Постанова

від 23.01.2018 по справі 922/4722/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа № 922/4722/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" (вх.№1341Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/4722/16 (суддя Хотенець П.В., дата складення повного рішення - 20.03.2017)

за позовом Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, м. Харків,

про розірвання договору оренди, стягнення 311617,10 грн та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 позивач - Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд: розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605, а також договір про внесення змін №1 від 29.05.2006 до договору №2605 від 20.03.2006; договір про внесення змін №2 від 30.11.2007 до договору №2605 від 20.03.2006; договір про внесення змін №3 від 04.02.2008 до договору №2605 від 20.03.2006; договір про внесення змін №4 від 29.09.2008 до договору №2605 від 20.03.2006; договір про внесення змін №5 від 04.03.2009 до договору №2605 від 20.03.2006; договір про внесення змін №6 від 13.01.2012 до договору №2605 від 20.03.2006; договір про внесення змін №7 від 22.08.2012 до договору №2605 від 20.03.2006; стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605 та додаткових угод №1-7 у сумі 190799,48 грн, заборгованість по пені у сумі 120817,62 грн; виселити Приватний вищий навчальний заклад "Харківський інститут екології і соціального захисту" з нежитлової будівлі літ."А-2", площею 1478,9 кв.м, за адресою: м.Харків, вул.Матросова, 3, та передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/4722/16 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного вищого навчального закладу "Харківський інститут екології і соціального захисту" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 190799,48 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605 та додаткових угод №1-7, заборгованості по пені у сумі 120817,62 грн та 6052,26 грн судового збору; ухвалено: виселити Приватний вищий навчальний заклад "Харківський інститут екології і соціального захисту" з нежитлової будівлі літ."А-2", площею 1478,9 кв.м, за адресою: м.Харків, вул.Матросова,3, та передати Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; у частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605, а також договорів про внесення змін №1 від 29.05.2006, №2 від 30.11.2007, №3 від 04.02.2008, №4 від 29.09.2008, №5 від 04.03.2006, №6 від 13.08.2012 №7 від 22.08.2012 до договору №2605 від 20.03.2006 - провадження у справі припинено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що орендар, всупереч Закону України Про оренду державного та комунального майна та договору про оренду нежитлового приміщення, вносив орендну плату несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради виникла заборгованість по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605 та додаткових угод №1-7 до договору оренди у сумі 190799,48 грн за період з 19.07.2015 по 31.07.2016, а тому визнав обґрунтованими позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості по орендній платі за спірним договором та додаткових угод до нього та нарахованої пені. Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення позивача та передачі спірного нежитлового приміщення позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі майна від 01.01.2012 (підписаний та скріплений печатками сторонами та погоджений з балансоутримувачем) спірного об'єкту оренди за договором, який був переданий Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавцем) відповідачеві (орендареві). Умовами, визначеними сторонами у пунктах 2.3. та 4.13. договору, передбачено обов'язок орендаря повернути орендоване майно саме орендодавцеві, тобто, особі, від якої це майно було прийняте в оренду. Крім того, місцевий господарський суд, враховуючи, що у рішенні господарського суду Харківської області у справі №922/2796/16, яким встановлені обставини щодо розірвання спірного договору оренди та додаткових угод до нього, на підставі пункту 2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі у цій частині.

Приватний заклад «Харківський гуманітарно-екологічний інститут» , не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/4722/16 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача, не застосував норми законів, які підлягають застосуванню при розгляді даної справи, порушив норми матеріального права, що призвело до передчасних висновків та винесення незаконного рішення. Відповідач вважає, що позивач, користуючись своїм монопольним становищем як орган місцевого самоврядування здійснював нарахування орендної плати по договорах про внесення змін №1-7 незаконно, без погодження з відповідачем, без надання останньому щомісячних рахунків і переважно заднім числом, раніше дати нотаріального посвідчення і державної реєстрації цих змін, а тому апелянт вважає заявлену позивачем заборгованість з орендної плати фіктивною. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки договору №2605 у відповідності до ст.729 Цивільного кодексу України, що стосується передачі наймачеві майна за договорами про внесення змін №2-7 до договору №2605. Апелянт вказує на відсутність актів приймання-передачі майна, рахунків на сплату орендної плати та розрахунків до них. На думку відповідача, суд першої інстанції проігнорував строки позовної давності і не застосував ст.257, пункт 1 частини 2 ст.258 Цивільного кодексу України. Апелянт зазначає, що господарський суд не зобов'язав сторони спору скласти акт звіряння взаєморозрахунків за оспорюваний період та не витребував у позивача рахунки і розрахунки орендної плати у спірний період. Як стверджує апелянт, суд першої інстанції всупереч частини 3 ст.640 Цивільного кодексу України ухилився від надання правової оцінки пункту 2 змін до договору оренди. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, пункту 2 ст.63 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки на момент прийняття позову у даній справі вже був вирішений спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав у справі №922/2796/16. На думку апелянта, суд першої інстанції у порушення пункту 2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) провадження у даній справі не припинив.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.05.2017.

30.05.2017 позивач надав відзив (вх.№5659) на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017 як законне та обґрунтоване. Зокрема, зазначає, що між сторонами 20.03.2006 укладено договір оренди №2605 та передано нежитлову будівлю (предмет) та передано її в користування відповідачу. Договором про внесення змін №6 від 13.08.2012 до договору оренди №2065 викладено у новій редакції, згідно з якою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. 01.0.1.2012 між управлінням та відповідачем складено акт приймання-передачі. Позивач зазначає, що сторони домовились про те, що умови цього договору №6 від 13.08.2012 застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2012. Позивач вважає, що відповідачем порушувались вимоги ст.10, 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна . Як стверджує позивач, умовами договору №2065 (у редакції договору про внесення змін №6) чітко визначено, що майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому про передачу майна орендарю. Позивачем на адресу відповідача у порядку ст.188 Господарського кодексу України направлено лист №11995 від 25.07.2016 з повідомленням про намір звернутись до господарського суду Харківської області для розірвання зазначеного договору оренди з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати та звільнити орендовані приміщення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 розгляд справи відкладено на 15.06.2017 о 10:00 год.

07.06.2017 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№5984) про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Харківської області справи №922/2796/16, яка пов'язана з даною справою.

15.06.2017 позивач заявив клопотання (вх.№6401) про зупинення провадження у справі №922/4722/16 до вирішення пов'язаної з нею справи №922/2796/16, що розглядається господарським судом Харківської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 задоволено заяви судді Істоміної О.А. та судді Барбашової С.В. про самовідвід.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 розгляд справи відкладено на 03.07.2017 о 12:00 год.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 29.06.2017, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2017 у зв'язку з задоволенням заяв про самовідвід головуючого судді Істоміної О.А. та судді Барбашової С.В., у зв'язку відпусткою судді Гребенюк Н.В., для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 клопотання позивача та відповідача про зупинення провадження у справі №922/4722/16 задоволено. Зупинено провадження у справі №922/4722/16. Зобов'язано учасників процесу повідомити Харківський апеляційний господарський суд про прийняття та набрання чинності рішення господарського суду Харківської області у справі №922/2796/16 та надати відповідні докази.

14.11.2017 від позивача до суду надійшла заява (вх.№11595), в якій просить поновити провадження у справі №922/4722/16 у зв'язку з набранням чинності рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі №922/2796/16.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 поновлено провадження у даній справі, її розгляд призначено на 05.12.2017 о 10:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

Відповідно до розпорядження від 05.12.2017 у справі №922/4722/17, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 розгляд справи відкладено на 09.01.2018 на 10:00 год.

Відповідно до розпорядження від 05.01.2018 у справі №922/4722/17, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. та судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Відповідно до пункту 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.01.2018 до 12:15 год. Визначено строк для подання учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу, мотивованих пояснень щодо своєї правової позиції у даній справі, доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв і клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин раніше (за наявності таких заяв чи клопотань та обґрунтування поважності причин), та заперечення щодо заявлених клопотань та заяв із доказами направлення копій таких заяв і клопотань іншим учасникам справи - по 17.01.2018, включно.

15.01.2018 від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№415) у порядку ст.169 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить долучити до матеріалів справи детальну інформацію про юридичну особу. Надані позивачем документи, а саме: витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішення Харківської міської ради від 20.11.2015 №7/15, положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; положення про юридичний департамент Харківської міської ради, долучені до матеріалів справи.

15.01.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№417) про долучення до матеріалів справи витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.01.2018, який долучено до матеріалів справи.

Також, відповідач звернувся з заявою про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що заяву про застосування строків позовної давності було подано в усній формі до господарського суду Харківської області під час розгляду справи №922/4722/16 ректором інституту ОСОБА_1, однак суд першої інстанції неправильно застосував строк позовної давності і неправильно встановив розміри можливої суми заборгованості за договором №2605 від 20.03.2006.

Колегія суддів, розглянувши заяву про застосування строків позовної даності, дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів справи, а саме: з протоколів судових засідань, відповідач не заявляв усного клопотання про застосування строків позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції. Відсутні у матеріалах справи і заяви відповідача про неповноту або недостовірність протоколів судових засідань.

Згідно з частиною 3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Оскільки подана до суду апеляційної інстанції заява про застосування строків позовної давності у даній справі не була предметом розгляду у суді першої інстанції, тому колегія суддів зазначає, що вказана заява у відповідності до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України не може бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції.

17.01.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№548) , в якому просить суд долучити до матеріалів справи нові докази.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про долучення нових доказів, колегія суддів не бере до уваги вказані докази, оскільки у відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України нові докази не були подані до суду першої інстанції, а відповідач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

23.01.2018 від позивача до суду надішли письмові пояснення (х.№798) щодо обґрунтування суми заборгованості заявленої до стягнення.

У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача та третьої особи, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції просять залишити без змін.

15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів продовжує розглядати справу відповідно до положень нової редакції Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

20.03.2006 між Управлінням освіти Комінтернівської районної ради м.Харкова та Приватним вищим навчальним закладом Харківський інститут екології і соціального захисту укладено договір №2605 оренди нежитлової будівлі та майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору та нежитлову будівлю у літ. А-2 , загальною площею 1478,9 кв.м, які розташовані за адресою: м.Харків, вул.Матросова, буд.3, та знаходиться в оперативному управлінні Управління освіти Комінтернівської районної ради м.Харкова на підставі договору про передачу майна в оперативне управління №654 від 27.06.1997.

На виконання умов договору оренди №2605 від 20.03.2006 та додаткових угод №1-7 до нього спірні приміщення актом приймання-передачі від 20.03.2006 передані у користування відповідачу.

Договором про внесення змін №6 від 13.08.2012 до договору оренди нежитлової будівлі та майна №2605 від 20.03.2006 умови викладені у новій редакції, згідно з якою орендодавцем є Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач).

01.01.2012 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним вищим навчальним закладом "Харківський інститут екології і соціального захисту" складено акт приймання-передачі. Сторони домовились про те, що умови цього договору №6 від 13.08.2012 застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2012.

Відповідно до пункту 3.2 договору про внесення змін №6 від 13.08.2012 орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м.Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11.

Орендна плата за січень 2012 року становить 22137,67 грн без ПДВ.

Ставка орендної плати складає: 10%, 4%, 5%, 15%, 15%.

Пунктом 3.3 договору сторонами передбачено, що нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.5 договору орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до пункту 3.6 договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата перераховується: 30% - на поточний рахунок балансоутримувача, а 70% - до міського бюджету.

Відповідно до пункту 3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або у неповному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та міського бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен місяць прострочення (включаючи день проплати).

Згідно з пунктом 3.11 договору у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Відповідно до пункту 7.3 договору в разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому пунктом 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно бути виконане.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна є істотними умовами договору.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що орендар, всупереч ст.10,18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовам договору оренди, вносив орендну плату несвоєчасно та не у повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 20.032006 №2605 та додаткових угод № 1-7 у сумі 190799,48 грн за період з 19.07.2015 по 31.07.2016.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно з яким та в силу приписів статті 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Також, на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (із наступними змінами та доповненнями), відповідно до частини 1 статті 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідач у порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором оренди не оплатив своєчасно і у повному обсязі, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 190799,48 грн. Дана обставина відповідачем не спростована належними та допустимими доказами.

Натомість апелянт посилається на те, що, користуючись своїм монопольним становищем як орган місцевого самоврядування, позивач здійснював нарахування орендної плати по договорах про внесення змін №1-7 незаконно, без погодження з відповідачем, без надання останньому щомісячних рахунків і переважно заднім числом, раніше дати нотаріального посвідчення і державної реєстрації цих змін, а тому апелянт вважає заявлену позивачем заборгованість з орендної плати фіктивною.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Твердження відповідача про те, що розрахунки орендної плати не були погоджені з орендарем, спростовуються умовами договору, оскільки ці розрахунки є невід'ємними частинами договору №2605 та додаткових угод до нього.

Так, матеріали справи містять договір №2605 оренди нежитлової будівлі та майна від 20.03.2006, додаток №1 (перелік майна), розрахунок орендної плати за період з 20.03.2006 по 30.04.2006, лист-узгодження до договору оренди №2605 від 20.03.2006, акт приймання-передачі нежитлової будівлі та майна від 20.03.2006, договір про внесення змін №1 від 29.05.2006 до договору оренди, додаток №1 (перелік майна), розрахунок орендної плати за період з 29.05.2006 по 30.06.2006, лист узгодження від 29.05.2006 до договору про внесення змін №1 до договору оренди, акт прийому-передачі нежитлової будівлі та майна від 29.05.2006, договір про внесення змін №2 від 30.11.2007 до договору оренди, розрахунок орендної плати за період з 03.10.2007 по 30.11.2007, договір про внесення змін №3 від 04.02.2008 до договору оренди, розрахунок орендної плати з 01.11.2007, договір про внесення змін №4 від 29.09.2008 до договору оренди, розрахунок орендної плати за період з 29.09.2008 по 31.10.2008, договір про внесення змін №5 від 04.03.2009 до договору оренди, розрахунок орендної плати за період з 01.01.2009 по 31.01.2009, договір про внесення змін №6 від 13.08.2012 до договору оренди, розрахунок орендної плати за базовий місяць - січень 2012, договір про внесення змін №7 від 22.01.2012 до договору оренди, розрахунок орендної плати за базовий місяць - квітень 2012.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до умов договору, з якими погодився відповідач, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №56/11.

Доказів внесення пропозицій щодо зміни розміру орендної плати за договором у встановленому порядку відповідач суду не надав.

Крім того, у пункті 4.5. договору (у редакції договору про внесення змін №6) сторони домовились, що орендар зобов'язаний здійснювати звірку розрахунків орендної плати із балансоутримувачем та орендодавцем не менш, ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Однак, відповідач, вважаючи, що заборгованість з орендної плати у нього перед орендодавцем взагалі відсутня, доказів здійснення ним звірки розрахунків, як то передбачено пунктом 4.5 договору (у редакції договору про внесення змін №6), не надав.

Натомість відповідач надав докази, які, на думку апелянта, підтверджують факт переплати ним орендної плати орендодавцю, незаконність розрахунків орендної плати за змінами №6, №7 до договору оренди, незаконність змін орендодавцем призначення орендних платежів (а.с.134-а.с.154, том 1).

Колегія суддів зазначає, що надані апелянтом докази є суперечливими, не узгоджуються із договірними домовленостями сторін та проведені відповідачем без врахування умов договору про внесення змін №6 від 13.08.2012 та договору про внесення змін №7 від 22.08.2012, якими сторони узгодили та змінили розмір та ставки орендної плати за користування спірним майном.

Крім того, сторони домовились, що умови договору про внесення змін №6 застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2012, а умови договору про внесення змін №7 застосовуються до відносин між ними, які виникли з 23.04.2012.

Учасниками справи не надані докази того, що договір оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 і договори про внесення змін №№1-7 до цього договору визнавались у встановленому порядку недійсними, а, отже, посилання відповідача на їх незаконність, а відтак, недійсність, є безпідставними та колегією суддів не приймаються до уваги.

Матеріали справи містять детальний розрахунок заборгованості до договором оренди №2605 від 20.03.2006 із зазначенням періоду, суми заборгованості з орендної плати, заборгованості по пені тощо. У підтвердження розміру боргу позивачем надано до витяг з оборотної відомості по нарахуванню орендної плати за спірним договором, який підписаний начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності позивача (а.с.78-а.с.87,том 1).

Перевіривши обґрунтованість та правильність нарахування заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати та пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №2605 від 20.03.2006 та додаткових угод №1-7 до нього у сумі 190799,48 грн та заборгованості по пені у сумі 120817,62 грн.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції у порушення пункту 2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) провадження у даній справі не припинив, оскільки вже є рішення господарського суду у справі №922/2796/16, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо припинення провадження у справі №922/4722/16 у частині стягнення заборгованості за спірним договором, оскільки умовами пункту 3.7 договору орендна плата перераховується: 30% - на поточний рахунок балансоутримувача, а 70% - до міського бюджету. У справі №922/2796/16 рішенням господарського суду стягнуто заборгованість за спірним договором на користь балансоутримувача (Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради), яка за умовами договору становить 30% від орендної плати за період з 01.03.2015 по 01.07.2016. У даній справі №922/4722/16 заявлено до стягнення суму заборгованості, що становить 70% орендної плати за спірним договором за період з 19.07.2015 по 31.07.2016, орендодавцем - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Отже, предмет та підстави у зазначених судових актах, не є тотожніми, оскільки у справі №922/2796/16 стягнення відбувалося на користь балансоутримувача, а у даній справі №922/4722/16 - позов про стягнення заборгованості на користь міського бюджету, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі у частині стягнення заборгованості за спірним договором.

Разом з тим, у справі №922/2796/16 та справі №922/4722/16 стягнення здійнюється на підставі одного і того ж договору №2605 від 20.03.2006 та додаткових угод №1-7 до нього.

Відповідно до частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням приписів частини 5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що господарським судом у рішенні у справі №922/2796/16, яке набрало законної сили за участю одних і тих же учасників справи, встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором оренди №2605 від 20.03.2006 та додаткових угод №1-7 до нього, а також те, що відповідачем допущено порушення істотних умов договору оренди нежитлової будівлі та майна №2605 від 20.03.2006 та додаткових угод до цього договору №№1-7 у частині сплати орендної плати в обумовленому розмірі.

Таким чином, законність спірного договору оренди досліджено судом першої інстанції при прийнятті судового рішення у справі №922/2796/16.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 7.2 договору оренди та договору про внесення змін №6 орендодавець має право вимагати розірвання договору у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не у повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області припинив провадження у справі у частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605, а також договору про внесення змін №1,2,3,4,5,6,7 до нього на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вже є рішення господарського суду, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2796/16 позов місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Управління освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, до Приватного закладу "Харківський гуманітарно - екологічний інститут" задоволено; стягнуто з Приватного закладу "Харківський гуманітарно - екологічний інститут" на користь балансоутримувача в особі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради заборгованості по орендній платі; розірвано договір оренди №2605 від 20.03.2006, укладений між Управлінням освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради та Приватним вищим навчальним закладом "Харківський інститут екології і соціального захисту" (Приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут") та додаткові угоди до нього та зобов'язано Приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" звільнити нежитлові приміщення площею 1478,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул.Матросова, 3 та повернути їх Управлінню освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі №922/2796/16 апеляційну скаргу Приватного закладу "Харківський гуманітарно - екологічний інститут" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2796/17 у частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь балансоутримувача 5838,13 грн основного боргу та про зобов'язання відповідача звільнити спірні нежитлові приміщення та повернути їх Управлінню освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради - скасовано, та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. У частині задоволення позову про розірвання спірного договору та стягнення 80455,58 грн основного боргу рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2796/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017 касаційну скаргу Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 та рішення господарського Харківської області від 11.10.2016 у справі № 922/2796/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі №922/2796/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь балансоутримувача 80455,58 грн основної заборгованості. Розірвано договір оренди №2605 від 20.03.2006, укладений між балансоутримувачем та відповідачем, стягнуто з відповідача на користь прокуратури Харківської області 2663,00 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі №922/2796/16 залишено без змін.

Враховуючи вищенаведене, постанова Харківського апеляційного господарського суду набрала законної сили з моменту її проголошення, у Єдиному реєстрі судових рішень інформація щодо касаційного перегляду зазначених судових актів відсутня.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припиняючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність припинення провадження у справі.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

Проаналізувавши предмет та підстави позовів у частині розірвання спірного договору та додаткових угод до нього, колегія суддів зазначає, що підстава та предмет в цій частині розгляду вказаної справи №922/2796/16 є тотожними з підставою та предметом розгляду даної справи №922/4722/12, а саме: обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу (підстава позову) щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605 та договорів про внесення змін №1,2,3,4,5,6,7 до нього, оскільки позивач у обох справах посилався та те, що орендар належним чином не дотримувався умов договору оренди від 20.03.2006 №2605, а саме: вносив орендну плату несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач не наводить жодних нових підстав щодо розірвання договору оренди, відмінних від підстав позову у справі №922/2796/16, з яким вже звертався до господарського суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач звернувся з позовом до Приватного вищого навчального закладу Харківський інститут екології і соціального захисту з ідентифікаційним номером 23763781 .

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.01.2018 убачається, що зміна повного найменування та скороченого найменування юридичної особи відбулась 26.10.2015, і повним найменуванням юридичної особи з ідентифікаційним номером 23763781 є Приватний заклад Харківський гуманітарно-екологічний інститут .

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що під час розгляду справи №922/2796/16 господарський суд Харківської області, в межах своєї компетенції вже вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і спір у даній справі №922/2796/16 у частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2006 №2605 та договорів №1,2,3,4,5,6,7 про внесення змін до цього договору оренди.

За таких обставин, провадження у даній справі у зазначеній частині правомірно припинено господарським судом першої інстанції на підставі пункту 2 частини 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених вимог про виселення відповідача зі спірного нежитлового приміщення колегія суддів виходить з наступного.

Умовами договору оренди №2605 (у редакції договору про внесення змін №6) чітко визначено, що майно повертається орендарем орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. договору оренди (у редакції договору про внесення змін №6) у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно, у стані не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визначений згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на орендодавця.

Відповідно до пункту 4.13 договору оренди (у редакції договору про внесення змін №6) сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Отже, умовами, що погоджені сторонами у пунктах 2.3. та 4.13. договору передбачено обов'язок орендаря повернути орендоване майно саме орендодавцеві, тобто, особі, від якої це майно було прийняте в оренду.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 01.01.2012 спірний об'єкт оренди за договором переданий Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавцем) відповідачеві (орендареві). Даний акт підписано обома сторонами, скріплено печатками та погоджено із Управлінням освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради (балансоутримувачем).

Як зазначалося вище, у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 у справі №922/2796/16 суд апеляційної інстанції відмовив у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" звільнити нежитлові приміщення та повернути їх Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, оскільки вимоги щодо звільнення спірного об'єкту оренди та повернення їх саме орендодавцеві - Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, у позові не заявлялись.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині виселення Приватного вищого навчального закладу "Харківський інститут екології і соціального захисту" з нежитлової будівлі літ."А-2" площею 1478,9 кв.м за адресою: м.Харків, вул.Матросова,3, та передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/4722/16 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/4722/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.01.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя В.О.Фоміна

Суддя О.В.Шевель