Постанова

від 25.01.2018 по справі 820/5866/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5866/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного нотаріусу Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, суддя Панченко О.В., м. Харків,, повний текст складено 05.12.17 по справі № 820/5866/17

за позовом Приватного нотаріусу Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи"

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати Наказ Міністерства юстиції України №3656/5 від 20.11.2017р. про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора-приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1; стягнути з Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Архітектора Городецького,13, код ЄДРПОУ 00015622), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

У вказаному адміністративному позові позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України №3656/5 від 20.11.2017р. про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017р. у задоволенні клопотання Приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі відмовлено .

Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою ,вважає, що суд не надав правової оцінки фактам, викладеним в ухвалі та не застосував процесуальну норму, яку мав застосувати. Вказує , що на сьогоднішній день позивач позбавлена права на працю, наданого їй статтею 43 Конституції України, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України Про нотаріат , нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Позивач обґрунтувала клопотання тим, що оскаржуваний Наказ вже фактам ) виконується і поновити права, порушені цим Наказом, після прийняття рішення по справі буде неможливо. Тобто , існує дуже висока вірогідність, що на момент набрання законної сили рішенням суду по справі про скасування Наказу Міністерства юстиції України про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цей Наказ вже буде виконаний в повному обсязі. Законом не передбачено право нотаріуса на отримання компенсації від Міністерства юстиції України у випадку визнання судом факту неправомірного застосування тимчасового блокування доступу до реєстру або іншого засобу поновлення своїх прав. Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, передбачена лише можливість оскаржити Наказ про тимчасове блокування доступу в суді. Але без застосування заходів забезпечення адміністративного позову судовий захист прав позивача стає неефективним. Суд першої інстанції не вказав, який інший спосіб для поновлення своїх прав матиме позивач у випадку скасування Наказу Міністерства юстиції України № 3656/5 від 20.11.2017 про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1. Яким чином позивач зможе повернути той строк, в який вона була позбавлена можливості працювати. Вважає , що судом першої інстанції через неповноту дослідження доказів, долучених до клопотання та не надання оцінки доводам, що містяться в клопотанні позивача, не застосовано статтю 1 17 Кодексу адміністративного судочинства в тому випадку, де її застосування є необхідним. Просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про відмову у забезпеченні адміністративного позову від 05 грудня 2017 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.

Міністерство юстиції України заперечує проти задоволення апеляційної скарги , вважає, що ухвалу суду законною та обґрунтованою. Вказує на те , що у разі задоволення апеляційної скарги позивача на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 та зупинення оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України, суд, без розгляду справи по суті, наперед визнає, що зазначене (оскаржуване) рішення суб'єкта владних повноважень є незаконним, таким чином, суд без розгляду справи фактично вирішить спір по суті, що є недопустимим і суперечить вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, зазначає, що прийняттям оскаржуваного рішення позивача не було позбавлено можливості здійснювати нотаріальну діяльність, відповідно до Закону України Про нотаріат , для вчинення яких доступ до реєстру не потрібен, а спірним наказом було лише тимчасово обмежено в доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги , ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення поданого клопотання згідно з ст. 117 КАС України, позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову та не доведено суду, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративний справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову , виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 117 КАС України, в редакції, що була чинною на час прийняття оскарженої ухвали, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з приписами ст.86 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, суду необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративний справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, в редакції, що чинна на час розгляду апеляційної скарги, Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з цим, суд звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності 2 обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, у розумінні наведеної норми закону, суд при вирішенні питання про забезпечення позову повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, а також забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, у разі задоволення такого клопотання шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України №3656/5 від 20.11.2017р. про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду по даній справі фактично суд вирішить по суті до винесення рішення у справі, що є неприпустимим з огляду на положення ст.150 КАС України.

Розглянувши подане позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання про забезпечення адміністративного позову є безпідставним та задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного нотаріусу Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 по справі № 820/5866/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров