Рішення

від 18.01.2018 по справі 908/2217/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/98/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 Справа № 908/2217/17

м.Запоріжжя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестроер" (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 14-а, кв.74)

до відповідача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про поновлення договору оренди землі

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Погрібна С.О., довіреність б/н від 10.10.2017;

від відповідача: Лісняк Є.О., довіреність № 01/03-20/00150 від 18.01.2018;

СУТЬ СПОРУ:

07.11.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестроер" до Запорізької міської ради про поновлення договору оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки №2310100000:05:005:0005, загальною площею 0,0590 га, розташованою за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23а), укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер", зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2004 за №040426100073, на строк десять років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, визначеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер".

Ухвалою суду від 07.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2217/17, присвоєно номер провадження справи 9/98/17, судове засідання призначено на 30.11.2017, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.12.2017.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції. За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В засіданні 26.12.2017 суд в порядку ст. 201 ГПК України відкрив судове засідання та оголосив про розгляд справи по суті в рамках загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.12.2017 розгляд справи відкладено на 18.01.2018.

В судовому засіданні 18.01.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем та мотивовані наступним. 17.02.2014 ТОВ Дестроер звернулося до Запорізької міської ради з листом № 5, яким повідомило про свій намір продовжити договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований 19.11.2004 за № 040426100073 та укладений сторонами строком на 10 років, для розташування кафе за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23а. Право власності на незвершену будівництвом будівлю кафе з підвалом за вказаною адресою визнано за позивачем за рішенням господарського суду Запорізької області від 29.02.2008 у справі № 10/193/08 та підтверджується витягом про реєстрацію прав власності. Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі. Протягом місяця після закінчення дії договору від орендодавця не надійшло повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Однак, додаткова угода до договору оренди землі не підписана, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та на підставі ст.ст. 19, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 179, 187 ГК України, ст.ст. 6, 11, 51 ЦК України, ст.ст. 27, 33 Закону України Про оренду землі , ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування просить позов задовольнити, поновити договір оренди землі на строк десять років, в редакції в угоди, визначеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер".

Відповідач позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні на наступних підставах. Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі , ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. В пунктах 33, 34 договору оренди землі зазначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено та фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору. Як слідує з пункту 8 даного договору, строк його дії сплинув 19.11.2014, на новий строк він поновлений не був, у зв'язку з чим, на підставі п. 30 договору земельна ділянка повинна бути повернута орендодавцеві. Рішенням Запорізької міської ради № 37 від 05.11.2014р. чітко визначено порядок поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі , перелік документів, які додаються до листа-повідомлення заявника щодо поновлення договору оренди землі. Після звернень позивача було підготовлено проект рішення щодо поновлення терміну дії договору, як того вимагає п.1.2.5 регламенту про розгляд заяв громадян та фізичних осіб з питань оформлення земельних ділянок у місті Запоріжжі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради №37 від 05.11.2014. Попри це, під час узгодження проекту рішення постійною комісією міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації та земельних відносин було винесено відповідний протокол, яким відмовлено в узгодженні проекту (п.1.2.7 регламенту). За змістом ст. 33 Закону України Про оренду землі для оформлення факту поновлення договору оренди землі передбачене обов'язкове оформлення додаткової угоди, що має бути укладена сторонами у місячний строк. Проте, в порушення зазначених вимог, позивач цього обов'язку не виконав, проекту додаткової угоди відповідачу не надав, а отже порушив порядок поновлення та звернення з відповідним листом-повідомленням. Таким чином, посилання позивача на ч.6 ст. 33 Закону України Про оренди землі , як на підставу для задоволення його вимог та виникнення на його думку у Запорізької міської ради обов'язку укласти з ним додаткову угоду, є необґрунтованим. Міська рада при здійсненні повноважень власника землі є вільною у реалізації права розпоряджатись землею та виборі суб'єкта щодо надання йому права користування землею. Укладення додаткової угоди в редакції позивача саме на тих умовах і на той строк є неможливим виходячи з того, що на даний час відбулися чисельні зміни у законодавстві України, серед яких є зміна нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 р. Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Запоріжжя , яке є чинним на сьогоднішній день та обов'язковим до виконання. Даним рішенням з 01.01.2016р. введено нову нормативну грошову оцінку земель, яка є істотною умовою договору, та встановлено, що вона підлягає щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, на даний час змінилася істотна умова договору - розмір орендної плати, тому поновлення договору на тих самих умовах є неприпустимим. Крім того, 01.01.2013р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно з яким змінився порядок та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки. Поновлення договору має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, в той час як позивачем заявлено вимоги, які не відповідають способам захисту, передбаченим ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2004р. у Запорізькій територіальній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" було зареєстровано договір оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою (Орендодавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер" (Орендар, позивач), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040426100073.

Згідно з п. 1, п. 2, п. 3 вказаного договору, орендодавець, відповідно до рішення восьмої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 28 від 25.04.2003 та вісімнадцятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 43 від 15.09.2004, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кафе, що знаходиться в м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23а, загальною площею 0,0590 га, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, що є власністю орендаря.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2004 року становила 427360,60 грн. Договір укладено на десять років (п.8 договору).

29.12.20107 та 20.08.2008 сторонами було підписано додаткові угоди до договору оренди землі від 19.11.2004 № 040426100073, якими внесено зміни до пунктів 9, 10, 11, 12 договору, внесено зміни щодо розміру, обчислення, порядку внесення орендної плати та зміни його розміру. Додаткові угоди є невід'ємними частинами договору оренди землі, зареєстровані у державному реєстрі земель.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.02.2008 у справі №10/193/08 незавершену будівництвом будівлю кафе з підвалом літ. А-2 по вул.Сталеварів, 23а у м.Запоріжжя визнано об'єктом нерухомого майна та визнано право власності на цей об'єкт за ТОВ Дестроер . На підставі вказаного рішення зареєстровано право власності позивача на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 18156538 про реєстрацію права власності.

В пункті 39 договору оренди землі встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, з врахуванням пунктів 8, 39 договору, строк його дії з 19.11.2004 по 19.11.2014.

Пунктами 33, 34 договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку на який його було укладено. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку (п.32 договору).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ Дестроер звернувся до міської ради з листом від 17.02.2014 № 5, згідно з яким просило продовжити договору оренди земельної ділянки для розташування кафе, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, 23а.

Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради надано відповідь за № 0966 від 05.03.2014 щодо розгляду листа з приводу поновлення договору, в якій зазначено, що для подальшого розгляду питання поновлення договору необхідно надати до управління документи (оригінали та завірені копії), а саме: договір оренди, додаткову угоду, рішення про відведення земельної ділянки; витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель; довідку з податкової інспекції про відсутність заборгованості по орендній платі за землю; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Із супровідним листом на ім'я начальника управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, ТОВ Дестроер надані матеріали щодо поновлення договору оренди, проект рішення Запорізької міської ради Про поновлення ТОВ Дестроер договору оренди землі по вул. Сталеварів, 23-А для розташування кафе , що згідно із вхідним штемпелем отриманий управлінням 18.09.2014.

Відповідно до протоколу засідання простійної комісії Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин № 6 від 27.01.2016, витяг від 03.02.2016 № 01-01/12/0103 з якого надано відповідачем до матеріалів справи, за наслідком розгляду питання щодо поновлення ТОВ Дестроер договору оренди землі одноголосно ухвалено рішення про доручення члену та секретарю комісії здійснити виїзд та додатково вивчити питання з приводу поновлення договору (п.3.1.3).

У зв'язку з недосягненням згоди щодо поновлення терміну дії договору, ТОВ Дестроер звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження уданій справі.

Проаналізувавши норми законодавства, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Згідно із частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який його було укладено.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

У відповідності до ст. 33 Закону України Про оренду землі існують різні механізми відновлення договірних відносин оренди землі, передбачені п.п.1-5 та п. 6 даної норми Закону. Значене підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 18.10.2017 по справі № 6-1634цс17.

Так, частинами 1-4 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Відповідно до положень зазначеної норми реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої процедури та наявності волевиявлення сторін.

Частиною ж шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому разі закон також вимагає обов'язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі")

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; протягом місяця після закінчення дії договору відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Судом встановлено, що позивач 17.02.2014 письмово звернувся до Запорізької міської ради з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки термін дії якого закінчувався 19.11.2014, на новий строк. Після закінчення терміну дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та користується до цього часу у зв'язку з відсутністю заперечень з боку орендодавця.

Запорізькою міською радою, як Орендодавцем та стороною договору, на звернення позивача від 17.02.2014 будь-якої відповіді, в тому числі й заперечень щодо продовження строку дії договору не надано. Натомість матеріали справи свідчать, що на вказане звернення позивача, управлінням земельних відносин Запорізької міської ради було направлено відповідь від 05.03.2014 № 0966 в якій, зазначено про необхідність надання документів для подальшого розгляду питання з приводу поновлення договору.

Відповідно до протоколу № 6 від 27.01.2016, витяг з якого від 03.02.2016 № 01-01/12/0103 надано відповідачем до матеріалів справи, постійною комісією Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин одноголосно ухвалено рішення про доручення члену та секретарю комісії здійснити виїзд та додаткове вивчення питання з приводу поновлення ТОВ Дестроер договору оренди землі. Як вказує відповідач в письмовому відзиві та доповненні до нього, згідно з протоколом засідання постійної комісії (витяг № 01-01/12/0103 від 03.02.2016) в узгодженні проекту рішення щодо поновлення позивачу терміну дії договору було відмовлено.

Згідно п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як свідчать матеріали справи, після закінчення терміну дії договору - 19.11.2014, позивач з кінця 2014 року та протягом 2015-2017 років продовжив користуватися земельної ділянкою та вносити орендну плату, що підтверджується податковим деклараціями з плати за землю та відповідними платіжними документами, копії яких долучено до матеріалів справи. Починаючи з 2016 року ТОВ Дестроер здійснювало оплату орендних платежів за землю, виходячи з нової нормативної грошової оцінки. Орендодавець протягом місяця після закінчення дії договору письмового повідомлення про відмову в поновленні договору оренди не здійснив. Відповідач надав витяг від 03.02.2016 № 01-01/12/0103 з протоколу № 6 засідання постійної комісії Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин, яке відбулось 27.01.2016, тобто за минуванням більше ніж року після закінчення терміну дії договору.

До того ж із змісту цього витягу із протоколу не вбачається, що ТОВ Детсроер було відмовлено в поновленні терміну дії договору, як вказує відповідач. Фактично було ухвалено рішення про доручення члену та секретарю комісії здійснити виїзд та додаткове вивчення питання з приводу поновлення договору оренди землі, без зазначення при цьому обставин щодо підстав прийняття такого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на пункт 34 договору є необґрунтованим.

Крім того, першочергово слід враховувати наявність волевиявлення орендаря на продовження договору, про яке орендодавця повідомлено завчасно до закінчення терміну його дії, та відсутність заперечень з боку орендодавця щодо продовження користування землею не лише протягом місяця після закінчення строку договору, а й до цього часу, що є достатньо обґрунтованою підставою для вимог орендодавця щодо поновлення договору у порядку, передбаченому законом.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

Згідно з частинами 8, 11 статті 33 цього Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, законодавством прямо передбачено оскарження відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка в даному випадку виражається у зволіканні Запорізької міської ради у наданні відповіді на звернення орендаря щодо вирішення даного питання, в судовому порядку. У разі визнання такої відмови органу в судовому порядку незаконною, права землекористувача підлягають захисту, у відповідності до вищенаведених вимог закону, шляхом поновлення його порушених прав, що виникли в результаті такої відмови органу.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

В процесі розгляду справи в суді, відповідач заявив, що на даний час відбулися чисельні зміни у законодавстві, в тому числі щодо нормативної грошової оцінки землі, що впливає на розмір орендної плати, яка є істотною умовою договору, а також зазначив про рішення Запорізької міської ради №37 від 05.11.2014, яким затверджено регламент щодо порядку поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі , перелік документів, які додаються до листа-повідомлення заявника щодо поновлення договору оренди землі.

Відносно посилання відповідача щодо істотних умов договору, в тому числі розміру орендної плати, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності та висловлення Орендарю, після його звернення, заперечень Орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з цих підстав, існування спору між сторонами з цього приводу. Питання невідповідності орендної плати чинному законодавству до звернення позивача до суду не порушувалося.

Зміна умов договору сторонами може відбуватись і під час розгляду пропозиції про його продовження. Втім, ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що зазначене відбувається за необхідністю .

В пункті 12 договору оренди землі встановлено підстави перегляду розміру орендної плати один раз на рік, втому числі: у випадках, передбачених законом.

Питання щодо збільшення розміру орендних платежів підпадає під дію та регулювання ст. ст. 181, 188 ГК України і, в даному випадку, повинно вирішуватися сторонами окремо від питання продовження дії самого договору оренди. Відповідач не позбавлений можливості у майбутньому звернутися до суду з вимогами щодо внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки землі та орендної плати.

Проаналізувавши умови наведеної позивачем в позовній заяві додаткової угоди, встановлено, що умови, викладені в ній, а саме: поновлення договору на десять років без зміни інших умов договору, відповідають вимогам, встановленим законодавством при поновленні договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено право юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду. Із змісту ст.20 ГПК України слідує, що господарський суд розглядає спори.

Із змісту положень ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення договору оренди землі. Поновлення договору можливе у спосіб та в порядку, передбаченому законом, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України Про оренду землі , тобто самими сторонами договору шляхом укладення додаткової угоди.

Разом з тим, за змістом ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи спір, суд враховує, що договір оренди землі є поновленим автоматично на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а позивач звертаючись до суду із вимогою про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просить суд вирішити питання щодо юридичного оформлення відповідної угоди з відповідачем, враховуючи обов'язковість додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення, укладення в силу законну та наявне зволікання з боку останнього в її укладенні. При цьому, спосіб оскарження чітко в діючому законодавстві не визначений.

В той же час, суд не повинен формально підходити до вирішення спору, при прийнятті рішення мають бути встановлені дійсні обставини справи, а рішення має не лише по формі а й по суті, бути законним.

При цьому, правильність і точність юридичного формулювання не може завадити суду розглянути спір та реалізувати право позивача, передбачене ст.ст. 55, 124 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон від 17.07.97 №475/97-ВР) на судовий розгляд. (Постанова Вищого господарського суду України від 25.05.2017 у справі № 904/8337/16).

Враховуючи встановленні факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача по суті є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання поновленим договору оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки №2310100000:05:005:0005, загальною площею 0,0590 га, розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23а), укладеного між Запорізькою міською радою (код ЄДРПОУ 04053915) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер" (код ЄДРПОУ 32025597), зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2004 за №040426100073, на строк десять років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, визначеної Товариством з обмеженою відповідальністю Дестроер , зміст та умови якої відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: приписам Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України.

При цьому, слід також зазначити, що при викладенні резолютивної частини рішення суд керувався роз'ясненнями, які містяться в пункті 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012р.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки №2310100000:05:005:0005, загальною площею 0,0590 га, розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23а), укладений між Запорізькою міською радою (код ЄДРПОУ 04053915) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер" (код ЄДРПОУ 32025597), зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2004 за №040426100073, на строк десять років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, визначеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер", а саме:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 19.11.2004 №040426100073

Запорізька міська рада, в особі міського голови Буряка Володимира Вікторовича, діючого на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дестроер" в особі директора Степанченко Валерія Вікторовича, діючого на підставі Статуту ТОВ "Дестроер", зареєстрованого у відділі реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради № 00106630 від 10.05.2002, в подальшому "Орендар", з іншого боку, уклали цю додаткову угоду про наступне:

1.Поновити термін дії договору оренди землі від 19.11.2014 №040426100073 на десять років.

2. Всі інші умови вищевказаного договору, не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

3. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 19.11.2004 № 040426100073".

Стягнути з Запорізької міської ради (69106, місто Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дестроер" (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 14-а, кв.74, код ЄДРПОУ 32025597) суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 29.01.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя О.С. Боєва