Постанова

від 29.01.2018 по справі 629/4392/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Ткаченко О. А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 629/4392/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2017, м. Харків, по справі № 629/4392/17

за позовом ОСОБА_2

до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лозівської міської ради Харківської області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 4/10 від 09.02.2017 року, складену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Лозівської міської ради Харківської області, та закрити справу.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день час розгляду справи повідомлені належним чином, в звязку з чим суд згідно ч.4 ст.229, ч.1 ст. 308 КАС України переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 31.01.2017 року інспектором відділу благоустрою Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_3 складено протокол про порушення ОСОБА_2 (керівником відділення) п. 5.7.1.14 державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів території м. Лозова, а саме 30.01.2017р. о 09.00 год. самовільне встановлення об'єктів зовнішньої реклами по вул.Соборна в м.Лозова Харківської області, за що передбачена відповідальність ст.152 КУпАП (а.с. 48).

Протокол складено за участю свідків правопорушення ОСОБА_4, ОСОБА_5

ОСОБА_2 від підпису протоколу відмовилася.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення №4/10 від 09.02.2017 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Лозівської міської ради Харківської області встановлено, що ОСОБА_2 31.01.2017р. о 09.00 год здійснила самовільне встановлення об'єкта зовнішньої реклами по вул. Соборна у м. Лозова та визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, накладено штраф в розмірі 1700 грн. (а.с.43).

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржила її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного встановлення об'єкта зовнішньої реклами доведений, позивач є посадовою особою ТОВ " Споживчий кредит", а тому рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 218 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, ст. 152 цього кодексу, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.

Пунктом 2 частини 1 ст. 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів , визначено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, у тому числі, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно п. 5.7.1.14 Правил благоустрою території м. Лозова на об'єктах благоустрою заборонено самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами.

Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_2, як посадову особу, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с.43).

Вважаючи доведеним факт вчинення самовільного встановлення об'єкту зовнішньої реклами посадовою особою ТОВ " Споживчий кредит" , суд першої інстанції в якості доказів врахував протокол, покази свідків, відеозапис та ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів вважає зазначені докази відповідно до ст.76 КАС України не достатніми, оскільки в своїй сукупності не дають дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Колегія суддів зазначає, що суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП є громадяни, посадові особи і громадяни суб'єкти підприємницької діяльності.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 притягається до відповідальності як посадова особа, керівник відділення.

В постанові адміністративної комісії взагалі не зазначено ні місце роботи, ні посада яку обіймала ОСОБА_2 на час її складання. Проте штраф до ОСОБА_2 застосовано 1700 грн.(сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), отже максимально передбачений санкцією ст.152 КУпАП до посадових осіб.

Наданий відповідачем ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань , станом на 28.11.2017р. містить відомості що ОСОБА_2 є керівником відділення № 170 ТОВ " Споживчий кредит", проте не містить відомостей щодо перебування на цій посаді позивача станом на час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. (а.с.44-45)

Допитані судом свідки ОСОБА_5І . та ОСОБА_4 також не підтвердили статусу ОСОБА_2 на час складання постанови, а лише надали пояснення щодо факту розміщення зовнішньої реклами та відмови ОСОБА_2 від дачі пояснень та підписання протоколу.

В якості спростування доводів відповідача щодо перебування позивача на керівній посаді у відділенні № 170 ТОВ" Споживчий кредит" позивачем до суду першої інстанції було надано довідку з місця роботи, в якій зазначено, що станом на 09.02.2017р. ОСОБА_2 працювала фахівцем з обслуговування клієнтів ТОВ Споживчий кредит , а також надано посадову інструкцію. (а.с.17, 19)

Проте судом першої інстанції не враховано зазначені докази, не надано їм оцінки, крім того не повно з'ясовані обставини по справі, а саме не встановлено чи була ОСОБА_2 належним суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, не перевірено чи була вона посадовою особою на час прийняття постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що вона не може бути притягнена до адміністративної відповідальності, оскільки не була посадовою особою на час складання постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України судом апеляційної інстанції запропоновано сторонам надати суду докази на підтвердження, або спростування зазначених обставин.

На вимогу суду позивачем надано копію трудової книжки, з якої вбачається, що ОСОБА_2 з 28.11.2016 року по 06.09.2017р. обіймала посаду фахівця з обслуговування клієнтів ТОВ Споживчий кредит , а з 06.09.2017 року переведена на посаду керуючого відділення № 170 ТОВ Споживчий кредит .

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 09.02.2017р. (складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності) ОСОБА_2 не була посадовою особою ТОВ " Споживчий кредит", не наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а отже не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.

Інших належних доказів на підтвердження того, що позивач станом на час притягнення її до адміністративної відповідальності мала статус посадової особи, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином достатніх та беззаперечних доказів, що підтверджують факт порушення позивачем ст.152 КУпАП відповідачем не надано до суду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено складу правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірного притягнення апелянта до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення відповідачем є обґрунтованими.

Враховуючи наведене, постанова по справі про адміністративне правопорушення № 4/10 від 09.02.2017 року є протиправною та підлягає скасуванню, із закриття провадження у справі, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову, з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 271, 286, 310,315,317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2017 по справі № 629/4392/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лозівської міської ради Харківської області № 4/10 від 09.02.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8