Постанова

від 24.01.2018 по справі 914/527/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа № 914/527/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Скрипчук О.С.

Суддів Зварич О.В.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіну В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 б/н від 20.10.2017 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 (суддя Крупник Р.В., повний текст рішення складено 10.10.2017 року)

у справі № 914/527/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Перлини Галичини , м.Львів-Винники

до відповідача-1: Підберізцівської сільської ради, с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області

до відповідача-2: Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, м. Пустомити Львівської області

до відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів

до відповідача-4: Реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області, м. Жовква Львівської області

до відповідача-5: Реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області, м. Пустомити Львівської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_4, м. Львів

2. ОСОБА_2, м. Винники

3. ОСОБА_3, м. Винники

4. ОСОБА_5, с. Ганачівка Перемишлянського Львівської області

про приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки, скасування реєстраційних записів у Державному реєстрі речових прав.

за участю представників:

від позивача : Ломага Ю.Т. - договір про надання юридичної (правової) допомоги б/н від 15.03.2017 року

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Ільків Ю.М. - довіреність № 08/06-3 від 03.01.2018 року;

від відповідача-4: не з'явився;

від відповідача-5: не з'явився;

від третьої особи-1 з боку відповідача: не з'явився;

від третьої особи-2 з боку відповідача: ОСОБА_8 - договір про надання правової допомоги № 01/06-17/Ю від 19.06.2017 року

від третьої особи-3 з боку відповідача: ОСОБА_8 - договір про надання правової допомоги № 02/06-17/Ю від 20.06.2017 року

від третьої особи-4 з боку відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Перлини Галичини звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Підберізцівської сільської ради та Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельні ділянки, скасування реєстраційних записів у Державному реєстрі речових прав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 року у справі № 914/527/17 позов ТзОВ Перлини Галичини задоволено частково. Суд виніс рішення, яким:

- скасував накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.03.2015р. №13-1879/16-15-СГ, від 07.05.2015р. №13-4636/16-15-СГ, від 07.05.2015р. №13-4637/16-15-СГ, від 18.08.2015р. №8169/28-15 Про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки ;

- визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №37855000 від 21.05.2015р., видане ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 та скасував реєстраційний запис у Державному реєстрі речових прав за №640977046236.

- визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №36727209 від 24.04.2015р., видане ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 та скасував реєстраційний запис у Державному реєстрі речових прав за №624639046236;

- визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №37845657 від 21.05.2015р., видане ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_4 та скасував реєстраційний запис у Державному реєстрі речових прав за №640849246236;

- визнав недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно №46245298 від 24.10.2015р., видане ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_5 та скасував реєстраційний запис у Державному реєстрі речових прав за №758020046236.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу б/н від 20.10.2017 року, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржники стверджує, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку, що земельна ділянка на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту знаходиться у користуванні ТзОВ Перлини Галичини , оскільки ним не досліджено розділ № 6 Умови і строки передачі земельної ділянки договору оренди землі від 16.06.2009 року.

Сторонами, третьою особою 1 та третьою особою 4 не було подано до суду відзивів на апеляційну скаргу.

Апелянтами було подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі. Дане клопотання мотивоване тим, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.01.2018 року було відкрито провадження у справі № 450/104/18 за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ Перлина Галичини про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 16.09.2009 року, укладеного між ТзОВ Перлина Галичини та Пустомитіською РДА Львівської області, яка є пов'язаною із даною справою.

Судова колегія відхилила клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що господарський суд першої інстанції оцінив наявні у справі докази, застосував норми матеріального і процесуального права і 05.10.2017 року прийняв рішення в даній справі. Апеляційний господарський суд у процесі розгляду апеляційної скарги має за наявними у справі доказами повторно розглянути справу та перевірити законність і обґрунтованість зазначеного рішення місцевого господарського суду. Проте, апеляційним господарським судом рішення господарського суду першої інстанції не може бути визнано незаконним і необґрунтованим в апеляційному порядку з огляду на обставини, встановлені у справі № 450/104/18 Пустомитівського районного суду, оскільки останні виникли пізніше прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду Львівської області з цієї справи.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2009р. головою Пустомитівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №429 Про передачу земельної ділянки в оренду ТзОВ Перлини Галичини для будівництва автосалону з сервісним центром на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту , яким було вирішено передати в оренду ТзОВ Перлини Галичини земельну ділянку площею 1,40 га. для будівництва автосалону з сервісним центром на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту в довгострокову оренду терміном на 30 років.

Пізніше, 16.06.2009р. між ТзОВ Перлини Галичини та Пустомитівською РДА укладено договір оренди землі (надалі договір). Вказаний договір зареєстровано в Пустомитівському РВ УДЗК про, що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.06.2009р. за №040945800012.

Відповідно до п.2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 1,4000 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_6.

Договір укладено на 30 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.3.1 договору).

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва автосалону з сервісним центром. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що протягом лютого-липня 2015 року відповідачем-3 (Головним управлінням Держземагенства у Львівській області) було прийнято наступні накази:

- наказ №13-747/16-15-СГ від 03.02.2015р., яким надано ОСОБА_5 дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,06 га, розташованої на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва;

- наказ №13-2827/16-15-СГ від 25.03.2015р., котрим надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,06 га, розташованої на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва;

- наказ №13-2828/16-15-СГ від 25.03.2015р., котрим надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,06 га, розташованої на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва;

- наказ №13-6593/28-15-СГ від 03.07.2015р., котрим надано ОСОБА_4 дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,06 га, розташованої на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва.

Пізніше Головним управлінням Держземагенства у Львівській області було прийнято наступні накази:

- наказ №13-1879/16-15-СГ від 10.03.2015р. про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки, загальною площею 0,0672 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер НОМЕР_2), розташовану на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва;

- наказ №13-4636/16-15-СГ від 07.05.2015р. про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,0600 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер НОМЕР_4), розташовану на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва;

- наказ №13-4637/16-15-СГ від 07.05.2015р. про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0,0672 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва;

- наказ №8169/28-15 від 18.08.2015р. про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки, загальною площею 0,0600 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер НОМЕР_5), розташовану на території Підберізцівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для індивідуального садівництва.

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на підставі вказаних наказів третім особам було видано свідоцтва про право власності на земельні ділянки і їх право власності було зареєстровано в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Львівській області про передачу третім особам у власність земельних ділянок та свідоцтва про право власності на ці земельні ділянки, оскільки вважає, що відповідачем-3 порушено положення ч.5 ст.116 ЗК України (надання земельних ділянок у власність третіх осіб, без попереднього їх вилучення з користування позивача), так як земельні ділянки кадастровий НОМЕР_1 (власник - ОСОБА_2.), НОМЕР_3 (власник - ОСОБА_5.), НОМЕР_4 (власник - ОСОБА_2.), НОМЕР_5 (власник - ОСОБА_4.) накладаються на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_6 (орендар - ТОВ Перлини Галичини ).

В процесі розгляду справи, з метою з'ясування факту накладання земельних ділянок, а також обставин того, чи фактичне місцезнаходження земельної ділянки позивача відповідає її місцезнаходженню, яке зазначене в технічній документації судом першої інстанції призначалася судова експертиза, за результатами якої був здійснений Висновок експерта №285/17 від 31.07.2017р. комісійної судової інженерно-технічної експертизи у справі №914/527/17. З даного висновку вбачається наступне:

- площа та межі земельної ділянки, площею 1,4000 га, кадастровий НОМЕР_6, розташованої на території Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту, яка перебуває в оренді ТОВ Перлини Галичини на підставі договору оренди землі від 16.06.2009р., відповідає площі та межам, зазначеним в Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Перлини Галичини та договору оренди;

- існує накладення земельних ділянок ОСОБА_3 (кадастровий НОМЕР_1), ОСОБА_5 (кадастровий НОМЕР_3), ОСОБА_2 (кадастровий НОМЕР_4), ОСОБА_4 (кадастровий НОМЕР_5), ТОВ Перлини Галичини (кадастровий НОМЕР_6). Площі накладання складають відповідно: 672 кв.м., 588 кв.м., 205 кв.м., 79 кв.м. Питання в частині яка земельна ділянка на яку накладається, виходить за межі компетенції судового експерта, визначається юридичним шляхом, ймовірно черговістю складання технічних, правовстановлюючих документів на надані земельні ділянки.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Згідно ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України (в редакції станом на момент укладення договору оренди землі від 16.06.2009р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Натомість редакція ст.ст. 125, 126 ЗК України станом на момент набуття третіми особами права власності на земельні ділянки була наступною: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є орендарем земельної ділянки на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту площею 1,4000 га, кадастровий номер: НОМЕР_6 на підставі договору оренди землі від 16.06.2009р., укладеного строком на 30 років. Вказаний договір зареєстровано в Пустомитівському РВ УДЗК про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.06.2009р. за №040945800012. Зазначений договір на момент розгляду справи є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався.

Пізніше, в 2015 році, треті особи у справі, на підставі оскаржуваних наказів Головного управління Держземагенства у Львівській області отримали у власність земельні ділянки на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту площами 0,0672га, 0,0672га, 0,0600га та 0,0600га.

Судом встановлено, що існує накладення земельних ділянок ОСОБА_3 (кадастровий НОМЕР_1), ОСОБА_5 (кадастровий НОМЕР_3), ОСОБА_2 (кадастровий НОМЕР_4), ОСОБА_4 (кадастровий НОМЕР_5), ТОВ Перлини Галичини (кадастровий НОМЕР_6). Площі накладання складають відповідно: 672 кв.м., 588 кв.м., 205 кв.м., 79 кв.м.

Враховуючи той факт, що позивач отримав в оренду земельну ділянку раніше до отримання третіми особами своїх ділянок у власність, за таких обставин суд дійшов висновку, що саме ділянки третіх осіб накладаються на земельну ділянку позивача і ці ділянки частково було сформовано із земельної ділянки останнього.

Оскільки позивач згоди на часткове вилучення своєї земельної ділянки не надавав і в матеріалах справи відсутні докази припинення його права оренди на землю, відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувані розпорядження Головного управління Держземагенства у Львівській області суперечать вимогам ч.5 ст.116 ЗК України.

Згідно ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.03.2015р. №13-1879/16-15-СГ, від 07.05.2015р. №13-4636/16-15-СГ, від 07.05.2015р. №13-4637/16-15-СГ, від 18.08.2015р. №8169/28-15 Про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки підлягають до задоволення.

Твердження апелянтів про законність дій відповідача-3 при прийнятті оскаржуваних наказів, оскільки у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку з кадастровим НОМЕР_6, яку орендує позивач, судом оцінюються критичного, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.5 ЗУ Про державний земельний кадастр державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях .

Аналогічне положення міститься в п.3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051.

Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держземагентство. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства (п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, в редакції, станом на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень).

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення .

Договір оренди землі, укладений між позивачем та Пустомитівською РДА, було зареєстровано в Пустомитівському РВ УДЗК про, що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.06.2009р. за №040945800012. Отже, інформацію про земельну ділянку площею 1,4000 га, кадастровий номер: НОМЕР_6 було зареєстровано в Державному реєстрі земель ще до моменту набрання чинності ЗУ Про Державний земельний кадастр (01.01.2013р.), відтак відомості про цю земельну ділянку мали бути перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку без подання про це позивачем заяви.

В даному випадку, з моменту укладення договору оренди землі від 16.06.2009 року та реєстрації цього договору в Пустомитівському РВ УДЗК в позивача виникло право оренди земельною ділянкою площею 1,4000 га., кадастровий номер: НОМЕР_6, так як це передбачалося чинними на той час положеннями ст.ст.125, 126 ЗК України, а відсутність в подальшому зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди цієї земельної ділянки не може слугувати підставою для висновку про відсутність в позивача такого права і про існування у відповідача-3 права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою шляхом її передачі у власність третім особам.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянтів про неможливість встановити місцезнаходження земельної ділянки позивача, так як її межі не винесені в натуру. Зокрема, такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: кадастровим планом земельної ділянки , каталогом координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки позивача та Висновком експерта №285/17 комісійної судової інженерно-технічної експертизи в даній справі .

Враховуючи що підлягають до задоволення позовні вимоги про скасування наказів відповідача-3 про затвердження технічної документації щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність третіх осіб, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки, які видавалися на підставі цих наказів та скасування державної реєстрації права власності за третіми особами.

Щодо позовної вимоги про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача, то така задоволенню не підлягає, оскільки останнім не було зазначено в чому конкретно має полягати таке відновлення.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви, позивачем було зазначено відповідачами осіб до яких ним не пред'являлося позовних вимог, а саме Підберізцівську сільську раду Пустомитівського району Львівської області та Відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області. Враховуючи зазначену обставину, суд першої інстанції обгрнутовано в задоволенні позовних вимог позивача до Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області відмовив.

У апеляційній скарзі апелянти вказують, що даний спір не належить до компетенції господарських судів. Суд відхиляє дані доводи скаржника враховуючи наступне.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції ст.12 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року).

Згідно п.6 ч.1 ст.12 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року). господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

У п.п.1.1, 1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог. Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства (п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Оскільки в даному випадку оспорюються накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (органу держави), на підставі яких третім особам було видано свідоцтва про право власності та зареєстроване це право у відповідному реєстрі, у третіх осіб виникло право цивільне, а тому спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватно - правовий характер і повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 12 ст. 30 ГПК України (в редакції від 15.12.2017 року) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 року залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 270, 274, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2017 року залишити без змін.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.01.2018 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

судді Зварич О.В.

Матущак О.І.