Постанова

від 24.01.2018 по справі 910/16401/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа№ 910/16401/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газоконденсатне родовище Денисівське

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/16401/16 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газоконденсатне родовище Денисівське

до Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Бізнес Груп

про стягнення 6 005 554,79 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/16401/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Бізнес Груп (надалі - ТОВ Офіс Бізнес Груп , відповідач, боржник, заявник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гравеліт-21 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Газоконденсатне родовище Денисівське (надалі - ТОВ ГКР Денисівське , позивач, стягувач) основний борг у сумі 4 933 565,02 грн, пеню у сумі 984 964,68 грн, 3% річних у сумі 87 025,09 грн та 90 083,32 грн судового збору.

21.07.2017 до Господарського суду міста Києва звернулось ТОВ Офіс Бізнес Груп із заявою про відстрочення виконання рішення у справі № 910/16401/16, яке набрало законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 910/16401/16 заяву ТОВ Офіс Бізнес Груп про відстрочення виконання рішення у справі №910/16401/16 задоволено, відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 на 12 (дванадцять) місяців, починаючи з дня набрання зазначеною ухвалою законної сили.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ТОВ ГКР Денисівське звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 відкрито апеляційне провадження у справі №910/16401/16, встановлено ТОВ Офіс Бізнес Груп строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2018, встановлено ТОВ Офіс Бізнес Груп строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про призначення справи до розгляду.

22.01.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності ТОВ ГКР Денисівське , у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

У судове засідання 24.01.2018 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Частиною 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що відповідач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, а позивач просив розглянути апеляційну скаргу без його участі, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

24.01.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Обґрунтовуючи подану заяву про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік, відповідач зазначав, що в умовах спаду економіки та інфляційних процесів, а також складної економічної кон'юнктури ринку природного газу, ТОВ Офіс Бізнес Груп не змогло виконати економічні прогнози щодо свого розвитку, внаслідок чого опинилось у скрутному фінансовому становищі.

Відповідач вказував, що стягнення з нього заборгованості за судовим рішенням призведе до неможливості виконання ним своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, створить заборгованість по заробітній платі та, як наслідок, створить загрозу банкрутства підприємства.

При цьому, заявник зауважив, що відстрочка виконання рішення не призведе до ще більшого погіршення його економічного стану та банкрутства, а також дасть можливість виконати судове рішення та сплатити позивачеві заборгованість.

Задовольняючи заяву про відстрочку виконання судового рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що фінансовий стан боржника на даний час дійсно тяжкий, що у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення суду, у той час, як надання відстрочки виконання судового рішення надасть боржнику можливість у майбутньому погасити присуджені до стягнення суми без значного фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів.

Разом з тим, судом враховано ту обставину, що вчиняючи дії, спрямовані на покращення економічних показників своєї господарської діяльності, боржник, як продавець, уклав із ТОВ Центральна газопостачальна компанія договір купівлі-продажу природного газу № 114/05-ПГ від 03.05.2017, за умовами якого очікуваний загальний обсяг постачання природного газу протягом періоду з 01.12.2017 по 31.12.2019 складає до 30 000 000 куб.м.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що виконання зазначеного договору надасть боржнику можливість в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі без загрози банкрутства підприємства.

Заперечуючи проти задоволення заяви ТОВ Офіс Бізнес Груп про відстрочення виконання рішення, як під час розгляду заяви судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, позивач вказував на те, що надані відповідачем показники фінансової діяльності фактично спростовують твердження заявника про погіршення його фінансового стану.

Позивач також зауважив, що враховуючи фінансові можливості відповідача, починаючи від дати набрання рішенням законної сили боржник мав достатньо часу для того, щоб погасити заборгованість.

Крім того, позивач наголошував на тому, що обставини можливого поліпшення фінансового стану відповідача є надуманими та недоведеними, оскільки відповідач не володіє обсягом природного газу, необхідного для виконання договору купівлі-продажу № 114/05-ПГ від 03.05.2017, а тому не може здійснити його поставку та отримати прибуток, за рахунок якого може бути виконане судове рішення у даній справі.

В апеляційній скарзі позивач також зазначив, що відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів його виконання, передбачених Законом України Про виконавче провадження , зокрема, за рахунок належного боржнику майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 121 ГПК України в редакції, чинній станом на час розгляду заяви судом першої інстанції та прийняття оскаржуваної ухвали, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Як роз'яснено у пункті 7.1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2. вказаної постанови визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарським процесуальним кодексом України ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

На підтвердження скрутного фінансового становища підприємства заявником надано до суду, зокрема, Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2017 року та баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2017 року (а.с 106-109).

Разом з тим, з вказаних документів вбачається, що за вказаний період чистий дохід відповідача склав 12 912 000,00 грн, фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток) - 3 963 000,00 грн, зменшення дебіторської заборгованості (код рядка 1155) на 101,689 млн грн, а також відсутність збитків за 1 квартал 2017 року, що спростовує твердження заявника про погіршення фінансового стану ТОВ Офіс Бізнес Груп в порівнянні з попередніми періодами.

На переконання колегії суддів, надані документи, можуть свідчити про зменшення обсягів господарської діяльності відповідача в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, а не про існування виняткових обставин, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до ст. 42 та абз. 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, наведені заявником обставини скрутного фінансового становища є наслідком його господарської діяльності, власного комерційного розрахунку та ризику, що не зумовлені об'єктивними та незалежними від нього обставинами.

На переконання колегії суддів, зменшення доходу відповідача від реалізації готової продукції порівняно з аналогічним періодом попереднього року не є винятковим випадком у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки кожен учасник господарських відносин приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Крім того, відповідач не наводить жодних обставин того, що виконання ТОВ Офіс Бізнес Груп своїх зобов'язань перед ТОВ ГКР Денисівське матиме наслідком банкрутство підприємства, а лише вказує на погіршення свого фінансового стану та затримки виплати заробітної плати.

Вказані обставини не є винятковими та такими, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення та не створюють загрози банкрутства боржника.

Також відповідач стверджував про відсутність у ТОВ Офіс Бізнес Груп необхідних коштів для погашення заборгованості перед позивачем та відсутність зареєстрованого за ним нерухомого майна, на яке б могло бути звернуто стягнення в порядку виконавчого провадження, на підтвердження чого надав відповідні довідки, а саме, № 2017/07/06-3/3 від 06.07.2017, видану ПАТ Діві Банк , згідно з якою залишок на поточному банківському рахунку боржника становить 21 968,01 грн та № 3222БТ/032-б/б-032 від 06.07.2017, видану ПАТ Айбокс банк , згідно з якою залишок на поточному банківському рахунку боржника складає 156,87 грн та інформаційну довідку з Державних реєстрів прав на нерухоме майно № 91645264 від 11.07.2017 (а.с. 110-113).

При цьому, колегія суддів критично ставиться до таких тверджень заявника, оскільки вказані довідки підтверджують залишок коштів лише на рахунках у зазначених банках та дана інформація не свідчить про відсутність коштів на рахунках у інших банківських установах.

Водночас, увага суду звертається на те, що відсутність у боржника грошових коштів та нерухомого майна не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, передбачених Законом України Про виконавче провадження способів виконання рішення суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.08.2015 у справі №910/5238/14.

Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач також посилався на те, що вчиняючи дії, спрямовані на покращення економічних показників своєї господарської діяльності, боржник, як продавець, уклав із ТОВ Центральна газопостачальна компанія договір купівлі-продажу природного газу № 114/05-ПГ від 03.05.2017, за умовами якого очікуваний загальний обсяг постачання природного газу протягом періоду з 01.12.2017 по 31.12.2019 складає до 30 000 000 куб.м.

Разом з тим, твердження відповідача стосовно того, що виконання зазначеного договору надасть йому можливість в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі після закінчення строку, на який буде надано відстрочку (1 рік), колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки такий договір укладено на термін до 31.12.2019, та крім того, жодних доказів наявності у ТОВ Офіс Бізнес Груп необхідного обсягу газу для здійснення такої поставки заявником суду не надано.

Колегія суддів також враховує ту обставину, що з моменту прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 03.04.2017, якою рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №910/16401/16 залишено без змін, минуло достатньо часу, проте, на момент розгляду зазначеної заяви рішення залишається невиконаним і заявником не надано жодних доказів, що свідчать про намагання відповідача його виконати хоча б частково.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР).

Колегія суддів зважає на п. 1 статті 6 §1 Конвенції, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду .

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру , а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження стягнення грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, і щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2016 у справі №910/10547/15.

Відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

На противагу наведеному, в оскаржуваній ухвалі господарський суд не навів переконливих доводів щодо наявності виняткових обставин у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає, що відповідачем не доведено наявності виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішення суду буде виконаним за умови надання заявнику відстрочки, а також в матеріалах справи відсутні докази загрози банкрутства підприємства.

Разом з тим, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень та не є обставиною, що утруднює їх виконання.

Вищевказане свідчить про передчасність висновку місцевого господарського суду про наявність достатніх підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Водночас, місцевий господарський суд, надаючи відстрочку виконання судового рішення строком на 12 місяців, не навів обґрунтування того, що після закінчення цього строку фінансовий стан боржника покращиться і останній матиме змогу погасити заборгованість перед позивачем. Тобто відстрочка виконання рішення строком на 12 місяців нічим не обумовлена, жодних доказів на підтвердження того, що рішення суду буде виконаним за умови надання заявнику відстрочки на вказаний термін матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення заяви, а тому визнає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №910/16401/16 строком на 12 місяців помилковими.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 2, 3 частини 1 статті 277 ГПК України, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ТОВ ГКР Денисівське підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/16401/16 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ Офіс Бізнес Груп про відстрочку виконання судового рішення.

При цьому, судовий збір у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газоконденсатне родовище Денисівське на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/16401/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/16401/16 скасувати повністю.

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Бізнес Груп про відстрочку виконання рішення у справі № 910/16401/16 в повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Бізнес Груп (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Перемоги, будинок 40 ідентифікаційний код 36581832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газоконденсатне родовище Денисівське (61057, Харківська обл., місто Харків, провулок Театральний, будинок 4, ідентифікаційний код 32030408) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №910/16401/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук