Бродківської сільської ради народних депутатів від 12.04.2001 року №67, Приватному сільськогосподарському підприємству агрофірми Орсан (правонаступником якого є Фермерське господарство Орсан ) надано у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку пл. 20,64 га згідно з планом землекористування, що стверджується Державним актом на право постійного користування серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 року (а.с.30-33).

ОСОБА_1 придбав з прилюдних торгів будівлю зернового складу загальною площею 1629,7 кв.м., що складає 92/100 ідеальні частини будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ТзОВ СП Агрофірма Орсан , що посвідчено свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів від 05.05.2011р.(а.с. 69) та свідоцтвом про право власності від 18.06.2014р.(а.с. 70).

31.08.2017 року Тростянецькою сільською радою, Тростянецької об'єднаної територіальної громади прийнято рішення №1372 про припинення права постійного користування земельною ділянкою згідно якого:

- припинено право постійного користування Фермерського господарства Орсан земельною ділянкою пл. 20,64 га в с.Луб'яна Тростянецької сільської ради на підставі п. е ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України;

- вирішено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування виданий ПСГП Агрофірма Орсан серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 року;

- зобов'язано голову ФГ Орсан Орлика С.А повернути Державний акт на право постійного користування серія НОМЕР_1 від 12.04.2001 року до Відділу Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області.

- запропоновано ФГ Орсан у зв'язку із зміною площі земельної ділянки , що була в постійному користуванні , та необхідністю формування нової земельної ділянки, переоформити право користування (оренду) на решту площі земельної ділянки , яка знаходиться в межах населеного пункту, виготовити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та укласти договір оренди землі в порядку встановленому чинним законодавством.

- Зобов'язано ОСОБА_1 виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укласти договір оренди землі, а до укладення договору оренди земельної ділянки сплачувати плату за землю (земельний податок) на підставі ч.287.6 ст.287 Податкового кодексу України за площу земельної ділянки 5.1 га, що необхідна для обслуговування будівлі зерноскладу, відповідно до розробленого та затвердженого детального планування території фермерського господарства Медовий блюз .

Відповідно до п е ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст.84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3,4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Як вбачається із довідки про кількісні характеристики земельної ділянки № 409 від 20.03.2013р (а.с. 211), Агрофірма Орсан користується земельною ділянкою на території Бродівської сільської ради Миколаївського району площею 20,64га, з них 13,83 га в межах населеного пункту.

Третьою особою ОСОБА_1 долучено до справи довідку Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 06.12.2017р. №13-13-0.4-2257/90-17 згідно якої за приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма Орсан обліковується земельна ділянка загальною площею 20,64га, в тому числі 18,0 га ріллі (з них 13,83 га в межах населеного пункту с.Луб'яна) та 2,64 га землі під господарськими будівлями і дворами.

З наведеного вбачається, що частина земельної ділянки площею 6,81 га знаходиться за межами населеного пункту, в тому числі і земельна ділянка пл. 2,64 га. на якій розміщена будівля власником якої є ОСОБА_1

Таким чином, оскільки частина спірної земельної ділянки розташована за межами населеного пункту, а дана земельна ділянка є єдиним цілісним об'єктом, що визнається і відповідачем, право розпорядження нею, відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, належить Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам. За таких умом, відповідач приймаючи оскаржуване рішення вийшов за межі належних йому повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1,10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що в заяві про допуск до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 зазначає, що частина земельної ділянки, на якій розташоване належне йому майно знаходиться за межами населеного пункту і є землями державної власності.

Посилання відповідача та третьої особи на те, що законодавством не прописані повноваження Держгеокадастру щодо припинення права користування земельною ділянкою, не беруться судом до уваги, оскільки відповідач, як орган місцевого самоврядування повинен діяти лише в межах наданих йому повноважень.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до положень ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Посилання третьої особи на те, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою припинилося у зв'язку із його реорганізацією в силу положень п.3 ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України в редакції яка діяла на момент видачі цього акту не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Відповідна норма законодавства дійсно передбачала, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства. Однак дана норма була чинна до 01.01.2002р.

З 01.01.2002р. набула чинності нова редакція Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Орсан було реорганізоване у ТзОВ сільськогосподарське підприємство Агрофірма Орсан , яке зареєстроване 30.05.2002р згідно Розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністрації від 30.05.2002р. №191

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України в редакції яка діяла на момент реорганізації позивача та й на даний час зазначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Не беруться також до уваги посилання третьої особи ОСОБА_1 на те, що позивачем втрачено права постійного землекористування у зв'язку із зміною законодавства і він повинен був оскільки Рішення Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року у справі 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано неконституційним обмеження прав постійних землекористувачів та вимоги щодо зобов'язання їх переоформляти такі права, змінивши на договірні правовідносини.

Зокрема судом вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними], положення:

- пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 , 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України , обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, відповідач приймаючи оскаржуване рішення вийшов за межа належних йому повноважень, а відтак позовні вимоги про визнання недійсним рішення Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади №1372 від 31.08.2017р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача. Докази інших судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13 , 74 , 76 , 77 , 78 , 86 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсним рішення Тростянецької сільської ради, Тростянецької об'єднаної територіальної громади № 1372 від 31.08.2017 р.

3. Стягнути з Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади (81614, Львівська область, Миколаївський район, с.Тростянець, вул. Зелена,2, ідентифікаційний код 40178802) на користь Фермерського господарства "Орсан" (Львівська область, Миколаївський район, с.Луб'яна, ідентифікаційний код 30439275) 1600,00 грн. судового збору

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 24.01.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.