Постанова

від 25.01.2018 по справі 523/19182/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа № 523/19182/14-ц

провадження № 61-918 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С.,

Погрібного С.О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - кредитна спілка Перше кредитне товариство ,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Медтерм ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року у складі головуючого судді Аліна С. С. та рішення апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2016 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Ісаєвої Н. В., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2014 року кредитна спілка Перше кредитне товариство (далі - КС Перше кредитне товариство ) звернулася до cуду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Медтерм (далі - ТОВ Медтерм ), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 20 травня 2008 року між ним та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № ОД-1/0303/08/403, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 9 500 049 грн 28 коп. зі сплатою 0,071 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 12 фактичних місяців .

20 травня 2008 року між КС Перше кредитне товариство та ТОВ Медтерм укладений договір поруки, за яким останнє зобов'язалося нести солідарну відповідальність у разі порушення позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору від 20 травня 2008 року № ОД-1/0303/08/403.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 305 217 481 грн 11 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та заперечував проти задоволення позову.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року позов КС Перше кредитне товариство задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 20 травня 2008 року № ОД-1/0303/08/403 у розмірі 305 217 481 грн 11 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційному порядку справа переглядалась неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2016 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року змінено, зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором до129 643 723 грн 19 коп., з яких: 9 495 606 грн 18 коп. - заборгованість за кредитом, 110 652 511 грн 01 коп. - заборгованість за процентами, 9 495 606 грн - пеня. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У червні 2016 року ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2016 року, в якій просив скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 21 червня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду вказану цивільну справу.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей 213, 214, 315 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення судових рішень) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 20 травня 2008 року між КС Перше кредитне товариство та членом КС Перше кредитне товариство - ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за від 20 травня 2008 року № ОД-1/0303/08/403, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 9 500 049 грн 28 коп., на розвиток бізнесу, строком на 12 фактичних місяців, а останній повинен був щомісячно повертати кредит із сплатою 0,071 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з договором поруки від 20 травня 2008 року № ОД-1/0303/08/403 поручителем кредитних зобов'язань ОСОБА_3, є ТОВ Медтерм , який взяв на себе солідарну відповідальність за порушення позичальником грошового зобов'язання.

Постановою господарського суду Одеської області від 28 лютого 2013 року ТОВ Медтерм визнано банкрутом.

Відповідно до протоколу засідання кредитного комітету КС Перше Кредитне товариство за від 20 травня 2008 року № 141, вирішено надати кредит члену КС Перше Кредитне товариство ОСОБА_3

Згідно з видатковим касовим ордером від 20 травня 2008 року ОСОБА_3 особисто отримав від КС Перше кредитне товариство кошти у розмірі 9 500 049 грн 28 коп.

ОСОБА_3 взятих на себе обов'язків не виконав, унаслідок чого у боржника станом на 03 квітня 2015 року відповідно до розрахунку кредитної спілки виникла заборгованість у розмірі 305 217 481 грн 11 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 9 495 606 грн 18 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 110 652 511 грн 01 коп.; заборгованість з пені - 185 069 364 грн 00 коп.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що для здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, кредитна спілка мала ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України серії АВ № 362538 від 07 серпня 2007 року зі строком дії до 07 серпня 2010 року.

Для здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, кредитна спілка мала ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України серії АБ № 344687 від 30 травня 2006 року зі строком дії до 30 травня 2009 року.

У квітні-травні 2008 року КС Перше кредитне товариство не залучала кредити інших фінансових установ для видачі кредитів членам свого кредитного союзу.

Рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 29 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2015 року, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до КС Перше кредитне товариство про визнання кредитного договору від 20 травня 2008 року № ОД-1/0303/08/403 та договору поруки від 20 травня 2008 року № ОД-1/0303/08/403 недійсними.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

До правовідносин, що виникли за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Пунктом 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, із висновками якого у незміненій частині погодився й апеляційний суд, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру пені, апеляційний суд, врахувавши обставини справи, надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року, правильно виходив із того, що оскільки сума пені (185 069 364 грн) значно перевищує суму заборгованості по тілу кредиту (9 495 606 грн), тому на підставі частини третьої статті 551 ЦК України вона підлягає зменшенню до розміру заборгованості по тілу кредиту.

Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті З, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неправильність розрахунку позивачем кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань є необґрунтованими, оскільки заявником в порушення статті 60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій) не надано доказів на спростування розрахунків сторони позивача, а судово-економічна експертиза, призначена судом за клопотання відповідача, не була проведена у зв'язку з несплатою відповідачем її проведення.

Доводи касаційної скарги про те, що у кредитному договорі встановлено строк позовної давності тривалістю у 10 років, є помилковими, оскільки у підпункті 12.7 кредитного договору від 20 травня 2008 року № ОД-1/0303/08/403 такий строк був визначений.

Доводи касаційної скарги про те, що у кредитному договорі відсутні відомості про корегування заборгованості до курсу долара США, про порядок та умови застосування коригуючого коефіцієнта є безпідставними, оскільки у Додатку № 2 до кредитного договору (зворотній бік а. с. 6), що є невід'ємною частиною самого кредитного договору, містяться відомості щодо застосування коригуючого коефіцієнта.

Інші доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а отже підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак