Ухвала

від 23.01.2018 по справі 1-114/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-114/10 Номер провадження 11-кп/786/229/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія: в порядку КПК

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5

за участю: прокурора ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали справи за апеляцією засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2017 року відносно ОСОБА_7 ,-

у с т а н о в и л а:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава від 08 серпня 2017 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.

Приймаючи таке рішення місцевий суд послався на те, що за час відбування покарання засуджений характеризується негативно, має ряд стягнень, на виробництві установи не працевлаштований з власних міркувань, до праці ставиться негативно, свідомо уникає виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань або перекладає їх виконання на інших засуджених, зневажливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується у побуті, що все в цілому вказує на те, що він своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення .

Не погодившись з вказаним рішення суду засудженим ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу , в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно з ст. 81 КК України.

В обґрунтування поданої апеляції вказує , що він має тісні соціальні зв`язки, а саме: батьків похилого віку та сестру інваліда, працювати не відмовляється , проте не дозволяє експлуатувати його.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого ОСОБА_7 в режимі відеоконференції та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_8 , які просили апеляцію задовольнити з наведених в ній підстав, прокурора, який заперечував з приводу задоволення апеляції, перевіривши матеріали особової справи засудженого , обговоривши доводи апеляції , провівши судові дебати , колегія суддів апеляційного суду приходить до таких висновків:

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Відмовляючи в задоволенні клопотання , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку , що засуджений не довів своє виправлення.

Доводи апеляції засудженого щодо незаконності судового рішення про відмову в задоволенні клопотання є непереконливими.

Так, перевіряючи ухвалу суду першої інстанції, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 відбуває покарання у Державній установі «Полтавська виправна колонія ( №64)» на підставі вироку Ленінського районного суду м.Полтави від 12.08.2010 року, яким його було засуджено за ст.185 ч.2, 70 ч.4, 115 ч.1, 185 ч.2, 70 ч.1, 71 ч.1 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.01.2016 року засудженому зараховано на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року строк попереднього ув`язнення у строк покарання період з 22.11.2009 року по 03.02.2011 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку: 22.11.2009 року. Кінець строку: 09.03.2018 року.

Згідно з ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як вбачається з матеріалів особової справи та було правильно встановлено в суді першої інстанції, засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання характеризується негативно, має 19 стягнень та 4 заохочення.

Із характеристики, також , вбачається, що він умисно уникає виконання робіт із самообслуговування, на виробництві установи не працевлаштований з власних міркувань, до праці ставиться негативно, зневажливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується у побуті; в програмах виховного диференційованого впливу участі не приймає з особистих міркувань, заходи виховного характеру відвідує неохоче, не завжди робить вірні для себе висновки. Підтримує стосунки із засудженими негативної спрямованості. Схильний до створення конфліктних ситуацій, спілкується з обмеженим колом засуджених.

Вказані обставини в своїй сукупності з даними про особу засудженого , який до того ж у скоєному злочині вину не визнає, покарання вважає занадто суворим, свідчать про те , що засуджений не довів своє виправлення.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду , що засуджений ОСОБА_7 не відповідає критеріями , передбаченим положеннями ст.81 КК України і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Таким чином, розглядаючи справу по суті, суд належним чином дослідив обставини, належним чином вмотивував своє рішення і правильно дійшов висновку про відсутність підстав на даний час для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .

Посилання апелянта на наявність у нього міцних соціальних зав`язків , виходячи зі змісту ст. 81 КК України не є вирішальною обставиною для застосування до особи умовно дострокового звільнення від відбування призначеного покарання. А доводи засудженого щодо відмови від праці у зв`язку зі експлуатаційним характером праці у виправній колонії нічим підтвердженні не були, є непереконливими і спростовуються вищенаведеними обставинами.

Істотних порушень кримінального процесуального закону , які ставили б під сумнів законність судового рішення , судом першої інстанції допущено не було.

Ухвала суду першої інстанції є законною і підстави для її скасування відсутні, а тому апеляція засудженого підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення , а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 08 серпня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без змін;

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4