Постанова

від 22.01.2018 по справі 902/902/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Справа № 902/902/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2017р. у справі №902/902/17 (суддя Банасько О.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Вінниця)

до Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації (м.Немирів, Вінницька область)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Немирівської районної ради (м. Немирів, Вінницька область), Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (м. Вінниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (м. Вінниця)

про стягнення 39 192,72 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третіх осіб - не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної держаної адміністрації 39192,72 грн. заборгованості за наданні телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.11.2017р. у справі №902/902/17 позов задоволено; стягнуто з Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 39192,72 грн. заборгованості, 1 600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, задоволити частково позов та стягнути з відповідача на користь позивача 13853,25 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не прийняв до уваги те, що відповідач сплатив частину боргу в сумі 25 339,47 грн., тобто не погашеною із заявленої до стягнення суми заборгованості залишилося лише 13853,25 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, який підписаний між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.2017р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №816/18 від 09.01.2018р.), в якому позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивачем надіслано до суду клопотання (вх. №1410/18 від 12.01.2018р.), в якому він просить розглядати апеляційну скаргу без участі його повноважного представника.

В судове засідання 22.01.2018р. представники відповідача та третіх осіб не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 270 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017р.) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його повноважного представника, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, у грудні 2016р. позивач надав послуги пільговій категорії громадян, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їм соціального захисту", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 39192,72 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (а.с.13-14).

Позивач направив відповідачу розрахунки видатків форми №2-пільга з сумою заборгованості, що підтверджується листом №06-27/14 від 05.01.2017р. рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11- 12).

Відповідач відшкодування пільг з наданих телекомунікаційних послуг за грудень 2016р. не здійснив.

На лист позивача від 03.08.2017р. №06-1758/14 щодо відшкодування витрат за наданні пільги з послуг зв`язку, відповідач листом від 11.10.2017р. №06-1758/14 повідомив позивача про те, що платіжним доручення №1 від 31.05.2017р. було перераховано кошти в розмірі 40582,03 грн.: 25339,47 грн. борг 2016 року та 15242,56 грн. нарахування за 2017р. (а.с. 45).

Предметом даного судового розгляду є вимоги надавача послуг до головного розпорядника бюджетних коштів про стягнення заборгованості в розмірі 39192,72 грн. у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 БК України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації, а відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до п. 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Пунктом 7 Порядку визначено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

У п. 8 Порядку встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Згідно ч. 6 ст. 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач не виконав обов'язку, встановленого законом з відшкодування телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах громадянам в грудні 2016р., що підтверджено відповідними доказами, а тому в нього існує заборгованість в сумі 39192,72 грн., яка відповідачем не спростована у встановленому законом порядку.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника, що заборгованість відповідача перед позивачем становить лише 13853,25 грн., оскільки, як встановлено апеляційним судом, позивачем за 2016 рік надано послуги на пільговій основі на суму 155009,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2016р. Залишок боргу станом на 01.01.2016р. становить 13853,25 грн. В грудні 2016р. відповідачем сплачено 129670,25 грн., тому у відповідача утворилась заборгованість з оплати компенсації витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів в сумі 39192,72 грн.

Окрім того, судом приймається до уваги пояснення позивача, надані ним у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №816/18 від 09.01.2018р.) про те, що відповідач на час розгляду справи в апеляційному суді повністю погасив заборгованість за надані послуги в розмірі 39192,72 грн. та 1600 грн. судового збору, які були стягнуті оскаржуваним рішенням.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговій категорії громадян та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39192,72 грн. грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Закону і не залежать від їх бажання.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування понесених ним витрат.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.11.2017р. у справі №902/902/17 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 24.01.2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.