Ухвала

від 22.01.2018 по справі 12/179/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

22 січня 2018 року Справа № 12/179/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши матеріали скарги №03/18 від 05.01.2018 ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на дії державного виконавця при примусовому виконанні ухвали суду

за участю представника боржника - ОСОБА_2 - дов. № 01/724 від 27.04.17

за участю представника стягувача - ОСОБА_3 - дов. № 578 від 26.04.2016

за участю представника відділу ДВС - ОСОБА_4 - дов. № 2/17 від 20.04.2017

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Ветрова, 3) в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, Промзона, а/с 20)

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8)

Орган ДВС, дії якого оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1),

про: - визнання протиправною та скасування постанови, винесеної 19 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4, про арешт коштів, що перебувають у касах боржника ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області в справі № 12/179/10;

- зняття арешту з коштів, що перебувають у касах ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» , накладений постановою від 19 грудня 2017 року, винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області в справі № 12/179/10;

- часткове визнання протиправною та скасування постанови, винесеної 18 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4, про арешт коштів боржника (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області в справі № 12/179/10, щодо стягнення виконавчого збору в сумі 1 222 874, 54 грн.

встановив:

09 січня 2018 року до Господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» надійшла скарга за вих. № 03/18 від 05.01.2018 на дії державного виконавця, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову, винесену 19 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4, про арешт коштів, що перебувають у касах боржника ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області в справі №12/179/10;

- зняти арешт з коштів, що перебувають у касах ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» , накладений постановою від 19 грудня 2017 року, винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області в справі №12/179/10;

- частково визнати протиправною та скасувати постанову, винесену 18 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4, про арешт коштів боржника (реєстраційний номер виконавчого провадження № 55397798), в частині виконання ухвали, винесеної 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області в справі №12/179/10, щодо стягнення виконавчого збору в сумі 1 222 874,54 грн.

В обґрунтування скарги боржник зазначає, що 19 грудня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт коштів боржника що перебувають у касах ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» в рамках зведеного виконавчого провадження №52113597. Арешт в касі боржника накладено в межах загальної суми 35 739 461,14 грн. по виконанню ухвали господарського суду Миколаївської області від 18.09.2014 у справі №915/340/14, від 11.09.2014 у справі №12/179/10, від 15.09.2014 у справі №915/361/13-г. На тих же підставах і за тими ж виконавчими документами 18.12.2017 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника. Вважає накладення арешту в оскаржуваних постановах, в частині виконання ухвали, винесеної 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області у справі №12/179/10 незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує права боржника, працівників боржника та споживачів комунальних послуг. Вказує, що державний виконавець виніс постанову, порядок винесення якої та здійснення виконавчих дій не передбачені статтею 56 Закону України Про виконавче провадження , його дії супроводжувались перевищенням меж наданих службових повноважень. З аналізу норм Закону України Про виконавче провадження , процедура примусового виконання стягнення коштів з боржника, це одноразова дія, що полягає в опису і арешту готівкових коштів боржника, - шляхом винесення постанови та вилучення коштів, шляхом оформлення акту. Однак, за фактичних обставин державний виконавець:

- інформацію про наявні у боржника готівкові кошти у порядок визначений

законом не виявив;

- постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника державний

виконавець не виносив, відповідно до порядку визначено ст. 56 Закону України Про виконавче провадження та ч. 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень;

- вилучення та складання акту вилучення готівки на підставі постанови про

опис та арешт майна (коштів) боржника не здійснював;

- першочергового (шляхом виставлення платіжних вимог) не звертав кошти

боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах;

- при цьому державний виконавець при накладені арешту на кошти

боржника, що перебувають у касі, не перевіряв, яким чином арешт вплине на господарську діяльність КП ТВКГ, чи не призведе це до неможливості здійснювати господарську діяльність, виплачувати заробітну плату робітникам тощо. В результаті перевищення службових повноважень були порушені права боржника. Зокрема, грошові кошти боржника, які обліковуються на розрахунковому рахунку №26008415985 в ПАТ ОСОБА_5 ОСОБА_3 , МФО 380805 знаходяться під арештом на підставі постанови про арешт коштів боржника від 18.12.2017, винесеної державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження №55397798. Зазначені кошти є періодичні надходження від споживачів комунальних послуг, які могли б бути спрямовані на подальше погашення заборгованості у виконавчому провадженні, шляхом списання з арештованого рахунку на підставі платіжної вимоги органу ДВС. Боржник мав би можливість з каси підприємства здійснити розрахунки по поточним платежам зі своїми контрагентами та уникнути стягнення заборгованості в примусовому порядку. Арешт коштів по касі призведе до зупинки господарської діяльності КП ТВКГ через неможливість купувати необхідні матеріали для сталої роботи підприємства в опалювальний сезон, що призведе до банкрутства підприємства. Виносячи постанову від 19.12.2017 про арешт коштів боржника що перебувають у касах, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України повинен був врахувати всі обставини, що мають значення для здійснення виконавчих дій, а також згідно ст. 19 Конституції України, розсудливо, добросовісно, неупереджено, з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи. В частині виконання ухвали, винесеної 11 09.2014 Господарським судом Миколаївської області у справі №12/179/10 державним виконавцем в оскаржуваних постановах про арешт коштів боржника та про арешт коштів боржника, що перебувають у касах було визначено стягнення боргу 12 228 745,35 грн. та виконавчого збору - 1 222 874,54 грн. При цьому державним виконавцем не враховано, що виконавчий збір вже було стягнуто раніше у сумі 1 495 133,20 грн. Про що зазначено в постанові ВПВР ДВС України про стягнення виконавчого збору винесеної 20.09.2013 по виконанню наказу №12/179/10 виданого 10.05.2011 Господарським судом Миколаївської області на загальну суму стягнення 15 291 577,37 грн. разом з судовим збором. У зв'язку з чим стягнення за оскаржуваними постановами, в частині виконавчого збору в сумі 1 222 874,54 грн. є незаконним. На дотримання прав та інтересів фізичних осіб і юридичних осіб державний виконавець повинен враховувати вимоги інших нормативно - правових актів та законів, дотримуючись послідовності дій передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень та приписів Закону України Про виконавче провадження . Виконавчі дії було вчинено наспіх. Послідовність виконавчих дій передбачених Інструкцією в процесі здійснення виконавчого провадження державним виконавцем дотримано не було.

17.01.2018 стягувач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав відзив в якому вважає, що скарга боржника задоволенню не підлягає, оскільки старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області при винесенні оскаржуваних постанов у повному обсязі виконав вимоги Закону України Про виконавче провадження . Зазначає, що скарга боржника є способом ухилення від виконання рішення Господарського суду. Вказує, що державний виконавець у відповідності до п.7 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження має право наклади арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банку. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Згідно посилання КП ТВКГ на необхідність безперебійного надання комунальних послуг, необхідність здійснення погашення заборгованості з податку на додану вартість як на підставу для зняття арешту з коштів, що знаходяться у касі підприємства, зазначає, що Законом України Про виконавче провадження зняття арешту з коштів боржника не ставиться у залежність від його фінансового становища, господарської діяльності тощо. Частиною 5 ст.65 Закону України Про виконавче провадження передбачено виключний перелік випадків, коли не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом кошти. Обставини щодо скрутного фінансового становища боржника, труднощі у веденні господарської діяльності боржником не включено до переліку випадків, за яких не підлягають арешту та стягненню кошти. Враховуючи, те що після відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, направлені у першу чергу, саме на виконання виконавчого документа, у тому числі, здійснювати накладення арешту на майно боржника , дії старшого державного виконавця є правомірними, вчиненими на виконання Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку з чим вимоги, що містяться у скарзі про визнання протиправною постанови від 18.12.2017 та від 19.12.2017 та заняття арешту з коштів, що перебувають у касах ТВКГ задоволенню не підлягають. Стосовно правомірності нарахування виконавчого збору, вказує, що внаслідок невиконання КП ТВКГ умов мирової угоди укладених у 2014 році, ухвала про її затвердження набула сили виконавчого документу, який був скерований на виконання до ДВС. На підставі цього виконавчого документу у відповідності до положень Закон України Про виконавче провадження державним виконавцем був нарахований виконавчий збір, отже ототожнення із стягненням виконавчого збору за наказом Господарського суду Миколаївської області у справі і іншим виконавчим документом (ухвала про затвердження мирової угоди) є необґрунтованим і хибним.

18.01.2018 орган ДВС до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заперечення на скаргу КП ТВКГ в яких просить суд визнати необґрунтованою скаргу КП ТВКГ на рішення та дії державного виконавця, визнати дії державного виконавця такими, що були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця. Вказує, що 14.12.2017 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 за №32/17727, до якої додано належним чином оформлений виконавчий документ №12/179/10 виданий 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» заборгованість за платежами визначеними графіком погашення у сумі 12 228 745,35 грн. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив накласти арешт на грошові кошти боржника у межах суми боргу що належать боржнику та містяться на усіх його рахунках, які відкриті та будуть відкриті у банківських установах та у касах боржника. 18.12.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55397798 з примусового виконання ухвали №12/179/10 виданої 11.09.2014 Господарським судом Миколаївської області. Ураховуючи, що у провадженні Відділу вже перебувало зведене виконавче провадження №52113597 про стягнення коштів з КП ТВКГ , державний виконавець керуючись ст. 30 Закону України Про виконавче провадження 18.12.2017 виніс постанову про приєднання виконавчого провадження №55398106 до зведеного виконавчого провадження №52113597. Державним виконавцем 19.12.2017 винесено постанову про арешт коштів боржника що перебувають у касах у межах суми 35 739 461,14 грн. Також, зазначає, що оскільки виконавчий документ не містить відмітки про часткове стягнення коштів виконавчого збору за виконавчим документом, державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника з урахуванням заборгованості за виконавчим документом яка складає 12 228 745,35 грн., відповідно розмір стягнення виконавчого збору - 1 222 874,54 грн. Вказує, що дії державного виконавця прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, право заявника не було порушено.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд ухвалив у задоволенні скарги 03/18 від 05.01.2018 ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на дії державного виконавця при примусовому виконанні ухвали суду відмовити з огляду на наступне:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року по справі № 12/179/10 уточнений позов ДП НАЕК «Енергоатом»в особі ВП «Южнокраїнська АЕС»до КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» був задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14278992 грн. 73 коп. борг, 628330 грн. 62 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням інфляційних процесів, 358518 грн. 02 коп. річних, всього 15265840 грн.37 коп., а також 25500 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.05.11 стягувачу на виконання рішення господарського суду Миколаївської області було видано відповідний наказ.

23.05.2011 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду повернуто апеляційну скаргу КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» без розгляду.

18.08.11 Вищий господарський суд України виніс ухвалу, якою відмовив в прийнятті касаційної скарги КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» .

17.11.11 Вищий господарський суд України вдруге ухвалою повернув КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» касаційну скаргу.

29.02.2012 додатковим рішенням господарський суд задовольнив заяву ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» про винесення додаткового рішення по справі № 12/179/10. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7740,00 грн. витрати за проведення судово-економічної експертизи.

Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою №03/1208 від 29.08.2014р. про затвердження мирової угоди сторін, укладеної сторонами в процесі виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 по справі №12/179/10.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.09.2014, затверджено мирову угоду укладену 06.08.2014 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» та ОСОБА_1 підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» , у процесі виконання судового рішення. Вказана ухвала є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.17 Закону України Про виконавче провадження та дійсна для пред'явлення державному виконавцю до примусового виконання протягом одного року.

Відповідно до п.1.1 Мирової угоди предметом цієї Мирової угоди є встановлення порядку добровільного погашення Боржником заборгованості відповідно до рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 квітня 2011 року у справі №12/179/10 ( з урахуванням ухвали господарського суду Миколаївської області від 29 лютого 2012 року у справі №12/179/10 про виправлення описки в рішенні від 27 квітня 2011 року) у сумі 14278992 грн. 73 коп. борг, 628330 грн. 62 коп. сума, на яку збільшився борг з урахуванням інфляційних процесів, 358518 грн. 02 коп. річних, всього 15265840 грн.37 коп., а також 25500 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Змістом цієї мирової угоди є надання Боржнику розстрочки погашення заборгованості у виконавчому провадженні у справі №12/179/10 строком на 17 років (п.1.2 Мирової угоди).

Згідно п. 2.1 Мирової угоди, сторони погодили, що з урахуванням того, що станом на 30.06.2014 року боржником частково погашено заборгованість, стягнута за рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 у справі №12/179/10, сума заборгованості, яка підлягає погашенню згідно Графіку погашення заборгованість, становить 14 849 190, 75 грн., в тому числі

сума основного боргу -13 836 606 грн. 11 коп.;

суму боргу на відшкодування інфляційних втрат, річних, яка стягнута рішенням суду, становить - 986 848 грн. 64 коп.;

суму боргу на відшкодування витрат на сплату, державного мита та ІТЗ становить- 25 736 грн. 00 коп.

У відповідності до п. 2.2 Мирової угоди, боржник зобов'язується суму заборгованості, зазначену в п. 2.1 цієї Мирової угоди, сплатити у повному обсязі шляхом щомісячного перерахування боргу на рахунок стягувача згідно Графіка погашення заборгованості (додаток №1 до Мирової угоди). Строк для сплати щомісячного платежу встановлюється до 25 числа поточного місяця.

У Додатку №1 до Мирової угоди, сторони встановили Графік погашення заборгованості рівними місячними платежами по 72 790,15 грн. в період з серпня 2014 по липень 2031 включно.

Пунктом 2.7 Мирової угоди сторони погодили, що у випадку непогашення боргу в 10-денний строк в повному обсязі в порядку, зазначеному в п.п.2.5, 2.6 Мирової угоди, стягувач звертається із заявою про відкриття виконавчого провадження на суму залишкової заборгованості або з позовом про зобов'язання виконати Мирову угоду.

У зв'язку з тим, що боржник не сплачував щомісячні платежі відповідно до затвердженого графіку Мирової угоди стягувач 14.12.2017 звернувся до Державної виконавчої служби з заявою №32/17727 від 30.11.2017 про відкриття виконавчого провадження для примусового стягнення залишкової суми заборгованості в сумі 12 228 745,35 грн. У вказаній заяві стягувач просив накласти арешт на майно боржника, а також на грошові кошти боржника у межах суми боргу, що належать боржнику та містяться на всіх його рахунках, які відкритті та будуть відкриті у банківських установах та у касах боржника, де приймаються комунальні платежі від населення, що знаходяться за адресою: пр.-т Соборності, 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївської області та по вул. Дружби народів, 8 в м.Южноукраїнську. До вказаної заяви, стягувачем була надана довідка від 29.11.2017 щодо суми заборгованості у розмірі 12 228 745,35 грн. з урахуванням частково сплачено боргу.

18.12.2017 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження №55398106 з виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2014 у справі №12/179/10 на суму 12 228 745,35 грн. Пунктом 2 вказаної постанови, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

18.12.2017 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 керуючись ст.30 Закону України Про виконавче провадження виніс постанову про приєднання виконавчого провадження №55398106 з примусового виконання ухвали №12/179/10 від 11.09.2014 до зведеного виконавчого провадження №52113597, яке веде ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області.

В рамках зведеного виконавчого провадження №55397798 з примусового виконання ухвал Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2014 у справі №915/361/13-г, від 18.09.2014 у справі №915/340/14, від 11.09.2017 у справі №12/179/10, постановою від 18.12.2017 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 накладено арешт на грошові кошти боржника що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім суми коштів яка необхідна та призначена для оплати праці та здійснення відрахувань на заробітну плату працівникам стягувача, коштів що можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, та кошти на рахунках платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 35739461,14 грн. (том 3 а.с.179,180).

19.12.2017 в рамках зведеного виконавчого провадження №55397798 з примусового виконання ухвал Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2014 у справі №915/361/13-г, від 18.09.2014 у справі №915/340/14, від 11.09.2017 у справі №12/179/10, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 накладено арешт на грошові кошти, що містяться у касах боржника, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору витрат виконавчого провадження, штрафів 35739461,14 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

За приписами ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ст.10 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Нормами п.7 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, право державного виконавця накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ч.7 ст.26 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до положень п.3 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, виконавці в процесі виконання рішення можуть вилучати готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах. При виявлені у боржника готівкових коштів виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, після чого готівкові кошти вилучаються, про що виконавець складає акт вилучення готівки. Вилучення проводиться у присутності понятих. Акт вилучення готівки складається у необхідній кількості примірників, перший з яких залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються боржнику або його представнику, особі, у якої вилучено, під підпис. У разі відмови боржника (його представника) від підпису про це зазначається в акті вилучення готівки.

Враховуючи вищевикладене, державний виконавець повинен здійснювати опис майна (коштів) та складати відповідний акт тільки при вилучені такого майна (коштів), однак постановою від 19.12.2017 державний виконавець лише наклав арешт на грошові кошти, що містяться у касах боржника, та належать боржнику, без їх вилучення.

Посилання боржника на необхідність безперебійного надання комунальних послуг як на підставу для зняття арешту з коштів, що знаходяться у касі підприємства, судом відхиляються, оскільки Законом України Про виконавче провадження зняття арешту з коштів боржника не ставиться у залежність від його фінансового становища, господарської діяльності. Частиною 3 статті 52 Закону України Про виконавче провадження передбачено виключний перелік випадків, коли не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти. Обставини щодо тяжкого фінансового становища боржника, труднощі у веденні господарської діяльності не включено до переліку випадків, за яких не підлягають арешту та стягненню кошти.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що після відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, направлені, у першу чергу, саме на виконання виконавчого документа, у тому числі, здійснювати накладення арешту на кошти боржника, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця є правомірними, вчиненими у відповідності з вимогами Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку з чим вимоги про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про арешт коштів, що перебувають у касах боржника, а також вимоги щодо зняття арешту з таких коштів задоволенню не підлягають.

Вимоги боржника, щодо часткового визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 від 18.12.2017 про арешт коштів боржника в частині виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2014 у справі №12/179/10 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 1 222 874,54 грн., задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка діяла на момент винесення постанов у виконавчому провадженні про стягнення виконавчого збору №32621037, №44901221 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання , передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до положень ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1). Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частина 2). У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина 6).

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Скаржник в підтвердження стягнення з нього суми виконавчого збору у виконавчому провадженні №44901231 надав суду лише копію постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, однак жодним чином не підтвердив належними та допустимими доказами розмір фактично стягнутої суми виконавчого збору у виконавчому провадженні №44901231.

Крім того, державний виконавець у зведеному виконавчому провадженні №55397798 не здійснив фактичного стягнення виконавчого збору в сумі 1 222 874,54 грн., як зазначає скаржник, а лише у відповідності до ст.56 Закону України Про виконавче провадження наклав арешти на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Керуючись ст. 234, 235, ст.ст.341 - 343 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги №03/18 від 05.01.2018 ОСОБА_1 підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на дії державного виконавця при примусовому виконанні ухвали суду - відмовити

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текс ухвали складено 26.01.2018

Суддя Н.О. Семенчук