Постанова

від 25.01.2018 по справі 910/15132/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 910/15132/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Сітайло Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Дегтярьов Д.Т., довіреність № б/н від 16.01.2018;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжшляхбуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий" про видачу другого екземпляру наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16 (суддя Курдельчук І.Д., м. Київ) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжшляхбуд" про стягнення 603 481,78 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інжшляхбуд" 460 000 грн. попередньої оплати, перерахованої позивачем відповідачу за договором підряду від 12.04.2016 №12/04/16, та 143 481, 78 грн. неустойки, а всього 603 481,78 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/15132/16 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Інжшляхбуд" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду на користь ТОВ "Зодчий": 460 000 грн. збитків; 89 700 пені і 8 245,50 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення від 21.11.2016 Господарським судом міста Києва 12.01.2017 видано відповідний наказ у справі № 910/15132/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Інжшляхбуд" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/15132/16 залишено без змін.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Зодчий" про видачу другого екземпляру наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на наступне.

Після відкриття виконавчого провадження ВП № 53380879 та накладення арешту на грошові кошти, що містилися на всіх наявних у боржника рахунках, ТОВ "Інжшляхбуд" відкрило нові рахунки в Управлінні ДКСУ у Деснянському районі та Казначействі України.

Через перебування наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16 у виконавчій службі на виконанні позивач позбавлений можливості подати органові Казначейства оригінал виконавчого документа.

Враховуючи викладене, а також з огляду на виконання рішення у даній справі виконавчою та казначейською службами, позивач просив видати йому другий екземпляру наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/15132/16 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий" про видачу другого екземпляру наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі 910/15132/16 задоволено; на виконання даної ухвали та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/15132/16 видано другий примірник наказу.

Ухвала суду мотивована тим, що через перебування наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16 у виконавчій службі на виконанні позивач позбавлений можливості подати органові Казначейства оригінал виконавчого документа.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/15132/16 скасувати.

В обґрунтування даної апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про дату та час судового засідання.

Також, скаржник вказує на те, що грошові кошти на рахунках, відкритих в органах казначейства, мають цільове призначення та є бюджетними, а відтак, на думку скаржника, вимоги позивача за рахунок цих коштів задоволені бути не можуть.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2018 надав пояснення, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була надіслана за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (який отримано судом станом на дату проведення даного судового засідання) об'єктом поштового зв'язку Київ 232 02.01.2018 адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення за номером 0411619759818 .

Станом на дату даного засідання відповідачем ухвалу суду в органі поштового зв'язку отримано не було, хоча скаржника 02.01.2018 повторно повідомлено про надходження на його адресу поштового відправлення.

Застосовуючи відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що неотримання відповідачем поштових відправлень (судових повісток) свідчить про зловживання товариством з обмеженою відповідальністю "Інжшляхбуд" своїми процесуальними правами.

Крім того, подавши апеляційну скаргу, скаржник мав сам дізнатися щодо її призначення чи повернення.

Також, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду апеляційної скарги є неможливим через сплив 30-денного строку, встановленого ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених обставин, враховуючи те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, отже його позиція є викладеною і зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом по суті у даному судовому засіданні з прийняттям постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вже вказувалося, 12.01.2017 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ на виконання рішення від 21.11.2016 у справі № 910/15132/16.

Після відкриття виконавчого провадження ВП № 53380879 та накладення арешту на грошові кошти, що містилися на всіх наявних у боржника рахунках, ТОВ "Інжшляхбуд" відкрило нові рахунки в Управлінні ДКСУ у Деснянському районі та Казначействі України.

Державним виконавцем 06.10.2017 було винесено постанову про арешт коштів, що містяться на рахунках № 37122000001162 в Управлінні та №№37514001185445, 37515000185445 у Казначействі України.

Листом Управління від 10.10.2017 № 22/01-33/356 було повідомлено Відділ про повернення постанови про арешт коштів боржника від 06.10.2017, яке було обґрунтовано тим, що Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 не передбачено накладення арешту на кошти боржника.

У листі Управління 20.10.2017 № 22/01-33/362 було роз'яснено, що механізм виконання рішення про стягнення коштів з боржника, у якого відкритий рахунок у органі державного казначейства, затверджений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників і для забезпечення виконання судового рішення до Управління стягувачу слід надати заяву на підставі пункту 24 Порядку та перелік документів, визначений пунктом 6 Порядку.

Разом з тим, ТОВ "Зодчий" не може виконати вимоги Управління та звернутися до органу казначейства згідно з вимогами Порядку, оскільки оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16 знаходиться у матеріалах виконавчого провадження № 53380879.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" не містить положень, згідно з якими стягувач без закінчення виконавчого провадження мав би можливість отримати оригінал наказу господарського суду. Водночас, підстав для завершення державною виконавчою службою виконавчого провадження немає, оскільки судове рішення не виконано.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся до суду із заявою про видачу другого екземпляру наказу.

Частиною четвертою статті 116 Господарського процесуального кодексу України (у попередній редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання має бути проведено в різних місцях чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один відповідач та один позивач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, боржником вважається визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Як вже вказувалося, відповідачем були відкриті рахунки в органах Казначейства.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

1) заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

2) оригінал виконавчого документа;

3) судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

4) оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

В свою чергу, позивач через перебування наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16 у виконавчій службі на виконанні позбавлений можливості подати органові Казначейства оригінал виконавчого документа.

Враховуючи викладене, а також з огляду на виконання рішення у даній справі виконавчою та казначейською службами є необхідним видати позивачу другий екземпляру наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення заяви позивача щодо видачі другого екземпляру наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16.

Доводи апелянта про те, що грошові кошти на рахунках, відкритих в органах казначейства, мають цільове призначення та є бюджетними, а відтак, на думку скаржника, вимоги позивача за рахунок цих коштів задоволені бути не можуть, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про видачу другого екземпляру наказу бути не можуть, з огляду на наступне.

Так, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від № 45 від 30.01.2013 (на який посилається апелянт) не містить заборони на видачу наказу суду відносно боржника, в якого є рахунок в казначейській службі, а також заборони стягнення з такого рахунку.

При цьому, слід зазначити, що рахунки відповідача, відкриті в казначейських органах, не є бюджетними.

До того ж наявність таких рахунків не може бути перешкодою для видачі другого екземпляру наказу, оскільки на даний час не можливо передбачити, цільове призначення коштів, які будуть розміщені на цих рахунках станом на час здійснення казначейською службою виконання рішення.

Також, слід зазначити, що саме казначейська служба при вжитті заходів до виконання буде вирішувати можливість звернення стягнення на грошові кошти відповідача, що розміщені на рахунках в казначействі.

За наведених обставин, вказані вище доводи апелянта жодним чином не можуть бути перешкодою для видачі другого екземпляру наказу.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по даній справі, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чижов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви позивача про видачу другого екземпляру наказу Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/15132/16.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про дату та час судового засідання, слід зазначити наступне.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/15132/16 про призначення до розгляду заяви позивача на 05.12.2017 була направлена відповідачу за адресою його офіційного місцезнаходження 29.11.2017.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) , і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Вказана ухвала суду була повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Враховуючи наведені вище положення Постанови Пленуму відповідач вважається повідомленим належним чином про дату та час судового засідання, що було призначено на 05.12.2017.

Тому, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження матеріалами даної справи.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інжшляхбуд" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/15132/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 30.01.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Сітайло

М.А. Дідиченко