Рішення

від 18.01.2018 по справі 805/3997/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 р. Справа№805/3997/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., за участю секретаря судового засідання Смирнової Ю.А., представників позивача: Койфман Н.В. (довіреність від 17.01.2018 року № 736-17), Міхно М.Г. (довіреність від 02.01.2018 року № 1-18), відповідача - Ярової С.Е.. (довіреність від 13.12.2017 року № 41), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ЛІК-БУД до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012211200 від 15.11.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року приватне підприємство ЛІК-БУД (далі за текстом - Приватне підприємство, позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - Маріупольська ОДПІ, відповідач) про:

1) визнання неправомірною відмови Маріупольської ОДПІ у прийнятті Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.10.2016 року, що уточнює період: серпень 2016 року,

2) зобов'язання Маріупольської ОДПІ визнати Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.10.2016 року, що уточнює період: серпень 2016 року (далі - Уточнюючий розрахунок),

3) скасування податкового повідомлення-рішення форми В4 Маріупольської ОДПІ № 0012211200 від 15.11.2016 року на суму 18 323,00 грн. (надалі за текстом - спірне ППР).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідачем неправомірно не прийнято уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2016 року та безпідставно не враховано суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення податкового боргу (рядок 20.1 податкової декларації з ПДВ) в розмірі 14 348,00 грн. Спірне ППР є незаконним, оскільки є наслідком незаконних дій відповідача із неправомірного виключення із податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року вказаної вище суми від'ємного значення. З огляду на наведене, позивач просить у судовому порядку визнати неправомірною відмову у прийнятті Уточнюючого розрахунку, зобов'язати його прийняти та скасувати спірне ППР.

Представники позивача у судовому засідання підтримали позов, просили задовольнити його у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що на момент подання позивачем Уточнюючого розрахунку фахівцями інспекції вже була проведена камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ позивача за серпень 2016 року, на підставі якої зменшено рядок 20.1 на всю зазначену там суму. За таких обставин Уточнюючий розрахунок не був визнаний як податкова звітність.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні відповідач підтримав заперечення та просив відмовити у позові повністю.

5 грудня 2017 року провадження у справі було зупинене до 21 грудня 2017 року за заявою відповідача для надання пояснень та витребуваних документів.

21 грудня 2017 року ухвалою суду провадження у справі було поновлене.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивач - приватне підприємство ЛІК-БУД (ідентифікаційний код 35561181) зареєстроване як юридична особа 30 січня 2008 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 274 102 0000 006515; в стані припинення не перебуває (а.с. 54-62).

Згідно свідоцтву про реєстрацію платника податків на додану вартість (форма 2-ПДВ) ПП ЛІК-БУД зареєстровано платником податку на додану вартість 16 квітня 2008 року (а.с. 80).

13.06.2016 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області за результатами проведення камеральної перевірки позивача як платника ПДВ, складено акт камеральної перевірки № 557/05-19-12-01/35561181, яким встановлено порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за несвоєчасну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, виписаної у жовтні 2015 року (із затримкою на термін до 15 календарних днів на суму ПДВ 132 080,00 грн., відповідно після граничного терміну реєстрації) та податкової накладної виписаної у грудні 2015 року (із затримкою на термін 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 3 625,77 грн., відповідно після граничного терміну реєстрації) (а.с. 17-19).

28.07.2016 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту камеральної перевірки від 13.06.2016 року № 557/05-19-12-01/35561181 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001341201 за формою Н з застосуванням штрафу у сумі 14 658,31 грн. (а. с. 20-21).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалося.

19.09.2016 року позивачем з урахуванням наявної заборгованості, що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001341201 від 28.07.2016 року, подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016 року (реєстраційний №9173165533), в якій у рядку 20.1 зазначено суму 14 658,00 грн. (а.с. 23-24).

05.10.2016 року позивачем, у зв'язку із виявленою помилкою, подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, яким зменшено рядок 20.1 декларації з ПДВ за серпень 2016 року на 310 грн. Наведений Уточнюючий розрахунок прийнято відповідачем, що підтверджується квитанцію №1 та квитанцію №2 про прийняття звітності (а.с. 30-31).

Як пояснили під час судового розгляду справи представники позивача, сума рядку 20.1 була зменшена у зв'язку з допущеною помилкою при поданні податкової декларації за серпень 2016 року.

За результатами поданої податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року, Іллічівським відділенням Маріупольської ОДПІ проведено перевірку ПП ЛІК-БУД та складено акт камеральної перевірки від 04.10.2016 року №367/05-82-12/35561181, за висновками якого встановлені порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (Зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 29.01.2016 за №159/28289), а саме підприємством завищено ряд 20.1 зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 14658 грн., у зв'язку з чим зазначена у податковій декларації сума 14658 не врахована відповідачем, що підтверджується випискою з Електронного кабінету платника податків - ПП ЛІК-БУД (а.с. 37).

Окрім цього, відповідачем також не визнаний податковою звітністю (не прийнятий) Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.10.2016 року, що уточнює період: серпень 2016 року позивача, що підтверджується випискою з Електронного кабінету платника податків - ПП ЛІК-БУД .

Як пояснив під час розгляду справи представник відповідача, вказаний Уточнюючий розрахунок не прийнятий з огляду на те, що до його подання вже була проведена камеральна перевірка (від 04.10.2016 року №367/05-82-12/35561181). Наведена правова позиція також наведена відповідачем у відзиві на позов.

З огляду на висновки акту камеральної перевірки від 04.10.2016 року №367/05-82-12/35561181, 15.11.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2016 року №0012211200 за формою В4 на суму 18 323 грн., з яких сума від'ємного значення, яка заявлена в рахунок зменшення суми податкового боргу з ПДВ та перевищує суму такого боргу, складає 14 658 грн. та штрафні санкції у розмірі 3 665 грн. (а.с. 43).

1. Відносно позовної вимоги з приводу визнання неправомірними дій із невизнання податковою звітністю (неприйняття) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.10.2016 року, що уточнює період: серпень 2016 року (надалі - Уточнюючий розрахунок).

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ) податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пунктів 49.1, 49.3, 49.8 ст. 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до пункту 48.3 ст. 48 ПКУ податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За пунктом 48.4 ст. 48 ПКУ у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

На підставі пункту 49.10 ст. 49 ПКУ відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Разом з цим, електронний цифровий підпис Позивача на момент подання Уточнюючого розрахунку був дійсним, наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів вказаного Уточнюючого розрахунку, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПКУ, також відповідачем перевірено та будь-яких помилок, неточностей, не встановлено.

Судом не приймаються посилання відповідача на те, що наявність акту камеральної перевірки є підставою для неврахування Уточнюючого податкового розрахунку, оскільки приписи діючого законодавства, що регулюють податкові правовідносини, не містять жодних обмежень на подання уточнюючих розрахунків по деклараціям з ПДВ при наявності актів камеральної перевіри податкової декларації з ПДВ, або під час проведення такого роду перевірок.

А отже, не врахування Уточнюючого розрахунку, що фактично є відмовою у його прийнятті, є неправомірним, а позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню, оскільки зазначені відповідачем підстави для відмови не ґрунтуються на вимогах ст. 49 ПКУ.

2. Щодо позовної вимоги із зобов'язання Маріупольської ОДПІ визнати Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.10.2016 року, що уточнює період: серпень 2016 року.

З пункту 49.13 ст. 49 ПКУ слідує, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Як зазначено судом раніше, відмова Маріупольської ОДПІ у прийнятті Уточнюючого розрахунку визнана судом неправомірною у зв'язку із невідповідністю її (відмови) положенням ст. 49 ПКУ.

Таким чином, у цій частині право позивача не підлягає захисту, оскільки Уточнюючий розрахунок за даних спірних правовідносин буде вважатися прийнятим у день його фактичного отримання (05.10.2016 року) і без рішення суду, як то прямо передбачено пунктом 49.12 ст. 49 ПКУ.

3. Стосовно позовної вимоги із скасування податкового повідомлення-рішення № 0012211200 від 15.11.2016 року (далі за текстом - Спірне ППР).

За пунктом 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як слідує з пункту 50.2 ст. 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

За Податковим кодексом України (статті 75, 76) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

А отже, наведений кодекс чітко розділяє перевірки за видами: камеральні, документальні та фактичні.

Таким чином, під час подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань (05.10.2016 року) з ПДВ відносно позивача не проводилися документальні перевірки, а отже останній не був обмежений у праві на подання Уточнюючого розрахунку.

За пунктом 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПКУ встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За наказом Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 року № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289) у рядку 20 податкової декларації з ПДВ відображається сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3. ст. 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), у рядку 20.1 зазначається сума податку на додану вартість, що зараховується у зменшення суми податкового боргу, і у рядку 20.3 вказується сума, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2).

Як слідує з податкової декларації позивача за серпень 2016 року (а.с. 23 - 24) у рядку 20 зазначена сума - 96 996 грн., у рядку 20.1 вказано - 14 658,00 грн. і, відповідно, у рядку 20.3. зазначена сума: 82 338,00 грн.

З Уточнюючого розрахунку (а.с. 30-31) вбачається, що позивачем у рядку 20.1 декларації зазначено - 310 грн. , у якості зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Враховуючи вказаний уточнюючий розрахунок, фактично у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року є сума 14 348,00 грн.

Отже із вказаних податкової декларації та уточнюючого розрахунку вбачаться, що станом на звітну дату у позивача є сума від'ємного значення у розмірі 96 996 грн., яка у порядку підпункту а) пункту 200.4 ст. 200 ПКУ зменшена на суму податкової заборгованості у розмірі 14 348,00 грн. (14 658,00 грн. - 310 грн.) , що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001341201, у зв'язку з чим сума, що зараховується до складу податкового кредиту, складає 82 338,00 грн.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач правомірно врахував 14 348,00 грн. у зменшення суми податкового боргу з ПДВ за попередній звітний період в межах суми від'ємного значення, що відображено у відповідній податковій декларації, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для неврахування цієї суми.

З огляду на наведене, за даних спірних правовідносин з боку позивача не було порушення 200.4 ст. 200 ПКУ, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, спірне ППР прийняте відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем, з урахуванням висновків, зазначених у цьому рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 3400,00 грн., з відповідача підлягає стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань 2 266,66 грн.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства ЛІК-БУД до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012211200 від 15.11.2016 року - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області у прийнятті Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.10.2016 року, що уточнює період: серпень 2016 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0012211200 від 15.11.2016 року на суму 18 323,00 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій (ЄДРПОУ 39883670; місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь Приватного підприємства ЛІК-БУД (ЄДРПОУ 35561181; місцезнаходження: 87531, Донецька область, вул. 7-й проїзд, 5) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 2 266,66 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 18 січня 2018 року. Повне судове рішення складене 25 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.