Постанова

від 30.01.2018 по справі 826/14561/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14561/16 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Ауріс до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Група компаній Ауріс (далі - Позивач, ТОВ ГК Ауріс ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2016 року №0010081206.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, у межах камеральної перевірки у контролюючого органу відсутні повноваження на вивчення терміну реєстрації податкових накладних, по-друге, під одним реєстраційним номером ДПІ у Печерському районі складено два акта камеральної перевірки різних суб'єктів господарювання, по-третє, такий акт щодо ТОВ ГК Ауріс Позивачу не направлявся взагалі, по-четверте, зі змісту жодного з актів камеральної перевірки неможливо встановити, щодо якої (яких) податкових накладних встановлено порушення граничного терміну реєстрації.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального, вказуючи на те, що приписами Податкового кодексу України передбачено відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, а такий факт може бути встановлений у ході камеральної перевірки.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 26.05.2016 року ДПІ у Печерському районі було проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Техойл за січень - лютий 2016 року. У ході перевірки встановлено, що за звітний період суб'єктом господарювання порушено граничний термін реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31 до 60 днів, сума ПДВ - 3 333,33 грн., за що п. 120-1.1 ст. 120 ПК України передбачена відповідальність. Результати перевірки зафіксовані в акті від 26.05.2016 року №1028/26-55-12-06 (а.с. 8-9), примірник якого було направлено Позивачу.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, 26.05.2016 року ДПІ у Печерському районі було проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Ауріс за січень - лютий 2016 року. У ході перевірки встановлено, що за звітний період суб'єктом господарювання порушено граничний термін реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 1 до 15 днів, сума ПДВ - 24 905,52 грн. по двом податковим накладним, за що п. 120-1.1 ст. 120 ПК України передбачена відповідальність. Результати перевірки зафіксовані в акті від 26.05.2016 року №1028/26-55-12-06 (а.с. 56-57), примірник якого Позивачу не направлявся.

На підставі викладених в акті перевірки від 26.05.2016 року №1028/26-55-12-06 висновків Відповідачем 26.05.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення форми Н №0010081206, яким до Позивача застосовано штраф за затримку граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше днів у розмірі 10% в сумі 2 490,55 грн. (а.с. 7).

За наслідками адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії рішеннями ГУ ДФС у Київській області від 03.08.2016 року №17398/00/26-15-10-01 (а.с. 12-14) та ДФС України від 05.09.2016 року №19123/6/99-99-11-03-01-25 (а.с. 10-11) залишено без змін.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 75, 76, 120-1, 201 Податкового кодексу України, Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених наказом Міндоходів України від 14.06.2013 року №165, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у межах камеральної перевірки контролюючий орган не вправі досліджувати питання своєчасності реєстрації податкових накладних, оскільки вони не є даними податкової звітності. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не надано пояснень щодо причин існування двох актів перевірки щодо різних суб'єктів господарювання з одним реєстраційним номером та датою складання, а в самих актах відсутні відомості щодо податкових накладних, які зареєстровані з порушенням граничних строків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України у редакції, яка була чинною на момент проведення перевірки, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За привалами ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Крім того, зі змісту пп. 1 п. 2.5 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міндоходів України від 14.06.2013 року № 165 (далі - Методичні рекомендації), вбачається, що за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки. Зразки форм актів про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій; у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі порушень (помилок) не виявлено (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання). Натомість, як вірно зауважив суд першої інстанції, податкова накладна у системному розумінні глави 2 розділу ІІ та ст. 201 ПК України не належить до податкової звітності, у зв'язку з чим своєчасність або несвоєчасність її подання не можуть охоплюватися предметом камеральної перевірки.

Крім того, правильність даних висновків Окружного адміністративного суду м. Києва підтверджується з законодавчими змінами, які знайшли свій вияв з 01.01.2017 року в абзаці 2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а саме - предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що станом на 26.05.2016 року у ДПІ у Печерському районі були відсутні повноваження на проведення камеральної перевірки даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Ауріс .

Крім того, судовою колегією враховується, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України надано визначення принципу належного урядування , який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Пунктом 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Разом з тим, всупереч наведених норм, на адресу ТОВ Ауріс було направлено акт перевірки ТОВ Техойл . При цьому, як вірно підкреслив суд першої інстанції, ДПІ у Печерському районі не надано пояснень причин існування з одним реєстраційним номером та датою складання двох різних актів камеральної перевірки окремих платників податків, у той час як згідно пп. 3 п. 2.5 Методичних рекомендацій акт про результати камеральної перевірки у день складання реєструється в окремому журналі реєстрації актів про результати камеральних перевірок.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладених можливе у випадку незабезпечення платником податків їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Однак, відсутність в акті перевірки відомостей щодо реквізитів податкових накладних унеможливлюють їх ідентифікацію та, відповідно, перевірку правильності висновків податкового органу щодо порушення термінів їх реєстрації, на чому вірно наголосив суд першої інстанції, скасовуючи оскаржуваний акт індивідуальної дії.

Крім іншого, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Ауріс до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 30 січня 2018 року.