Постанова

від 25.01.2018 по справі 907/584/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа № 907/584/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.17 (повний текст рішення складено 03.11.17, суддя Пригара Л.І.)

у справі №907/584/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' , м. Мукачево

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» , м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» , м. Мукачево

про визнання неправомірними дій Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» щодо повернення суми депозиту за договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» ; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» суми 2 000 доларів США, що еквівалентно 51 769 грн.,

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 - адвокат;

від відповідача 1 - ОСОБА_4 - адвокат;

від відповідача 2 - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/584/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.17 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 07.12.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.17 розгляд справи відкладено на 19.12.17.

У судовому засіданні 19.12.17 оголошено перерву до 11.01.18.

Ухвалою Львівіського апеляційного господарського суду від 27.12.17 задоволено клопотання відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.01.18 оголошено перерву до 17.01.18.

Судове засідання 17.01.18 не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.18 розгляд справи призначено на 25.01.18.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.10.17 у справі №907/584/17 (суддя Пригара Л.І.) позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» щодо повернення суми депозиту за договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» , м. Мукачево, вул. Свалявська, 76 (код ЄДРПОУ 22071242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' , м. Мукачево, вул. Свалявська, 76 (код ЄДРПОУ 40210484) суму 2 000 (Дві тисячі) доларів США, що еквівалентно 51 769 (П'ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень) грн.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що чинним законодавством України не передбачає заборони на укладення договору відступлення права вимоги за вкладним (депозитним) договором, умови укладених Генерального депозитного договору № 02/Д5-2-КБ/202 від 10.03.2017 року та Договору про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 від 10.03.2017 року передбачають право дострокового повернення вкладу за вимогою ОСОБА_5 - ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД» із зарахуванням таких депозитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_6 кредитора, при цьому постанова НБУ від 13.12.2016 року № 410, на яку покликається ОСОБА_5 не містить заборон на здійснення Банком дострокового повернення вкладу в іноземній валюті на вимогу вкладника.

Також, місцевим господарським судом спростовано покликання Банку на постанову ВСУ у справі № 3-174гс16 від 06.04.2016 року. Оскільки, як зазначено судом першої інстанції, наведена постанова ВСУ містить висновок про те, що банківським законодавством не передбачено можливості зміни власника рахунку, проте, ні позивач, ні відповідач 2 не просили ОСОБА_5 здійснити заміну сторони депозитного договору чи здійснити заміну власника рахунку, а з вимогою про дострокове повернення вкладу та перерахування коштів звертався саме власник депозитного рахунку ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД» .

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.17 у даній справі в частині задоволення позову про визнання неправомірними дій банку щодо повернення суми депозиту за договором Про вклад Класичний №020/Д5-2-КБ/203 до генерального депозитного договору від 10.03.17 на поточний рахунок ТОВ ЕНО Меблі ЛТД та прийняти нове рішення в цій частині, яким в позові відмовити.

При цьому, апелянт покликається на те, що оскільки між сторонами депозитного договору не було досягнуто згоди щодо укладення додаткової угоди, про що банк повідомив ТОВ ЕНо Меблі ЛТД , а тому, на думку скаржника, у Банку взагалі відсутні підстави для дострокового повернення суми вкладу за Договором про вклад та перерахування коштів в іноземній валюті на поточний рахунок ТОВ ЕНО Меблі ЛТД . Крім того, скаржник вказує на те, що ТОВ ЕНО Меблі ЛТД не зверталося до суду для вирішення питання щодо розірвання договору про депозитний вклад укладеного між Банком та тОВ ЕНО Меблі ЛТД .

Апелянт вважає, що при перерахуванні коштів після закінчення терміну дії договору з депозитного рахунку ТОВ ЕНО Меблі на його власний поточний рахунок, ОСОБА_5 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в спосіб визначений умовами укладеного Генерального депозитного договору, а тому, на думку скаржника, висновок місцевого господарського суду про порушення банком взятих на себе зобов'язань є неправомірним.

Обгрунтовуючи позицію щодо правомірності дій Банку щодо повернення коштів на рахунок первісного кредитора, апелянт вказує на те, що чинне законодавство України, а саме постанова Правління НБУ №410 від 13.12.16, не дозволяє проведення операцій з повернення коштів в іноземній валюті з вкладного (депозитного) рахунку юридичної особи - резидента на поточний рахунок іншої юридичної особи - резидента, який не є вкладником банку, а також зарахування коштів в іноземній валюті на поточний рахунок юридичної особи - резидента з вкладного рахунку іншої юридичної особи, в тому числі на підставі договору про відступлення права вимоги за депозитним договором.

Таким чином, апелянт вважає, що відступлення права вимоги поверненя вкладу за депозитним договором в іноземній валюті, укладеним юридичною особою, на користь іншої юридичної особи не передбачено законом.

З огляду на наведене, скаржник зазначає, що ОСОБА_5 зобов'язаний вчиняти для клієнта лише ті операції , які передбачені для рахунків даного виду законом та банківськими правилами, при цьому, оскільки ні законом, ні банківськими правилами, ні договором не передбачено можливості перерахування суми вкладу в іноземній валюті з вкладного рахунку однієї юридичної особи на поточний рахунок іншої юридичної особи, у Банку були відсутні підстави для здійснення такого перерахування, проте, як вказує апелянт, зазначені доводи Банку залишені поза увагою місцевого господарського суду.

Також, скаржник вважає помилковим висновок місцевого господарського суду стосовно необгрунтованості доводів Банку щодо нікчемності укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору цесії, оскільки як зазначає апелянт із змісту договору цесії вбачається, що він по своїй суті є договором дарування валютних цінностей. Відповідно до ст.719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний неоподаткований мінімум доходів громадян укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Із змісту договору вбачається, що є його предметом є валютні цінності в розмірір 10 000,60 дол.США, що перевищує законодавчо встановлений розмір, у зв'язку з чим необхідною вимогою при його укладенні є його нотаріальне посвідчення. Разом з цим, як вказує скаржник, позивачем та відповідачем 2 не дотримано вимоги щодо нотаріального псвідчення договору, у зв'язку з чим він є нікчемним в силу закону.

Скаржник вказує також на те, що місцевим господарським судом залишено поза увагою доводи Банку стосовно того, що вимоги згідно договору цесії не могли бути передані ТОВ Ено Меблі в порядку та на умовах визначених ст.109 ЦК України внаслідок виділу, оскільки на момент складання розподільчого балансу від 19.12.15, на який міститься покликання в договорі цесії, ТОВ ЕНО Меблі ЛТД не мало таких прав взагалі, оскільки депозитний договір укладено 10.03.17.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відхилив доводи банку про те, що банк не мав достатніх правових підстав для здійснення дострокового повернення вкладу саме в іноземній валюті, оскільки Постановою правління НБУ від 13.12.16 №410 Про врегулювання ситуації на грошово - кредитному та валютному ринках України передбачено, що уповноважені банки мають право достроково повернути вклади, залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції.

Отже, як зазначає апелянт, при звернені ТОВ ЕНО Меблі ЛТД до банку з вимогою про дострокове повернення вкладу, банк повинен був здійснити дострокове повернення вкладу у гривнях за курсом купівлі іноземної валюти. При цьому, скаржник вважає, що відповідно до умов Генерального депозитного договору, повернення суми вкладу у гривнях, до дати закінчення строку вкладу мало здійснюватися лише шляхом укладення між Банком та ТОВ ЕНО Меблі ЛТД відповідної додаткової угоди до договору. Таким чином, на думку апелянта, за відсутності укладеної додаткової угоди у банку були відсутні підстави для дострокового повернення суми вкладу за договором вкладу.

18 грудня 2017 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішеня місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Обгрунтовуючи позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає про необгрунтованість доводів апеляційної скарги. Зокрема, позивач зазначає, що жодна норма законодавства не забороняє власнику - юридичній особі відступити іншій юридичній особі право на вклад в іноземній валюті, при цьому, генеральний договір та договір банківського вкладу не містять обмежень щодо неможливості відступлення прав та обов'язків за ним.

Позивач вважає необгрунтованими доводи апелянта, що станом на момент укладення договору цесії, ТОВ ЕНО Меблі ЛТД не мало прав вимоги до банку щодо повернення вкладу на поточний рахунок іншої особи, оскільки ТОВ ЕНО Меблі ЛТД мало право на кошти, якими і ропорядилося, уклавши вказаний договір. При цьому, позивач зазначає, що до банку звернулася як особа, що набула право вимоги за депозитним договором, так і особа якою було відкрито депозитний рахунок.

Також, обгрунтування неможливості повернення коштів банком у зв'язку з неможливістю зміни власника банківського рахунка, на думку позивача, не заслуговують на увагу, оскільки позивач не обгрунтовував позов у даній справі фактами щодо зміни власника депозитного рахунку.

Позивач зазначає, що апелянт ототожнює відступлення права вимоги з розрахунковими операціями. При цьому, перехід права на отримання вкладу в банку не є розрахунковою операцією, а тому відсутні заборони щодо перерахунку коштів на рахунок нового кредитора.

Крім того, позивач вважає, що доводи апелянта про нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору є безпідставними, оскільки відсутні жодні докази того, що договір цесії є прихованим договором дарування.

Позивач також зазначає про необгрунтованість доводів апелянта про неможливість, передачі права на вимоги в порядку та на умовах ст.109 ЦК України внаслідок проведення виділу, оскільки право вимоги перейшло від ТОВ ЕНО Меблі ЛТД до ТОВ ЗІ - Південь за договором, а не на підставі розподільчого балансу, тому заперечення на відсутність у ТОВ ЕНО Меблі ЛТД права на вклад на момент складання та затвердження розподільчого балансу, на думку позивача, не заслуговують на увагу.

Окрім наведеного, позивач також вказує на необгрунтованість тверджень апелянта про відсутність у Банку підстав, передбачених законодавством для здійснення дострокового повернення вкладу в іноземній валюті, оскільки договір банківського вкладу передбачає право вкладника вимагати дострокового повернення, чим ТОВ ЕНО Меблі ЛТД скористалося, направивши відповідачу 1 вимогу про дострокове повернення вкладу і отримало відмову. При цьому, право позивача на дострокове поверненян вкладу є безумовним та передбачено ст.651 ЦК України.

18 грудня 2017 року відповідачем 2 також подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому він зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у зв'язку з чим просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

19 грудня 2017 року до суду апеляційної інстанції від позивача та відповідача 2 повторно надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які аналогічні за своїм змістом з відзивами поданими 18.12.17.

11 січня 2018 року від позивача надійшли доповнення до відзиву, в яких позивач зазначає про самостійність договору відступлення права вимоги, оскільки такий договір є самостійним правочином та укладений незалежно від розподільчого балансу та не є його складовою частиною. Права та обов'язки сторін виникли незалежно від процесу реорганізації.

Щодо відмінностей між договором відсутплення права вимоги та заміною сторони у зобов'язанні, оскільки, як зазначає позивач, у випадку відступлення права вимоги з двостороннього договору кредитор вправі передати таке право залишаючись при цьому боржником по договору. У цьому випадку не обов'язково, щоб одночасно до третьої особи переходили як права так і обов'язки, обов'язок може бути виконано боржником до передачі права вимоги. Таким чином, на думку позивача, заміна кредитора у двосторонніх договорах можлива без заміни сторони договору в цілому, що не забороняється законодавством України та самостійно створює правові наслідки.

15 січня 2018 року до суду апеляційної інстанції від відповідача 1 надійшов відзив на на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву на апеляційну скаргу в яких Банком повністю підтримано доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Апелянт вважає необгрунтованими твердження позивача про те, що договір відступлення права вимоги не є розрахунковою операцією, оскільки за своєю суттю , відступлення права вимоги на суму вкладу в іноземній валюті відповідно до умов договору цесії є формою розрахунку в іноземній валюті ТОВ ЕНО Меблі ЛТД за зобов'язанням перед ТОВ ЗІ - Південь , які виникли на підставі розподільчого балансу від 19.12.15, а операція з перерахунку коштів з вкладного рахунку ТОВ ЕНО Меблі ЛТД на поточний рахунок ТОВ ЗІ - Південь на підстаів договору цесії за своєю суттю безготівковою розрахунковою операцією.

Окрім наведеного, банком також зазначено обставини щодо необгрунтованості рішення місцевого господарського суду, які викладені в апеляційній скарзі.

22 січня 2018 року від скаржника повторно, іншим засобом зв'язку, надійшов відзив на відзив на апеляційну скаргу та відзив на доповнення до апеляційної скарги, який аналогічний за своїм змістом з відзивом поданим до суду 15.01.18.

Відповідач 2 участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. При цьому, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 11.01.18 та надав відповідні пояснення з приводу поданої апеляційної скарги. Крім того в матеріалах справи міститься відзив відповідача 2 на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні присутні представники позивача та відповідача 1 навели свої доводи , міркування та заперечення.

Колегія суддів, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» (Банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (ОСОБА_5) укладено Генеральний депозитний договір № 02/Д5-2-КБ/202 (Генеральний депозитний договір), за умовами якого ОСОБА_5 з врахуванням Договору про вклад розміщує в Банку один або декілька вкладів, а ОСОБА_5 зобов'язується повернути вклади та сплачувати ОСОБА_5 проценти.

Згідно умов п. 2.2. Генерального депозитного договору сума та валюта вкладу, процентна ставка, дата початку вкладу, дата закінчення вкладу, можливість продовження строку вкладу, збільшення вкладу, повернення вкладу до дати закінчення вкладу та інші умови розміщення і обслуговування вкладу визначаються сторонами шляхом укладення окремих договорів про вклад.

Кількість укладених у рамках Генерального депозитного договору договорів про вклад не обмежується. Облік кожного вкладу, здійснюється на депозитному рахунку, зазначеному в договорі про вклад (п. 2.3. Генерального депозитного договору).

Умови розміщення та повернення вкладу, порядок нарахування та сплати процентів за вкладом сторонами погоджені у п. 3. Генерального депозитного договору, яким передбачено, що в дату початку вкладу ОСОБА_5 зобов'язується зарахувати грошові кошти в сумі вкладу на депозитний рахунок шляхом безготівкового переказу з поточного рахунку. Повернення вкладу та сплата процентів здійснюється банком шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок. ОСОБА_5 доручає Банку самостійно здійснити такий переказ. У випадку письмового звернення ОСОБА_5 може переказати зазначені кошти на будь - який інший поточний Рахунок ОСОБА_5. Банк закриває Депозитний рахунок на наступний робочий день після повернення вкладу ОСОБА_5. У випадку неможливості повернення вкладу Банком на поточний рахунок з підстав, що не залежать від Банку, Банк не здійснює нарахування та сплату процентів у розмірі процентної ставки починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу. При цьому ОСОБА_5 нараховує проценти на суму грошових коштів на депозитному рахунку в розмірі процентної ставки за залишками на поточних рахунках, що визначена тарифами Банку для корпоративних клієнтів станом на дату нарахування, починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу, по дату, яка передує даті підписання нового договору про вклад або даті повернення грошових коштів згідно письмового звернення ОСОБА_5 із зазначенням платіжних реквізитів для повернення грошових коштів.

Повне або часткове повернення вкладу на вимогу ОСОБА_5 до настання дати закінчення вкладу здійснюється, якщо таку можливість передбачено договором про вклад, за умови письмового повідомлення Банку за 3 (три) робочі дні до дати дострокового повернення вкладу та укладення сторонами додаткової угоди до договору про вклад. ОСОБА_5 має право вимагати повернення вкладу до настання дати закінчення вкладу тільки у випадку, якщо майнові права на грошові кошти на депозитному рахунку не передані в забезпечення виконання будь - яких зобов'язань ОСОБА_5 перед Банком (п. 4.4. Договору).

В рамках Генерального депозитного договору № 02/Д5-2-КБ/202 від 10.03.2017 року, 10.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» (Банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (ОСОБА_5) укладено Договір про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203, за умовами якого ОСОБА_5 розміщує у Банку вклад у розмірі 10 000,60 дол. США із процентною ставкою 0,10% річних строком на 92 дні з 10.03.2017 року по 10.06.2017 року, із сплатою процентів в дату закінчення вкладу, можливістю продовження строку вкладу чи повернення вкладу у повному обсязі на вимогу ОСОБА_5 до дати закінчення вкладу, а також без можливості збільшення суми вкладу чи часткового повернення вкладу на вимогу ОСОБА_5 до дати закінчення вкладу. Договором визначено депозитний та поточний рахунок ОСОБА_5 у АТ «ОСОБА_2 Аваль» , а саме, депозитний рахунок № НОМЕР_1, поточний рахунок № 26005385171. 14 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (ОСОБА_5, первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' (Новим кредитором)укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року (Договір про відступлення права вимоги, Договір цесії).

Відповідно до умов укладеного Договору цесії, а саме п.1.1. договору, первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених ст. 109 Цивільного кодексу України, розподільчим балансом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» від 19.12.2015 року, відступив ОСОБА_6 кредитору, а ОСОБА_6 кредитор набув у повному обсязі право вимоги до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» щодо повернення грошових коштів у розмірі 10 000,60 доларів США із вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1 (суми депозиту) у Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_2 Аваль» за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року. Права вимоги, які передані Первісним кредитором ОСОБА_6 кредитору, включають право на одержання Новим кредитором грошових коштів у валюті (суми Депозиту) за Договорами депозиту, в тому числі, право на перерахунок суми депозиту боржником (Банком) на поточний рахунок ОСОБА_6 кредитора.

Згідно з п. 1.2 договору цесії право вимоги первісного кредитора переходить до ОСОБА_6 кредитора в обсязі, визначеному п. 1.1. договору, з моменту складення та підписання сторонами акту приймання - передавання права вимоги за договором.

На виконання умов договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 року його сторонами складено акт приймання - передавання права вимоги за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 року та акт приймання - передавання документів за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 року.

Пунктом 2.4 договру цесії передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про зміну кредитора.

Відповідно до пункту 2.4. Договору цесії Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (Первісний кредитор) згідно листа № 271 від 21.04.2017 року повідомив боржника (ОСОБА_2) про здійснену на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) заміну кредитора за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року із набуттям Новим кредитором прав вимоги на повернення грошових коштів (суми депозиту) у валюті, в тому числі на перерахування таких грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_6 кредитора, та просив ОСОБА_2 взяти наведену інформацію до відома, а згаданий Договір цесії взяти на облік та зареєструвати.

Листом №2 від 21.04.17 новий кредитор - ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' також звернувся до банку з аналогічними вимогами.

У відповідь на звернення ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД» та ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' від 21.04.2017 року ОСОБА_2 листом № Д5-В122/9-158 від 18.05.2017 року інформував про неможливість переоформлення депозиту на підставі Договору про відступлення права вимоги від 14.04.2017 року, оскільки відступлення права вимоги на кошти в іноземній валюті є однією із форм проведення розрахунків в іноземній валюті, що потребують наявності індивідуальної ліцензії НБУ; операція з відступлення права вимоги на безоплатній умові з метою приховування договору дарування також розглядається як розрахунки за договором дарування та потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ. Звернув увагу на необхідність нотаріального засвідчення справжності підписів на передавальному акті та розподільчому балансі юридичної особи.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (Первісний кредитор) повідомило ОСОБА_2 , надіславши повідомленнями - вимогами № 314 від 19.05.2017 року та № 315 від 19.05.2017 року про дострокове припинення Договору про вклад з 26.05.2017 року із направленням Банку двох оригінальних примірників відповідної Додаткової угоди до Договору про вклад, та необхідність повного повернення суми вкладу у розмірі 10 000,60 доларів США.

Зазначеними листами ТОВ ЕНО Меблі ЛТД вимагало повернути на адресу ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД» підписаний примірник Додаткової угоди до Договору вкладу та повернути суму депозитного вкладу на поточний рахунок ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' з огляду на положення Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 року.

Крім того, новий кредитор - ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' листами № 1 та № 2 від 18.05.2017 року також звернувся до ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» з вимогами про повернення вкладу у розмірі 10 000,60 доларів США на поточний рахунок ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' , враховуючи укладення Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 року та дострокове припинення Договору про вклад з 26.05.2017 року.

Листом № Д5-В122/9-167 від 26.05.2017 року банк відмовив у зміні кредитора по Договору шляхом укладення запропонованої додаткової угоди, достроковому поверненні вкладу та на рахунок іншої юридичної особи. Інформував ОСОБА_5 про можливість дострокового повернення вкладу тільки після укладення відповідної додаткової угоди (Т.1, а.с.75).

Після закінчення терміну вкладу, ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» згідно платіжного доручення від 10.06.2017 року депозитні кошти разом із нарахованими відсотками перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (Первісного кредитора).

Покликаючись на те, що дії банку щодо повернення суми депозиту за договором про вклад «Класичний» від 10.03.2017 року № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року № 02/Д5-2-КБ/202 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» , а не на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' є не правомірними ТОВ ЗІ - Південь звернулося до суду з позовом до ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ТОВ ЕНО Меблі ЛТД про визнання неправомірними дій Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» щодо повернення суми депозиту за договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» ; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» суми 2 000 доларів США, що еквівалентно 51 769 грн.

Оцінивши матеріали справи та докази , що містяться у ній, колегія суддів зазначає наступне:

Статтею 2 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 2 від 12.11.2003 року, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Приписами пункту 9.5. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах визначено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крім випадків, передбачених законодавством України. Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання з його іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку суб'єкта господарювання, пов'язаної із запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою у випадках і в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку; зміною умов договору банківського вкладу.

За вкладним (депозитним) рахунком суб'єкта господарювання забороняється: проведення розрахункових операцій, крім операцій, пов'язаних із реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави коштів; видача коштів готівкою.

За договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника - суб'єкта господарювання (п. 9.7. Інструкції). Повернення вкладникові - суб'єкту господарювання банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Пунктом 3.1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженим Постановою Правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003 року встановлено, що грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб. Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Згідно п. 3. Генерального депозитного договору сторонами визначені умови розміщення та повернення вкладу, порядок нарахування та сплати процентів за вкладом, зокрема, передбачено що в дату початку вкладу ОСОБА_5 зобов'язується зарахувати грошові кошти в сумі вкладу на депозитний рахунок шляхом безготівкового переказу з поточного рахунку. Повернення вкладу та сплата процентів здійснюється банком шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок. ОСОБА_5 доручає Банку самостійно здійснити такий переказ. У випадку письмового звернення ОСОБА_5 може переказати зазначені кошти на будь - який інший поточний Рахунок ОСОБА_5. Банк закриває Депозитний рахунок на наступний робочий день після повернення вкладу ОСОБА_5.

У випадку неможливості повернення вкладу Банком на поточний рахунок з підстав, що не залежать від Банку, Банк не здійснює нарахування та сплату процентів у розмірі процентної ставки починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу. При цьому ОСОБА_5 нараховує проценти на суму грошових коштів на депозитному рахунку в розмірі процентної ставки за залишками на поточних рахунках, що визначена тарифами Банку для корпоративних клієнтів станом на дату нарахування, починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу, по дату, яка передує даті підписання нового договору про вклад або даті повернення грошових коштів згідно письмового звернення ОСОБА_5 із зазначенням платіжних реквізитів для повернення грошових коштів.

Повне або часткове повернення вкладу на вимогу ОСОБА_5 до настання дати закінчення вкладу здійснюється, якщо таку можливість передбачено договором про вклад, за умови письмового повідомлення Банку за 3 (три) робочі дні до дати дострокового повернення вкладу та укладення сторонами додаткової угоди до договору про вклад. ОСОБА_5 має право вимагати повернення вкладу до настання дати закінчення вкладу тільки у випадку, якщо майнові права на грошові кошти на депозитному рахунку не передані в забезпечення виконання будь - яких зобов'язань ОСОБА_5 перед Банком (п.4.4. Генерального депозитного договору).

Приписами ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. ст. 514 , 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Як зазначено вище, 14 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (ОСОБА_5, первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' (Новим кредитором)укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року.

Положення Цивільного кодексу України та Інструкції, про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, які регулюють правовідносини за договорами банківського вкладу, не містять жодних вказівок про те, що зобов'язання за цими договорами є нерозривно пов'язаними з особою кредитора (власника рахунку, вкладника), що, в свою чергу, свідчить про допустимість уступки права вимоги за згаданими договорами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що положення Інструкції не містять обмежень щодо права вкладника (клієнта) передати право вимоги за договором вкладу (депозитним) шляхом уступки права вимоги на користь іншої особи, оскільки уступка вимоги за даним видом договору відповідає його правовій природі, а саме, на рахунки даного виду кошти надходять для зберігання і використання банком виключно від їх власника і по закінченню терміна їх зберігання повертаються власнику (кредитору банка) за вказівкою власника коштів або шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок, або шляхом видачі готівкових коштів.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість уступки права вимоги за договором банківського вкладу та законність укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (ОСОБА_5, первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' (Новим кредитором) Договору від 14.04.2017 року про відступлення права вимоги (цесії) за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 та Договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку власник коштів - ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД» , розміщених на вкладному (депозитному) рахунку у ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» , розпорядився ними у спосіб, дозволений законом, а саме, уступивши право вимоги на повернення суми депозиту ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' на підставі Договору від 14.04.2017 року про відступлення права вимоги (цесії).

Доводи апелянта про неможливість вчинення дій з повернення коштів на рахунок нового кредитора в іноземній валюті, спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки норми чинного законодавства не містять заборони на вчинення зазначених дій, при цьому акти Національного Банку України, на які покликається апелянт, хоча і не передбачають вчинення дій з повернення вкладу в іноземній валюті на рахунок нового кредитора, проте не містять заборони на повернення таких коштів.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Пунктом 1.8 Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крім випадків, передбачених законодавством України. За вкладним (депозитним) рахунком суб'єкта господарювання забороняється: проведення розрахункових операцій, крім операцій, пов'язаних із реалізацією майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку, відповідно до договору застави коштів; видача коштів готівкою (п. 9.5).

Пунктом 3.1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 516 від 03.12.2003 року визначено, що грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб. Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України.

Разом з тим, згідно п. 3. Генерального депозитного договору сторонами визначені умови розміщення та повернення вкладу, порядок нарахування та сплати процентів за вкладом.

Зокрема, передбачено, що в дату початку вкладу ОСОБА_5 зобов'язується зарахувати грошові кошти в сумі вкладу на депозитний рахунок шляхом безготівкового переказу з поточного рахунку. Повернення вкладу та сплата процентів здійснюється банком шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок. ОСОБА_5 доручає Банку самостійно здійснити такий переказ. У випадку письмового звернення ОСОБА_5 може переказати зазначені кошти на будь - який інший поточний Рахунок ОСОБА_5. Банк закриває Депозитний рахунок на наступний робочий день після повернення вкладу ОСОБА_5.

У випадку неможливості повернення вкладу Банком на поточний рахунок з підстав, що не залежать від Банку, Банк не здійснює нарахування та сплату процентів у розмірі процентної ставки починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу. При цьому ОСОБА_5 нараховує проценти на суму грошових коштів на депозитному рахунку в розмірі процентної ставки за залишками на поточних рахунках, що визначена тарифами Банку для корпоративних клієнтів станом на дату нарахування, починаючи з дати, наступної за датою закінчення вкладу, по дату, яка передує даті підписання нового договору про вклад або даті повернення грошових коштів згідно письмового звернення ОСОБА_5 із зазначенням платіжних реквізитів для повернення грошових коштів (п. 3.6. Генерального депозитного договору).

Таким чином, пунктом 3.6. Генерального депозитного договору встановлено обов'язок банку у випадку неможливості повернення вкладу Банком на поточний рахунок з підстав, що не залежать від Банку, повернути грошові коштів згідно письмового звернення ОСОБА_5 із зазначенням платіжних реквізитів для повернення грошових коштів.

При цьому, відповідно до п. 9.7. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах встановлює, що за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника - суб'єкта господарювання. Повернення вкладникові - суб'єкту господарювання банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Як зазначено вище, умови Договору про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 від 10.03.2017 року та Генерального депозитного договору № 02/Д5-2-КБ/202 від 10.03.2017 року передбачають можливість повернення вкладникові банківського вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку вкладу.

Зокрема, згідно пункту 4.4. Генерального депозитного договору передбачено, що повне або часткове повернення вкладу на вимогу ОСОБА_5 до настання дати закінчення вкладу здійснюється, якщо таку можливість передбачено договором про вклад, за умови письмового повідомлення Банку за 3 (три) робочі дні до дати дострокового повернення вкладу та укладення сторонами додаткової угоди до договору про вклад. ОСОБА_5 має право вимагати повернення вкладу до настання дати закінчення вкладу тільки у випадку, якщо майнові права на грошові кошти на депозитному рахунку не передані в забезпечення виконання будь - яких зобов'язань ОСОБА_5 перед Банком.

Пункт 1.12. Договору про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 від 10.03.2017 року передбачає право вкладника (ОСОБА_5) на повернення вкладу на його вимогу до дати закінчення вкладу.

Наведеним вище, спростовуються доводи апелянта про неможливість дострокового повернення вкладу на рахунок нового кредитора.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновоком місцевого господарського суду про те, що повернення Банком суми депозиту на поточний рахунок ОСОБА_6 кредитора - ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' , відкритий також в АТ «ОСОБА_2 Аваль» , з врахуванням звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» (ОСОБА_5, Первісного кредитора, відповідача 2 у справі) про дострокове припинення Договору про вклад з 26.05.2017 року та повернення коштів на поточний рахунок ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' внаслідок укладення Договору про відступлення права вимоги від 14.04.2017 року, не суперечить умовам Генерального депозитного договору та Договору про вклад, а також приписам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами.

Покликання банку на те, що відповідно до умов Генерального депозитного договору, повернення суми вкладу у гривнях, до дати закінчення строку вкладу мало здійснюватися лише шялохом укладення між Банком та ТОВ ЕНО Меблі ЛТД відповідної додаткової угоди до договору спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ЕНО Меблі ЛТД зверталося до Банку з додатковою угодою до договору банківського вкладу у зв'язку із укладенням договору про відступлення права вимоги, проте вказана угода не була підписана, про що зазначено у відповіді банку від 26.05.17 (Т.1, а.с.75).

Також, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом обгрунтовано відхилено посилання відповідача 1 в обґрунтування своїх доводів про неможливість перерахування коштів за вкладним рахунком клієнта на підставі розпорядження особи, яка не є власником цього рахунку, на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-174гс16, оскільки на відміну від предмета позову у даній справі, предметом позову у справі № 3-174гс16 є вимога про припинення правовідносин за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки у зв'язку із проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами банківського рахунка (а не договору банківського вкладу (депозиту)) та кредитним договором.

Відтак, висновки Верховного Суду України, що містяться у вказаній постанові, в співвідношенні з даною справою, не є прийнятими з мотивів неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а предмет спору та правовідносини у справі № 3-174гс16 не можна вважати подібними з правовідносинами у даній справі.

Щодо посилань скаржника на нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору цесії, зважаючи на те, що він по своїй суті є договором дарування валютних цінностей, то такі судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (постанова ВСУ у справі № 3-231гс15 від 24.06.15).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт оскарження договору відступлення права вимоги чи визнання його недійсним судом.

Покликання банку на ту обставину, що кошти за депозитним договором могли бути повернені достроково лише в національній валюті, що передбачено п.6 Постанови Правління НБУ №410 Про врегулювання ситуації на грошово - кредитному та валютному ринках України , спростовуються судом апеляційної інстанції, оскільки умовами генерального депозитного договору та договору про вклад Класичний передбачено дострокове повернення вкладу, при цьому сума вкладу за договором визначена в іноземній валюті, будь - які застереження щодо неможливлості повернення вкладу у валюті в умовах зазначених договорів відсутні.

Стосовно доводів апелянта про те, що вимоги згідно договору цесії не могли бути передані ТОВ Ено Меблі в порядку та на умовах визначених ст.109 ЦК України внаслідок виділу, оскільки на момент складання розподільчого балансу від 19.12.15, на який міститься покликання в договорі цесії, ТОВ ЕНО Меблі ЛТД не мало таких прав взагалі, оскільки депозитний договір укладено 10.03.17, колегія суддів зазначає, що право вимоги перейшло від ТОВ ЕНО Меблі ЛТД до ТОВ ЗІ Південь за договором, а не на підставі розподільчого балансу, а тому доводи апелянта про відсутність у ТОВ ЕНО Меблі ЛТД права на вклад на момент складання розподільчого балансу є безпідставними.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо наявності порушень банком взятих на себе зобов'язання за Генеральним депозитним договором № 02/Д5-2-КБ/202 від 10.03.2017 року, Договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 від 10.03.2017 року щодо права депонента на дострокове повернення вкладу, на рахунок ОСОБА_6 кредитора, шляхом перерахунку депозитного вкладу на поточний рахунок Первісного кредитора чим позбавив ТзОВ «ЗІ-ПІВДЕНЬ'' право на отримання та розпорядження грошовими коштами (депозитним вкладом), яке було набуте ним на підставі чинного Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 року. Зважаючи на що місцевим господарським судом підставно задоволено позовну вимогу про визнання неправомірними дій Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» щодо повернення суми депозиту за договором про вклад «Класичний» № 020/Д5-2-КБ/203 до Генерального депозитного договору від 10.03.2017 року на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» .

Пунктом 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Встановивши обставини, щодо неправомірності перерахунку коштів у валюті на рахунок відповідача 1 - ТзОВ «ЕНО Меблі ЛТД у зв'язку з чим такі кошти перебувають у розпоряджені ТОВ ЕНО Меблі ЛТД без достатньої правової підстави, зважаючи на набуте позивачем право на отримання депозиту за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 14.04.2017 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНО Меблі ЛТД» суми 2 000 доларів США, що еквівалентно 51 769 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.17, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.17 у справі №907/584/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 31.01.18

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.