Постанова

від 21.05.2007 по справі 34/167а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/167а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21.05.07 р.                                                                                 Справа № 34/167а

13год. 25 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема,157,

                                                                                зал судових засідань (каб.) №212

Господарський суд Донецької області у складі  судді  Кододової О.В.

при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовметатрон”  

м. Маріуполь   

до відповідача Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя  

про визнання недійсним податкового рішення від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 та податкового рішення від 05 червня 2006 року №0000302343/1.

За участю:

представників сторін

від позивача            не з'явився

від  відповідача    Жилка Є.В. (за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовметатрон”      м. Маріуполь до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя   про визнання недійсним податкового рішення від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 про застосування фінансових санкцій за порушення норм  з регулювання обігу готівки у розмірі 101634,50грн. та податкового рішення від 05 червня 2006 року №0000302343/1  про застосування фінансових санкцій за порушення  норм з регулювання обігу готівки  у розмірі 101634,50грн.

Позивач  в обґрунтування своїх вимог посилається на те що, перевіряючими помилково було встановлено, що  розрахунки по касі мали місце між  підприємством та приватним підприємцем. У касових ордерах вказано, що  сплата до каси  приватного підприємства “Торгінвест” прийнята не від приватного підприємця, а від  фізичної особи Мухомедзянова О.В., який не є приватним підприємцем, розрахунки з ПП “Торгінвест” здійснювало не ТОВ “Азовметатрон”, а фізична особа Мухомедзянов О.В. Між тим, обмеження, встановлені Положенням №72 поширюються на здійснення  розрахунків готівкою одного підприємства з іншим через їх каси та каси банків, та не поширюються на розрахунки з фізичними особами.

Позивач зазначає, що відповідачем також встановлено, що за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р. касова книга  на підприємстві не велася.  Касова книга за вказаний період велася у електронному вигляді, де відображені всі касові операції за вказаний період. З врахуванням касових операцій, ніяких порушень, встановлених в акті перевірки не має. Касова книга для перевірки не була надана оскільки на підприємстві був відсутній бухгалтер.

Відповідач у запереченнях від 27 липня 2006 року (вхід. № 02-41/28246) проти позову заперечує за тих підстав , що  при проведенні перевірки встановлено факт проведення  ТОВ “Азовметатрон”  з іншим підприємством через касу та через касу установ банків протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, що перевищують 10000грн. Згідно до 2.3 ст.2 Положення  “Про проведення касових операцій у національній валюті в Україні” сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та каси установ банків не повинна перевищувати протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановленого постановою  Правління Національного банку України розміру. В ході перевірки позивачем  не було надано доказів у підтвердження доводів відносно проведення розрахунків з ПП “Торгінвест” саме від імені фізичної особи  Мухомедзянова О.В. а не ТОВ “Азовметатрон” тобто документів на підставі яких проводилися розрахунки.

Відповідач зазначає, що  позивачем для проведення комплексної документальної перевірки було надано касову книгу у кількості 1шт. Відповідно до касової книги позивача за період з 01.01.2005р. до 30.09.2005р. не оприбутковані за дебетом субрахунку 301 “Каса в національній валюті” у сумі 18750грн. Відсутність бухгалтера не є підставою для не надання документів для перевірки.

У судовому засіданні  досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін  та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Відповідачем була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 21.03.2003р. по 30.09.2005р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 28.02.2006року №302/23-011/32397578, яким встановленні порушення встановлені порушення встановлені під час проведення перевірки, а саме:

-          п.2.3 ст.2 Положення “Про проведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001 року №72, а саме  перевищення максимального допустимого розміру розрахунку підприємства з іншим підприємством протягом одного дня у сумі 3886,00грн.;

-          пп..2.15 ст.2  Положення №72  “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”,  затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001р. на підприємстві виявлені випадки видачі під звіт готівки при відсутності повного звіту конкретної підзвітної особи у сумі 450,00грн.;

-          п.2.6 ст.2, п.4.2 ст.4  Положення “Про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 ТОВ “Азовметатрон”, готівкові кошти, одержані з установ банку у періоді з 01.01.2005р. по 30.09.2005р. не оприбутковані за дебетом субрахунку 301 “Каса в національній валюті” у сумі 18750,00грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті  рішення  від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 про застосування фінансових санкцій за порушення норм  з регулювання обігу готівки у розмірі 101634,50грн. та рішення від 05 червня 2006 року №0000302343/1  про застосування фінансових санкцій за порушення  норм з регулювання обігу готівки  у розмірі 101634,50грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковими рішеннями та оскаржив до ДПІ м. Маріуполя. Рішенням від 30.05.2006р. №9644/10/25-0-013 скаргу залишено без розгляду.

Позивачем подана скарга до  ДПА у Донецькій області. Рішенням від 21.06.2006р. №8527/10/25-0135 скаргу залишено без розгляду.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Підставою для застосування штрафної санкції у розмірі 7772грн. (т. 1 а.с.77) стало перевищення максимального допустимого розміру розрахунку підприємства з іншим підприємством, а саме з ПП „Тогрінвест” грошовими коштами на загальну суму 13886грн.00коп. протягом одного дня, в результаті чого перевищення склало суму 3886,00грн.

Відповідач у акті перевірки зазначив (т.1 а.с.97), що позивач 25.12.2003року розрахувався з ПП „Торгінвест”:

-          за послуги у сумі 2400,0грн. (прибутковий касовий ордер №33 від 25.12.2003року т.1 а.с.47);

-          за послуги у сумі 1850,0грн. (прибутковий касовий ордер №34 від 25.12.2003року т.1 а.с.64);

-          за послуги у сумі 5104,0грн. (прибутковий касовий ордер №35 від 25.12.2003року т.1 а.с.48);

-          за послуги у сумі 4532,0грн. (прибутковий касовий ордер №33 від 25.12.2003року т.1 а.с.47)

Відповідно до абзаці першому п.2.3 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого  постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001  N 72 ( зареєстровано  Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N237/5428), у редакції яка діяла у грудні 2004року, сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку не має перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується (абзац перший пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з постановами  Правління Національного банку України від 16.10.2001 р. N 432,  від 05.03.2003 р. N 81) ( надалі Положення №72).

Абзац п'ятий п.2.3 Положення №72 передбачає, що у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунку додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Відповідно до абзацу шостого п.2.3 Положення №72 розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Вимоги Положення №72 (п.1.1)  поширюються  на  юридичних  осіб (крім  установ  банків  і підприємств поштового зв'язку) незалежно від  їх  організаційно-правових  форм   і   форм   власності,   їх відокремлені  підрозділи,  представництва  іноземних організацій і фірм,   які   здійснюють   підприємницьку   діяльність   (далі   - підприємства),  а  також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб,  які є суб'єктами  підприємницької  діяльності  без створення  юридичної  особи  (далі  - підприємці),  які здійснюють операції з готівкою в національній валюті,  та є обов'язковими для виконання ними.

„Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” була затверджена постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 69 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України  12 березня 2001 р. за N 216/5407) (далі – Інструкція №69). Зазначена Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 637 від 15.12.2004 р. Тобто,  Інструкція №69 діяла станом на грудень 2003року.

Згідно до п.п.11.1 зазначеної Інструкції положення цієї Інструкції поширюються на юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, постійні представництва юридичних осіб - нерезидентів, що здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які використовують у роботі готівку в національній валюті та мають поточні рахунки в установах банків.

З огляду на вищенаведене впливає, що Положення №72 та Інструкція (яки діяли у грудні 2003року) поширювалися на юридичних осіб та фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Судом також враховуватися те, що такі готівкові розрахунки можуть здійснюватися підприємствами протягом дня з іншими підприємствами (підприємцями) за одним чи кількома платіжними документами, а також те, що зазначені обмеження не стосуються розрахунків підприємств із фізичними особами та інших випадків, які визначені Положенням №72.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України від 12.06.95 N 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (із змінами і доповненнями, надалі Указ №436).

У пункті 1 Указу №436 установлено, що  у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, в тому числі за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується висновком експерта ( сторінка 11-12 висновку) готівкові кошти у сумі 13886грн. по видатковому касовому ордеру №10 від 25.12.2003року були отримані із каси підприємства під звіт Мухомедзяновим О.В. для безготівкового розрахунку з ПП „Торгінвест”.

У висновку експерта зазначено, що  документально підтвердженими є :

          - авансовий звіт Мухомедзянова О.В. за 26.12.2003року з додатками на 9 листах. В бухгалтерському обліку підприємства отримана сума авансу  в розмірі 13886грн. відображена 25.12.2003року по  Д-т рахунку 372 в кореспонденції з К-т рахунка 30 „Каса”, що підтверджує, видачу суми підзвітній особі з каси підприємства. Операція закрита 26.12.2003року в сумі 13886,0грн. і відображена пл. К-т рахунка 372 в кореспонденції з Д-т рахунку 631, що підтверджує використання грошових коштів на розрахунки з постачальниками;

          -  в авансовому звіті та доданих до нього  квитанціях прибуткових касових ордерів ПП „Торгінвест” відображено, що отримані Мухамедзяновим О.В. кошти у сумі 13886грн. відображені 25.12.2003року за надані послуги ПП „Торгінвест” в сумі 2400грн. (акту 1 до договору №10/2 від 01.10.03р.), 1850грн.           (додаток №1 до договору доручення №10/3 від 01.10.03р.), 5140грн. (додаток №2 до договору доручення №10/3 від 01.10.03р.), всього у сумі 9354грн., та 26.12.2003року за надані послуги ПП „Торгінвест” в сумі 4332,00грн. (додаток №3 до договору доручення №10/2 від 01.10.03р.).

В бухгалтерському обліку підприємства значиться, що:

25.12.2003року відображені витрати готівкових грошових коштів  в сумі 2400грн., 5140,00грн., 1850грн. Всього на загальну суму 9354грн. Значиться по К-т 30 „Каса” з Д-т 63.1 „Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” – отримувач  грошових коштів є ПП „Торгінвест”.

26.12.2003року відображені витрати готівкових коштів у сумі 4532грн. Значиться по К-т 30 „каса” з Д-т 63.1 Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” – отримувач  грошових коштів є ПП „Торгінвест”.

Експертом на підставі регістрів і первинних документів бухгалтерського обліку встановлено, що розрахунки між позивачем та ПП „Торгінвест” здійснювалися через підзвітну особу  Мухамедзінова О.В. 25.12.2003року на загальну суму 9354грн. та 26.12.2003року у сумі 4532,00грн. За таких підстав спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем щодо перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у розмірі десяти тисяч гривень протягом одного дня  і застосування штрафної санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки що складає 7772грн.

Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно до п.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Пунктом 1 та 7 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з урахуванням з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

При прийнятті спірного рішення відповідачем  не враховано, що  Господарським кодексом України (далі – ГК), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено низку санкцій, що можуть застосовуватися до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Ці види санкцій називаються адміністративно-господарськими. Накладати їх мають право уповноважені на те органи державної влади або органи місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання  за  порушення  ними  правил здійснення       господарської      діяльності.

Одним із видів  адміністративно - господарських санкцій ГК передбачено  адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ГК під поняттям «адміністративно-господарський штраф» розуміється певна грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушенні ним установлених правил здійснення господарської діяльності.

У статті 241 ГК зазначено, що перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.

Суд вважає, що до адміністративно-господарських штрафів відносяться, в тому числі штрафи за порушення норм  з регулювання обігу готівки (передбачені Указом Президента від 12 червня 1995 року  N 436/95).

ГК передбачено певні строки застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.  Так, ст. 250 ГК передбачено, що всі адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З викладеного вище випливає, що штрафи за порушення законодавства про РРО, штрафи за порушення норм  з регулювання обігу готівки можуть застосовуватися не пізніше ніж через рік із дня здійснення того чи іншого порушення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач встановив порушення норм  з регулювання обігу готівки  у грудні 2003року ( 25.12.2003року), тобто відповідачем при прийнятті рішення від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 та від 05 червня 2006 року №0000302343/1 про застосування фінансових санкцій за порушення норм  з регулювання обігу готівки у розмірі 7772грн., яке є предметом спору, порушені строки передбачені ст. 250 ГК України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень. Частина 3 статті 2 передбачає, що у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони  на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до п.1 ст.2 КАСУ є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи, що у відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття спірного рішення. З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що оскільки висновки   акту перевірки ДПІ   ґрунтуються   на неправильному  застосуванні законодавства, а рішення від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 та від 05 червня 2006 року №0000302343/1 про застосування фінансових санкцій за порушення норм  з регулювання обігу готівки у розмірі 7772грн. прийняті відповідачем  з порушенням строків передбачених ст. 250 ГК України,  позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, відповідачем була застосована штрафна санкція відповідно до абз.3 п.1 Указу Президента України „Про застосування санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №439/95 від 12.06.1995р. за порушення п.2.6 ст.2, п.4.2 ст.4  Положення “Про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, ТОВ “Азовметатрон”, готівкові кошти, одержані з установ банку у періоді з 01.01.2005р. по 30.09.2005р. не оприбутковані за дебетом субрахунку 301 “Каса в національній валюті” у сумі 18750,00грн., за що застосована штрафна санкція у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми  у розмірі 93750,00грн. (18750 х 5).

Відповідно до п.2.6 Положення “Про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

У пункті 4.2 Положення “Про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу, що видається і оформляється підприємством - юридичною особою, до складу якого вони входять.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Відповідно до п. 2.6. „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України  13 січня 2005 р. за N 40/10320) (надалі Положення №637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно до п. 4.3 Положення №637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Однак, позивач посилається на те, що ним були дотримані вимоги підпункту 4.4 Положення №637, який передбачає, що підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" і "Звіту касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати "Звіт касира" разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у "Вкладному аркуші касової книги".

"Вкладний аркуш касової книги" протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) "Вкладний аркуш касової книги" формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

У акті перевірки зазначено, що позивачем готівкові кошти, одержані з установ банку у періоді з 01.01.2005року по 30.12.2005року не оприбутковані за дебетом субрахунку 301 „Каса в національній валюті” з оборотами з кредиту кожного кореспондуючого рахунку (311 „Поточні рахунки в національній валюті”, „Розрахунки за заробітною платою”, 681 „Розрахунки за авансами держаними”) на суму 18750грн.

У зв'язку з тим, що дослідження первинних бухгалтерських документів та облікових регістрів потребує спеціальних знань, судом було призначена судово – бухгалтерська  експертиза.

Експертом у висновку експертизи зазначено (сторінки 12-13 висновку), що в наданих на дослідження документах значиться, що у підприємства протягом 2005року на підставі прибуткових та видаткових касових ордерів, відображені операції оприбуткування та витрат готівки, про що маються відповідні записи у касовій книзі. Касова книга в 2005році велася в електронному виді, що допускається п.4.4 Положення №637. Електроні копії прибуткових та видаткових касових ордерів тат роз печатка касової книги долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.6-80). Касова книга має автоматичну нумерацію сторінок. На кожному листі мається підпис касира, скріплену печаткою позивача. Дати на прибуткових та видаткових касових ордерах відповідають датам записів у касовій книзі. Реєстрація прибуткових і  видаткових касових ордерів здійснена у електронному журналі, про свідчить реєстр документів за 2005рік.

Експертом при досліджені виписок банку та арифметичному підрахунку була встановлена арифметична помилка на суму 800грн. Фактично позивачем з банку в касу підприємства отримано не 18750грн., а суму 19550грн., яка відображена у регістрах бухгалтерського обліку позивача, а саме:

-          в картки рахунку 31 „Банк” по кредиту рахунку відображено, що видано в касу підприємства в кореспонденції з дебетом рахунку 30 „Каса”: 05.05.05р. – 450грн., 06.05.05р.- 800грн., 19.05.05р. – 8500грн., 06.06.05р. – 4000грн., 13.06.05р. – 1500грн., 16.06.05р. – 1300грн., 21.06.05р. – 500грн., 27.06.05р. – 500грн., 27.06.05р. – 2500грн., Всього на суму 19550грн.;

-          в картки рахунку 30 „Каса” по кредиту рахунку відображено, що видано в касу підприємства в кореспонденції з дебетом рахунку 31 „Банк”: 05.05.05р. – 450грн., 06.05.05р.- 800грн., 19.05.05р. – 8500грн., 06.06.05р. – 4000грн., 13.06.05р. – 1500грн., 16.06.05р. – 1300грн., 21.06.05р. – 500грн., 27.06.05р. – 500грн., 27.06.05р. – 2500грн., Всього на суму 19550грн.

Всі записи по датам та сумам співпадають з касовими ордерами і касовою книгою.

Матеріалами справи доведено, висновком експерта підтверджено, що готівкові кошти, отримані із банку в касу позивачем були оприбутковані в повному обсязі і у відповідності з вимогами  Положення “Про ведення  касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637. Відтак вимоги позивача  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Відповідач належними доказами не довів правомірність застосування штрафної санкції у розмірі 101522грн. (7772,00грн. + 93750грн.) і вимоги позивач про визнання недійсними податкових рішень від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 та від 05 червня 2006 року №0000302343/1 у цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідачем також було встановлено порушення позивачем пп.2.15 ст.2  Положення №72  “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”,  затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001р. у результаті виявлення випадків видачі під звіт готівки при відсутності повного звіту конкретної підзвітної особи у сумі 450,00грн., за що була застосована фінансова санкція у розмірі 112,50грн. (а.с.77, а.с.98)

Позивач у позовній заяві цю суму не оспорює. На вимогу суду надати письмові пояснення чи оспорює він цю суму, позивач телеграмами від 14.04.2007року та 21.05.2007року повідомив суд про підтримку своїх позовних вимог, про неможливість прибуття у судове засідання та проведення засідання без його участі. Крім того позивач зазначає, що він штраф у розмірі 112,50грн. не оспорює.

Враховуючи недоведеність позовних вимог у частині нарахування штрафної санкції у 112,50грн. (450 х 25%) вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.3 ст.94 КАСУ якщо  адміністративний  позов задоволено частково,  судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому  відповідно  до задоволених  вимог у розмірі 99,9%, що складає 3грн.39коп. (3,40 х 99,9%). Враховуючи, що позивачем при подачі позову було сплачене державне мито у розмірі 85грн, (замість судового збору у розмірі 3,40грн.)  яке як і судовий збір зараховується на єдиний рахунок та код бюджетної класифікації, і підлягає відшкодуванню із бюджету, надмірно сплачене по квитанції 29.06.2006р. мито у розмірі 81,60грн.  може бути повернуто позивачу за його заявою.

Керуючись Конституцією України, Господарським кодексом України , Цивільним кодексом України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” , Законом України „Про Національний  банк України” , Указом Президента України від 12.06.95 N 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки",  „Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого  постановою Правління  Національного банку України від 19.02.2001  N 72 (зареєстровано  Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N237/5428), „Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” затверджена постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 69 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України  12 березня 2001 р. за N 216/5407), „Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р.  за N 377/8976 ст.ст. 1, 4, 17, ст.ст.17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                                 П О С Т А Н О В И В  :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовметатрон”  м.Маріуполь  до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя  про визнання недійсним податкового рішення від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 та податкового рішення від 05 червня 2006 року №0000302343/1 задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 22 березня 2006 року  №0000302343/0 та від 05 червня 2006 року №0000302343/1 про нарахування штрафної санкції у розмірі 101522грн..  

У іншій частині позовних вимог відмовити.         

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “Азовметатрон” (87526, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 104, кв.125, р/р 26005301001946 в ДФ АКБ “Мрия”, МФО 335571, ЄДРПОУ 32397578) з  Державного бюджету України державне мито у розмірі 3 грн. 39 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 25.05.2007року

Суддя