Постанова

від 23.01.2018 по справі 910/15382/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/15382/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

від позивача: Євстіфєєв Ю.В.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 (повний текст рішення складено 18.10.2017)

у справі №910/15382/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС"

про стягнення 145054,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" про стягнення 143539,09 грн, з яких 122000,40 грн боргу, пені у розмірі 9465,66 грн, інфляційних втрат у розмірі 2196,01 грн, 10% річних у розмірі 3777,00 грн та 6100,02 грн штрафу.

В подальшому позивачем подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, 10 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якої позивач просив стягнути 122000,40 грн боргу, пеню в розмірі 10635,50 грн, 10% річних у розмірі 4244,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 2074,01 грн та штраф у розмірі 6100,02 грн.

Дану заяву судом першої інстанції прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ" суму основної заборгованості в розмірі 122000 грн 40 коп, пеню в розмірі 10635 грн 50 коп, втрати від інфляції в розмірі 2074 грн 01 коп, 10% річних в розмірі 4244 грн 95 коп, штраф у розмірі 6 100 грн 02 коп та суму судового збору у розмірі 2175, 82 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/15382/17 в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" 6199,02 грн. штрафу.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому скаржник зазначає, що законодавством чітко врегульовано, що за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання можливо лише стягнення пені, посилаючись на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду України від 07.11.2011 у справі №3-121гс11 (№5002-2/5109-2010).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікової І.А., суддів Гаврилюка О.М., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2017.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/15382/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15382/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікової І.А., суддів Куксова В.В., Тарасенко К.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/15382/17; призначено справу до розгляду на 23.01.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях, позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" 6199,02 грн. штрафу є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач вказує, що одночасне стягнення з учасника господарський відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. При цьому позивач посилається на судову практику, зокрема, постанови Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 09.04.2012 у справі №20/246-08, від 09.04.2012 у справі №3-88гс11, від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011, від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 №20/246-08, від 09.04.2012 №3-88гс11.

В судове засідання апеляційної інстанції 23.01.2018 представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ", як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС", як покупцем, був укладений договір поставки №250417/1344 (далі - Договір) з Протоколом розбіжностей.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, в подальшому іменовані "товар", відповідно до видаткових накладних, в яких визначається номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.1.2. Договору підтвердження факту узгодження сторонами асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару відповідно до видаткової накладної, яка після її підписання має юридичну силу специфікації в розумінні ст.266 Господарського кодексу України.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що загальна сума договору визначається, як сума всіх видаткових накладних, які будуть підписані між сторонами протягом дії даного договору. Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України, сторони домовились визначати грошовий еквівалент вартості товару в доларах США/евро. Ціна товару визначається в гривні, з розрахунку курсу продажу долара США/евро на міжбанківському валютному ринку на день поставки товару.

Відповідно до п.4.1. Договору постачальник зобов'язаний передати товар в строки додатково погоджені з покупцем на умовах: EXW Франко-склад постачальника: Київська область, м.Київ, вул. Пшенична, 9 (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року). За погодженням сторін, товар може бути доставлений на умовах DDP: склад покупця (відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що покупець зобов'язаний перерахувати повну 100% оплату на п/р постачальника за запасні частини протягом 21 календарних днів та за шини протягом 14 календарних днів з дати отримання товару у розмірі, визначеному у видатковій накладній.

Згідно з п.10.9. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до завершення всіх взаєморозрахунків за даним договором. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №2331-0001522 від 04.05.2017.

Проте відповідачем вартість даного товару не була оплачена в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 122000,40 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості у розмірі 122000,40 грн. за поставлений за Договором товар.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 122000,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 10 635,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 2074,01 грн, 10% річних у розмірі 4244,95 грн та штраф у розмірі 6100,02 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, п.6.3. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) за прострочення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми невиконаного зобов'язання. В порядку статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

Пунктом 6.4. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони погодили, що у випадку порушення строків перерахування оплати за товар більше ніж на 45 календарних днів на суму до 250000,00 грн покупець, окрім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, а за прострочення оплати вартості товару на суму більше 250000,00 грн - 8% від суми перевищення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу та пені, та зазначив про можливість одночасного стягнення пені та штрафу.

Проте, колегія суддів вважає даний висновок помилковим з огляду на наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за Договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 у справі №6-1374цс17.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п.6.3. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), сторони погодили, що в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, враховуючи факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 10635,50 грн, 10% річних у розмірі 4244,95 грн, інфляційних втрат в розмірі 2074,01 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 6100,02 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 6100, 02 грн, а рішення суду - скасуванню в частині вказаних позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові; в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/15382/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 6100, 02 грн.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39209821, адреса: Україна, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32825675, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, кім. 204) суму основної заборгованості в розмірі 122000 грн 40 коп, пеню в розмірі 10635 грн 50 коп, втрати від інфляції в розмірі 2074 грн 01 коп, 10% річних в розмірі 4244 грн 95 коп, та суму судового збору у розмірі 2084 грн 32 коп."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32825675, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, кім. 204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39209821, адреса: Україна, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33) витрати по сплаті судових витрат у розмірі 2393 грн. 40 коп.

Матеріали справи №910/15382/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді В.В. Куксов

К.В. Тарасенко

(повний текст постанови складено 29.01.2018)