Рішення

від 19.01.2018 по справі 171/332/17

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/332/17

2/171/30/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2018 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Семенової Н.М.

за участю секретаря Ровної Н.А.

прокурора Михайленка В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2017 року прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся в суд з позовами до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позовів позивач зазначає, що органом, що здійснює розпорядження земельними ділянками державної форми власності сільськогосподарського призначення на території Апостолівського району у Дніпропетровській області є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Вказаним органом не здійснено необхідних заходів на захист інтересів держави в галузі земельних відносин, тому прокурор звернувся до суду, обґрунтовуючи необхідність захисту таких інтересів наступним.

Розпорядженнями голови Апостолівської районної державної адміністрації № 52-р-12 від 11.01.2012 року ОСОБА_6, № 181-р-12 від 15.03.2012 року ОСОБА_7, № 576-р-11 від 04.11.2011 року ОСОБА_8, № 60-р-12 від 11.01.2012 року ОСОБА_2, № 236-р-12 від 19.03.2012 року ОСОБА_9, № 575-р-11 від 04.11.2011 року ОСОБА_10, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Мар'янської сільської ради Апостолівського району.

Розпорядженнями голови Апостолівської районної державної адміністрації № 229-р-12 від 19.03.2012 року, № 226-р-12 від 19.03.2012 року, № 237-р-12 від 19.03.2012 року, № 243-р-12 від 19.03.2012 року, № 236-р-12 від 19.03.2012 року, № 238-р-12 від 19.03.2012 року внесені зміни до вищевказаних розпоряджень відповідно, а саме слова Мар'янської сільської ради замінено словами Кам'янської сільської ради .

На підставі вказаних розпоряджень відповідачами замовлено розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області у землевпорядній організації та на їх замовлення виготовлено відповідні проекти землеустрою.

Позивач вказує, що розпорядженням голови Апостолівської районної державної адміністрації № 1371-р-12 від 29 грудня 2012 року Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Кам'янської сільської ради та Апостолівської міської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту, на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.

На підставі вказаного розпорядження: 12.08.2013 року, згідно з рішенням № 4934447 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0026) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7865510;

14.08.2017 року, згідно з рішенням № 5005893 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0042) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7981288;

08.08.2013 року, згідно з рішенням № 4853625 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0032) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7729882;

07.08.2013 року, згідно з рішенням № 4818591 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0016) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7671960;

14.08.2013 року, згідно з рішенням № 5006478 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0031) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_9 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7982252;

15.08.2013 року, згідно з рішенням № 5075645 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_10 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0018) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 8096498.

Прокурор зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_4, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 1371-р-12 від 29 грудня 2012 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання у власність земельних ділянок відповідачам, оскільки встановлено факт перетину вищевказаних земельних ділянок, переданих відповідачам, із земельною ділянкою, що перебуває у ОСОБА_4 на праві постійного користування, згідно з Державним актом на право постійного користування землі № 229 від 12 жовтня 1993 року.

Позивач вважає, що оскільки вищезазначена постанова адміністративного суду має преюдиційне значення, то обставини встановлені вказаним рішенням не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Вказує, що до даних правовідносин слід застосувати положення глави 83 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, зокрема, ст.1212 ЦК України, оскільки власником спірної ділянки на момент прийняття розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 1371-р-12 від 29 грудня 2012 року була держава та вказане розпорядження про відчуження спірних земельних ділянок відповідачам скасоване постановою суду, тому відсутні правові підстави збереження цього майна за відповідачами.

Просить визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно: № 7865510, видане 12.08.2013 року реєстраційною службою Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1220383300:02:001:0026), що розташована на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району, для ведення особистого селянського господарства;

№ 7981288, видане 14.08.2013 року реєстраційною службою Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1220383300:02:001:0042), що розташована на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району, для ведення особистого селянського господарства;

№ 7729882, видане 08.08.2013 року реєстраційною службою Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1220383300:02:001:0032), що розташована на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району, для ведення особистого селянського господарства;

№ 7671960, видане 07.08.2013 року реєстраційною службою Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1220383300:02:001:0016), що розташована на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району, для ведення особистого селянського господарства;

№ 7982252, видане 14.08.2013 року реєстраційною службою Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1220383300:02:001:0031), що розташована на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району, для ведення особистого селянського господарства;

№ 8096498, видане 16.08.2013 року реєстраційною службою Апостолівського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 1220383300:02:001:0018), що розташована на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 повернути передані їм у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, що розташовані на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району, Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області за актом приймання-передачі.

Ухвалами Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року залучено до участі у справах за позовами прокурора до вищевказаних відповідачів в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4, за її клопотанням.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року позови прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та повернення земельних ділянок об'єднані в одне провадження.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Додатково пояснив, що скасування свідоцтва про право власності в частині є неможливим, оскільки вищезазначені земельні ділянки відповідачів, які їм виділені в певних межах площею по 2,0 га мають відповідні індивідуальні кадастрові номери, якщо відбувається зміна місяця розташування і площі земельної ділянки, то змінюється і кадастровий номер, частково скасоване свідоцтво про право власності на земельну ділянку не буде мати ніякого юридичного значення, це призведе до неможливості виконання рішення суду в даній справі, оскільки державна реєстраційна служба не зможе частково скасувати вказані свідоцтва відповідачів.

Вказав, що у 1992 році кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, оскільки ведення Державного земельного кадастру у електронному вигляді на той час не здійснювалося, відомості про держаний акт на право постійного користування земельною ділянкою вносилися в поземельну книгу . Вважає, що помилка, внаслідок чого відбувся перетин земельних ділянок, що надані у власність відповідачам та земельної ділянки, яка перебуває на праві постійного користування у третьої особи виникла з вини землевпорядної організації, яка виготовляла відповідні проекти землеустрою відповідачам, оскільки вказана організація при виході на місцевість повинна була визначити, що спірна земельна ділянка використовується іншою особою та повідомити про це відповідний орган в сфері земельних відносин. Вказав, що відділ Держемагентства перетин земельних ділянок при наданні їх відповідачам не виявив. Зазначив, що права відповідачів щодо частини земельної ділянки в якій не скасоване розпорядження № 1371-р-12 від 29.12.2012 року не будуть порушені при задоволенні позову, оскільки іншим способом, ніж як визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно відновити права, як третьої особи так і відповідачів не можливо, відповідачі не зможуть отримати на даному місці земельні ділянки площею по 2,0 га, а в такому розмірі лише в іншому місці і тому необхідно повернути правовідносини у первинний стан.

Прокурор пояснив, що постанову адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року в частині виправлення помилки у відомостях про земельні ділянки, які належать відповідачам, в Державному земельному кадастрі щодо перетину вказаних земельних ділянок із земельною ділянкою площею 34,8 га, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_4, виконати фактично не можливо.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підтримала позовні вимоги частково з підстав, викладених у позовній заяві, просила визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідачів, зазначила, що частина земельних ділянок належить фермерському господарству ОСОБА_4, на даний час порушено її права щодо користування вказаною земельною ділянкою, третя особа позбавлена можливості належно оформити і зареєструвати за собою земельну ділянку на праві постійного користування, згодом представник позивача в судових дебатах повністю підтримала позов і думку прокурора.

Відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10В в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату і час розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти задоволення позовних вимог зазначаючи, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29 грудня 2012 року за № 1371-р-12 Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Кам'янської сільської ради та Апостолівської міської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства відповідачам, зокрема ОСОБА_2, площею 0,2225 га, тобто в невеликій частці зі всієї земельної ділянки, яку відповідач отримав у власність. Вважає, що до даних правовідносин не слід застосовувати ст.1212 ЦК України на яку безпідставно посилається в позові прокурор, оскільки норма регулює правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а як встановлено в даній справі ОСОБА_2 передано земельну ділянку у власність площею 2,0 га, а розпорядження скасовано лише в невеликій частині земельної ділянки, що не свідчить про безпідставне збереження майна відповідачем. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року не оскаржувалася. Вважає, що позов також не підлягає частковому задоволенню, в тій частині земельної ділянки в якій вищевказане розпорядження скасоване, оскільки належним та допустимими доказом визначення накладення однієї ділянки на суміжну є земельно-технічна експертиза, а у даній справі така експертиза не проведена, і таким чином при частковому задоволенні позову не можливо буде визначити фактичне розташування частини земельної ділянки, що підлягає поверненню. Вважає, що твердження прокурора про неможливість внесення реєстраційною службою змін до відомостей в державному реєстрі щодо спірних земельних ділянок не доведено, не підтверджено спеціалістом та ґрунтується на припущеннях. Зазначив, що поземельна книга знаходиться у відділі Держгеокадастру, тому надання земельних ділянок громадянам повинно контролюватися вказаним органом.

Відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10В в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату і час розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 пояснила, що на підставі рішення Апостолівської районної та Кам'янської сільської рад народних депутатів Дніпропетровської області від 17.04.1992 року та 04.06.1993 року їй надано у постійне користування земельну ділянку площею 34,8 га, що знаходиться на території Кам'янської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства та видано Державний акт на право постійного користування землею № 229 від 12.10.1993 року. В грудні 2013 року вона звернулася до землевпорядної організації з метою виготовлення технічної документації з землеустрою та подальшого оформлення документів на право користування земельного ділянкою у відповідності до норм діючого земельного законодавства і їй стало відомо, що частина наданої їй земельної ділянки передана відповідачам, вважає свої права на частину земельної ділянки, наданої їй у постійне користування порушеними. Просила задовольнити позовні вимоги частково, визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельні ділянки, які надані відповідачам.

Представник третьої особи ОСОБА_4 просив позов задовольнити частково, визнати недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельні ділянки, які передані відповідачам у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки тільки після визнання недійсними вказаних свідоцтв можливо буде відновити права третьої особи на належну їй на праві постійного користування земельну ділянку. Вважає, що підстав для повернення земельної ділянки державі немає, земельну ділянку слід повернути третій особі.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що розпорядженнями голови Апостолівської районної державної адміністрації № 52-р-12 від 11.01.2012 року ОСОБА_6, № 181-р-12 від 15.03.2012 року ОСОБА_7, № 576-р-11 від 04.11.2011 року ОСОБА_8, № 60-р-12 від 11.01.2012 року ОСОБА_2, № 577-р-11 від 04.11.2011 року ОСОБА_9, № 575-р-11 від 04.11.2011 року ОСОБА_10 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Мар'янської сільської ради Апостолівського району (а.с.10-11- т.1; а.с.10-11 - т. 2, а.с.9-10 - т.3, 10-11 - т. 4, 10-11 - т.5, 10-11 - т. 6).

Розпорядженнями голови Апостолівської районної державної адміністрації № 229-р-12 від 19.03.2012 року, № 226-р-12 від 19.03.2012 року, № 237-р-12 від 19.03.2012 року, № 243-р-12 від 19.03.2012 року, № 236-р-12 від 19.03.2012 року, № 238-р-12 від 19.03.2012 року, внесені зміни до вищевказаних розпоряджень відповідно, а саме слова Мар'янської сільської ради замінено словами Кам'янської сільської ради (а.с.12- т.1; а.с.12 - т.2; а.с.11 - т.3, а.с. 12 - т.4, а.с. 12 - т.5, а.с. 12 - т.5).

Згідно розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 1371-р-12 від 29 грудня 2012 року Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Кам'янської сільської ради та Апостолівської міської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надані земельні ділянки площею по 2,0 га сільськогосподарського призначення (рілля) у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту, на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області (а.с.13-16 - т.6).

На підставі вказаного розпорядження: 12.08.2013 року, згідно з рішенням № 4934447 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0026) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7865510;

14.08.2013 року, згідно з рішенням № 5005893 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0042) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7981288;

08.08.2013 року, згідно з рішенням № 4853625 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0032) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7729882;

07.08.2013 року, згідно з рішенням № 4818591 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0016) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_2В свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7671960;

14.08.2013 року, згідно з рішенням № 5006478 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_9В зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0031) для ведення особистого селянського господарства, а також видано Д.В. свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 7982252;

16.08.2013 року, згідно з рішенням № 5075645 Апостолівського районного управління юстиції за ОСОБА_10 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1220383300:02:001:0018) для ведення особистого селянського господарства, а також видано ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 8096498; (а.с.17-18 - т.1; а.с.17-18 - т.2; 16-17 - т.3, а.с. 17-18 - т.4, а.с. 17-18 - т.5, а.с. 17-18 - т.6).

Зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року (справа № 804/1222/14) встановлено наступне: ОСОБА_4 у січні 2014 року звернулася в адміністративний суд за захистом свого права з адміністративним позовом до Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу Держемагенства в Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання неправомірним розпорядження. Третіми особами в указаній справі в порядку адміністративного судочинства виступали відповідачі по даній справі. На підставі рішення Апостолівської районної та Кам'янської сільської Рад народних депутатів Дніпропетровської області від 17.04.1992 р. та 04.06.1993 р. ОСОБА_4 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 34,8 га, що знаходиться на території Кам'янської сільської Ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства та видано Державний акт на право постійного користування землею № 229 від 12.10.1993 р. на право користування земельною ділянкою. Прийнятим Апостолівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області розпорядженням від 29.12.2012 р. №1371-р-12 Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Кам'янської сільської ради та Апостолівської міської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області , що призвело до перетину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_4 із земельними ділянками, переданим у власність 21 фізичній особі (зокрема, відповідачам по даній справі), порушено права користувача земельної ділянки. Оглядом в адміністративному суді копій технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, зокрема, які є відповідачами у даній справі, встановлено, що в кадастрових планах земельних ділянок, що передавалися у власність вказаним громадянам, відсутні відомості про перетин земельних ділянок із земельною ділянкою, що належить на праві користування ОСОБА_4 У зв'язку із встановленням адміністративним судом в ході розгляду справи невідповідності відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок, що знаходяться у користуванні ОСОБА_4 та громадян, що є, зокрема, відповідачами у даній справі, адміністративним судом вказано, що такі відомості повинні бути виправлені шляхом внесення змін до електронної бази Державного земельного кадастру (а.с.19-32, т. 6).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29.12.2012 р. № 1371-р-12 Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Кам'янської сільської ради та Апостолівської міської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, зокрема, ОСОБА_6 площею 0,3791 га, ОСОБА_7 площею 0,1002 га, ОСОБА_8П площею 0,2927, ОСОБА_2 площею 0,2225, ОСОБА_9 площею 0,3036 га, ОСОБА_10 площею 0,2819.

Вказаною постановою адміністративного суду зобов'язано відділ Держземагенства в Апостолівському районі Дніпропетровської області виправити помилки у відомостях про земельні ділянки в Державному земельному кадастрі, що знаходяться на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області та які належать на праві власності громадянам, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, щодо перетину вказаних земельних ділянок із земельною ділянкою площею 34,8 га, яка знаходиться на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області та на підставі Державного акта на право постійного користування землею № 229, виданого 12.10.1993 року Апостолівською районною Радою народних депутатів та знаходиться у користуванні ОСОБА_4 (а.с. 19-32 т. 6).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням вказаних норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-84цс14 у постанові від 03 вересня 2014 року.

Звернувшись до суду прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в позовній заяві не наводить доводів в чому саме порушені, невизнані або оспорені права позивача, натомість посилається в позові на преюдиційне значення постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року для даної справи, якою встановлено, що внаслідок прийняття Апостолівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області розпорядження від 29.12.2012 р. №1371-р-12 Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Кам'янської сільської ради та Апостолівської міської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області , на підставі якого видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідачам у даній справі, порушено права на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_4 В своїх поясненнях в судовому засіданні прокурор та представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області також не навели доводів в чому саме порушені, невизнані або оспорені права позивача, вказуючи, що ОСОБА_4, яка володіє селянським (фермерським) господарством, позбавлена можливості на даний час належно оформити і зареєструвати за собою земельну ділянку на праві постійного користування.

Таким чином судом, з позовних вимог та наданих позивачем в суді пояснень не встановлено, що в даних правовідносинах порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, який діє в інтересах держави.

Правовідносини щодо набуття, володіння, користування і розпорядження землею відповідачами врегульовано нормами Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768 , які діяли на час виникнення даних правовідносин.

Згідно з частинами 2 і 3 ст.2 ЗК України , суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ст.17 ЗК України).

Частиною 1 ст.81 Земельного Кодексу України , передбачено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст.116 ЗК України , громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч.6-9 ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам становлять, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га (ст. 121 ЗК України).

У вищевказаній постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року встановлено, що у зв'язку із поданням до райдержадміністрації клопотань громадян, зокрема, які є відповідачами у даній справі, про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, відповідності вказаних документів нормам Земельного кодексу України та відсутності відомостей про перетин земельних ділянок, що виділяються у власність з іншими земельними ділянками, які знаходяться у користуванні, в тому числі і земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_4, винесено розпорядження Голови Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29.12.2012 р. № 1371-р-12 Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Кам'янської сільської ради та Апостолівської міської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області , а також, встановлено, що в кадастрових планах земельних ділянок, що передаються у власність вказаним громадянам, відсутні відомості про перетин земельних ділянок із земельною ділянкою, що належить на праві користування ОСОБА_4

Таким чином, відповідачі у даній справі, реалізуючи свої права відповідно до вищезазначених норм земельного законодавства, звернулися з клопотаннями до райдержадміністрації з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки та на підставі вищезазначеного розпорядження від 29.12.2012 р. № 1371-р-12 відповідачам видані вищевказані свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Як вбачається зі змісту постанови адміністративного суду розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.2012 р. № 1371-р-12 скасовано лише в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, зокрема, ОСОБА_6 площею 0,3791 га, ОСОБА_7 площею 0,1002 га, ОСОБА_8П площею 0,2927, ОСОБА_2 площею 0,2225, ОСОБА_9 площею 0,3036 га, ОСОБА_10 площею 0,2819.

ОСОБА_1, відповідачам надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства по 2,0 га кожному окремо. Отже, в іншій частині вказаних земельних ділянок, що перебувають у власності відповідачів, розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.2012 р. № 1371-р-12 не скасоване і є дійсним.

Що стосується доводів позивача про застосування до правовідносин у даній справі ст.1212 ЦК України, яка встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно та що, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, то вони є безпідставними з огляду на наступне.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 6-3090цс-15 від 02.03.2016 року).

Земельні ділянки відповідачів, які їм виділені в певних межах площею по 2,0 га, мають відповідні індивідуальні кадастрові номери і є суцільним об'єктом, на чому також наголошено позивачем. Як встановлено судом, розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.2012 р. № 1371-р-12 скасовано лише в частині площі вказаних земельних ділянок, що не свідчить про установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) вказаного нерухомого майна відповідачами.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що скасування свідоцтва про право власності в частині є неможливим, оскільки вищезазначені земельні ділянки відповідачів, які їм виділені в певних межах площею по 2,0 га мають відповідні індивідуальні кадастрові номери і якщо відбувається зміна місяця розташування і площі земельної ділянки, то змінюється і кадастровий номер. Вказує, що частково скасоване свідоцтво про право власності на земельну ділянку не буде мати ніякого юридичного значення, це призведе до неможливості виконання рішення суду в даній справі, оскільки державна реєстраційна служба не зможе частково скасувати вказані свідоцтва.

Вказані доводи прокурора суд не може взяти до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Прокурором до матеріалів позовної заяви додано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року, яке набрало законної сили та не оскаржувалось, тому має преюдиційне значення, про що зазначено позивачем у позовній заяві. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлено факт перетину земельних ділянок, але експертиза не проводилась. Ні прокурор, ні позивач у судовому засіданні з клопотанням про призначення експертизи не звертався, інших документів на підтвердження перетину не надали, що позбавляє суд встановити дійсні межі земельних ділянок, зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності, координати поворотних точок земельної ділянки, лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки, місце їх знаходження, в яких частках та місце перетину на місцевості зазначених вище земельних ділянок, межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, що необхідно для подальшого виконання проектними організаціями рішення суду щодо виготовлення технічної документації про поділ земельних ділянок, на підставі яких відділом Держгеокадастру буде проведено вилучення старого кадастрового номеру та присвоєння новоствореним земельним ділянкам нових кадастрових номерів (Постанова КМУ від 17.10.2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру ); на підставі яких в подальшому буде проведена реєстрація новосформованих земельних ділянок (Постанова КМУ № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень ).

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року №7 передбачено, що судам слід мати на увазі, що спори, повязані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України ).

При цьому, відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, доказів на підтвердження самовільного зайняття земельних ділянок відповідачами, суду не надано.

Частиною 2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом роз'яснено сторонам норми цивільного процесуального законодавства, передбачені ст.ст. 43, 49 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів.

За відсутності належних та допустимих доказів суд позбавлений можливості вирішити питання щодо дійсності свідоцтв про право власності на нерухоме майно в частині наданих відповідачам земельних ділянок в якій вищевказане розпорядження від 29.12.2012 р. № 1371-р-12 скасоване.

Частиною 1 ст.316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав .

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом ; примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,2 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд вважає, що право відповідачів використовувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в тій частині земельних ділянок, що перебувають у власності відповідачів відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.2012 р. № 1371-р-12, яке не скасоване і є дійсним, становить майно , яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенції) (рішення від 24 червня 2003 року у справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. the United Kingdom), заява № 44277/98, пункти 32-35).

З огляду на вищенаведене, неприпустимим є втручання у права відповідачів, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції, відповідне положення якої передбачає: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. ОСОБА_1 попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів .

Прокурор в судовому засіданні в своїх доводах вказав, що не вбачає за наслідками задоволення позову у даній справі порушення прав відповідачів, гарантованих статтею 1 Першого протоколу Конвенції, однак не надав жодного пояснення, яке б виправдало позбавлення права власності відповідачів на земельні ділянки, як законне та дозволило б відхід від вищезазначених принципів.

Вищевказаною постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року зобов'язано відділ Держземагенства в Апостолівському районі Дніпропетровської області виправити помилки у відомостях про земельні ділянки в Державному земельному кадастрі, що знаходяться на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області та які належать на праві власності громадянам, зокрема, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, щодо перетину вказаних земельних ділянок із земельною ділянкою площею 34,8 га, яка знаходиться на території Кам'янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області та на підставі Державного акта на право постійного користування землею № 229, виданого 12.10.1993 року Апостолівською районною Радою народних депутатів та знаходиться у користуванні ОСОБА_4

Як зазначено позивачем у судовому засіданні постанову адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року в частині виправлення помилки у відомостях про земельні ділянки, які належать відповідачам, в Державному земельному кадастрі щодо перетину вказаних земельних ділянок із земельною ділянкою площею 34,8 га, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_4, виконати фактично не можливо . Але постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем не оскаржувалась, тому має для суду преюдиційне значення.

Згідно зі ст. 37 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 р. № 3613-VI , у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів (на час виникнення правовідносин - Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення) належить, зокрема, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів.

Доказів на підтвердження того, що заінтересована особа зверталася до державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів (на час виникнення правовідносин - Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення) для виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, після набрання законної сили постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року, суду не надано.

Вимоги щодо зобов'язання відповідачів повернути спірні земельні ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні встановлено, та зазначено позивачем у позовній заяві, що частина спірної земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 229 від 12.10.1993 року, виданого Апостолівською районною радою народних депутатів, передана у постійне користування ОСОБА_4М для ведення селянського (фермерського) господарства, вказана земельна ділянка при вирішенні питання щодо надання її у власність відповідачам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10В не вилучалась та відповідачам не передавалась. Доказів щодо перебування спірної земельної ділянки у відповідачів ні прокурором, ні позивачем не надано, тому суд приходить до висновку про безпідставність вказаних вимог.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Рисовський проти України , остаточне від 20.01.2012 року (заява № 29979/04, п.п.70.71) звернуто увагу на особливу важливість принципу належного урядування . Зазначено, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119) (п.70).

Підкреслено, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), п. 38) (п.71).

В судовому засіданні представником позивача подано, як письмове пояснення, лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.11.2017 року № 9-4-0.27-625/101-17 в якому зазначено, що перетин спірних земельних ділянок не є помилкою, оскільки реєстрація земельних ділянок відповідачів відбулася згідно виготовлених проектів на підставі розпоряджень голови Апостолівської РДА (а.с.99 - т. 6). Однак належних та допустимих доказів на підтвердження таких пояснень суду не надано. Вказане пояснення позивача спростовується вищенаведеною постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та є таким, що суперечить вищевикладеному принципу належного урядування .

Отже, відповідачі, реалізуючи свої права, звернувшись з клопотаннями до райдержадміністрації з метою одержання у власність земельних ділянок покладалася на легітимність добросовісних дій відповідних державних органів в галузі земельних відносин, тому, суд вважає, що ризик помилки державних органів у даних правовідносинах не повинен покладатися на відповідачів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позову у даній справі призведене до негативного впливу на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, зашкодить принципу належного урядування та вимогам законності , закріпленим у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

За вищевказаних обставин та норм права в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно та повернення земельних ділянок - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24.01.2018.

Суддя:ОСОБА_12