Постанова

від 23.01.2018 по справі 905/1949/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 справа № 905/1949/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_4 ОСОБА_5, керівник не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» , м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. у справі№ 905/1949/17 (суддя Г.В. Левшина) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудексперт» , м.Дружківка Донецької області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» , м.Добропілля Донецької області простягнення 99215,40грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудексперт» , м.Дружківка Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» , м.Добропілля Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 99215,40грн. за договором №КС141016 від 14.10.2016р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. у справі №905/1949/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції. Підставами для скасування рішення апелянт вважає порушення судом норм матеріального права та недотримання останнім норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, за твердженнями скаржника, враховуючи насильницьке захоплення підприємств, неможливість вести господарську діяльність і, як наслідок, часткову втрату дієздатності щодо видобутку та реалізації вугілля, Товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» не відповідає вимогам ст.80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо дієздатності, а отже не може бути належним відповідачем у справі. На думку апелянта, розгляд справи можливий після повернення йому майна та відновлення у повному обсязі дієздатності.

Відповідач також посилається на те, що обставини насильницького захоплення майна мають всі ознаки форс-мажору (непереборної сили), у зв'язку з чим при розгляді справи мають бути застосовані правові наслідки, передбачені ст.617 ЦК України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. у справі №905/1949/17 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 23.01.2018р.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

На поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудексперт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач наголошує, що договір №КС141016 від 14.10.2016р. укладався з підприємством, яке має юридичну адресу та розрахунковий рахунок на підконтрольній Україні території. На переконання позивача, проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження сторін, особливий режим та посилання скаржника на постанову Верховної Ради України від 17.03.2015р. №254-VIII не можуть вважатися форс-мажорними обставинами, оскільки вже діяли на час укладення договору.

У судовому засіданні 23.01.2018р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, беручи до уваги, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, з огляду на те, що позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, приймаючи до уваги достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності означеного учасника справи.

Відповідно до ст.269 ГПК України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

14.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудексперт» (далі - виконавець) був підписаний договір №КС141016 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених договором, виконавець зобов'язується власними силами та на свій ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні роботи (далі - роботи): обстеження та оцінка технічного стану будівель та споруд замовника зі складанням паспортів технічного стану будівель (споруд), у відповідності з умовами технічного завдання (додаток №1).

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили строк виконання робіт: 60 календарних днів з дня укладення договору.

За умовами пункту 2.1 загальна вартість робіт по договору визначається на підставі кошторису робіт (додаток №2) та містить у собі всі витрати виконавця та становить 99215,40грн., у тому числі ПДВ - 20% - 16535,90грн. Вартість робіт є кінцевою та змінам не підлягає.

Відповідно до п.7.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.03.2017р. включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, на виконання умов договору №КС141016 від 14.10.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудексперт» були виконані роботи на суму 99215,40грн., про що свідчить наявний у матеріалах справи акт здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) №41 від 12.12.2016р., який підписаний сторонами без будь-яких зауважень та скріплений печатками підприємств.

Наявність простроченої заборгованості стала підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудексперт» з позовом до суду за захистом порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як зазначалося раніше, на виконання умов договору №КС141016 від 14.10.2016р. позивачем були виконані роботи на суму 99215,40грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) №41 від 12.12.2016р. Зазначений акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

За приписами ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За умовами пункту 2.4 договору розрахунки за виконані виконавцем роботи по договору здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі отриманого замовником рахунку. У разі, якщо строк оплати припадає на вихідний чи святковий день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

Оскільки наявність заборгованості по договору №КС141016 від 14.10.2016р. в сумі 99215,40грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не надано доказів сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленому позивачем розмірі (99215,40грн.).

Посилання апелянта на те, що обставини насильницького захоплення майна мають всі ознаки форс-мажору (непереборної сили), тому при розгляді справи мають бути застосовані правові наслідки, передбачені ст.617 ЦК України, судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Згідно зі ст.607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Приписами ч.1 ст.617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами пункту 6.1 договору узгоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору.

Сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань по цьому договору в умовах, передбачених в п.6.2 договору, зобов'язана у розумний строк письмово повідомити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), з наступним наданням документу відповідно до п.6.4 договору (п.6.3).

Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органу України (п.6.4).

Доказів виконання умов вищезазначених пунктів договору відповідачем не надано, що позбавляє останнього права посилатися на наявність форс-мажорних обставин як на підставу для звільнення від відповідальності.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. Згідно ч.2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ч.1 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону).

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

В якості підстави для звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» називає проведення антитерористичної операції на сході України та, як наслідок, настання для відповідача форс-мажорних обставин. На підтвердження зазначеного апелянт посилається на сертифікати Торгово-промислової палати України, копії яких наявні в матеріалах справи. Разом з тим, зазначені сертифікати не підтверджують форс-мажорні обставини саме за спірним договором №КС141016 від 14.10.2016р., а засвідчують настання обставин непереборної сили для відповідача з 13.03.2017р. при дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Крім того, судова колегія враховує, що договір №КС141016 від 14.10.2016р. було укладено між сторонами вже після настання зазначених в апеляційній скарзі подій на непідконтрольних українській владі областях. До того ж, обставини, пов'язані з захопленням підприємства, не мають безпосереднього відношення до взаємовідносин сторін за договором підряду №КС141016 від 14.10.2016р.

Щодо тверджень відповідача про те, що з огляду на насильницьке захоплення підприємств, неможливість вести господарську діяльність і, як наслідок, часткову втрату дієздатності щодо видобутку та реалізації вугілля, Товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» не відповідає вимогам ст.80 ЦК України щодо дієздатності, а отже не може бути належним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції наголошує наступне.

У зв'язку з відсутністю передбачених ч.4 ст.91 ЦК України відомостей про припинення діяльності відповідача, останній зберігає свою юридичну правоздатність, зокрема, нести грошові зобов'язання перед позивачем.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» , м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. у справі №905/1949/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2017р. у справі №905/1949/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 23.01.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО