Постанова

від 25.01.2018 по справі 904/6446/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018 Справа № 904/6446/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.04.2015, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 34 від 14.06.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпропетровського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 по справі № 904/6446/17 (суддя Васильєв О.Ю.), повний текст рішення складено 07.11.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІК Енерго-Інвест , м. Дніпро

про стягнення 1273057,88 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 Публічне акціонерне товариство Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів звернулося з позовом до ТОВ ПІК Енерго-Інвест про стягнення 1273057,88 грн. заборгованості, з яких: 653044,57 грн. - основна заборгованість; 565533,29 грн. - інфляційні втрати та 54480,02 грн. - 3% річних за договором №2067/20-220 від 17.06.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 по даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати по справі покладено на позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, керуючись презумпцією правомірності правочину (договору відступлення права вимоги № 01-08/13-У від 01.08.2013 та угоди про розрахунки від 01.08.2014) визнав відсутньою заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 653044,57 грн. за договором № 2067/20-220 від 17.06.2014 внаслідок здійсненого сторонами заліку зустрічних однорідних вимог.

Не погодившись з рішенням суду позивач оскаржив його до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням судом першої інстанції доказів, що містяться в матеріалах справи, а також не встановленням судом фактичних обставин по справі, що мають значення для винесення правомірного рішення.

Зокрема, апелянт заперечує факт укладення, підписання та засвідчення печаткою з боку посадових осіб товариства ОСОБА_3 про відступлення права вимоги від 01.08.2013 № 01-08/13-У та Угоди про розрахунки від 01.08.2014, що підтверджується довідкою ПАТ Дніпровагонрембуд № 40, підписаною генеральним директором та головним бухгалтером про те, що оригінали чи копії вищевказаних договору та угоди у товариства відсутні, проставлений на них підпис, не є підписом генерального директора ОСОБА_4, а проставлена на них печатка, не є печаткою товариства. Облік зазначених договору та угоди товариством позивача не здійснювався.

На думку апелянта, наявний в матеріалах справи лист візування № 65/120-1154/13 від 09.09.2013, не міг бути підписаний уповноваженими особами ПАТ Дніпровагонрембуд після фактичного оформлення документа, оскільки це не передбачено системою документообігу останнього.

Крім того, апелянт посилається на наявність в матеріалах справи поданого відповідачем ОСОБА_3 відступлення прав вимоги № 01-08/13-у від 01.08.2013, з якого, на його думку, вбачається, що начебто позивач придбав право вимоги у сумі 857313,25 грн. у відповідача до ТОВ НПП Транс-технологія , а право вимоги відповідача до ТОВ НПП Транс-технологія виникло на підставі ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 0907/10-у від 09.07.2010 та ОСОБА_3 № 01/10/06-ТТ від 10.06.2008, про що ПАТ Дніпровагонрембуд взагалі невідома інформація: чи дійсно існували вказані договори, чи наступило право вимоги за ними та інше.

Надана відповідачем копія ОСОБА_5 прийому-передачі ОСОБА_3 відступлення на користь позивача права вимоги № 0907/10-у від 09.07.2010 та ОСОБА_3 № 01/10/06-ТТ від 10.06.2008 представниками позивача також не підписувалася, а вказані в акті документи не отримувалися.

Таким чином, апелянт вважає, що за вказаними правочинами щодо яких виникло право вимоги у відповідача до ТОВ НПП Транс-технологія , укладеними 09.07.2010 та 10.06.2008 позовна давність сплила 09.07.2013 та 10.06.2011 (ст. 257 ЦК України).

Судом взагалі не досліджувалося питання щодо нікчемності правочинів: Угоди про розрахунки б/н від 01.08.2014 між ПАТ Дніпровагонрембуд та ТОВ ПІК Енерго-інвест ; ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 01-08/13-У від 01.08.2013 між ПАТ Дніпровагонрембуд , ТОВ ПІК Енерго-інвест та ТОВ НПП Транс-технологія ; ОСОБА_5 від 01.08.2013 прийому-передачі документів до ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 01-08/13-У від 01.07.2013 ПАТ Дніпровагонрембуд , ТОВ ПІК Енерго-інвест та ТОВ НПП Транс-технологія .

З огляду на вищезазначене, апелянт просить судову колегію скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 по справі № 904/6446/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.12.2017 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли заперечення ТОВ Пік Енерго - Інвест на апеляційну скаргу ПАТ Дніпровагонрембуд .

У своїх запереченнях відповідач посилається на здійснення ним у повному обсязі розрахунків за договором № 2067/20-220 від 17.06.2014 в сумі 2294820,69 грн. шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок позивача 1641776,12 грн. та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 653044,57 грн., про що свідчать операції за угодою про розрахунки від 01.08.2014 та договору про відступлення права вимоги від 01.08.2013 № 01-08/13-У. Вказані операції відображені відповідачем у бухгалтерському та податковому обліках, а також в Журналах-ордерах по рахункам 631 та 3773 з контрагентом ПАТ Дніпровагонрембуд , які формуються автоматично в програмі бухгалтерського обліку 1С на підставі відображених та проведених операцій за вказаний період.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідач вважає законним та обґрунтованим, а доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі безпідставними, не підтвердженими жодними доказами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.12.2017.

18.12.2017 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.01.2018.

10.01.2018 у зв'язку з відрядженням головуючого судді-доповідача ОСОБА_6 судове засідання призначено на 25.01.2018.

25.01.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду зміні або скасуванню з огляду на наступне.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.06.2014 між ПАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів (продавець) та ТОВ ПІК Енерго-Інвест (покупець) укладено договір № 2067/20-220, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити поставку продукції (товар) в асортименті та кількості згідно додатком, які є невід'ємними частинами цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 1.2. договору строки поставки товару визначаються у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони визначили умовами поставки склад позивача (м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10) FCA, за правилами Інкотермс у редакції 2010 року.

Згідно з п. 4.1. договору ціни на товар, сума договору та умови оплати визначаються в додатках до договору (т. 1 а. с. 15-16).

17.06.2014 сторни підписали додаток №1 до договору - Специфікацію № 1 від 17.06.2014, відповідно до якої погодили що позивач здійснить поставку товару (профіль зетовий Z-310 ДСТУ 5267.3-90, сталь 345-09Г2С-14 ДСТУ 19281-89, довжина 12700 мм) у кількості 194,476 тон на суму 2294820,69 грн. (в т.ч. ПДВ).

Згідно з п. 4. Специфікації, оплата за товар здійснюється наступним чином: 15 % від вартості партії товару відповідач сплачує до дати поставки товару, остаточний розрахунок за поставлену партію товару (85 % від вартості партії товару) відповідач здійснює протягом 15 календарних днів від дати поставки товару, вказаної в товарній накладній (т. 1 а. с. 17).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 2294820,69 грн., що підтверджується відповідними накладними, рахунками та довіреностями на отримання товару (т. 1 а. с. 18-40) та не заперечується сторонами.

Позивач стверджує, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк в повному обсязі не оплатив (сплачено лише 1641776, 69 грн.), у зв'язку з чим (згідно з наданим позивачем розрахунком, а. с. 12), за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором у сумі 653044,57 грн.

Оскільки відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, останній, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 565533,29 грн. - інфляційних втрат та 54480,02 грн. - 3% річних (а. с. 12-14).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2013 між ПАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів (новий кредитор), ТОВ ПІК Енерго-Інвест (первісний кредитор) та ТОВ НПП Транс-Технологія (боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 01-08/13-У від 01.08.2013, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові свої права вимоги до ТОВ НПП Транс-Технологія , а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за договором відступлення права вимоги № 0907/10-У від 09.07.2010 та договором № 01/10/06-ТТ від 10.06.2008 та сплачує первісному кредиторові за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі та у строки встановлені цим договором. Загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступається первісним кредитором відповідно до умов цього договору, складає 857313,25 грн. (п. 1.1. договору, а. с. 50 т. 1).

Згідно з п. 1.2. договору право вимоги переходить до нового кредитора з дати підписання цього договору сторонами, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника та новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у сумі визначеній в п. 1.1. цього договору.

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів як у сумі основного боргу у розмірі, визначеному в п. 1.1. цього договору, так і в сумі штрафних санкцій (неустойки), які можуть бути нараховані за договором відступлення права вимоги № 0907/10-У від 09.07.2010 (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору за відступлення права вимоги згідно цього договору новий кредитор зобов'язаний сплатити на поточний рахунок первісного кредитора грошові кошти в сумі 857313,25 грн. у строк до 30.09.2013.

Згідно п. 2.2. договору оплата вважається здійсненою в момент зарахування на поточний рахунок первісного кредитора, вказаний в п. 9 цього договору, грошових коштів у сумі, що вказана в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору первісний кредитор зобов'язаний передати за актом прийомання-передачі новому кредитору всі документи, що підтверджують право вимоги до божника, а саме: договір відступлення права вимоги №0907/10-У від 09.07.2010; договір № 01/10/06-ТТ від 10.06.2008 з додатками; інші документи, що підтверджують право вимоги, передане за даним договором; за домовленістю сторін даний перелік може бути доповнений іншими документами, що підтверджують право вимоги боргу первинного кредитора до боржника.

З дати переходу до нового кредитора права вимоги первісний кредитор не має права: проводити будь-які операції відносно заборгованості боржника; відступати права вимоги до боржника іншим особам; надавати боржникові дозволи або вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора. (п. 4.2. договору). Новий кредитор може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та зобов'язання за цим договором третім особам з моменту набуття ним права вимоги згідно п. 1.2. цього договору. (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 4.4. договору новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредиторові кошти у сумі та у термін, передбачені п. 2.1. цього договору, та на вимогу божника надати йому докази того, що відступлення права грошової вимоги за даним договором справді мало місце (т. 1 а. с. 50 - 52).

З акту прийому передачі документів по договору № 01-08/13-У відступлення права вимоги від 01.08.2013 вбачається, що відповідач передав позивачу копії наступних документів: договір відступлення права вимоги № 0907/10-У від 09.07.2010; договір № 01/10/06-ТТ від 10.06.2008 з додатками. Цей акт є невід'ємною частиною договору відступлення права вимоги № 01-08/13-У від 01.08.2013 (т. 1 а. с. 54).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2014 між ПАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів (позивач) та ТОВ ПІК Енерго-Інвест (відповідач) укладено угоду про розрахунки, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди про наступне: вимоги ПАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів до ТОВ ПІК Енерго-Інвест за договором № 2067/20-220 від 17.06.2014 станом на 01.08.2014 складають 653044,57 грн.; вимоги ТОВ ПІК Енерго-Інвест до ПАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів за договором № 01-08/13-У від 01.08.2013 про відступлення права вимоги станом на 01.08.2014. складають 857313,25 грн.; на підставі приписів ст. 601 ЦК України сторони здійснили залік зустрічних однорідних вимог на суму 653044,57 грн., після чого заборгованість ПАТ Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів перед ТОВ ПІК Енерго-Інвест за договором № 01-08/13-У від 01.08.2013 складає 204268,68 грн. (т. 1 а. с. 49).

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України унормовано, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору докази прав нового кредитора у зобов'язанні, а саме документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (аналогічні положення також містяться у ст. 203 ГК України).

Виходячи з наведених положень закону, зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі).

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи у сукупності надані позивачем докази, керуючись презумпцією правомірності правочину (як договору відступлення права вимоги № 01-08/13-У від 01.08.2013 так і угоди про розрахунки від 01.08.2014), місцевий господарський суд правомірно дійшлов до висновку, щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача за договором № 2067/20-220 від 17.06.2014 у сумі 653044,57 грн., відсутня перед позивачем внаслідок здійсненого сторонами заліку зустрічних однорідних на суму 653044,57 грн. вимог, а тому в задоволенні позовних вимог відмовлено правомірно.

Доводи позивача щодо невизнання факту укладання ним вищенаведених угоди про розрахунки від 01.08.2014 та договору № 01-08/13-У від 01.08.2013 про відступлення права вимоги станом на 01.08.2014, судом першої інстанції правомірно відхилено з огляду на наступне.

У відповідності до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції на час прийняття рішення у справі), господарський суд, приймаючи рішення, має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У відповідності з п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання форми правочину в момент вчинення правочину стороною, а також вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що ПАТ Дніпровагонрембуд взагалі невідома інформація про існування ОСОБА_3 відступлення права вимоги № 0907/10-у від 09.07.2010 та ОСОБА_3 № 01/10/06-ТТ від 10.06.2008 за якими у відповідача виникло право вимоги до ТОВ НПП Транс-технологія , колегія суддів відхиляє, оскільки предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за іншим договором № 2067/20-220 від 17.06.2014. Позивач не є стороною за договором № 01/10/06-ТТ від 10.06.2008 та за договором відступлення права вимоги № 0907/10-у від 09.07.2010, а матеріали справи не містять доказів визнання недійсними вказаних договорів. Сторона за вищевказаними договорами, а саме ТОВ НПП Транс-технологія не є стороною у даній справі, а тому суд не може надати оцінку вказаним договорам в рамках ст. 83 ГПК України. При цьому, посилання апелянта на нікчемність оскаржуваних договорів помилкові, оскільки вказані договори є оспорюваними та можуть бути визнаними недійсними тільки в судовому порядку в окремому позовному провадженні.

У разі визнання недійсними спірних договорів, позивач не позбавлений права перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Доводи апелянта про те, що лист візування № 65/120-1154/13 від 09.09.2013, не міг бути підписаний уповноваженими особами ПАТ Дніпровагонрембуд після фактичного оформлення документа, оскільки це не передбачено системою документообігу останнього, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний лист підлягає дослідженню в рамках оцінки законності укладення договору № 01-08/13-У від 01.08.2013, що не є предметом дослідження в рамках даної справи, про що йшлося вище.

З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017 по справі № 904/6446/17 - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30.01.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_5