Рішення

від 18.01.2018 по справі 906/489/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" січня 2018 р. м.Житомир Справа № 906/489/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Кононенко А.А. довіреність №26/560 від 15.12.2017, дійсна до 31.12.18 від відповідача: адвокат Ковальова Н.М., договір №1/06-07/17 від 06.07.2017,діє до 31.12.2018

від третьої особи: ОСОБА_3

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця Широкопояс Ольги Михайлівни (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (м. Житомир)

про визнання договору оренди земельної ділянки №211 від 06.08.2015 недійсним

Житомирська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 211 від 06.08.2015, укладений між нею як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем Широкопояс Ольгою Михайлівною як орендарем.

В обґрунтування підстав поданого позову міська рада посилається на те, що договір оренди землі було підписано під впливом обману, оскільки під час його укладення ФОП Широкопояс О.М. не повідомила міську раду, що згідно з рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27.07.2015 у справі № 295/7443/13-ц їй було скасовано право власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці комунальної власності, наданої в оренду для обслуговування приміщень на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі".

В якості правових підстав позову міська рада посилається на ст.ст. 202, 215, 230 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Ухвалою від 19.06.2017 господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.

Ухвалою від 06.07.2017 господарський суд ініціював проведення у справі № 906/489/17 судової земельно-технічної експертизи, продовжив строк розгляду спору, розгляд справи відклав.

Ухвалою від 04.09.2017 господарський суд, серед іншого, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3; з посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 продовжив строк розгляду спору, передбачений ст. 69 ГПК України до 30.09.2017 (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Антоненков та інші проти України", заява №14183/02, §41), розгляд справи відклав.

19.09.2017 до суду від представника ФОП Широкопояс О.М. надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи № 295/7817/16-ц, яка розглядається Богунським районним судом м. Житомира в межах провадження за позовом Широкопояс О.М. до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно подружжя та виключення майна з переліку арештованого майна.

З метою з'ясування позиції сторін з приводу заявленого клопотання про зупинення провадження у справі та надання додаткових доказів, господарський суд ухвалою від 19.09.2017 оголосив в судовому засіданні перерву до 14:30 21.09.2017.

Після перерви представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Доводить, що договір оренди земельної ділянки № 211 від 06.08.2015 було підписано ФОП Широкопояс О.М. шляхом введення в оману представників Житомирської міської ради.

Вказує, що у зв'язку з прийняттям Апеляційним судом Житомирської області рішення від 27.07.2015, виконавчим комітетом Житомирської міської ради було направлено на адресу ФОП Широкопояс О.М. угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.08.2015 та акт прийому-передачі об'єкта оренди, однак до цього часу погоджені та підписані зі сторони ФОП Широкопояс О.М. документи на адресу міської ради так і не надійшли.

За твердженням міської ради, оскільки рішення, що слугувало правовою підставою для виникнення цивільного права у Широкопояс О.М. на столярний цех, сушильню, прибудови до цеху та котельню було скасовано судом апеляційної інстанції та не набрало законної сили, то вважається, що у неї не виникло жодних прав та обов'язків на дане нерухоме майно згідно із судовим рішенням.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності за Широкопояс О.М. на вищевказане майно, на думку міської ради, не може вважатись доказом того, що остання є власником указаних об'єктів нерухомості, так як підставою виникнення цивільних прав та обов'язків щодо нерухомого майна є рішення суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву від 04.09.2017 (а. с. 63 - 66).

Вважає, що твердження міської ради про підписання ним договору оренди земельної ділянки внаслідок введення в оману представників Житомирської міської ради є безпідставним та надуманим, оскільки, по-перше, договір укладено з дотриманням усіх вимог для дійсності такого роду правочинів, зокрема отримано рішення Житомирської міської ради про укладення відповідного договору оренди, досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, дотримано форми укладення правочину, договір спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених ним, а також наявні докази реального виконання умов договору оренди тощо; по-друге, на момент укладення договору оренди право власності Широкопояс О.М. на нерухоме майно було підтверджено даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто договір оренди було укладено до скасування права власності на приміщення; по-третє, як на момент укладення оскаржуваного договору, так і на даний час Широкопояс О.М. вважає нерухоме майно своєю власністю, що підтверджується поданою нею касацією по справі № 295/7443/13-ц, а також здійснення нею за адресою місцезнаходження майна підприємницької діяльності, в т. ч. пов'язаної з експлуатацією приміщень шляхом здачі їх в оренду. Поряд з цим, відповідач вказує, що на даний час в Богунському районному суді м. Житомира перебуває на розгляді справа про поділ майна подружжя Широкопояс, предметом якого є нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці та визнання права власності на яке просить визнати за собою Широкопояс О.М.

Окрім того, як стверджує відповідач, в його діях був відсутній умисел ввести в оману позивача, оскільки договір укладався для реального його виконання під розміщення нових об'єктів нерухомого майна та експлуатацію існуючих, право власності на які належать відповідачці як спільна сумісна власність подружжя.

Вважає, що припинення права особистої приватної власності на приміщення з поверненням до сумісної власності не має істотного значення для укладення оскаржуваного правочину, зважаючи на те, що жодних збитків та/або інших порушень Житомирській міській раді чи іншим особам внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки не було завдано, а визнання недійсним оспорюваного договору зробить даний договір недійсним і для нового власника, внаслідок чого бюджет міста недоотримає надходження в сумі орендних платежів та спричинить необхідність застосування до даного договору наслідків недійсності правочину у виді реституції.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, про що зазначив в письмових поясненнях від 18.09.2017 (а. с. 118). Вважає, що відсутні підстави для визнання оскаржуваного договору оренди землі недійсним, а твердження міської ради про укладення договору внаслідок обману з боку ФОП Широкопояс О.М. такими, що є безпідставними та недоведеними.

В процесі розгляду справи господарським судом було розглянуто клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 906/489/17 та з метою його вирішення заслухано позицію сторін з приводу наявності чи відсутності підстав для його задоволення.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання, вважають, що рішення по справі № 295/7817/16-ц матиме суттєве значення для вирішення даної справи щодо визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі.

Представник позивача проти зупинення розгляду справи усно заперечив з тих підстав, що відповідачем необґрунтовано неможливість розгляду справи № 906/489/17 до вирішення справи № 295/7817/16-ц.

За результатами вирішення клопотання про зупинення провадження у справі, суд, врахувавши заперечення представника позивача щодо поданого клопотання, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки, по-перше, на даній стадії судового процесу не знайшов підстав для зупинення провадження в господарській справі; по-друге, обставини, на які посилається відповідач як на підставу для зупинення провадження у справі, суд не розцінює як такі, що зумовлюють неможливість розгляду справи № 906/489/17, в той час як зупинити провадження у справі господарський суд може лише у випадку обґрунтованої пов'язаності справи, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом.

Оскільки господарський суд встановив, що рішення у справі № 295/7817/16-ц не впливає на збирання та оцінку доказів у справі № 906/489/17, а відповідно, і на результат вирішення спору, звідси дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі з тих мотивів, що відповідач не обґрунтував як справа № 906/489/17 є пов'язаною зі справою № 295/7817/16-ц, в тому числі черговістю розгляду вимог.

Водночас ухвалою від 21.09.17р. суд призначив у справі №906/489/17 комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Горкуші Маргариті Дмитрівні (Свідоцтво № 937 від 23.01.2015р. (дійсне до 23.01.18р.).

На вирішення судового експерта судом були поставлені наступні питання:

- чи розташовується в межах земельної ділянки в м. Житомирі по АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 нерухоме майно ( реєстраційний номер 190257418101) у складі: столярний цех літ. "В" площею 401,8 кв.м., сушильня літ. "Е" площею 90,9кв.м., прибудови до цеху літ. "В-1" площею 83,2 кв.м., "В-2" площею 456, 0 кв.м., "е" площею 33,5 кв.м., котельня літ. "Ж" площею 34,3, загальна площа 1099, 7 кв.м.?

- чи розташовуються в межах земельної ділянки в м. Житомирі по АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 інше нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва) ?

1. 1. якщо так, яка площа їх забудови та конфігурація на місцевості ( в натурі) в межах земельної ділянки в м. Житомирі по АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3

Відповідно до повідомлення судового експерта Горкуша М.Д. від 16.10.2017 вих. №766/2, ухвалою від 17.10.2017 поновлено провадження у справі та ухвалено відповідачу надати у строк до 27.10.17р. докази оплати рахунку судового експерта № 766/р від 16.10.2017 на суму 9 550, 00 грн.

Відповідно до клопотання судового експерта Горкуші М. Д. за вих.№766/1 від 16.10.17р про надання додаткових матеріалів, ухвалою від 18.10.2017 поновлено провадження у справі та призначено засідання суду на 30.10.17р.

Ухвалою від 11.12. 17р. клопотання судового експерта Горкуші М.Д. за вих.№766/1 від 16.10.17р. про надання додаткових матеріалів задоволено частково, одночасно зупинено розгляд справи на час проведення у справі комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

21.12.17р. до господарського суду надійшло повідомлення судового експерта Горкуші М.Д. за вих.№766/4 від 21.12.17р. про неможливість проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у справі №906/489/17 у зв'язку з відсутністю попередньої оплати за проведення судової експертизи.

Ухвалою від 28.12.17р. ухвалено здійснювати розгляд справи на правилами Закону України від 03.10.17 №2147-19 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Цією ухвалою суду провадження у справі №906/489/17 поновлено з 18.01.18р. та продовжено розгляд справи зі стадії розгляду справи по суті у загальному позовному провадженні з дати судового засідання.

В засіданні суду заслухано представників учасників справи , та після з'ясування обставин та перевірки їх доказами , проведено судові дебати.

Заслухавши учасників справи , господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є право ФОП Широкопояс Ольги Михайлівни (далі - відповідач) на оренду земельної ділянки площею 0,4766 га, яка належить до комунальної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Житомир.

На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке було придбане подружжям Широкопояс під час шлюбу за спільні кошти на підставі укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна № 4099 від 20.09.2002 (а. с. 92).

На час придбання майна останнє складалося з частини будівлі технічно-обслуговувального пункту - літера В, приміщення 1, площею 394,0 кв.м, та козлового крану ККТ-5.

За домовленістю подружжя, вищевказана нерухомість була зареєстрована за ОСОБА_3 (далі - третя особа) та від його імені було укладено договір купівлі-продажу майна № 4099 від 20.09.2002 та договір оренди землі від 15.10.2010 (а. с. 121 - 125).

З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що під час шлюбу за спільні кошти нерухоме майно було перебудовано у виробничі будівлі: столярний цех - літера В, площею 401,8 кв.м, сушильню - літера Е, площею 90,9 кв.м, зведено прибудови до цеху - літера В-1, площею 83,2 кв.м, літера В-2, площею 456,0 кв.м, літера е, площею 33,5 кв.м та котельню - літера Ж, площею 34,3 кв.м. Загальна площа приміщень склала 1099,7 кв.м.

01.12.2011 між ОСОБА_3 та Широкопояс Ольгою Михайлівною було укладено договір за яким досягнуто домовленості про поділ спільно нажитого майна під час шлюбу і ведення спільного господарства (а. с. 76, 77).

Так, згідно з п. 1.5 договору сторони погодили, що Широкопояс Ользі Михайлівні залишається, переходить у особисту, приватну власність столярний цех з прибудовами, сушильня з прибудовами та котельня 100/100 ідеальних їх часток, що розташовані по АДРЕСА_2 в м. Житомирі.

Оскільки за п. 3.1 укладеного договору ОСОБА_3 зобов'язався вчинити дії з перереєстрації вищевказаного майна на свою дружину, однак цього не зробив, остання звернулася до суду з позовом визнати договір від 01.12.2011 дійсним та здійснити розподіл майна, залишивши у її власності столярний цех - літера В, площею 401,8 кв.м, сушильню - літера Е, площею 90,9 кв.м, прибудови до цеху - літера В-1, площею 83,2 кв.м, - літера В-2, площею 456,0 кв.м, - літера е, площею 33,5 кв.м та котельню - літера Ж, площею 34,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 в м. Житомирі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 у справі № 295/7443/13-ц позов задоволено (а. с. 21, 22).

Вказане стало підставою для реєстрації за Широкопояс О.М. її права власності на вищевказане майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 11431098 (а. с. 19, 20).

В подальшому, у зв'язку з клопотанням ФОП Широкопояс О.М. від 22.12.2014 та на підставі ЗУ "Про оренду землі", договору оренди землі від 19.11.2010 за № 041022900148, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2013, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013, згоди на вилучення земельної ділянки від 19.01.2015 та ст. 120 Земельного кодексу України, рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 29.05.2015 за № 922 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками фізичним особам-підприємцям, внесення змін до рішень міської ради" було вирішено, зокрема:

- укласти з фізичною особою-підприємцем Широкопояс Ольгою Михайлівною (юридична адреса АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) договір оренди земельної ділянки площею 0,4766 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, терміном на 5 років. Категорія земель: Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- орендну плату за користування земельною ділянкою встановити в сумі 43151,16 грн в рік;

- достроково припинити дію договору оренди землі укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що зареєстрований 19.11.2010 за № 041022900148, на земельну ділянку площею 0,4766 га за адресою АДРЕСА_2, шляхом укладення додаткової угоди (а. с. 17, 18).

Керуючись вищевказаним рішенням ради, 28 липня 2015 року було укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 15.10.2010 між Житомирською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. ( а.с. 132-133).

06.08.2015 між Житомирською міською радою (позивач/орендодавець) та ФОП Широкопояс О.М. (відповідач/орендар) в особі її представника ОСОБА_6 був підписаний договір оренди землі (далі - договір оренди, а. с. 11, 12), за яким орендар на підставі оформленого з орендодавцем акту прийому-передачі прийняв в строкове (терміном на 5 (п'ять) років) платне користування об'єкт оренди - земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_2 (а. с. 13, 14).

За умовами п. п. 2, 3 договору оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4766 га, в тому числі під будівлями та спорудами - 0,2051 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,2715 га.

До земельної ділянки примикає об'єкт нерухомого майна: приміщення (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2013 № 11431098), а також інші об'єкти інфраструктури: електромережа, каналізація.

У відповідності до п. 4 договору оренди, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Цільове призначення земельної ділянки (категорія земель) - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 13 договору оренди землі).

Строк дії договору оренди землі, згідно з п. 6 вказаного договору, 5 (п'ять) років.

27.07.2015 Апеляційним судом Житомирської області було переглянуто рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 у справі №295/7443/13-ц за позовом Широкопояс О.М. до ОСОБА_3 про визнання договору від 01.12.2011 дійсним, поділ майна подружжя та визнання права власності, і в апеляційному порядку скасовано останнє по причині відсутності доказів звернення до компетентних органів з приводу реєстрації права власності на майно, яке було придбано за договором купівлі-продажу № 4099 від 20.09.2002, однак в подальшому самочинно перебудоване на столярний цех з прибудовами, сушильню з прибудовами та котельню Правові підстави прийнятого рішення суду апеляційного суду - ст.ст. 331, ч.3 ст. 375 та ч.ч. 3 та 7 ст. 376 ЦК України (а. с. 24, 25).

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.08.2015 за № 42447138, право власності Широкопояс О.М. на приміщення, які складаються з столярного цеху - літера В, площею 401,8 кв.м, сушильні - літера Е, площею 90,9 кв.м, прибудови до цеху - літера В-1, площею 83,2 кв.м, - літера В-2, площею 456,0 кв.м, - літера е, площею 33,5 кв.м та котельні - літера Ж, площею 34,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 в м. Житомирі, було скасовано реєстраційною службою 18.08.2015 (а. с. 23).

У зв'язку з скасуванням прав приватної власності ФОП Широкопояс О.М. на приміщення столярного цеху з прибудовами, сушильню з прибудовами та котельню, виконавчим комітетом Житомирської міської ради було направлено на її адресу угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.08.2015 та акт прийому-передачі об'єкта з оренди (а. с. 104 - 109).

Оскільки ФОП Широкопояс О.М. не підписала надіслані їй Житомирською міською радою документи, залишивши вимогу про дострокове розірвання договору без відповіді та задоволення, міська рада звернулася до Богунського районного суду м. Житомира із позовом про визнання договору оренди землі від 06.08.2015, укладеного з ФОП Широкопояс О.М., недійним.

Вказаному позову передував позов ФОП Широкопояс О.М. поданий до Богунського районного суду м. Житомира із вимогами до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно подружжя та виключення майна з переліку арештованого майна (справа № 295/7817/16-ц) (а. с. 71 - 75). На даний час розгляд справи не закінчений.

04.05.2014 Богунський районний суд м. Житомира прийняв рішення у справі № 295/3347/16-ц, яким відмовив Житомирській міській раді у задоволенні позову про визнання договору оренди землі від 06.08.2015 недійсним з тих підстав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки станом на час розгляду справи у суду були відсутні докази припинення підприємницької діяльності Широкопояс О.М. як ФОП (а. с. 53 - 58).

Наявність у Широкопояс О.М. статусу суб'єкта підприємницької діяльності стало визначальною обставиною, яка була врахована судом при прийнятті рішення у справі № 295/3347/16-ц, а міською радою при зверненні до господарського суду з повторною вимогою про визнання договору оренди землі від 06.08.2015 недійсним.

Як на підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним, Житомирська міська рада у своєму позові посилається на ст. 230 ЦК України зазначаючи, що при укладенні договору оренди землі від 06.08.2015 її було введено в оману з боку ФОП Широкопояс О.М., яка замовчала на час укладення цього договору факт скасування судового рішення, що слугувало підставою для виникнення у неї права приватної власності на нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

Враховуючи підстави і предмет позову та оцінюючи подані сторонами докази, господарський суд зазначає, що загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтями 215, 216 ЦК України, за якими недійсною визнається угода, що укладена з недодержання в момент її вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватися в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Водночас ст. 230 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві, визначає спеціальні підстави недійсності правочину та передбачає, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, за змістом ст. 230 ЦК України позовні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту навмисного введення його відповідачем в обману, і наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням позивача щодо укладення 06.08.15р. оспорюваного договору оренди землі.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу оренди земельної ділянки. При цьому, як вказує позивач, під час укладення спірного правочину ФОП Широкопояс О.М. вчинила обман, не повідомивши Житомирську міську раду про існування рішення Апеляційного суду Житомирської області від 27.07.2015, яким було переглянуто рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 у справі №295/7443/13-ц на підставі якого за Широкопояс О.М. було зареєстровано право приватної власності на майно, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності.

Позивач доводить, що Широкопояс О.М. достеменно знала про вказаний факт, оскільки приймала участь при розгляді справи №295/7443/13-ц в апеляційній інстанції (а. с. 26 - 28), що свідчить про умисел в її діях щодо навмисного введення Житомирської міської ради в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, а отже договір оренди землі від 06.08.2015 має бути визнаний недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.

Аналізуючи приведені норми права, які розкривають поняття та підстави для визнання недійсним оспорюваного правочину за ст. 230 ЦК України, суд вважає, що вимоги Житомирської міської ради, заявлені в позові та обґрунтовані фактом умисного введення її в оману під час укладення договору від 06.08.2015, є безпідставними та такими, що не впливають на чинність правочину щодо права оренди спірної земельної ділянки з огляду на таке.

За приписами п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 29.05.2015) унормовано порядок передачі земельних ділянок в оренду, згідно положень ч. 1 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України). Зокрема, ними є випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) та коли при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам земельні торги не проводяться.

Так, згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Судом встановлено, що майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_2 в м. Житомирі, не належить до комунальної або державної власності, оскільки 20.09.2002 придбане подружжям Широкопоясів за спільні кошти, з огляду на що право оренди землі за вищевказаною адресою не підлягає продажу на конкурентних засадах, а правомірно було передано згідно з рішеннями Житомирської міської ради спочатку ФОП ОСОБА_3 на підставі укладеного з ним договору оренди землі від 15.10.2010, а потім ФОП Широкопояс О.М. на підставі договору оренди землі від 06.08.2015.

Окрім того, як Земельний кодекс України , так і спеціальний Закон України "Про оренду землі" не передбачають множинності суб'єктів на стороні орендаря або орендодавця , тому договір оренди землі завжди укладається одним із співвласників нерухомого майна , розташованого на земельній ділянці.

Разом з тим, обґрунтовуючи вимоги про недійсність правочину фактом скасування судового рішення, на підставі якого за відповідачем було зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно, позивач вважає, що останнім було замовчено існування обставин, які могли б перешкодити вчиненню договору оренди землі від 06.08.2015, оскільки право оренди земельної ділянки на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" виникає лише у власника будівель, тоді як право власності відповідача на нерухоме майно не виникло у зв'язку з скасуванням рішення суду від 05.09.2013.

Оцінивши такі доводи позивача на предмет відповідності обставинам справи та підставності з точки зору вимог законодавства, суд встановив, що останні не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про недійсність правочину щодо права оренди землі з огляду на таке.

Суд констатує, що державна реєстрація припинення речових прав Широкопояс О.М. на нерухоме майно, що було набуте за рішенням суду від 05.09.2013, відбулася пізніше факту укладення договору оренди землі від 06.08.2015, а отже станом на дату його підписання нерухоме майно ще перебувало в приватній власності Широкопояс О.М., оскільки речові права на майно були скасовані державним реєстратором лише 18.08.2015.

Окрім того, припинення права приватної власності Широкопояс О.М. на майно не припиняє її права спільної сумісної власності як одного із подружжя.

Як вбачається з пояснень від 04.09.2017, земельна ділянка виділялась Широкопояс О.М. як фізичній особі-підприємцю з врахуванням того, що вона примикає до об'єктів нерухомості, що належали їй як громадянці, тобто, під час прийняття рішення позивачем та на час укладання оскаржуваного договору, на орендованій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, які б належали саме ФОП Широкопояс О.М., не існувало.

Отже судом вставлено, що належність об'єктів нерухомого майна Широкопояс О.М. як суб'єкту господарювання не було єдиною умовою, що спонукало Житомирську міську раду до укладення договору оренди землі від 06.08.2015, оскільки в будь-якому випадку право на оренду землі мав один із подружжя Широкопоясів як власник приміщень, і не важливо на якому праві власності він ними володів: приватної чи спільної сумісної.

За приписами ст. 369 ЦК України унормовано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з пояснень ОСОБА_3 (а. с. 118), ним було подано до Житомирської міської ради заяву про припинення договору оренди земельної ділянки, розташованої у м. Житомирі по АДРЕСА_2, що прилягає до майна, право приватної власності на яке було визнано за його дружиною Широкопояс О.М.

28.07.2015 року між ОСОБА_3 та Житомирською міською радою було достроково припинено дію договору оренди землі від 15.10.2010 з передачею права її оренди Широкопояс О.М.

Вказані дії суд розцінює як згоду подружжя на зміну орендаря земельної ділянки при збереження речових прав на майно, що їм належить.

Таким чином, слід вказати, що припинення за Широкопояс О.М. права особистої приватної власності на приміщення столярного цеху з прибудовами, сушильню з прибудовами та котельню з повернення їх до сумісної власності істотного значення для укладення оспорюваного правочину від 06.08.2015 не має, оскільки згідно з приписами ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" Широкопояс О.М. чи то в статусі ФОП чи без нього має право оренди на земельної ділянки, на якій розміщене її майно.

Окрім того, рішенням Апеляційного суду Житомирської області 27.07.2015 було скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 у справі №295/7443/13-ц на підставі ст.ст. 331, ч.3 ст. 375 та ч.ч. 3 та 7 ст. 376 ЦК України , оскільки за рішенням суду не може бути визнане право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості (а. с. 24, 25).

При вирішенні цього спору, суд враховує, що згідно ст. ст. 2 та 8 СК України саме Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини, зокрема, між подружжям. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом ( статті 71 СК України).

У постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року міститься правовий висновок про те, що об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) будівлі, не є об'єктами права власності (частина друга статті 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 цього Кодексу.

У п. 17 оспорюваного договору оренди землі від 06.08.2015 сторони узгодили, що у разі переходу права власності на об'єкти майна, які знаходяться на орендованій земельній ділянці до нового власника, договір оренди земельної ділянки зберігає чинність. В цьому випадку усі необхідні зміни до договору оренди вносяться на підставі прийнятого відповідного рішення Житомирської міської ради шляхом укладення додаткової угоди до діючого договору оренди земельної ділянки або шляхом укладення нового договору оренди земельної ділянки.

Позивач не довів підстав, з яких він не застосовує умову п. 17 оспорюваного договору оренди землі від 06.08.2015 , оскільки скасування права приватної власності на майно одного з подружжя відновлює режим спільної сумісної власності подружжя на це майно та право кожного з них на розпорядження майном за згодою іншого.

З огляду на викладене, судом встановлено, що оспорюваний договір оренди землі від 06.08.2015 укладений в порядку та на умовах, визначених законом, обставини щодо того, що він укладений внаслідок введення позивача в оману та замовчування стороною (відповідачем) обставин, які могли перешкодити вчиненню оспорюваного правочину, передбачені статтями 229, 230 ЦК України - відсутні, доказів існування таких обставин суду станом на момент вирішення спору не надано.

Отже, суд дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підстави для визнання договору оренди землі землі від 06.08.2015 - недійсним, як такого, що укладений внаслідок омани - відсутні, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.123,129,233,236-241ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2018 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-4 (сторонам тав третій особі) рек. з вруч.