Постанова

від 22.01.2018 по справі 924/438/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Справа № 924/438/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутінвестсервіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2017 р. у справі №924/438/17 (суддя Муха М.Є., повний текст рішення складено 28.07.2017 року)

за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутінвестсервіс"

2) Хмельницької районної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про 1) визнання незаконним та скасування розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 15.02.2007р. №183/07-р "Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду ТОВ "Добробутінвестсервіс" земельної ділянки на території Шумовецької сільської ради";

2) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 р.

за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1,

відповідача 1 - ОСОБА_2Ф,

відповідача 2 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.07.2017 року у справі №924/438/17 позов заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутінвестсервіс", Хмельницької районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 15.02.2007р. №183/07-р "Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду ТОВ "Добробутінвестсервіс" земельної ділянки на території Шумовецької сільської ради"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007р. задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 15.02.2007р. №183/07-р "Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду ТОВ "Добробутінвестсервіс" земельної ділянки на території Шумовецької сільської ради". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007р., укладений між Хмельницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Добробутінвестсервіс", з припиненням його дії на майбутнє.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 15.02.2007р. №183/07-р "Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду ТОВ "Добробутінвестсервіс" земельної ділянки на території Шумовецької сільської ради" не узгоджується з приписами Земельного кодексу України та прийняте всупереч визначеному порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, враховуючи вказане суд дійшов висновку про його незаконність та як наслідок про його скасування. Оскільки, Хмельницька районна державна адміністрація прийняла розпорядження №183/07-р від 15.02.2007р., яке не відповідає вимогам законодавства та яке визнано недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний договір оренди від 02.03.2007р. суперечить чинному на час його укладення законодавству, що свідчить про необхідність визнання його недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1, товариство з обмеженою відповідальністю "Добробутінвестсервіс", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2017 року у справі №924/438/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, зокрема, що у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади. Однак, в порушення вказаної норми закону заступник прокурора Хмельницької місцевої прокуратури подаючи позовну заяву у даній справі по суті захищає інтереси фізичної особи ОСОБА_3, у власності якої знаходиться земельна ділянка та яка вправі самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Окрім того, апелянт просить суд застосувати позовну давність у відповідності до ст. 267 ЦК України. Також скаржник зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду даної справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим він позбавлений був можливості подати докази в обґрунтування своєї правової позиції, а також заяву про застосування строків позовної давності до винесення рішення у даній справі в суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апелянта про неможливість подання до місцевого господарського суду заяви про застосування строків позовної давності у даній справі та додаткових доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції (зокрема, копію договору купівлі продажу від 07.08.2013 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та висновок судового експерта №432/016 від 16.12.2016 року), колегією суддів встановлено, що в судових засіданнях, що відбулися в господарському суді Хмельницької області 23.05.2017 року, 07.06.2017 року, 19.06.2017 року та 24.07.2017 року представник відповідача-1 участі не брав, а поштові конверти з повідомленням відповідача-1 про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції поверталися до суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 73, 81, 91, 105). За наведених обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем-1 не було подано заяву про застосування строків позовної давності та додаткові докази у справі при розгляді даного спору в суді першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а тому така заява про застосування строків позовної давності та додаткові докази приймаються до розгляду в суді апеляційної інстанції.

Встановивши, що частина земельної ділянки орендованої відповідачем-1 знаходиться у власності фізичної особи ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав для залучення її до участі в справі в якості третьої особи, оскільки право власності вказаної особи не оспорюється у даній справі та внаслідок розгляду даного спору обсяг її прав, як власника земельної, ділянки порушено не буде.

Від Хмельницької місцевої прокуратури на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що при подані позовної заяви прокурором було дотримано вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 29 ГПК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року №482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи покладено обов'язки щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передачі у власність, надання в користування, в тому числі в оренду, вилучення (викуп) земельних ділянок. Таким чином, у Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом даної категорії, тому прокурор пред'явив цей позов в інтересах держави як позивач.

Також вказує, що про порушення, зазначені у позові, прокурору стало відомо з листів Хмельницької районної ради від 27.03.2017 року №116/01-07, Хмельницької РДА від 13.01.2017 року №40/03-120/17, відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28.03.2017 року №10-28-99.4-1982/0/15-17, а тому строк позовної давності позивачем було пропущено з поважних причин. Просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2017 року у справі №924/438/17 залишити без змін.

Відповідач-2 та третя особа правом на подання до суду письмових пояснень з приводу доводів наведених в апеляційній скарзі не скористались, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Оскільки явка учасників судового процесу в судове засідання обов'язковою не визнавалася, останні належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні, без участі представників відповідача-2 та третьої особи.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів зазначених в ній, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2006 року Хмельницькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №1340/06-р, яким надано дозвіл ТОВ "Добробутінвестсервіс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5 га, із них 0,40 га для ведення підсобного сільського господарства, 2,10 га із зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу державної власності) в землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Шумовецької сільської ради для будівництва автомобільно - сервісного комплексу.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 15.02.2007р. №183/07-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Добробутінвестсервіс" на території Шумовецької сільської ради та передано ТОВ "Добробутінвестсервіс" в користування на умовах оренди терміном на 20 років земельну ділянку із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення (пасовище) за межами населених пунктів на території Шумовецької сільської ради загальною площею 2,23 га, із них 1,84 га для будівництва автомобільно - сервісного комплексу, змінивши її цільове призначення з віднесенням до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, 0,39 га для ведення підсобного сільського господарства.

02.03.2007р. між Хмельницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Добробутінвестсервіс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №255, відповідно до п.2 якого в оренду передано земельну ділянку площею 2,23 га із земель державної власності, із них: 1,84 га - для будівництва автомобільно - сервісного комплексу, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; 0,39 га для ведення підсобного сільськогосподарського господарства, із земель сільськогосподарського призначення (пасовище). Грошова оцінка земельної ділянки складає 1 026 371 грн.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України (в ред. чинній на дату винесення розпорядження) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частина 3 ст.122 Земельного кодексу України (в ред. чинній на дату винесення розпорядження) передбачає, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Таким чином, із аналізу вказаних норм Земельного кодексу вбачається, що районним державним адміністраціям не надано повноважень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване розпорядження від 15.02.2007р. №183/07-р прийняте Хмельницькою районною державною адміністрацією із перевищенням наданих законодавством повноважень, що як наслідок може бути підставою для визнання договору оренди від 02.03.2007 року недійсним.

Однак, оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині безпідставності звернення органу прокуратури з позовом у даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закону України "Про прокуратуру" визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, ст. 23 Закону, що встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді. Зокрема, частиною 3 вказаної статті, передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац перший та другий частини третьої статті 23).

Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України (в редакції, що діяла на момент звернення прокурора з позовом у даній справі) прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або 3 ст. 25 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

При цьому, у випадках відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор безсумнівно має право на подання позову в інтересах держави.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Однак, інтереси держави, як власника земельної ділянки, не є тотожними інтересам фізичної особи, як власника земельної ділянки, оскільки державна та приватна власність є самостійними та окремими формами власності і їх способи захисту обумовлені суб'єктивним складом учасників відповідних правовідносин.

Поряд з цим судом апеляційної інстанції беззаперечно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825089900:02:002:0024, загальною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Шумовецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та знаходиться у власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2013 року, повністю накладається на земельну ділянку площею 2,23 га, яка знаходиться в оренді у ТОВ "Добробутінвестсервіс" згідно договору оренди №225 від 02.03.2007 року та розташована за межами населених пунктів на території Шумовецької сільської ради. Наведене підтверджується висновком експерта №432/016 від 16.12.2016 року (а. с. 156-162).

Тобто, на момент звернення прокурора з позовом у даній справі (04.05.2017 року), частина (а саме 2,0 га з 2,23 га орендованих відповідачем-1) земельної ділянки, яка знаходиться у строковому платному користуванні відповідача-1 вже належала на праві власності ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2013 року (а. с. 167).

Таким чином, підстави для звернення прокурора з позовом до суду за захистом прав та інтересів держави на момент такого звернення (04.05.2017 року) були відсутні у зв'язку з відсутністю самого права власності держави на частину земельної ділянки (а саме 2,0 га з 2,23 га орендованих відповідачем-1) переданої в оренду відповідачу-1, та як наслідок відсутністю права та інтересу держави, які б потребували захисту.

Колегія суддів дійшла висновку, що наведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора в частині позбавлення права користування за договором оренди від 02.03.2007 року відповідача-1 земельною ділянкою площею 2,0 га.

Що ж до частини земельної розміром 0,23 га, які передані відповідачу-1 в користування спірним розпорядженням та договором оренди, та на які не накладається земельна ділянка ОСОБА_3 (згідно висновку експерта №432/016 від 16.12.2016 року), суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, районним державним адміністраціям не надано повноважень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що підтверджується положеннями ч. 2 ст.20, ч. 3 ст. 120 Земельного кодексу України (в ред. чинній на дату винесення спірного розпорядження). Тобто оскаржуване розпорядження від 15.02.2007р. №183/07-р прийняте Хмельницькою районною державною адміністрацією із перевищенням наданих законодавством повноважень, наслідком чого є недійсність договору оренди від 02.03.2007 року.

Поряд з цим, відповідачем-1 в суді апеляційної інстанції заявлено про застосування строків позовної давності у даному спорі, відповідно до ст. 267 ЦК України, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався без участі представника відповідача-1 та матеріали справи містять докази, про те що його не було належним чином повідомлено про дату час та місце розгляду даної справи в місцевому господарському суді.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Відповідно, вирішуючи спір, суд повинен встановити момент початку перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і можливість захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України ( в ред. чинній на момент звернення прокурора з позовом) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Початок перебігу строку позовної давності починається не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (постанови Верховного Суду України від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014р. у справі №916/2414/13).

Крім того, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Апеляційним господарським судом встановлено, що прокурор своєчасно не здійснив прокурорської перевірки, як це передбачено Законом України "Про прокуратуру" та з огляду на те, що оскаржуване розпорядження винесено 15.02.2007 року, а оскаржуваний договір укладений 02.03.2007 року, з позовною заявою у даній справі прокурор в інтересах держави звернувся до суду лише 04.05.2017 року. Враховуючи наведе суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові в частині позбавлення права орендаря на користування земельною ділянкою розміром 0,23 га.

За таких обставин рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2017 року у справі №924/438/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 282 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутінвестсервіс" задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24.07.2017 р. у справі №924/438/17 скасувати та прийняти нове рішення.

3. В задоволенні позову Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави - відмовити.

4. Стягнути з прокуратури Хмельницької області (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, ідент. код 02911102) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добробутінвестсервіс" (31363, Хмельницький район, с. Ружичанка, вул. Центральна, 29, ідент. код 34584370) 3520 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.

6. Справу №924/438/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30.01.2018 року.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.