Ухвала

від 22.01.2018 по справі 918/235/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" січня 2018 р. Справа № 918/235/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД" про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації - 1 та Здолбунівської районної держаної адміністрації - 2

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД"

про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 9,2 га

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2, довіреність № вих-50/0/01-22/18 від 03.01.18;

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача : не з'явився;

Від органу прокуратури : ОСОБА_3 (дов. № 026596 від 30.05.2014 р.).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (позивач - 1) та Здолбунівської районної держаної адміністрації (далі - позивач - 2) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД", просить суд зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД" повернути до земель лісового фонду державної власності земельну ділянку площею 9,2 га, індексно - кадастровий номер 5622687000:03:002:0051, вартістю 5 252 703 грн. 00 коп., яка була передана згідно договору оренди, укладеного 30.03.2006 між Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Здолбунівської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД", зареєстрованого у Державному реєстрі земель 30 квітня 2006 року, про що здійснено запис № 040659600001, за актом прийому- передачі з Здолбунівською районною державною адміністрацією у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду, шляхом проведення рекультивації.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року порушено провадження у справі № 918/235/17.

Рішенням господарського суду від 19 квітня 2017 року позов Керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації та Здолбунівської районної держаної адміністрації задоволено повністю.

На виконання вищевказаного рішення 03 травня 2017 року видано відповідні судові накази.

05 січня 2018 року через канцелярію суду надійшла заява від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД" про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду від 10 січня 2018 року розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду призначено до слухання в судовому засіданні на 22 січня 2018 року.

У судовому засіданні 22 січня 2018 року уповноважений представник прокуратури та позивача 1 заперечили проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

В судове засідання представники позивача - 2 та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З зазначених норм права, суд вбачає, що розстрочка рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що боржник обґрунтовує заяву тим, що для виконання рішення суду необхідно провести рекультивацію земельної ділянки, роботи щодо рекультивації земельної ділянки потребують великого об'єму земельних робіт з перевезення та переміщення гірських порід, на переконання боржника усі зазначені вище обставини утруднюють виконання рішення суду.

З приводу наведених у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - постанова) роз'яснено, основні принципи, які стосуються відстрочення рішення суду, зокрема, пунктом 7.1.1 даної постанови роз'яснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до правової позиції наведеної у пункті 7.2 постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс визначає перелік обставин, які зазначалися вище в ч. 4 ст. 331 ГПК України, разом з тим, не обмежує їх перелік, оскільки можуть бути і інші обставини, які об'єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Тому, суд оцінює докази, щодо наявності таких обставин в порядку глави 5 параграфу 1 Основні положення про докази ГПК України і за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що усі обставини, зазначені боржником у заяві потребують відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм ГПК України.

З матеріалів справи суд вбачає, що на підтвердження наведених у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, боржником долучено копію договору підряду на виконання робіт по рекультивації земельної ділянки № 4/17 від 04.05.2017 р., згідно якого роботи по рекультивації мали бути виконані у строк до 31.12.2017 р.

Також, заявником надано лист підрядника від 12.11.2017 р. № 12/11 згідно якого боржника повідомляють про неможливість виконання робіт у строки визначені в договорі підряду від 04.05.2017 р. № 4/17 та пропозицією укласти додаткову угоду з відтермінуванням виконання робіт через значний об'єм робіт та складні погодні умови.

Суд зазначає, що надані заявником докази не вказують на виключність обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Надані докази лише вказують на ту обставину, що договір підряду щодо рекультивації земельної ділянки був укладений, однак не свідчить про початок проведення таких робіт, а долучений лист, вказує на те, що підрядник не встигає провести рекультивацію, однак він не вказує на ту обставину, що такі роботи взагалі були розпочаті.

Разом з тим, заявником не долучено доказів, які б вказували на реальне виконання договору (акти приймання-виконання, щодо уже здійснених робіт, акти огляду уже виконаних робіт, платіжні доручення, тощо).

Також, суд враховує, що підрядник у своєму листі від 12.11.2017 р. № 12/11 вказує на необхідність укладення додаткової угоди, щодо продовження термінів виконання робіт, однак заявником не долучено жодних доказів, які б вказували на те, що така угода уже укладена та рекультивація буде проведена у строки зазначені в заяві про відстрочення рішення суду.

Отже, суд вбачає, що матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що для виконання рішення суду необхідно продовжити термін рекультивації земельної ділянки (відстрочити виконання рішення суду) саме до 01 червня 2018 року.

Заява про відстрочку виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях боржника, останній просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 918/235/17 строком до 01 червня 2018 року, проте, боржник не зазначає, що саме до 01 червня 2018 року ці обставини будуть усунені, а рішення буде виконано.

Окрім того, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Рішення суду у справі № 918/235/17 ухвалено 19.04.2017 р., а боржник просить відстрочити його виконання до 01.06.2018 р., тобто на 2 місяці більше ніж допускає ч.3 ст. 331 ГПК України.

Також, суд зазначає, що відстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини - несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, - суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Так, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у нормах частини 5 статті 124 Конституції України: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відстрочка у даному випадку є невмотивованою, оскільки фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, що в свою чергу, порушує основні принципи обов'язковості виконання судового рішення, яке ухвалене іменем України і, як наслідок позбавляє кредитора на можливість захисту своїх прав.

Згідно ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 331 Господарського процесуального кодексу України , суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Нерудпром ЛТД" в задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення у справі за № 918/235/17 (вх. № 28/18).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 5 примірники:

1 - до справи;

2 - прокуратурі рекомендованим (35705, м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36);

3 - позивачу рекомендованим (33029, м. Рівне, м-н Просвіти, 1);

4- позивачу рекомендованим (35700, м. Здолбунів, вул. Михайла Грушевського, 14);

5 - відповідачу рекомендованим (35700, м. Здолбунів, вул. Незалежності, 42).