Рішення

від 22.01.2018 по справі 911/3400/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа № 911/3400/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна", м. Київ,

до відповідача підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність", м. Біла Церква,

про стягнення 985 000,00 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, договір від 08.09.2017 № 08/09-17-1;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 14.11.2017 до підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 985 000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" та підприємством "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" було укладено договір про спільну діяльність №181016, який був підставою для укладення іншого договору - договору №181016/1 поворотної фінансової допомоги від 18.10.2016. Згідно вищезазначених договорів ТОВ "Еквінет Україна" повинно було надати 1 030 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги підприємству "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" на безвідсотковій, поворотній основі в строк до 28.10.2016.

Позивач твердить, що своє зобов'язання виконав в повному обсязі, перерахувавши всю суму фінансової допомоги на рахунок відповідача у встановлений договором строк, вказана фінансова допомога повинна була бути повернута відповідачем позивачу до 01.03.2017. Однак, відповідач свого обов'язку щодо повернення поворотної фінансової допомоги не виконав своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку за ним утворилась заборгованість у розмірі 985 000,00 грн., яку позивач і просить стягнути у судовому порядку.

Разом з позовною заявою товариство з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" подало до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах сум позову в розмірі 985 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.11.2017 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі; розгляд справи та заяви про забезпечення позову призначено в судове засідання на 11.12.2017.

11.12.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" до господарського суду Київської області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 985 000,00 грн. основного боргу, 126 619,73 грн. пені, 230 73,29 грн. 3% річних та 90 915,50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 11.12.2017 розгляд справи №911/3400/17 відкладено на 26.12.2017.

14.12.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" до господарського суду Київської області надійшло додаткове письмове обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.12.2017 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" про вжиття заходів забезпечення позову від 14.11.2017 задоволено; вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 985 000,00 грн., що належать підприємству "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" та знаходяться на рахунках, які будуть виявлені виконавцем в ході виконавчого провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 26.12.2017 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 11.12.2017; підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2018.

26.12.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" до господарського суду Київської області клопотання про повернення сплаченого судового збору та клопотання про стягнення судових витрат, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10 250,00 грн.

04.01.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу заяви про стягнення судових витрат, яке судом задоволено.

22.01.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких позивач звертає увагу суду на те, що окрім основної суми безвідсоткової поворотної допомоги у розмірі 1 030 000,00 грн., позивач 23.12.2016 помилкового перерахував відповідачу 20000,00 грн., які були повернуті відповідачем 30.12.2016. Суд зазначає, що до вказаних пояснень позивачем не додано доказів надіслання пояснень та доданих до них доказів іншій стороні. Відтак, суд залучив вказані пояснення до матеріалів справи, однак додані до них докази судом в порядку частини 9 ст. 80 ГПК України не будуть взяті до уваги при прийнятті рішення.

В судове засідання 22.01.2018 з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання 22.01.2018 повторно не з'явився, уповноваженого представника не скерував, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання 11.12.2017, 26.12.2017 та 22.01.2018 тричі не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна", м. Київ (далі по тексту - ТОВ "Еквінет Україна") до підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність", м. Біла Церква (далі по тексту - підприємство Миротворець ), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 18.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" (сторона 1) та підприємство "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організація "Громадська єдність" (сторона 2) укладено договір про спільну діяльність №181016, відповідно до умов якого:

- сторони домовились про організацію спільної діяльності в сфері "збирання небезпечних відходів" для досягнення наступних господарських та комерційних цілей (пункт 1.1 договору):

- збирання небезпечних відходів і вдосконалення можливостей в даному напрямку на об'єктах МОУ України Мелітополь, Миргород, Дніпро, Кривий Ріг (пункт 1.1.1 договору);

- отримання спільного прибутку із даного виду діяльності (пункт 1.1.2);

- розподілення спільного прибутку із "збирання небезпечних відходів" в рівних долях 50%/50% (пункт 1.1.3);

- сторони можуть надавати один одному будь-які фінансову, технологічну або організаційну допомогу (пункт 1.3);

- у разі потреби здійснювати взаємне кредитування і фінансування на безвідсотковій і безвідплатній або відплатній (поворотній) основі на умовах, які обумовлюються в окремих угодах або договорах між сторонами (пункт 2.1.3 договору);

- сторона 1 за даною угодою зобов'язує (пункт 3.1 договору):

- у строк протягом 10 днів із моменту підписання цього договору перерахувати стороні 2 грошові кошти, а саме безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, в розмірі 1030 000,00 грн., що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долару США становить 39 953 доларів США. Дана фінансова допомога розрахована на повне повернення стороні 1 до 01.03.2017 (пункт 3.1.1);

- сторона 2 за даною угодою зобов'язується (пункт 4.1 договору):

- своєчасно повертати отриману фінансову допомогу стороні 1 рівними частинами. протягом 4 місяців до 01.03.2017 (пункт 4.1.5 договору);

- внесок сторони 1 (пункт 6.1 договору):

- грошові кошти 1 030 000,00 грн., що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долару США становить 39 953 доларів США. Дана фінансова допомога розрахована на повне повернення стороні 1 до 01.03.2017 (пункт 6.1.1 договору);

- даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами, та діє протягом 3 років (до 17.10.2019 включно). Але в будь якому випадку до виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 12.8 договору).

Також, 18.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" та підприємством "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" укладено договір №181016/1 поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого:

- сторона 1 зобов'язується надати стороні 2 грошові кошти в якості безвідсоткової, поворотної фінансової допомоги в сумі 1 030 000, 00 грн., що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долару США становить 39 953 доларів США. Дана фінансова допомога розрахована на повне повернення стороні 1 до 1 березня 2017 року (пункт 1.1 договору);

- поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк, до 01.03.2017, відповідно до цього договору, що не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, окрім відшкодування курсової різниці, якщо відбудеться значна зміна курсу гривні до долара США. За даним договором стороні 2 надається поворотна фінансова допомога в значені, передбаченому п.14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України (пункт 1.2 договору);

- допомога, що надається стороною 1, є безвідсотковою, тобто за користування грошовими коштами плата не стягується (пункт 1.3 договору);

- сторона 1 зобов'язана надати грошові кошти стороні 2 в строк до 28 жовтня 2016. Допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на поточний рахунок сторони 2, зазначений в розділі 9 цього договору, або іншими незабороненими чинним законодавством України способами (пункт 2.1 договору);

- сторонами 2 зобов'язується повернути суму допомоги стороні 1 до 01.03.2017 (включно). Повернення відбувається рівними частинами, протягом 4 місяців (пункт 2.2 договору);

- термін зазначений у пункті 2.2. цього договору, може бути продовжений тільки за взаємною згодою сторін (пункт 2.3 договору);

- сума допомоги повертається стороною 2 у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок сторони 1, зазначений в розділі 9 цього договору або іншими способами, що не заборонені чинним законодавством України (пункт 2.4 договору);

- сторона 1 зобов'язана в строк до 01.03.2017 перерахувати на поточний рахунок сторони 2 наведений у розділі 9 цього договору суму фінансової допомоги, зазначену у п.1.1 цього договору (пункт 3.1.2 договору);

- сторона 2 вправі повертати грошову допомогу, надану стороною 1 частинами, розмір яких визначається стороною 2 на власний розсуд починаючи їх повернення з грудня 2016 по 01.03.2017 (включно) (пункт 3.2.3 договору);

- при простроченні повернення грошової допомоги сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми (пункт 4.2 договору);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами припиняє свою дію після повернення повної суми грошової допомоги стороною 2 (пункт 7.1 договору).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав покладені на нього договором поворотної фінансової допомоги від 18.10.2016, обов'язки, та надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 1 030 000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками. Так 19.10.2016 відповідачу позивачем було перераховано 800 000,00 грн., а 25.10.2016 - ще 230 000,00 грн.

Крім того, подані банківські виписки свідчать про те, що 23.12.2016 позивач перерахував відповідачу ще 20000,00 грн., які були відповідачем повернуті 30.12.2016 на рахунок позивача як помилково отримані.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" вказує, що відповідач свого обов'язку щодо повернення поворотної фінансової допомоги в розмірі та у строки встановлені договором не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 985 000,00 грн.

Відповідно до умов договору поворотної фінансової допомоги від 18.10.2016 відповідач (сторона 2) вправі повертати грошову допомогу, надану стороною 1 частинами, розмір яких визначається стороною 2 на власний розсуд починаючи їх повернення з грудня 2016 по 01.03.2017 (включно) (пункт 3.2.3 договору)

Як вбачається з поданих банківських виписок, відповідач здійснив повернення грошових коштів на загальну суму 45000,00 грн., а саме сплатив:

платіжним дорученням №180 від 23.02.2017 суму 25 000,00 грн.;

платіжним дорученням №186 від 03.03.2017 суму 20 000,00 грн.

Відповідачем не було подано суду доказів сплати поворотної фінансової допомоги у розмірі більшому, ніж доводить суду позивач.

Суд ухвалами від 20.11.2017, 11.12.2017 зобов'язував підприємство "Миротворець" надати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують перерахування (повернення) відповідачем на користь позивача грошових коштів згідно договору поворотної фінансової допомоги від 18.10.2016 №181016/1.

Вимоги суду, викладені в ухвалах, які набрали законної сили, відповідачем виконані не були, витребувані судом докази на спростування тверджень позивача до суду подані не були.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Згідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення коштів, наданих в якості поворотної фінансової допомоги у строк, встановлений договором, відтак, вимога позивача про стягнення 985 000,00 грн. основного боргу за договором поворотної фінансової допомоги віл 18.10.2016 №181016/1 є обґрунтованою, документально підтвердженою, та такою, яку належить задовольнити.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 126 619,73 грн. за період з 11.06.2017 по 11.12.2017. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 договору поворотної фінансової допомоги №181016/1 від 18.10.2016 сторони погодили, що при простроченні повернення грошової допомоги сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від несплаченої/ несвоєчасно сплаченої суми.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше договором між сторонами не встановлено. Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов'язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14) або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

За таких обставин, позивач має право нараховувати та стягувати з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.03.2017 по 02.09.2017. Оскільки позивачем не заявлено до стягнення пеню за період з 02.03.2017 по 10.06.2017, суд здійснив перерахунок пені за заявлений позивачем період з 11.06.2017 до 02.09.2017, та встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 56 671,23 грн., а відтак вказані вимоги слід задовольнити частково.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 23 073,29 грн. 3% річних за період з 02.03.2017 по 11.12.2017 та 90 915,50 грн. інфляційних втрат за період з 02.03.2017 по 11.12.2017.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних (за заявлений позивачем період), суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 23 074,93 грн. Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), а відтак вказану вимогу слід задовольнити в повністю в заявленій сумі.

Суд зауважує, що розрахунок інфляційних втрат зроблено невірно, оскільки позивачем не враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14).

Відтак суд зазначає, що позивачем безпідставно включено до розрахунку неповні місяці березень 2017 та грудень 2017. Суд здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за період квітень 2017 - листопад 2017, встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат, належних до стягнення з відповідача на користь позивача, складає 81438,00 грн., а відтак вказану вимогу слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю частково, приймає рішення про стягнення з підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" 985 000,00 грн. основного боргу, 56 671,23 грн. пені, 23 073,29 грн. 3% річних, 81 438,00 грн. інфляційних втрат. В іншій частині суд відмовляє у позові.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення позивачем до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1.5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), з яким товариство з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" звернулося до суду становить 1225 608,52 грн., відтак за подання вказаного позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 18384,13 грн.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 19 475,47 грн.: згідно платіжного доручення №1662 від 10.11.2017 на суму 14 775,00 грн. та згідно платіжного доручення №1735 від 08.12.2017 на суму 4 700,47 грн., тобто на 1 091,34 грн . більше від встановленого законом розміру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, повертається за ухвалою суду, зокрема у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

26.12.2017 представник позивача звернувся до суду із клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору, відповідно зазначена сума судового збору належить до повернення позивачу з державного бюджету шляхом винесення відповідної ухвали.

Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 17 192,74 грн. плюс судовий збір, сплачений позивачем платіжним дорученням №1663 від 10.11.2017 в сумі 800,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову, тобто всього 17992,74 грн.

Суд розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" про стягнення судових витрат, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 10 250, 00 грн. витрат на правову допомогу , встановив, що воно підлягає задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем долучено копію договору про надання адвокатських послуг №08/09-17-1 від 08.09.2017, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" та адвокатським об'єднанням "ОСОБА_2 в Києві" та ряд актів здачі прийняття-робіт (надання послуг) за даним договором, скріплених підписами та печатками обох сторін про прийняття наданих послуг, всього на суму 12 250,00 грн.

Платіжним дорученням №1542 від 11.09.2017 позивач сплатив адвокатському об'єднанню ОСОБА_2 в Києві суму 10500,00 грн., платіжним дорученням від 13.11.2017 №1665 позивач сплатив адвокатському об'єднанню ОСОБА_2 в Києві суму 1750,00 грн., тобто всього 12250,00 грн.

Відповідно до частини 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такого клопотання, підтвердженого належними доказами, відповідач не подав.

Відповідно до пункту 3 частини 4 ст. 129 ГПК України інші (крім судового збору) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак з відповідача на користь позивача належать до стягнення витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в сумі 11 679,93 грн.

Разом із тим, представником позивача у клопотанні про стягнення судових витрат заявлено до стягнення 10250,00 грн. витрат на правову допомогу, відтак зазначене клопотання суд задовольняє в заявленій сумі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" задовольнити частково .

2. Стягнути з Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35615488)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еквінет Україна" (04073, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 33261315)

985 000,00 грн. (дев'ятсот вісімдесят п'ять тисяч гривень нуль копійок) основного боргу;

23 073,29 грн. (двадцять три тисячі сімдесят три гривні двадцять дев'ять копійок) процентів річних;

81 438,00 грн. (вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять вісім гривень нуль копійок) інфляційних втрат;

56 671,23 грн. (п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят одну гривню двадцять три копійки) пені;

17 992,74 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні сімдесят чотири копійки) судового збору;

10 250,00 грн . (десять тисяч двісті п'ятдесят гривень нуль копійок) витрат на послуги адвоката .

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 26.01.2018.

Суддя О.В. Конюх