Ухвала

від 04.12.2017 по справі 761/2817/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/5257/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , яке погоджене із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , і у кримінальному провадженні № 22014000000000515 накладено арешт на майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), в тому числі і на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення їй строку на оскарження ухвали слідчого судді, просить її скасувати в частині накладення арешту на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого про накладення арешту на вищевказане майно.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_7 зазначає, що її не було повідомлено про дату та час розгляду клопотання старшого слідчого, а про ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року їй стало відомо випадково при спробі реалізації майна 28вересня 2017 року, причому, копію оскаржуваної ухвали слідчого судді на даний час вона так і не отримала.

Стосовно ухвали слідчого судді, то ОСОБА_7 вважає її незаконною. Зокрема, апелянт стверджує, що їй не було відомо про порушення кримінального провадження №22014000000000515 і ні вона, ні ОСОБА_11 чи ОСОБА_12 не мають у даному кримінальному провадженні жодного статусу. Також власник майна наголошує, що ОСОБА_11 та ОСОБА_7 є добросовісними власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, автор апеляції вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги та не надав належної правової оцінки тим обставинам, що зобов`язання за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року наразі виконані у повному обсязі, що підтверджується листом за вих. № 08-07/1 від 08 липня 2016 року ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС», оскільки саме ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС», а не ТОВ «Фінансова компанія «ТОП Фінанс» набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі Договору про відступлення права вимоги № 7 від 16 березня 2016 року, укладеного між ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» та ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО», відповідно до якого забезпеченням зобов`язань виступала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому апелянт стверджує, що на підставі заяви ТОВ «АЛЬЯНС ФІНАНС» приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 було знято заборону на іпотеку з вищевказаної квартири, яка була накладена у зв`язку з посвідченням іпотечного договору від 08 травня 2012 року. Також власник майна наголошує, що арешт, накладений на вищевказану квартиру, порушує її права щодо розпорядження своїм майном.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення власника майна ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді має бути поновлений власнику майна ОСОБА_7 , а її апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді від 04 лютого 2015 року була постановлена без виклику власника майна ОСОБА_7 і остання не отримала копії цієї ухвали, незважаючи на наявні в матеріалах провадження дані про направлення із суду першої інстанції в адресу ОСОБА_7 копії оскаржуваної ухвали, то колегія суддів вважає, що причину пропуску ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді слід визнати поважною, а їй, як власнику майна, необхідно поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22014000000000515, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19листопада 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що 10 квітня 2014 року між Національним банком України та ПАТ АБ «Порто-Франко» (код ЄДРПОУ 13881479, місто Одеса, вул. Пушкінська, 10 (Банк)) укладено кредитний договір № 47, відповідно до якого НБУ надав Банку кредит для збереження ліквідності у сумі 57500000 гривень під забезпечення застави майнових прав за кредитними договорами, укладеними між Банком та фізичними і юридичними особами.

Відповідно до рішення Управління НБУ в Одеській області № 30 від 11 серпня 2014 року «Про застосування заходу впливу до ПАТ АБ «Порто-Франко», Банку заборонено передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам Банку, третім особам майно та активи Банку без погодження з НБУ.

13 серпня 2014 року на виконання рішення Наглядової ради Банку № 84/1 від 12серпня 2014 року виконуючий обов`язки Голови правління ПАТ АБ «Порто-Франко» ОСОБА_14 надав ОСОБА_15 довіреність з переліком необхідних повноважень, в тому числі з правом укладення/внесення змін до діючих кредитних договорів та договорів іпотеки.

В подальшому службові особи Банку за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197, м. Київ, вул.Гайцана, 6), зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч ч. ч. 1, 2 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» і Статуту ПАТ АБ «Порто-Франко», якими визначено порядок відчуження активів товариства, без відповідного рішення Загальних зборів Банку та без погодження НБУ уклали від імені ОСОБА_15 (діючого на підставі довіреності Банку) та ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» договори факторингу № 1 від 16 серпня 2014 року, № 2 від 22 серпня 2014 року, № 3, № 4 та № 5 від 26 серпня 2014 року, внаслідок яких заволоділи активами ПАТ АБ «Порто-Франко» (в тому числі майновими правами за 12 кредитними договорами, які, в свою чергу, за кредитним договором № 47 від 10 квітня 2014 року виступали майновим забезпеченням за кредитом в розмірі 57500000 гривень, отриманим від НБУ для збереження ліквідності Банку) на загальну суму понад 510000000 гривень.

Надалі службові особи ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс», діючи за попередньою змовою із службовими особами Банку, у серпні 2014 року легалізували (відмили) вказані активи Банку в особливо великому розмірі шляхом вчинення правочинів нотаріально посвідчених договорів про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, укладеними Банком з фізичними та юридичними особами.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта № 30137586 від 27 листопада 2014 року, майнові права на предмети застави за кредитними та іпотечними договорами, укладеними між ПАТ АБ «Порто-Франко» з фізичними та юридичними особами, які було відчужено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» згідно з договорами факторингу № 1 від 16 серпня 2014 року, № 2 від 22 серпня 2014 року, № 3, № 4та № 5 від 26 серпня 2014 року, зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс».

02 лютого 2015 року старший слідчий в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , за погодженням із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, яке є забезпеченням кредитних договорів, в тому числі на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 , а також пропокладення обов`язку на службових осіб Державної реєстраційної служби України і ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внести відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо заборони відчуження майна, іпотекодержателем та заставодержателем в яких зазначено ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197).

Це клопотання мотивовано тим, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, тобто необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи і, крім того, необхідністю забезпечення можливого цивільного позову.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04лютого 2014 року клопотання старшого слідчого було частково задоволено, а саме накладено арешт на майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), в тому числі і на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 .

В задоволенні іншої частини цього клопотання старшого слідчого було відмовлено.

Оскільки дана ухвала оскаржена власником майна ОСОБА_7 тільки в частині накладення арешту на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи, а щодо іншого майна фізичних та юридичних осіб, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно останніх колегією суддів не вирішується.

Задовольняючи частково дане клопотання старшого слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 22014000000000515, про накладення арешту на майно, іпотекодержателем та заставодержателем якого є ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), в тому числі іна чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення старшого слідчого ОСОБА_9 та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про необхідність накласти арешт на майно з метою забезпечення вироку суду в частині можливої конфіскації майна або можливого цивільного позову, а також з метою застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ч. 3 ст. 170 КПК України в редакції, яка діяла до 11 грудня 2015 року).

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та старший слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак старший слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав стосовно ОСОБА_7 та її майна достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Зокрема, зі змісту клопотання старшого слідчого випливає, що чотирьох кімнатна квартира, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 , підлягає арешту у зв`язку з тим, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а метою такого арешту є забезпечення виконання вироку суду в частині можливого цивільного позову, можливої конфіскації майна та застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Між тим, як встановлено колегією суддів, громадянка ОСОБА_7 не є юридичною особою, а тому до неї аж ніяк не можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, про які вказано в ст. ст. 96-3 96-11 КК України.

Крім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які дані, що ОСОБА_7 є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що до неї може бути застосована конфіскація майна, як вид покарання.

Не міститься в цьому кримінальному провадженні і даних про заявлений до ОСОБА_7 цивільний позов, що виключає можливість накладення арешту на її майно з метою забезпечення цивільного позову, а така підстава накладення арешту на майно може мати місце лише в тому випадку, коли цивільний позов до особи є реально заявленим.

Вищенаведене стосується і громадянки ОСОБА_11 , яка має таке ж відношення до зазначеної квартири.

Отже, жодна з правових підстав, про які вказано у клопотанні старшого слідчого, не може бути застосована при вирішенні питання про накладення арешту на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а тому слідчий суддя необґрунтовано наклав арешт на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 .

Також колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власників.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ`єктивність судового розгляду в частині, що стосується накладення арешту на майно апелянта, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в цій частині як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , і у кримінальному провадженні № 22014000000000515 накладено арешт на майно в частині, що стосується майна ОСОБА_7 , а саме на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в частині задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС 3-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погодженого із старшим прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , про накладення у кримінальному провадженні №22014000000000515 арешту на майно в частині, що стосується майна ОСОБА_7 , а саме на чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 84,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_2 , що є забезпеченням за кредитним договором № 239/4-12 від 08 травня 2012 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ПОРТО-ФРАНКО» (теперішня назва банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО») та ОСОБА_12 , а також про покладення обов`язку на службових осіб Державної реєстраційної служби України і ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внести відповідні записи стосовно вищевказаної квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо заборони відчуження майна, іпотекодержателем та заставодержателем в яких зазначено ТОВ «Фінансова компанія «Топ Фінанс» (код ЄДРПОУ 38985197), відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4