Рішення

від 29.01.2018 по справі 814/2015/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

29 січня 2018 р. справа № 814/2015/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

прокурора: Жмури Л.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Заступника прокурора Одеської області, вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, Одеська область, 65026

в інтересах держави в особі:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс"", АДРЕСА_1, 54001

про:стягнення коштів в сумі 155451,93 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека) звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Нікспецтранс коштів в сумі 155451,93 грн.

Ухвалою 18.12.2017 р. замінено відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Нікспецтранс на належного відповідача товариство з обмеженою відповідальністю Нікспецтранс , оскільки судом встановлено, що документи на підставі яких прокурор та Укратрансбезпека просить стягнути кошти, складені у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю Нікспецтранс .

Ухвалою від 16.01.2018 р. судом відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Нікспецтранс у зупиненні провадження в даній адміністративній справі до розгляду справи 814/2603/17, оскільки розгляд справи №814/2603/17 не перешкоджає розгляду цієї справи та товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Нікспецтранс не є стороною у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 18.06.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Одеській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, про що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Одеській області складені відповідні документи, у тому числі визначено плату за проїзд, яка підлягає стягненню у зв'язку з не сплатою відповідачем.

Від відповідача відзиву до суду не надходило.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

29 січня 2018 р. судом проголошено скорочене рішення.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

18.06.2017 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на території Одеського торгівельного морського торгівельного порту проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO, модель FN 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом марки STL, модель НЦПХ 40/3, реєстраційний номер НОМЕР_2. За результатами проведеного контролю складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 18.06.2017 р. та Акт № ВН0150635 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18.06.2017 р.

На підставі вищезазначених документів Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18.06.2017 р. на суму 5353,12 євро, що станом на 18.0.2017 року дорівнювало 155451,93 грн.

Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 155451,93 грн. стала підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (надалі - Порядок № 879).

Згідно із пп. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п. 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі; у разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням; перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з п. 21. Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд).

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб; після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п. 23, 24. Порядку № 879).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 15 та 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Пунктом 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10.10.2013 року, встановлено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;

2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;

3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року № 422;

4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);

5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;

6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;

7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);

8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);

9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;

10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» .

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Так, виявивши перевищення вагових обмежень, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають зупинити транспортний засіб та нарахувати плату за проїзд великовагових транспортних засобів, а перевізник, в свою чергу зобов'язаний сплатити цю плату або привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження.

Разом з тим, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У п. 5 ч. 4 ст. 46 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, особливість процесуальної правосуб'єктності Укртрансбезпеки, як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві, полягає у можливості звернення до адміністративного суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено законом.

Проте, ні Конституцією України, ні законами України позивача не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортним засобом з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Отже, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що Укртрансбезпека не має повноважень щодо здійснення стягнення плати за проїзд великовагових транспортних засобів в порядку адміністративного судочинства.

Звернення прокурора в інтересах Укртрансбезпеки не змінює вищезазначеного, з огляду на наступне.

Так, прокурор у своєму позові посилається на ст. 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, прокурор може звернутись в інтересах держави з позовом, у разі не здійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень в межах покладених на нього повноважень.

З даним позовом прокурор звернувся до суду в інтересах Укртрансбезпеки, однак як вже зазначалось вище за текстом, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд, тобто не має повноважень щодо здійснення стягнення цієї плати в порядку адміністративного судочинства, а звернення до адміністративного суду прокурора не може розширювати повноваження суб'єкта в інтересах якого він звертається.

Крім того, ч. 2 ст. 245 КАС України визначений виключний перелік рішень, які може прийняти адміністративний суд і в цьому переліку відсутній такий вид рішення, як стягнення коштів з юридичної чи фізичної особи в дохід Державного бюджету України.

Також, суд враховує те, що за ч. 6 ст. 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в абз. 3 п. 30 рішення у справі Круслена від 24 квітня 1990 р., із посиланням на рішення у справі Сільвера та інших від 25 березня 1983 р., Європейський Суду з прав людини встановив, що "Закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права". Точність формулювань, яка у зв'язку з цим вимагається від "закону", залежатиме від конкретної ситуації... Надання законом виконавчій владі чи судді "нічим не обмеженого дискреційного права суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування..., щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання".

Таким чином, у випадку, якщо законодавець не наділив суд правом приймати рішення про стягнення коштів з фізичних осіб та юридичних осіб на користь Держави, навіть якщо це очевидна прогалина в законодавстві, суд не може розширено тлумачити власні повноваження і на власний розсуд наділяти себе такими повноваженнями, так як це суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову заступника прокурора Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, Одеська область, 65026) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 135,01135, Код ЄДРПОУ 39816845) до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" (АДРЕСА_1, 54001, код ЄДРПОУ 38694693) про стягнення коштів в розмірі 155451,93 грн, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення суду складено

31 січня 2018 р.

Суддя А. О. Мороз