Ухвала

від 28.03.2018 по справі 910/15382/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 28.03.2018Справа №  910/15382/17 Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., за участі секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи За заявою          Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" про                    розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від                                         11.10.2017 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ" До                    Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" Про                    стягнення 143 539,09 грн. За участі учасників справи відповідно до протоколу судового засідання ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙТІПІ" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" (далі – відповідач) про стягнення 143 539,09 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15382/17 розгляд справи призначено на 27.09.2017 року. Рішенням Господарського суду міста Києва від  11.10.2017 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК МТС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙТІПІ” суму основної заборгованості в розмірі 122  000 грн 40 коп, пеню в розмірі 10 635 грн 50 коп, втрати від інфляції в розмірі 2 074 грн 01 коп, 10% річних в розмірі 4  244 грн 95 коп, штраф у розмірі 6 100 грн. 02 коп. та суму судового збору у розмірі 2175, 82 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК МТС” задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/15382/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 6100, 02 грн. Викладено резолютивну частину в наступній редакції: „ Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК МТС” (ідентифікаційний код юридичної особи: 39209821, адреса: Україна, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЙТІПІ” (ідентифікаційний код юридичної особи: 32825675, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, кім. 204) суму основної заборгованості в розмірі 122000 грн 40 коп, пеню в розмірі 10635 грн 50 коп, втрати від інфляції в розмірі 2074 грн 01 коп, 10% річних в розмірі 4244 грн 95 коп, та суму судового збору у розмірі 2084 грн 32 коп.” 22.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК МТС” про розстрочку виконання рішення суду. 23.01.2018 ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено вирішення питання про прийняття заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 до повернення матеріалів справи №910/15382/17 до Господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2017 вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні. Представник заявника в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив. У судовому засіданні представник стягувача заперечив проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення посилаючись на те, що відповідач здійснює господарську діяльність на свій власний ризик, а також на те, що боржником не надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у зв'язку з чим останній звернувся до суду із зазначеною заявою. Крім того зазначив, що заявник аргументує своє скрутне фінансове становище лише власними доводами, проте не надає жодних документів на підтвердження свого фінансового стану. Розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК МТС” про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 по справі 910/15382/17 суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення,  які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. За приписами ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/15382/17, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. У пункті 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9  від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Відтак, розстрочкою є виконання рішення частками з певним інтервалом у часі. Відповідно до п.7.2. вказаної Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як встановлено судом з матеріалів заяви, відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження обставин скрутного фінансового становища чи ризику припинення господарської діяльності у зв'язку з одномоментним стягненням суми боргу у примусовому порядку. Розглядувана заява місить лише доводи та припущення заявника, які жодним доказом не підтверджуються. З огляду на викладені обставини, зокрема на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду. Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю. Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.232, 233, 234, 331, Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛОГІСТИК МТС” про розстрочку виконання рішення суду про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2017 по справі 910/15382/17. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в передбаченому законом порядку. Дата підписання: 02.04.2018. Суддя                                                                                                 М. О. Лиськов