Рішення

від 15.01.2018 по справі 284/804/16-ц

НАРОДИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/804/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року смт. Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Діброви О.В.,

з секретарем Жавнер І.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 й ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути із ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 2440 доларів США та проценти за користування безпідставно набутими коштами в сумі 133,52 доларів США; а також стягнути із ОСОБА_3 на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 2400 доларів США та проценти за користування безпідставно набутими коштами в сумі 72,05 доларів США. Крім того, просить стягнути з відповідачів на його користь понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 1295 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривні.

Вимоги свої мотивує тим, що на виконання домовленості про використання та укладення в майбутньому угод купівлі-продажу земельних ділянок, ним було виплачено 09 липня 2016 року ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000 гривень, що становило на той момент еквівалент 2440 доларам США, та 12 вересня 2016 року ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 63 000 гривень, що становило еквівалент 2400 доларам США. Однак, через деякий час йому стало відомо про обставини, які зробили користування ним зазначеними земельними ділянками неможливим. Оскільки відповідачі добровільно повертати отримані грошові кошти не бажають, позивач був вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, а відповідачі проти вимог позивача заперечували у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні позивача, відповідачів, а також їх представників, допитавши свідків та дослідивши докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

09 липня 2016 року ОСОБА_2 (відповідач по справі) в присутності свідка ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_1 (позивач по справі) 60 000 гривень, що на той момент становило еквівалент 2440 доларам США, в рахунок подальшого укладення договору купівлі продажу земельної ділянки, площею 3,88 га, кадастровий номер 3520383800:02:001:0146, розташованої на території Костянтинівської сільської ради.

12 вересня 2016 року ОСОБА_3 (відповідач по справі) в присутності свідка ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 (позивач по справі) 63 000 гривень, що на той момент становило еквівалент 2400 доларам США, в рахунок подальшого укладення договору купівлі продажу земельної ділянки, площею 3,88 га, кадастровий номер 3520383800:02:001:0147, розташованої на території Костянтинівської сільської ради.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались та були підтверджені в судовому засіданні показаннями допитаного свідка ОСОБА_7, яка підтвердила, що в її присутності відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача грошові кошти в сумі 63000 гривень, про що надав відповідну розписку, а також дослідженими оригіналами відповідних розписок (а.с. 61, 62).

В судовому засіданні позивач пояснив, що влітку 2016 року між ним та відповідачами було досягнуто домовленості про продаж йому останніми належних їм земельних ділянок з моменту припинення мораторію на продаж землі, а до того часу між ним та відповідачами будуть укладені договори оренди зазначених земельних ділянок, для чого ОСОБА_2 й ОСОБА_3 видали брату позивача ОСОБА_8 нотаріально посвідчені довіреності. На виконання зазначеної домовленості ним було виплачено 09 липня 2016 року ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60 000 гривень, що становило на той момент еквівалент 2440 доларам США, та 12 вересня 2016 року ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 63 000 гривень, що становило еквівалент 2400 доларам США, про що відповідачі надали йому відповідні розписки. Однак, через деякий час йому стало відомо, що відповідачі уклали договори оренди на тривалі строки з іншим орендарем, що зробило користування ним зазначеними земельними ділянками неможливим.

Позивачі в судовому засіданні зазначили, що повністю виконали умови укладених з позивачем договорів, оскільки віддали ОСОБА_1 оригінали Державних актів на земельні ділянки та видали на ім'я брата позивача нотаріально посвідчені довіреності, які надавали останньому право користуватись та розпоряджатись належними їм земельними ділянками. Також, між ними та позивачем було укладено договори емфітевзису, завірені нотаріально. Крім того, вони заповіли належні їм земельні ділянки сину позивача ОСОБА_9.

Суд вважає безпідставними зазначені вище твердження відповідачів з наступних міркувань.

З копій договорів оренди землі (а.с. 11-13, 16-17) та актів про передачу та прийом земельних ділянок (а.с. 14, 18) вбачається, що 18 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український Агропродукт (надалі - ТОВ) та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 було укладено договори, згідно яких позивачі передали ТОВ в оренду земельні ділянки площею 3,88 га кожна, з кадастровими номерами 3520383800:02:001:0146 та 3520383800:02:001:0147, строком на 15 та 49 років, відповідно.

Факт укладення між сторонами договорів емфітевзису в судовому засідання свого підтвердження не знайшов, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 236-239).

Посилання відповідачів на наявність складених ними заповітів, за якими сина позивача було призначено спадкоємцем щодо земельних ділянок, як на підтвердження виконання досягнутої з позивачем угоди щодо відчуження на користь останнього належних їм земельних ділянок, суд також вважає безпідставним, оскільки у відповідності до частин 1 та 2 статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий, який скасовує попередній.

Крім того, наявність у позивача оригіналів Державних актів також не надає останньому можливості реалізувати свої особисті права, пов'язані з користуванням або розпорядженням зазначеними вище земельними ділянками.

Таким чином, з урахуванням викладеного та виходячи з правової природи досягнутих між сторонами угод, суд вважає, що кошти, отримані відповідачами у позивача, були набуті ними безпідставно, а тому, підлягають поверненню.

Частиною 3 статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до частини 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням облікових ставок Національного банку України за відповідні періоди (а.с. 242), з відповідачів підлягають стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами, в наступних розмірах:

із ОСОБА_3 - $147,37 ($2440х19 (кількість днів з 09.07.2016 по 28.07.2016) х 15,5/365(середньоденна облікова ставка НБУ протягом зазначеного періоду) + $2440 х 48 (кількість днів з 29.07.2016 по 15.09.2016) х 15/365 (середньоденна облікова ставка НБУ протягом зазначеного періоду) + $2440 х 41 (кількість днів з 16.09.2016 по 27.10.2016) х 15/365 (середньоденна облікова ставка НБУ протягом зазначеного періоду) + $2440 х 41 (кількість днів з 28.10.2016 по 08.12.2016) х 14/365 (середньоденна облікова ставка НБУ протягом зазначеного періоду);

із ОСОБА_3 - $81,19 ($2440х х 3 (кількість днів з 12.09.2016 по 15.09.2016)х15/365(середньоденна облікова ставка НБУ протягом зазначеного періоду) + $2440 х 41 (кількість днів з 16.09.2016 по 27.10.2016))х15/365(середньоденна облікова ставка НБУ протягом зазначеного періоду) + $2440 х 41 (кількість днів з 28.10.2016 по 08.12.2016)х14/365 (середньоденна облікова ставка НБУ протягом зазначеного періоду).

На підставі викладеного та приймаючи до уваги зміст частини 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд дійшов переконання, що з відповідачів слід стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірах, заявлених позивачем.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідачів безпідставно набутих коштів та процентів за користування чужими грошовими коштами в доларах США, суд виходить з таких міркувань.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що безпідставно набуті кошти підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача у гривнях за курсом долара США станом на день ухвалення судового рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги курс гривні до долара США, оприлюднений Національним банком України (а.с. 240), на користь позивача підлягають стягненню наступні суми:

із ОСОБА_3 - безпідставно набуті кошти в сумі 69629 гривень 39 копійок та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3810 гривень 21 копійка;

із ОСОБА_3 - безпідставно набуті кошти в сумі 68487 гривень 93 копійки та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 2056 гривень 06 копійок.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1295 гривень, а також 3000 гривень на оплату правової допомоги представнику ОСОБА_4 за договором від 28 листопада 2016 року згідно розрахунку, що підтверджується квитанцією №142 від 29 листопада 2016 року (а.с.1), копією договору з квитанцією (а.с.67), розрахунком (а.с.194).

Свідок ОСОБА_9 звернувся із заявою про відшкодування йому витрат, пов'язаних з явкою до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, у розмірі втраченого заробітку в сумі 177 гривень 52 копійки, мотивуючи тим, що проживає у місті Кропивницькому й поніс витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, а згідно довідки ТОВ АРК-ГРУПП від 14 грудня 2017 року (а.с.221) його середньомісячний заробіток складає 3758 гривень 10 копійок, а середньоденний - 177 гривень 25 копійок.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати за правилами пункту 1 частини другої цієї статті, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 1 статті 139 ЦПК України визначено, що свідку у зв'язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати (частина 2 статті 139 ЦПК України).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті судового збору, витрати на правову допомогу та витрати свідку, що пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, слід стягнути з відповідачів.

Керуючись статтями 524, 533, 1214, 1048, 1254 ЦК України 3, 10, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 69629 гривень 39 копійок, що є еквівалентом 2440 доларам США.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3810 гривень 21 копійка, що є еквівалентом 133,52 доларів США.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 68487 гривень 93 копійки, що є еквівалентом 2400 доларам США.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 2056 гривень 06 копійок, що є еквівалентом 72,05 доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 647 гривень 50 копійок, з кожного.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1500 гривень, з кожного.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду, в сумі 88 гривень 76 копійок, з кожного.

Складання повного рішення відкладено до кінця робочого дня 25 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Народицький районний суд Житомирської області.

Позивач ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Суддя: ОСОБА_10