Рішення

від 22.01.2018 по справі 911/986/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа № 911/986/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дженіус

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко

про стягнення 847 338,28 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Потапчук Ю.А.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 - адвокат (ордер, Серія ВН № 034684 від 11.12.2017);

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Дженіус (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (відповідач) про стягнення 847 338,28 грн., які складаються з 826 970,03 грн. боргу, 1 971, 00 грн. 3% річних та 18 397, 25 грн. пені.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач в повному обсязі та вчасно не розрахувався за отриманий, на підставі видаткових накладних, товар, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2017 порушено провадження у справі № 911/986/17 та призначено до розгляду на 15.05.2017.

Відповідач 13.05.2017 до суду подав відзив на позов (вх. номер 9455), в якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт наявності у відповідача простроченої заборгованості, зокрема, у зв'язку з неналежним чином оформленими накладними, які не відповідають вимогам ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, на його думку, останні не можуть бути належним доказом отримання відповідачем товару. Зазначений відзив залучено до матеріалів справи.

15.05.2017 суд після відкриття судового засідання, з'ясування необхідності роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків і з'ясування наявності клопотань і заяв, перейшов безпосередньо до розгляду позовних вимог по суті.

Ухвалою суду від 15.05.2017 було відкладено розгляд справи на 29.05.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2017 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» до товариства з обмеженою відповідальністю Дженіус про визнання недійсним договору поставки № 4 від 03.10.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2017 зупинено провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко на ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2017.

05.10.2017 матеріали справи № 911/986/17 повернено до господарського суду Київської області, у зв'язку з чим розгляд справи поновлено та призначено до розгляду на 27.10.2017.

Ухвалою суду від 17.10.2017 провадження у даній справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017.

28.12.2017 матеріали справи № 911/986/17 повернено до господарського суду Київської області з суду вищої інстанції та на підставі ухвали суду від 09.01.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 22.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017; відповідно до пункту 9 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, справу №911/986/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, до якої суд перейшов у судовому засіданні 15.05.2017.

Присутній в судовому засіданні 22.01.2018 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 22.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

03.10.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Дженіус (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (покупець) було укладено Договір поставки № 4, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає окремими партіями і оплачує лікарські препарати, хімічні реактиви, дезінфекційні засоби, вироби медичного призначення і витратні матеріали, що іменуються надалі товар, номенклатура, кількість, ціна якого визначаються на підставі письмової заявки або заявки по телефону покупця на кожну конкретну партію товару і відображаються в накладній на дану партію.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, типами остаточно узгоджуються у видатково-прибуткових накладних, складених та підписаних уповноваженими представниками сторін на підтвердження факту приймання-передачі товарів та скріплених печатками сторін. Сторони розглядають зазначені накладні, як невід'ємну частину цього Договору поставки (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору поставки визначено, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку партії товару.

Відповідно до видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, на виконання Договору № 4, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 826 970,03 грн., а саме на підставі наступних видаткових накладних: №47 від 29 грудня 2016 р. на суму 814 694,40 грн.; №48 від 29 грудня 2016 р. на суму 2 995,20 грн.; №Р49 від 29 грудня 2016 року на суму 9280,43 грн.

Факт отримання уповноваженою особою відповідача вказаного у видаткових накладних товару, підтверджується довіреністю №7003К від 29 грудня 2016 р., виданою ТОВ Фрам Ко на ім'я ОСОБА_2 та підписом даної особи на вищезазначених накладних.

Разом з тим, в запереченнях на позов, відповідач вказує на той факт, що у видаткових накладних, поданих позивачем, відсутні відомості про особу, яка брала участь у господарській операції від ТОВ "Фрам Ко", а саме посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції, відтиск мокрої печатки підприємства та відсутнє посилання на реквізити довіреності.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ має містити зокрема та не виключно: назву підприємства від імені якого складеного документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, містять необхідні реквізити первинного облікового документу, фіксують факт господарської операції, та дозволяють достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар від позивача на виконання договору поставки №7.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірних видаткових накладних згідно договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття цього товару та, відповідно, породжує для відповідача за обов'язок по його оплаті у повному обсязі у передбачені договором строки.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2017, підписаний та скріплений печатками підприємств, який підтверджує наявність заборгованості за відповідачем в розмірі 826 970,03 грн.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, покупець проводить оплату кожної партії товару на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів з моменту приймання товару згідно п. 6.6 Договору.

У відповідності до п. 6.6 Договору, моментом отримання (приймання) товару є дата підпису повноважного представника покупця на накладній, яка не повинна виходити за терміни дії довіреності. У разі відсутності відмітки покупця про дату отримання (приймання) товару, моментом отримання (приймання) товару покупцем є дата виписки накладної, згідно якої була поставлена партія товару.

Так, як вбачається з видаткових накладних з боку відповідача, останні були підписані в день їх складання 29.12.2016, а тому кінцевий строк оплати настав 27.02.2017.

Однак, матеріали справи свідчать, а відповідачем не спростовано, що отриманий за видатковими накладними товар був оплачений в повному обсязі та вчасно .

Враховуючи вищевикладене та те, що товар був прийнятий покупцем, за який він в порушення умов договору та норм законодавства в повному обсязі не розрахувався, доказів оплати суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ Фрам Ко 826 970,03 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що ТОВ Фрам Ко порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач також просить суд стягнути з відповідача 18 397, 25 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 4.3 Договору, згідно якого встановлено, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення, починаючи з дати виникнення зобов'язань по оплаті.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем за первісним позовом, останнім здійснено нарахування пені за загальний період з 28.02.2017 по 29.03.2017 , від кожної видаткової накладної окремо із застосуванням подвійної ставки НБУ .

Так, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон , від кожної видаткової накладної окремо, із врахуванням кінцевого строку оплати - 27.02.2017, суд встановив, що заявлений позивачем розмір пені в сумі 18 397, 25 грн. за період з 28.02.2017 по 29.03.2017 є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 971,00 грн. (за загальний період з 28.02.2017 по 29.03.2017).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон за період з 28.02.2017 по 29.03.2017, судом встановлено, що заявлені до стягнення 1 971,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню повністю .

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення покупцем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю та з ТОВ Фрам Ко підлягає до стягнення 826 970,03 грн. основного боргу, 18 397,25 грн. пені, 1 971,00 грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, пункту 9 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дженіус (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 11а, к. 204, код 38834287) - 826 970 (вісімсот двадцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 03 коп. основного боргу, 18 397 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 25 коп. пені, 1 971 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят одну) грн. 00 коп. 3% річних, 12 710 (дванадцять тисяч сімсот десять) грн. 07 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 25.01.2018

Суддя О.В. Щоткін