Рішення

від 26.01.2018 по справі 826/13126/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2018 року № 826/13126/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка " до 3-ті особи без самостійних вимогГоловного управління ДФС у місті Києві Товариство з обмеженою відповідальністю Прімавера Груп Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 № 0048891404 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" (далі по тексту - позивач, ТОВ Бізнеспоставка ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Прімавера Груп (далі по тексту - ТОВ Прімавера Груп ), Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 вересня 2017 року № 0048891404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13126/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13 листопада 2017.

В судове засідання з'явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дачу, час та місце проведення розгляду вказаної адміністративної справи.

У зв'язку з неявкою зазначених осіб, судом відкладено розгляд справи на 14.12.2017.

В зазначене судове засідання з'явились представник позивача та відповідача, представники третіх осіб без самостійних вимог не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення засідання, клопотань про відкладення або оголошення перерви судового розгляду та про розгляд справи за їх відсутністю, не надходило.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх тим, що відповідач не дотримався вимог чинного законодавства при проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ Бізнеспоставка , не дослідивши належним чином документацію у взаємовідносинах позивача з контрагентами, а висновки в акті перевірки базуються на припущеннях, тому доводи відповідача не підтвердженні належними доказами, висновки в Акті документальної позапланової перевірки позивача від 11.09.2017 № 616/26-15-14-04-04/39448398 не відповідають дійсності, а винесене податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року № 0048891404, представник позивача вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, адже в ході позапланової виїзної перевірки було встановлено порушення в діяльності ТОВ Бізнеспоставка , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 355 400,00 грн.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 14.12.2017) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, а представника позивача зобов'язано до 27.12.2017 надати через канцелярію суду договори поставки, товаросупровідні документи та Акт приймання-передачі Товару відповідно п. 5.3 та п. 6.2 Договору.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва, встановлено, що ТОВ Бізнеспоставка зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією в м. Києві 20.04.2014 року, на податковий облік взято 21.10.2014 року за №77343.

Відповідно до Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: добування кам'яного вугілля; оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

На підставі документальної позапланової виїзної перевірки позивача, яка проводилась з 29.08.2017 по 04.09.2017 складено Акт № 616/26-15-14-04-04/39448398 від 11.09.2017 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ Бізнеспоставка (код 39448398) податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ Прімавера Груп (код 40806565) за період грудень 2016 року (надалі по тексту - Акт перевірки).

Зазначеним Актом перевірки встановлено за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 2 441 006,00 грн. Перевірка повноти визначення податкових зобов'язань за цей же період не проводилась. За вказаний період позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 2 226 979,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму 355 400,00 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ Прімавера Груп за грудень 2016 року в зазначеній сумі (розрахунок вказаної суми міститься в додатку № 3 до Акту перевірки, аркуш справи 24).

Також було вибірково проведена перевірка показників у поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість у рядках 10.1-16 за цей же період, якою встановлено завищення грошових сум в договорах, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та в актах наданих робіт на суму 355 400,00 грн. за період грудень 2016 року.

Під час здійснення перевірки встановлено, що позивач документально оформлював операції щодо придбання газових електростанцій 8кВТ (код товару 2009) з ТОВ Прімавера Груп при відсутності фактичної можливості здійснення ними ідентифікованих операцій з урахуванням відсутності відповідних трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Також встановлено, що ТОВ Прімавера Груп документально оформлено видаткові та податкові накладні, підписані директором ОСОБА_3 для ТОВ Бізнеспоставка на загальну суму 2 132 400,00 грн., в тому числі ПДВ 355 400,00 грн., що підтверджується наявними даними в матеріалах справи податкових та видаткових накладних:

- № 103 від 16.12.2016, номенклатура - газова електростанція 8кВТ; загальна вартість 964 800,00 грн.; вартість робіт без ПДВ 804 000,00 грн.; сума ПДВ 160 800,00 грн. (а.с. 35 і 38);

- № 121 від 19.12.2016, номенклатура - газова електростанція 8кВТ; загальна вартість 500 400,00 грн.; вартість робіт без ПДВ 417 000,00 грн.; сума ПДВ 83 400,00 грн. (а.с. 36 і 39);

- № 129 від 23.12.2016, номенклатура - газова електростанція 8кВТ; загальна вартість 667 200,00 грн.; вартість робіт без ПДВ 556 000,00 грн.; сума ПДВ 111 200,00 грн. (а.с. 37 і 40).

Як встановлено контролюючим органом в Акті перевірки суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту у грудні 2016 року, та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, а також даних Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно виписок банку від 22.12.2016 року в сумі 50 000,00 грн. та від 27.12.2016 року в сумі 158 975,20 грн. ТОВ Бізнеспоставка частково здійснено оплату за отримані товари по договору поставки від 16.12.2016 №16/12-1 БП з ТОВ Прімавера Груп . Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 з вказаним контрагентом станом на 31.12.2016 року рахується кредиторська заборгованість в сумі 1 923 424,8 грн.

Також в Акті перевірки відповідач вказує, що ТОВ Прімавера Груп (код 40806552) не подано фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва та податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік.

Згідно з ЄРПН зазначеним контрагентом позивача документально оформлено придбання газових електростанцій з ТОВ Латен Трейд (код 40235137) в тій кількості та по тій ціні, що було реалізовано в адресу ТОВ Бізнеспоставка . Згідно цього ж реєстру ТОВ Латен Трейд за період своєї діяльності не оформлював придбання вищевказаних товарів.

Зважаючи на вказане, контролюючий орган, дійшов висновку, що позивачем оформлено документальне придбання товару, дійсне джерело якого невідоме. Оформлення господарської операції з ТОВ Прімавера Груп здійснювалась з метою введення в обіг товарів невідомого походження, одержаних в результаті не облікованого виробництва. Відповідач побачив нереальність придбання позивачем товарів у контрагента-постачальника та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалося із контрагентом.

Також в акті перевірки зазначено, що за підсумками проведеного допиту директора ТОВ Прімавера Груп ОСОБА_3, останній здійснив реєстрацію товариства за винагороду без мети та наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, не проводив збори засновників, не затверджував статут підприємства, не призначав посадових осіб, не формував та не вносив кошти в статут підприємства, не складав та не підписував первинні бухгалтерські та податкові документи, вказані дії не доручав іншим особам.

Відповідач також посилається на відсутність підписів директора ТОВ Прімавера Груп на податкових накладних, а відтак це вказує на недостовірні первинні документи, та зазначає про те, що такі документи не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесло податкове повідомлення-рішення форми Р від 25.09.2017 року № 0048891404 згідно пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, пунктів 198.3, пунктів 198.6 статті 198, пунктів 200.1, статті 200 Податкового кодексу України на підставі абз. 3 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ "Бізнеспоставка " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 444 250,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням збільшення 355 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88 850,00 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками в Акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду про скасування останнього.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

В частині висновків Акта перевірки щодо неправомірного формування даних податкового обліку за операціями з контрагентами при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суду належить встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Бізнеспоставка" з його контрагентом - ТОВ " Прімавера Груп"; мету придбання та обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Відповідно до наявного в матеріалах справи договору №16/12-1БП від 16.12.2016 року (надалі по тексту - Договір) між ТОВ Прімавера Груп та ТОВ Бізнеспоставка укладено договір про купівлю-продаж Продукції на умовах, в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1.)

Згідно п.3.5 Договору тривалість гарантійного терміну на Продукцію встановлюється у відповідній специфікації і починає спливати з моменту здійснення поставки.

Пунктом 5.2. Договору зазначено, що поставка Продукції здійснюється Постачальником на умовах, визначених у Специфікації або в інших невід'ємних додатках до цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в Специфікації відсутня зазначена п. 3.5 Договору необхідна інформація щодо гарантійного терміну товару та відомості щодо умов поставки Товару, також слід вказати про відсутність прізвища та ініціалів особи, яка засвідчила вказаний документ, що не дає можливості встановити її правосуб'єктність (Специфікації, які знаходяться на а.с. 32,33,34).

Відповідно до п. 5.3 Договору Постачальник забезпечує належне оформлення провізних та товаросупровідних документів, які передає Покупцю разом з поставленою партією Товару. Суд зазначає, що вказані документи не були надані позивачем ані до матеріалів справи, ані уповноваженій особі контролюючого органу під час здійснення перевірки, що підтверджується додатком № 2 до Акта перевірки.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (в редакції від 25.06.2016, чинній на час здійснення правочину) (надалі по тексту - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на вказані норми, слід зазначити, що видаткові накладні № 103, 121, 129, які містяться в матеріалах справи, не відповідають вказаним нормам, а саме в них відсутнє зазначення місця складання, посади та прізвища осіб, які засвідчили вказаний документ своїм підписом.

Відповідно до Листа ДФС від 15.01.2016 № 621/6/99-99-19-02-02-15 та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зі змінами), затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), у додатку 7 яких визначено форму товарно-транспортної накладної (форма № 1-ТН) (далі - ТТН).

Пунктом 11.1 Правил №363 визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів. Згідно з розділом 1 Правил № 363 ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Визначена форма ТТН є обов'язковою до використання всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та сфери управління.

Згідно з п. 11.4 Правил №363 ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовником (вантажовідправником) виписуються в кількості не менше чотирьох екземплярів; вантажовідправник всі екземпляри засвідчує підписом і за необхідності - печаткою (штампом).

Зважаючи на вказане, позивачу необхідно було витребувати у контрагента ТТН по перевезеному Товару відповідно до Договору для формування своїх первинних бухгалтерських документів та в подальшому для надання контролюючому органу зазначених документів під час перевірки. А твердження позивача про те, що Продавець він же і Постачальник, який здійснював перевезення своїми силами, тому і не надав відповідних документів по перевезенню, судом не приймаються. Адже в разі, якщо вартість за перевезення входила в ціну товару, то суми вартості товару та вартості перевезення повинні бути вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Адже відповідно до п. 5.4. усі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою Продукції, здійснюються за рахунок Сторони, зазначеної у, відповідним чином узгодженому, Замовленні або Специфікації до Договору. Суд зазначає, що копію Замовлення позивачем не надано контролюючому органу під час перевірки та не долучено до матеріалів адміністративної справи, що унеможливлює суду встановити чи фактично було проведено доставку Товару, в якій кількості та скільки це коштувало.

Позивачем надано пояснення відсутності ТТН тим, що його контрагент самостійно доставляв Товар своїми силами та не повинен був складати ТТН, а доставка входила в його ціну.

Також суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи копії податкових накладних від 16.12.2016 №103, від 19.12.2016 №121 та від 20.12.2016 №129, на яких в розділі Посадова (уповноважена) особа зазначається лише прізвище ОСОБА_3 без підпису та печатки підприємства. Відповідно до п. 2 Наказу від 31.12.2015 №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної (в редакції від 01.07.2016) податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Також вказана стаття дає визначення господарській операції - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, суд підтримує висновок контролюючого органу, що поставка робіт для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Контролюючим органом можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності;

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

В акті перевірки встановлено неточності в оформленні первинних документів та відсутність товаро-транспортних накладних або інших документів, які б свідчили про факт отримання Товару позивачем, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені з порушенням вимог законодавства та не відповідають вимогам статті 9 Закону №996-XIV.

Також в матеріалах справи знаходиться лист від Київської міської прокуратури № 9 від 26.07.2017 № 794-17, в якому повідомляється, що допитаний в якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що відношення до фінансово-господарської діяльності та реєстрації ТОВ Прімавера Груп (код ЄДРПОУ 40806552) не має, зареєстрував останнє за грошову винагороду.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року справа № 21-421а11 міститься правовий висновок, відповідно до якого, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зважаючи на вказане, суд підтримує зроблені відповідачем висновки щодо неможливості встановлення хто поставляв Товар позивачу та чи уповноважена на підписання особа засвідчувала фінансово-господарські документи від імені ТОВ Прімавера Груп .

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3.ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Як вбачається з матеріалів справи та списку наданих для перевірки контролюючому органу документів, позивачем платіжним дорученням № 955 від 22.12.2016 року перераховано суму в розмірі 50 000,00 грн. на реквізити ТОВ Прімавера Груп та платіжним дорученням №964 від 27.12.2016 року перераховано на реквізити вказаного контрагента суму 158 957, 20 грн., що становить 208 975,20 грн.

Таким чином, з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач задекларував в період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 2 226 979,00 грн., по факту підтвердив оплату двома вищевказаними платіжними дорученнями на суму 208 975,20 грн. Тому, контролюючим органом проведено перевірку повноти визначення податкового кредиту та встановлено його завищення на загальну суму 355 400,00 грн. за вказаний період 2016 року.

Також суд наголошує, що надані позивачем платіжні доручення № 970 від 04.01.2017, № 971 від 04.01.2017, № 972 від 04.01.2017, № 973 від 04.01.2017, № 974 від 04.01.2017, № 977 від 04.01.2017 не можуть братись до уваги і бути віднесеними, як підтверджуючі документи по господарських відносинах за податковий період грудень 2016 року, адже датовані всі зазначені платіжні доручення 2017 роком. Тому станом на 31.12.2016 року за позивачем рахувалась кредитна заборгованість в сумі 1 923 424,8 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зважаючи на зазначене, основну суму по оплаті Товару було списано в 2017 році в січні місяці, податкові накладні мають ряд недоліків, тому суд погоджується з висновком контролюючого органу в Акті перевірки.

Під час розгляду справи, судом зобов'язано представника позивача надати суду документи, які підтверджують перевезення Товару, акт прийому-передачі Товару та довіреність на прийом Товару уповноваженій особі. Через канцелярію суду від останнього надійшов Акт приймання-передачі Товару № 1/20 до договору поставки від 16.12.2016 № 16/12-1БП від 20.12.2016, місце складення та підписання-місто Київ.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні судом з'ясовано, що Товар доставлено у місто Львів, його приймання здійснював працівник механік УМГ Львівтрансгаз ПАТ Укртрансгаз , проте проаналізувавши зазначені дані в Акті та надані пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про невідповідність Акту фактичним обставинам справи.

Адже представником позивача не надано довіреності на працівника ПАТ Укртрансгаз , який мав право приймати Товар. Крім того, передача Товару, як слідує з пояснень представника позивача, відбувалась у м. Львові, проте місто складання Акту зазначено місто Київ. Таким чином, представником позивача не доведено, як Директором ТОВ Бізнеспоставка перевірено кількість та якість переданого Товару, вказавши в Акті про відсутність претензій.

Також, твердження позивача, що придбаний Товар надалі був поставлений на УМГ Львівтрансгаз ПАТ Укртрансгаз , як на підтвердження реальності проведення господарської угоди між ТОВ "Бізнеспоставка" та контрагентом ТОВ Прімавера Груп , судом не береться до уваги, оскільки представником позивача не надано документів, які це підтверджують.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка" відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспоставка", 03150,м.Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-Б, офіс 11, код ЄДРПОУ 39448398.

Відповідач:. Головне управління ДФС у м. Києві, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Суддя Л.О. Маруліна