Рішення

від 15.01.2018 по справі 908/3328/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/149/16-28/97/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 Справа № 908/3328/16

Суддя Федорова Олена Владиславівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (вул. ОСОБА_1. 23, офіс 916, м. Київ, 02002) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Корпорейшн» (вул.Саксаганського, 121, оф. 82, м. Київ, 01032; вул. Зоологічна, 4-А, офіс 139, м. Київ, 04119)

до відповідача приватного підприємства «Лєта» (пр-т Соборний, буд. 153, м. Запоріжжя, 69035)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватної фірми «Рамзі» (пр. Соборний, буд. 153, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення грошових коштів

Представники:

від заявника: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №7 від 01.12.2017р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 р. касаційну скаргу організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах ТОВ «ОСОБА_2 Корпорейшн» задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 10.04.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. у справі № 908/3328/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №908/3328/16 (номер провадження справи 12/149/16) передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 15.11.2017 р. прийнято справу №908/3328/16 до провадження, присвоєно справі номер провадження 12/149/16-28/97/17, судове засідання призначено на 05.12.2017 р. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 05.12.2017 р. представник заявника підтримав заявлені позовні вимоги, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання суду додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2017 р. заперечив проти задоволення позовних вимог, надав письмові пояснення по суті спору з урахуванням зазначених Вищим господарським судом України вказівок у постанові від 07.11.2017р., проти відкладення розгляду справи не заперечив.

Судом клопотання заявника про відкладення розгляду справи задоволено. З метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду, ухвалою суду від 05.12.2017 р. відкладено розгляд справи на 15.01.2018 р. та зобов'язано сторін надати документи і матеріали, які необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні 15.01.2018 р. був присутній тільки представник відповідача.

В судовому засіданні суддею оголошено, що з 15.12.2017р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України, а тому, оскільки розгляд даної справи по суті судом вже було розпочато у попередньому судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи по суті за правилами загального позовного провадження відповідно до норм чинного ГПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 222 ГПК України здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратним комплексом Оберіг . Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представники заявника, позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, вимоги суду, що викладені в попередніх ухвалах не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2018 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях по справі. Звернув увагу суду, що матеріалами, наданими у справу позивачем, зовсім не встановлено та не доведено вину відповідача, зокрема, не встановлено джерело звучання музики, а відео не передає і не підтверджує даних, зазначених в акті прослуховування, на який посилається позивач; характер звучання музики на відео може свідчити про те, що пісня могла лунати з будь-якого боку, а не з колонок відповідача, в тому числі, з телефону чи плеєру самого представника позивача (перевіряючого); з боку позивача вбачається зловживання своїми правами за договором №01/04/15-1 від 01.04.2015 р.; з наведених позивачем матеріалів неможливо встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача, а також взагалі, причетності відповідача до цього порушення; акт фіксації публічного виконання творів від 13.03.2016 р. № 15/03/2016 не містить достовірних посилань на способи та шляхи здійснення ПП Лєта публічного виконання творів, не зазначено конкретних форм і способів використання, де і яким чином були виконані вказані твори; в акті не зафіксовано ким - відповідачем або третьою особою здійснювалося відтворення творів та яким чином здійснювалася ідентифікація відповідного відтворення, отже акт не доводить порушення відповідачем авторських прав позивача чи видавника; позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав з боку відповідача шляхом відтворення останнім спірного музичного твору у пабі Порт Рояль ; касові чеки від 12.03.2016 р., видані представнику позивача у приміщенні ресторану, не можуть бути достатньою підставою для задоволення заявленого позову при відсутності інших належних доказів публічного сповіщення спірних творів відповідачем; компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права; оскільки позивачем не доведено факт порушення з боку відповідача майнових авторських прав шляхом використання спірного твору, підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача зауважив, що вважає наданий заявником диск із відеозаписом неналежним доказом у справі та заявив клопотання про проведення судової експертизи.

Суд відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки відповідач не визначив вид експертизи, яку слід провести, питання, які слід поставити на вирішення експертизи та експертну установу, яка має проводити експертизу. Також представник відповідача повідомив, що відповідач не готовий нести витрати на проведення судової експертизи. Тобто заявлене клопотання про проведення експертизи є необґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що вирішення спору можливе на підставі наявних у справі доказів.

По закінченні судового засідання 15.01.2018 р. судом в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників заявника позову та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2016 р. представником приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (заявник позову) ОСОБА_4 була проведена фіксація фактів використання музичних творів у пабі Порт Рояль за адресою: м.Запоріжжя, просп. Соборний (Леніна), 153, в якому господарську діяльність здійснює приватне підприємство Лєта (відповідач у справі).

За результатами проведеної фіксації було складено акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання №15/03/16 від 13.03.2016 р., в якому відображено факт публічного виконання музичного твору Sorpresa (виконавець - Paper man) для фонового озвучення приміщення закладу. Акт підписаний представником приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами ОСОБА_4 З боку відповідача акт не підписаний. В акті зазначено, що представник закладу відмовився від отримання примірника даного акту. До акту додано оптичний диск із відео-звукозаписом факту публічного виконання.

За твердженням заявника позову виключні майнові права щодо зазначеного музичного твору належать товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Корпорейшн (позивач у справі). Підтвердженням зазначених обставин заявник вважає ліцензійний договір №20/05/15 від 20.05.2015 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Корпорейшн та товариством з обмеженою відповідальністю Саунд Эволюшн . Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Корпорейшн , у свою чергу, передало приватній організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами повноваження на управління своїми майновими авторськими правами щодо вказаного твору на підставі договору про управління майновими авторськими правами №01/04/15-1 від 01.04.2015 р.

Посилаючись на те, що відповідач використовував спірний музичний твір без дозволу правовласника та без сплати відповідної винагороди, а також не підтвердив факт наявності в нього авторського права або суміжних прав щодо спірного музичного твору, приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Корпорейшн про стягнення з відповідача: приватного підприємства Лєта компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право та суміжні права - один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання музичного твору Sorpresa (виконавець - Paper man), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 14500,00 грн.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу використання об'єкту інтелектуальної власності - музичного твору Sorpresa (виконавець - Paper man).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України від 23.12.1993р. № 3792-XII Про авторське право і суміжні права .

В ч. 1 ст. 11 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII Про авторське право і суміжні права зазначено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 даного Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Відповідно до ст. 1 даного закону:

автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

В абз. 1, 2 п. 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності роз'яснено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII Про авторське право і суміжні права публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Виходячи з цього, сповіщення музичного твору за допомогою технічних пристроїв для передачі звуку в місці здійснення господарської діяльності, де може бути присутнім невизначене коло осіб (в даному випадку - паб Порт Рояль ) вважається публічним виконанням твору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України від 23.12.1993р. №3792-XII Про авторське право і суміжні права за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно з підпунктом г абзацу 1 частини 1 та підпунктом г абзацу 6 частини 2 статті 52 даного Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 45 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII Про авторське право і суміжні права суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.

У ст. 1 даного закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII Про авторське право і суміжні права суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

В абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII Про авторське право і суміжні права зазначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Зокрема, відповідно до п. г ч. 1 ст. 49 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII Про авторське право і суміжні права організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

В абз. 1, 2, 5-7 п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності роз'яснено, що за наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Названі організації, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Спір за участю організації колективного управління може бути вирішений господарським судом без участі конкретної особи, чиї майнові інтереси представляє така організація. За необхідності господарський суд може залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Виходячи з наведених приписів законодавства та положень роз'яснення, організація колективного управління звертається до господарського суду як позивач за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, статутними повноваженнями цієї організації, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

В даному випадку, як вбачається зі змісту позовної заяви, позов пред'явлений приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах позивача - приватного підприємства «Лєта» . Однак при цьому в прохальній частині позову заявник просить стягнути суму компенсації не на користь позивача, а на власний поточний рахунок. Тобто фактично позов пред'явлений в інтересах заявника.

У якості доказів права на пред'явлення позову в даній справі про стягнення компенсації в розмірі 14500,00 грн. приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» надала суду статут, свідоцтво про облік організації колективного управління правами №18/2011 від 24.01.2011р., договір №01/04/15-1 від 01.04.2015 р. про управління майновими авторськими правами, укладений між приватною організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Корпорейшн» (позивач, видавник), а також ліцензійний договір №20/05/15 від 20.05.2015 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Саунд Эволюшн (ліцензіар) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Корпорейшн» (позивач, ліцензіат).

Як вбачається із договору про управління майновими авторськими правами №01/04/15-1 від 01.04.2015 р. (надалі - договір), який укладений між приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Корпорейшн» , видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (надалі - об'єкти авторського права ), які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.

У п. 2.2 даного договору роз'яснено, що надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

За умовами п. 2.3 договору організація не використовує будь-яким способом об'єкти авторського права, права на управління якими передаються видавником за цим договором.

Згідно з п. 2.4 договору організація здійснює колективне управління відповідно до договору на території України (далі - територія ).

До видів використання об'єктів авторського права, повноваження на здійснення колективного управління якими отримала організація відповідно до пункту 4.1.1 договору, віднесено, серед іншого, публічне виконання творів в місцях здійснення господарської діяльності.

Строк дії цього договору визначено у п. 10.1 договору з моменту підписання його сторонами та до 31 грудня 2015 р. Додатковою угодою №1 від 22.12.2015 р. сторони продовжили дію договору до 31 грудня 2016 року. Додатковою угодою №4 від 16.11.2016 р. строк дії договору продовжено до 31 грудня 2017 року.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин (фіксації заявником факту публічного виконання спірного музичного твору 13.03.2016 р.), а також на момент звернення заявника до суду з позовом у даній справі договір про управління майновими авторськими правами №01/04/15-1 від 01.04.2015 р. був чинним.

Відповідно до п. 4.3 статуту приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» до функцій організації відноситься вчинення дій, передбачених чинним законодавством, необхідних для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права.

За умовами пунктів 7.1 - 7.3 договору організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором.

Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації, але за умови отримання попередньої згоди видавника на такі дії. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання після отримання згоди видавника, має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Додатковою угодою №4 від 16.11.2016 р. до договору викладено пункт 7.2 договору в новій редакції, відповідно до якої організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації. Відповідно до чинного в Україні законодавства вчинення таких дій не потребує отримання додаткових дозволів чи погоджень видавника. При цьому організація має поінформувати видавника про здійснення таких дій.

За умовами п. 7.3 договору в редакції додаткової угоди №4 від 16.11.2016 р. у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Додаткова угода №4 від 16.11.2016 р. набрала чинності з моменту її підписання (16.11.2016 р.).

Вищий господарський суд України в постанові від 07.11.2017 р. у даній справі зауважив, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не враховано того, що умовами договору № 01/04/15-1 (в первісній редакції) не передбачено вимог до форми попередньої згоди видавника. Крім того, висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язкової згоди видавника на здійснення Організацією фіксації факту використання об'єкта авторського права іншою особою не ґрунтується на нормах законодавства, що регулює питання, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності. Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що Організацією не доведено права на здійснення фіксації факту використання об'єкта авторського права - спірного твору шляхом складання акта фіксації № 15/03/2016 та здійснення відеозапису є передчасним.

За приписами ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З акту фіксації №15/03/2016 від 13.03.2016 р. вбачається, що він складений представником приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» ОСОБА_4 на підставі довіреності №7257 від 24.11.2015 р., яка видана цією організацією і містить повноваження на виявлення незаконного використання творів з репертуару організації, право здійснювати фіксацію і вживати заходи для усунення таких порушень.

У справу заявником надано лист ТОВ ОСОБА_2 Корпорейшн (позивача у справі) про надання за договором №01/04/15-1 про управління майновими авторськими правами згоди з дати укладання цього договору, а саме: з 01 квітня 2015 року ПО ОКУАСП на вжиття будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав видавника, в тому числі на здійснення фіксації фактів використання об'єктів авторського права, звернення до суду як для захисту прав видавника так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. Також цим листом позивач підтвердив свою обізнаність щодо кожного випадку виявлення порушень його авторських прав та погодив дії ПО ОКУАСП щодо захисту цих прав.

З урахуванням вищенаведених вказівок суду касаційної інстанції, умов додаткової угоди №4 від 16.11.2016 р. до договору та вказаного листа позивача, суд визнав правомірним складення заявником акту фіксації та звернення до суду без попередньої згоди видавника.

Разом із цим, звертаючись до суду із позовом, заявник повинен довести обставини, що входять у предмет доказування по даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

За умовами п. 3.1 договору №01/04/15-1 від 01.04.2015 р. видавник (позивач) зобов'язується задекларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими організацією відповідно до положень Статуту (надалі - Правила декларування ).

Заявник не надав Правила декларування організації, тому суд не може встановити особливості декларування спірного твору.

На підтвердження факту декларування спірного твору заявник надав декларацію музичних творів №9 від 20.05.2015 р. заявника/видавника ТОВ ОСОБА_2 Корпорейшн з посиланням на договір від 01.04.2015 р. та на договір №20/05/15 від 20.05.2015 р. з ТОВ Саунд Эволюшн , на підставі якого заявник/видавник отримав права щодо спірного твору Sorpresa (виконавець - Paper man) із зазначенням в розділі авторські майнові права : публічне виконання та публічне сповіщення - 100%.

Права на музичний твір Sorpresa (виконавець - Paper man), як вказує заявник, передані позивачу за ліцензійним договором №20/05/15 від 20.05.2015 р. (далі - ліцензійний договір) товариством з обмеженою відповідальністю Саунд Эволюшн .

Відповідно до п. 2.1 додатка №2 до ліцензійного договору ліцензіар надає ліцензіату право на умовах виключної ліцензії використовувати, дозволяти або перешкоджати неправомірному використанню творів, виконань, фонограм, у тому числі забороняти тертім особам використання творів, виконань, фонограм у цілому або будь-яких їх окремих частин, фрагментів способами, передбаченими у п. 1.3 договору в межах строку та на території.

Строк дії ліцензійного договору відповідно до п. 7.1 його умов обчислюється з моменту його підписання сторонами та спливає 31.12.2015 р. з подальшою пролонгацією на один рік у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про його припинення.

Доказів припинення дії ліцензійного договору суду не надано.

Разом із цим суд зазначає, що в абз. 3 п. 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності звернуто увагу господарських судів на те, що у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права та/або суміжних прав чи наданням дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

Таким чином, в предмет доказування по даній справі входить встановлення первісного правовласника спірного твору (автора), фактів передачі цього права іншим користувачам, а звідси - правомірність використання твору кінцевим користувачем (в даному випадку - позивачем).

Відповідно до змісту наведених вище роз'яснень, викладених у п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , власник майнових прав інтелектуальної власності на твір повинен довести належність йому авторського права і звільняється від цього обов'язку тільки у випадку, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом.

За умовами п. 5.5 ліцензійного договору ліцензіар зобов'язаний надати ліцензіату інформацію та документи, які є необхідними ліцензіату для підтвердження прав, передбачених п. 1.3 договору (право на використання). Тобто можливість надання ліцензіаром позивачу правовстановлюючих документів на музичні твори передбачена ліцензійним договором і позивач не був позбавлений можливості надати суду відповідні докази в підтвердження майнових авторських прав на спірний музичний твір.

В даному випадку суду не надано правовстановлюючих документів ТОВ Саунд Эволюшн на музичний твір Sorpresa (виконавець - Paper man). Перелік музичних творів, який є додатком №2 до ліцензійного договору, не є таким доказом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заявником та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що ТОВ Саунд Эволюшн мало право використовувати спірний музичний твір Sorpresa (виконавець - Paper man) та передавати це право третім особам, зокрема позивачу - ТОВ ОСОБА_2 Корпорейшн .

Крім того, як було зазначено вище, відповідно до п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , з огляду на приписи статті 33 ГПК позивач повинен довести не тільки факт належності йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем . При цьому суд зауважує, що на відповідача покладається обов'язок довести правомірність використання ним спірного твору лише у тому випадку, коли позивачем доведений факт використання спірного твору відповідачем.

Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В даному випадку, за висновком суду, подані позивачем докази на підтвердження факту використання твору відповідачем є неналежними та не доводять факту використання спірного твору саме відповідачем.

Так, акт фіксації порушення складений позивачем в односторонньому порядку, одним тільки представником позивача, тобто заінтересованою стороною. Представником відповідача даний акт не підписаний, а факт використання спірного твору відповідачем не визнаний. Тому вказаний акт не може бути беззаперечним доказом вини відповідача, а має оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами справи.

Як вбачається із наданого відео, фіксація проводилась у прихований спосіб. На відео не зафіксовано, який саме пристрій був джерелом походження звуку і за допомогою якого відбувалося публічне виконання спірного твору. На відео не відображено жодного пристрою, який є джерелом походження звуку, в процесі його роботи. В акті фіксації також не відображено, за допомогою якого саме пристрою відбувалось поширення звуку, кому належить джерело походження звуку. Отже, надані докази не дають суду змоги з'ясувати конкретний спосіб використання спірного твору, а також встановити, чи використовувався спірний твір відповідачем або іншими особами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, нежиле приміщення по пр. Соборному (Леніна), буд. 153, м. Запоріжжя (прим. 155) належить на праві власності приватній фірмі Рамзі , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.10.2009 р., та має загальну площу 372,4 кв.м. Відповідач орендує тільки частину даного приміщення площею 20 кв.м. на підставі договору оренди №5/2012 від 24.12.2012 р., укладеного із приватною фірмою Рамзі .

Надані позивачем фіскальні чеки на підтвердження здійснення покупок у пабі Порт Рояль не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, оскільки вони не стосуються предмета доказування та не фіксують факт використання спірного твору. Фіскальний чек є розрахунковим документом, надрукованим реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари або надані послуги, тобто він є лише підтвердженням здійснення операції купівлі-продажу у вказаному закладі та не відображає факту публічного виконання спірного твору.

Крім того, фіскальні чеки датовані 12.03.2016 р., а акт фіксації порушень складений 13.03.2016 р. Тобто акт складений не в день виявлення зазначених у ньому обставин. Доказів надсилання або вручення цього акту відповідачу не надано.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання відповідачем спірного твору суду не надано.

Також суд зауважує, що надані заявником у справу докази на підтвердження позовних вимог не є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України та у своїй сукупності не дають суду змоги дійти висновку про наявність неправомірного використання спірного твору відповідачем та порушення авторських майнових прав позивача на спірний твір у зв'язку з неподанням позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження його авторських майнових прав та факту неправомірного використання спірного твору відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на заявника позову.

На підставі викладеного, керуючись 219, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 238 ГПК України, 25 січня 2018 р.

Апеляційна скарга на рішення суду в даній справі може бути подана відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 17.5 розділу ХІ Перехідні положення ГПК апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В.Федорова