Постанова

від 29.01.2018 по справі 913/1241/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018 справа № 913/1241/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від апелянта: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився; не з'явився; не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуГоловного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.10.2017, ухвалену у приміщенні господарського суду Луганської області, зал судового засідання №204 об 16:30 (повний текст 25.10.2017) у справі№ 913/1241/16 (суддя Іванов А.В.) за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради, м. Брянка, Луганська область Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення заборгованості за договором підряду у сумі 185 066, 10 грн. ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.10.2017 по справі №913/1241/16 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" б/н від 05.09.2017 задоволено. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 10.01.2017 № 913/1241/16.

Ухвала обґрунтована тим, що доводи позивача, викладені у скарзі є правомірними та обґрунтованими.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 25.10.2017 по справі №913/1241/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» б/н від 05.09.2017 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області в повному обсязі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а також порушені норми матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, та вважає, що істотною умовою для здійснення безспірного списання коштів органом Казначейства з рахунків боржника є обслуговування такого боржника саме в цьому органі Казначейства.

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області зазначає, що боржник не перемістився на територію - підконтрольну українській владі та не відкрив рахунків в органах Казначейства Луганської області, що унеможливлює прийняття до виконання та виконання наказу господарського суду Луганської області від 10.01.2017 по справі №913/1241/16.

Апелянт зазначає, що управління Державної казначейської служби України у м. Брянці, яке перемістилося на територію, підконтрольну українській владі, не працює, а переходу прав та обов'язків від одного органу Казначейства до іншого не передбачено законодавством.

Просить розглядати апеляційну скаргу без участі його представника у судових засіданнях.

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-19 від 03.10.2017.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.12.2017 по справі № 913/1241/16 поновлено Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області пропущений процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою та відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.01.2018.

У зв'язку з перебуванням членів судової колегії судді Гези Т.Д. на лікарняному, судді Дучал Н.М. у відпустці, з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Склярук О.І., судді Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2018р. призначено розгляд апеляційної скарги по суті на 29.01.2018 р.

У зв'язку з перебуванням члена судової колегії судді Будко Н.В. у відпустці, з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду справи згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Склярук О.І., судді Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася обов'язковою.

Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги.

Згідно приписів ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст.273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судовою колегією встановлено.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.12.2016 по справі №913/1241/16 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» заборгованість за договором підряду № 425 від 01.11.2013 у сумі 185066 грн. 10 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2 775 грн. 99 коп.

10.01.2017 на виконання вищезазначеного рішення був виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.02.2017 по справі №913/1241/16 виправлено помилку у наказі господарського суду Луганської області від 10.01.2017 про примусове виконання рішення у справі №913/1241/16 в частині зазначення повної юридичної адреси стягувача та боржника.

З метою примусового виконання рішення господарського суду Луганської області від 26.12.2016 по справі №913/1241/16 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» звернулося до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області з заявою вих. №275 від 20.07.2017, з додаванням відповідних документів, а саме наказу господарського суду Луганської області від 10.01.2017р. №913/1241/16, ухвали господарського суду Луганської області від 15.02.2017 по справі №913/1241/16, тощо.

Листом №12-11/2465 від 02.08.2017 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, посилаючись на п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок), повернуло без виконання наказ господарського суду Луганської області №913/1241/16 від 10.01.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» .

Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, мотивувало своє рішення тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, оскільки боржником не здійснено переміщення на територію підконтрольну українській владі, не відкрито рахунків в органах Казначейства, тому боржник не обслуговується в Головному управлінні та органах Казначейства Луганської області; що законодавством не визначено порядок стягнення коштів з боржників (розпорядників/одержувачів бюджетних коштів), які обслуговуються в органах Казначейства та/або місцезнаходженням яких є територія непідконтрольна українській владі.

Зазначене стало підставою для звернення позивача(стягувача) до господарського суду Луганської області зі скаргою б/н від 05.09.2017 на дії Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області щодо повернення наказу без виконання у справі №913/1241/16.

Скаржник просив суд зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області №913/1241/16 від 10.01.2017.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради є органом місцевого самоврядування.(т.2, а.с.60-62)

Згідно витягу з Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради є розпорядником бюджетних коштів та обслуговувалось в Управлінні Державної казначейської служби у м. Брянці.(т.2, а.с. 38)

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ст.ст. 115, 116 ГПК України, в редакції яка діяла до 15.12.2017 р., рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних установ, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження та особливості їх виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами(посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Втім, відсутність гарантій щодо виконання судових рішень про стягнення бюджетних коштів з боржників - органів місцевого самоврядування, тим більше за наявності у них коштів на казначейських рахунках, не звільняє органи Державної казначейської служби України від виконання судових рішень, тим більше, що згідно п.3 Порядку такі рішення виконуються виключно органами Казначейства. Відсутність підзаконних нормативних актів про порядок виконання судових рішень щодо суб'єктів, які знаходяться на непідконтрольній державній владі території, не є підставою для повернення виконавчого документа.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Боржниками, за змістом п. 2 Порядку, є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до п.6 зазначеного Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягував подає органові Казначейства установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів відповідно до пункту 15 Порядку можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Як вже зазначалось вище, наказом господарського суду Луганської області від 10.01.2017 по справі №913/1241/16 стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Промсоюз» заборгованість за договором підряду № 425 від 01.11.2013 у сумі 185 066 грн. 10 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2 775 грн. 99 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду Луганської області від 10.01.2017 по справі №913/1241/16 не виконано, а останній повернуто стягувачу листом Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 09.02.2017 № 15-04/475 без виконання. (т.2, а.с.10)

В обґрунтування вищевказаного повернення виконавчого документа від 10.01.2017 по справі №913/1241/16 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області визначено перебування відповідача (боржника) на неконтрольованій державною владою території та відсутність у нього рахунків в органах Казначейства.

Судова колегія вважає вищезазначені твердження органу Казначейства хибними, враховуючи наступне.

Підпунктом 1 п. 9 Порядку визначено підстави повернення стягувачу органом Казначейства виконавчого документу, а саме, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Таким чином, п.п.1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, чітко встановлено підстави для повернення органом казначейства виконавчого документа. При цьому, в діючому законодавстві не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпункту 2 пункту 5 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку і під час виконання виконавчих документів мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Однак, ГУ Держказначейської служби у Луганській області не зазначено та не наведено нормативного акту, яким врегульований інший порядок та зазначено інший орган, яким має виконуватися наказ суду у справі №913/1241/16.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради є: пл.Леніна, б.9, м. Брянка, Луганська область, 94100, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р. (т.2, а.с. 60-62)

Боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрив.

Приписами Указу Президента України №744/2014 від 24.09.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності» та постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області» обмежено проведення видатків на території, що непідконтрольна українській владі. Тобто, вказаною постановою чітко визначено обов'язок установи відкрити рахунки в органах Казначейства у разі її переміщення на територію підконтрольну українській владі. Боржником не здійснено переміщення, а також не відкрито рахунків в органах Казначейства Луганської області. Оскільки боржник не обслуговується в органах Казначейства Луганської області стягувачу повернуто виконавчий документ згідно п. 9 Порядку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної казначейської служби у м. Брянці перемістилось на підконтрольну державній владі територію і знаходиться у м. Лисичанську.

З відзиву ГУ Державної казначейської служби України у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Брянці хоча і перемістилось на територію, підконтрольну українській владі, є не працюючим.(т.2,а.с. 26-30)

Водночас, при укладанні договорі підряду від 01.11.2013 № 425, за яким стягнуто судом борг у цій справі в сумі 185 066 грн. 10 коп., Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради зазначило свої банківські реквізити: р/р 35425072001387, р/р 35426071001387 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Луганській області.(т.1, а.с. 17-18)

За повідомленням Держказначейської служби згідно даних програмно-прикладного забезпечення АС Є- Казна в 2014 році на ім'я Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради(код ЄДРПОУ 03340376) були відкриті 19 рахунків.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся із заявою про виконання рішення суду саме до Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області, як особи, якій підпорядковане Управління Державної казначейської служби у м. Брянка.

В свою чергу, Головним управлінням Державної казначейської служби Луганській області не доведено існування правової підстави, яка б дозволяла не виконувати судове рішення та повернути виконавчий документ.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» , Європейським судом наголошено, щовідповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004р. справа «Войтенко проти України» , суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, обов'язковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень та враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення скарги стягувача.

За змістом апеляційної скарги Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області наголошує на непідвідомчості скарги господарському суду і неможливістю розгляду її відповідно до ст. 121-2 ГПК України.

Однак, таке твердження позивача є помилковим оскільки , за змістом ст. 121-2 ГПК України, який діяв до 15.12.2017 р. скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

З аналізу норм діючого законодавства вбачається, що оскарження дій чи бездіяльності органів Казначейства прямо не передбачено Господарським процесуальним кодексом України. В той же час, відсутність посилання в ст. 121-2 ГПК України на можливість оскарження дій чи бездіяльності органів Державної казначейської служби України при виконанні рішень господарських судів не відповідає статті 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З огляду на викладене, скарги на дії органів Державної казначейської служби України підлягають розгляду в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 276 ГПК України)

Заявником апеляційної скарги не доведено, що місцевим господарським судом під час прийняття ухвали по справі було допущено порушення норм матеріального або процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду залишається без змін.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 271, 273, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від 25.10.2017 р. по справі №913/1241/16 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 25.10.2017 р. по справі № 913/1241/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2018.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_2