Рішення

від 24.01.2018 по справі 313/558/17

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.01.2018

Справа № 313/558/17

Провадження № 2/313/34/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 року смт.Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: судді Веселівського районного суду Запорізької області Кравцова С.О., при секретарі судового засідання Василенко Л.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3 розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5,третя особа ОСОБА_6. про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 позивач ОСОБА_1 звернулась до Веселівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.

30.05.2017 року до Веселівського районного суду Запорізької області надійшла заява від відповідача 1 ОСОБА_4 про залучення до цивільної справи ОСОБА_6 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів,ухвалою суду зазначене клопотання було задоволено.

Позивач в своєму позові зазначає,що 25 березня 2005 року нею була видана довіреність на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 терміном на десять років, тобто дійсною до 25 березня 2015 року.

Своєю нотаріально завіреною довіреністю вона уповноважила відповідачів розпоряджатися (здати в оренду, отримувати натуроплату, обміняти, продати за ціну та на умовах на свій розсуд) земельною ділянкою розміром 10,6798, та що знаходяться на території Білоріцької сільської ради Веселівського районуЗапорізької області, належною їй на праві власності на підставі державного актана право власності на земельну ділянку серії ЗП № 073293, виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 09.07.2004 р. на підставі її розпорядження від 11.02.2003 р. № 39.

Для цього позивачем було надано їм право представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у: відповідних установах, організаціях,підприємствах, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також уповноважених органах, органах місцевого самоврядування тощо, подавати від імені позивача необхідні у кожному конкретному випадку документи, включаючи заяви, одержувати документи, підписувати цивільно-правові документи, втому числі договори відчуження, одержувати належні їй за результатами укладених правочинів грошові суми, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.

Відповідно до довіреності, діючи як уповноважена позивачем особа, ОСОБА_4 02 жовтня 2014 року уклав з ОСОБА_6І( третя особа), договір оренди землі без № (далі Договір) на належну позивачеві на праві власності на підставі державного акта земельну ділянку серії ЗП №073293 площею 10,6798 га ріллі кадастровий номер 2321280500:02:009:0003 терміном на 50 років, тобто до 02.10.2064 року. Згідно з п. 9 та п. 11 Договору орендна плата повинна сплачуватися в грошовій формі готівкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 089,50 грн. в рік, яка повинна бути внесена до 31.12. кожного року або може бути виплачена одноразово у повному обсязі, за весь термін дії договору оренди.

У зв'язку з тим, що вона жодного разу ні від орендаря земельної ділянки ні від своїх представників, не отримувала належну їй за Договором орендну плату, 15.07.2016 р. змушена була звернутися до Веселівського районного суду про примусове стягнення з Орендаря ОСОБА_6 належної їй орендної плати за 2015 рік. В судовому засіданні при розгляді тієї справи було встановлено, що ОСОБА_6 сплатила за умовами договору від 02.10.2014 р. орендну плату за 2015 рік наперед в сумі 8 089,50 грн., які отримав ОСОБА_4 04.03.2015 р. на підставі виданої позивачем довіреності, строк дії якої до 25.03.2015 р., Веселівським районним судом 21.03.2017 р. прийнято рішення про відмову їй в задоволенні позову до ОСОБА_6

Крім того під час розгляду цивільної справи до орендаря ОСОБА_6І були допитані у судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5В,які. підтвердили факт отримання від ОСОБА_6 належної їй орендної плати на підставі довіреності, а також того, що ОСОБА_4 дійсно була написана 04.03.2015 року розписка про отримання орендної плати в сумі 8 089,50 грн. за договором оренди від 02.10.2014 року. ОСОБА_4 в суді пояснив, що отримуючи гроші, він діяв в межах повноважень наданих позивачем ОСОБА_1 у довіреності.

На неодноразові звернення позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо надання пояснень з приводу розмірів набутих грошових коштів, що належать їй, періоду їх отримання, кількості виданих ними розписок, а також повернення їй грошових коштів як дійсному власнику та всіх правових документів, які видані або отримані ними під час дії довіреності, відповідачі їй відмовили, зазначивши, що отримали ці кошти наперед за 10 років дії договору і повертати ні їх ні будь-які документи вони їй не зобов'язані. Зазначила що свідком цих розмов був її чоловік ОСОБА_7 При зверненні до орендаря ОСОБА_6, остання підтвердила пояснення подружжя Шейняк, а також повідомила, що нічого їй сплачувати не зобов'язана, так як наперед (за 10 років користування земельною ділянкою) вже розрахувалася з її представниками.

Вважає що зазначені дії відповідачів порушують її права та інтереси щодо своєчасного отримання та розпорядження належної їй орендної плати за Договором оренди від 02.10.2014 р. та своєчасно сплачувати за це податок. Крім того, вона не може зазначити в податковій декларації про свої доходи та сплачувати відповідний податок до бюджету, адже земельна ділянка знаходиться у неї у власності, а реального доходу від цього не отримує.

Розмір орендної плати за Договором оренди землі за кожний рік становить 8 089 грн. 50 коп., тобто за 10 років відповідачами отримано від ОСОБА_6 належних їй що найменше 80 895 грн.

Посилаючись на положенняглави 83 ЦК України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави)що застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також на ст. 1212, 1214, 1048, 536 ЦК України, вважає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У своїх вимогах просить суд,стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 80 895 (вісімдесят тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) гривень як безпідставно збережених ними грошових коштів, одержаних від імені ОСОБА_1 за десять років користування її земельною ділянкою.

. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 35 626 (тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять шість ) гривень 30 коп. процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір.

Стягнути з відповідачів солідарно понесені позивачем витрати на правову допомогу в сумі 11346 гривень відповідно до наданого розрахунку.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідачів заперечив проти зазначеного позову надав письмові заперечення та просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначив, що позивач, обираючи спосіб захисту порушених на її думку прав і інтересів, просить суд застосувати до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, а саме стягнення безпідставно набутого майна, на думку відповідача є помилковою та необґрунтованою, зазначив,що спірні правовідносини виникли на підставі правочину, а саме договорі оренди землі, укладеного між ОСОБА_4, який діяв в інтересах власника земельної ділянки на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_6 В даному випадку, положення ст.1212 ЦК України із правовідносин, які випливають із правочину, а саме договору оренди землі в частині його виконання щодо сплати орендної плати, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України (постанова № 6-88цс13 від 02 жовтня 2013 року), в якому зазначено, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу, просить суд відмовити в задоволені позовних вимов в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов до висновку що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з правилами ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

За змістом зазначеної норми саме на повіреного покладено обов'язок передати довірителеві все одержане за виконаним дорученням при чому негайно.

Нотаріально посвідчена довіреність на розпорядження спірним майном та чинний договір оренди землі є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання не надано, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Зазначені правовідносини сторін по справі регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Аналогічного правового висновку дійшов й Верховний Суд України (постанова № 6-8цс13 від 02 жовтня 2013 року), який зазначив, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 244-245 , 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 937,949,509,1006,1212 ЦК України, Пленум ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , Постанови Верховного суду № 6-88цс13 від 02 жовтня 2013 року, суд -

В И Р І Ш И В :

У позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів - відмовити у повному обсязі.

Судовий збір та судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Зважаючи на п. 15.5 перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_8